Ухвала

від 25.08.2020 по справі 922/1690/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"25" серпня 2020 р. Справа № 922/1690/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна"

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 52-А; код ЄДРПОУ: 36866563) про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" безпідставно збережені коштів у розмірі орендної плати у сумі 273 875,14 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2020 прийнято позовну заяву (вх.№1690/20 від 29 травня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1690/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.07.2020. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020 та 26.08.2020.

20.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшла заяву про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020).

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що 01.07.2020 в судовому засіданні було задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень до позовної заяви, позивачем було озвучено, що дані пояснення містять посилання на рішення Верховного Суду. Зазначені пояснення не направлялися на адресу відповідача, оскільки позивач не вбачає це необхідним, так як процесуальний кодекс не встановлює для нього такий обов`язок. Також, ухвалою від 30.07.2020 року, суддя Пономаренко Т.О. залишила без розгляду відзив відповідача. Вимога надання опису вкладення є по суті необґрунтованою, оскільки законодавець не визначив чітко в ч.2 ст.165 ГПК України, що саме опис вкладення є належним документом для підтвердження надіслання документів.

Таким чином, представник відповідача вважає, що участь судді господарського суду Харківської області Пономаренко Т.О. у розгляді справи №922/1690/20 викликає сумнів щодо неупередженості під час розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 7 статті 39 ГПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, заява про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" надійшла до суду 20.08.2020, тобто за два робочі дні до наступного судового засідання.

При цьому, відповідно до пункту 3.11. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами від 11.12.2019), у разі надходження заяви про відвід судді під час тимчасової відсутності судді, якому заявлено відвід, повторний автоматизований розподіл цієї заяви не здійснюється. Після закінчення обставин, що викликали тимчасову відсутність судді вказана заява розглядається суддею, якому було заявлено відвід.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що заява про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" надійшла до суду за два робочі дні до наступного судового засідання, враховуючи положення Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами від 11.12.2019) та відпустку судді Пономаренко Т.О., суд вважає за необхідне вирішити питання про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) суддею, що розглядає справу після повернення останньої з відпустки.

Так, статтею 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява N21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (Заява N33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна", господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам, наведеним представником відповідача в обґрунтування поданої заяви.

Так, представником позивача через канцелярію господарського суду Харківської області було надано заяви (вх.№13373 від 15.06.2020) та (вх.№14921 від 01.07.2020) з додатками.

Судом, у підготовчому засіданні 01.07.2020 при дослідженні заяви представника позивача (вх.№13373 від 15.06.2020) про долучення до матеріалів справи належним чином завіреної копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2020 №НВ-0004968072020 було встановлено, що дана заява надана останнім у відповідності до вимог чинного законодавства та надіслана на адресу відповідача, про що свідчать надані до заяви поштова квитанція, накладна та опис вкладення в цінний лист оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.а.с.62-71 т.1). На підставі чого відповідна заява була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Також, позивачем було надано заяву (вх.№14921 від 01.07.2020) про долучення до матеріалів справи практики Верховного Суду, викладену у постановах, які прийняті за результатами розгляду тотожних за своїм змістом та предметом спорів в порядку ст.169 ГПК України (а.с.87-107 т.1). Судом, дослідивши матеріали заяви, встановлено, що додатками до цієї заяви є документи, які знаходяться у загальному доступі, у зв`язку з чим відповідну заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Щодо посилання представника відповідача на ненаправлення позивачем на адресу відповідача відповідної заяви з додатками, оскільки позивач не вбачає це необхідним, так як процесуальний кодекс не встановлює для нього такий обов`язок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Аналізуючи положення 1 глави ІІ розділу ГПК України, законодавець розділяє заяви учасників справи на види, а саме на заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, статтею 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

При цьому, частиною 9 статті 80 встановлено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином, заява (вх.№14921 від 01.07.2020) позивача про долучення до матеріалів справи практики Верховного Суду, викладену у постановах, які прийняті за результатами розгляду тотожних за своїм змістом та предметом спорів за своїм правовим змістом є заявою з процесуальних питань, метою якої є долучення до матеріалів справи практики Верховного Суду, постанови якого знаходяться у загальному доступі.

Отже, керуючись положеннями статтей 80 та 169 ГПК України, беручи до уваги те, що представник відповідача був обізнаний про наявність даної процесуальної заяви позивача, оскільки особисто приймав участь в підготовчому засіданні 01.07.2020 та жодних заперечень щодо долучення такої практики до матеріалів справи не надавав, враховуючи загальнодоступність постанов Верховного Суду, наданих позивачем до відповідної заяви, судом було долучено заяву (вх.№14921 від 01.07.2020) до матеріалів справи.

Суд звертає увагу представника відповідача на те, що у відповідності до статті 42 ГПК України, останній не позбавлений права, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи.

Щодо посилання представника відповідача на залишення без розгляду відзиву відповідача та необґрунтованість вимоги суду про надання опису вкладення, оскільки, як вважає представник відповідача, законодавець не визначив чітко в ч.2 ст.165 ГПК України, що саме опис вкладення є належним документом для підтвердження надіслання документів, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 5 статті 165 ГПК України передбачено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Пунктом 2 частини 6 статті 165 ГПК України встановлено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Таким чином, відзив на позовну заяву є заявою по суті справи, у зв`язку із чим імперативними нормами статті 165 ГПК України встановлено обов`язок відповідача додавати до такого відзиву документи, що підтверджують надіслання (надання) відповідного відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Положеннями статті 11 ГПК України визначено, що Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

В силу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

У відповідності до п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Номер поштового відправлення також може зазначатися на розрахунковому документі (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Аналіз пунктів 2,11,19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" дозволяє зробити висновок про те, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дату та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання поштового відправлення, однак не підтверджує, які саме документи в ньому відправлялись. Тільки поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення підтверджують, які саме документи пересилались стороною. Отже, належним доказом відправлення позивачеві копії позовної заяви та доданих до нього документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Отже, належним доказом відправлення позивачу у справі копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з зазначенням номеру поштового відправлення надані в оригіналі.

Згідно з п.2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Так, Верховний Суд в ухвалі по справі №910/18384/15 від 20 лютого 2020 року зазначив, що комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов`язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов`язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов`язків сторін та інших учасників справи. Відтак, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень. Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу, що порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 ГПК України.

Суд зазначає, що представником відповідача при поданні до суду відзиву на позовну заяву не було надано опису вкладення в поштовий конверт.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд залишив без розгляду відзив відповідача оскільки відповідачем не виконано імперативну норми статті 165 ГПК України те не надано документів, які б підтверджували направлення на адресу позивача саме відзиву до доданих до нього документів, оскільки в наданій квитанції така інформація не зазначена.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що у відповідності до вимог норм ГПК України, останнього не позбавлено права повторно подавати відзив на позовну разом із обґрунтованим клопотанням щодо пропуску строку на подання такого відзиву.

Суд враховує, що згідно ст.ст. 2, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.11 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п.п.49-50 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України" заява №33949/02, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (interalia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та п. 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) № 33958/96, п. 42 ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. UnitedKingdom) від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За змістом п.52 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України" заява № 33949/02, стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини рекомендує визначати, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя буде небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (FerrantelliandSantangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п.58).

Таким чином, правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.

Натомість, названої презумпції у заяві представника позивача про відвід судді не спростовано.

При цьому незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Тобто, з наведених норм процесуального закону вбачається, що не можуть бути підставами для відводу посилання заявника на дії суду щодо задоволення або відмови у задоволенні певних клопотань та заяв учасників справи, а також процесуальна форма вчинення такої дії, чи процедурна дія, спрямована на з`ясування обставин справи при дослідженні доказів, оскільки такі підстави для відводу ст.35 ГПК України не передбачені та фактично є незгодою сторони з процесуальними рішеннями та процедурними діями судді.

За вказаного, суб`єктивна думка учасника процесу щодо процесуальних рішень, які були прийняті судом у даній справі, а також незгода з процесуальними рішеннями та процедурними діями судді при з`ясуванні обставин справи, прийнятими та здійсненими в ході розгляду справи, не можуть бути підставою для відводу судді.

Підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів в неупередженості такого судді.

Отже, самі по собі судові рішення не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею саме необ`єктивності чи упередженості при ухваленні вказаних судових рішень на користь однієї із сторін.

Натомість, заявником не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності обставин заінтересованості судді Пономаренко Т.О. у результаті розгляду даної справи та які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Таким чином, оскільки заява про відвід представника відповідача не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Пономаренко Т.О., беручи до уваги, що заява про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" з посиланням на обставини наведені у ст.35 ГПК України як підстава для відводу, проте судом такі обставини не встановлені, заявлений відвід судді Пономаренко Т. О. - є необґрунтованим.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ст.39 ГПК України).

Таким чином, оскільки, суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу, вирішення питання про відвід судді Пономаренко Т.О. має бути здійснений суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу №922/1690/20, і визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 32 цього Кодексу, а провадження у справі підлягає зупиненню до вирішення питання про відвід.

На підставі викладеного, керуючись статтями 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід судді (вх.№19304 від 20.08.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" визнати не обґрунтованою.

Питання про відвід судді Пономаренко Т.О. у справі №922/1690/20 передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Провадження у справі 922/1690/20 зупинити до вирішення питання про відвід судді Пономаренко Т.О.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 25.08.2020.

Суддя Т.О. Пономаренко