ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1690/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 52-А; код ЄДРПОУ: 36866563) про стягнення безпідставно збережених коштів за участю представників:
позивача - Міхно Л.О., довіреність №08-21/4481/2-19 від 27.12.19;
відповідача - Шевченко Т.М., довіреність №1/11-01-2020 від 11.01.20, адвокат.
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 273 875,14 грн.
В обґрунтування позивач посилається на несплату відповідачем у період з 01.05.2019 по 30.04.2020 за користування земельною ділянкою по вул. Москалівській, 131-А у місті Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2020 прийнято позовну заяву (вх.№1690/20 від 29 травня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1690/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.07.2020. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.
15.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представником позивача надано заяву (вх.№13373 від 15.06.2020) про долучення до матеріалів справи належним чином завіреної копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2020 №НВ-0004968072020.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020.
Разом з тим, 01.07.2020 представник позивача звернувся із заявою (вх.№14921 від 01.07.2020) про доручення до матеріалів справи практики Верховного Суду, викладеної у постановах, які прийняті за результатами розгляду тотожних за своїм змістом та предметом спорів в порядку ст.169 ГПК України.
Судом, дослідивши матеріали заяви, встановлено, що додатками до цієї заяви є документи, які знаходяться у загальному доступі, у зв`язку з чим відповідну заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 26.08.2020.
17.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представником позивача надано пояснення (вх.№18829 від 17.08.2020) на підставі п.3 ч.1 ст.42 ГПК України.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2020 відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.
В підготовчому судовому засіданні 02.09.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.09.2020.
04.09.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли пояснення (вх.№20397 від 04.09.2020), в яких, посилаючись на статтю 120 Земельного кодексу України, зазначив, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку. При цьому, орендна плата як майно виникає з моменту укладення договору оренди і не існує самостійно без нього.
Відповідні пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи в порядку ст.169 ГПК України.
Присутній в судовому засіданні 23.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити. Наголосив на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законом порядку не оформило речового права на спірну земельну ділянку. У зв`язку з чим просить суд на підставі статтей 1212 -1214 ЦК стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі орендної плати.
Представник відповідача, який в судовому засіданні 23.09.2020 брав участь в режимі відеоконференції, проти позову заперечував. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголосив на тому, що між ТОВ СОКАР ЕНЕРДЖІ Україна та ПП "УНВЕРСАЛ ПЕТРОЛ , як колишнім власником нерухомості за вказаною адресою та землекористувачем, було укладено договір про відшкодування (компенсацію) витрат по сплаті за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019. Вважає, що відповідач вжив передбачених заходів щодо оформлення права на земельну ділянку, оскільки направив необхідне звернення до власника землі, та продовжує відкрито господарювати на цій земельній ділянці. Зазначив, що відповідач набув майно за існуванням достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, та з наміром оформити право користування земельною ділянкою у порядку визначеному законом.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 23.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2020 №209523747 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 42,4 кв.м. по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з 28.01.2016 зареєстроване за ТОВ "Сокар Енерджі Україна" (код ЄДРПОУ 36866563) на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Сокар Енерджі Україна" № 25/08-2015 від 25.08.2015, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Сокар Енерджі Україна" №27/08-2015 від 27.08.2015, акту оцінки внесків до статутного капіталу товариства від 27.08.2015, акту №2 прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу товариства № 2 від 27.08.2015 (а.с.29-30 т.1).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2020 №209524146 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 площею 0,1615 га зареєстроване з 22.12.2014 за Харківською міською радою (а.с.27-28 т.1).
Також, з вищезазначеного Реєстру вбачається, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з 02.04.2019 припинене на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки №73/19 від 25.03.2019.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2020, датою держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 площею 0,1615 є 26.06.2013. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС (а.с.64-68 т.1).
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул.Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019, та з урахуванням ст.ст.12, 80,83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2013 та від 28.05.2020.
За результатами обстеження позивачем було складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові від 20.05.2020 (а.с.45-48 т.1).
Як вбачається з вищезазначеного акту, на сформованій земельній ділянці площею 0,1615 га (кадастровий номер 6310137900:03:015:0019) по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові розташована нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване за ТОВ "Сокар Енерджі Україна". Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Сокар Енерджі Україна" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.05.2019 по 30.04.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач в свою чергу вважає, що обов`язковою підставою застосування положень ст.ст.1212,1214 ЦК України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. А оскільки розташовані на спірній земельній ділянці нежитлові будівлі належать йому на праві власності, то останній набув спірне майно за існуванням достатніх правових підстав.
На підтвердження вищезазначеного відповідач надає копію листа б/н від 06.02.2020, відповідно до якого останній просив позивача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1615 по віл.Москалівській, 131-А у місті Харкові зі зміною цільового призначення відповідної земельної ділянки.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
В силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 42,4 кв.м. по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з 28.01.2016 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна".
Дана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч.6 ст. 120 ЗК України).
Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак, суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідач, набувши право власності на нежитлову будівлю, розташовану по віл. Москалівській, 131-А у місті Харкові, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.
Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Разом з тим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019, зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.
Так, статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Норми статтей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.
Судом встановлено, що в порушення вимог статтей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019, на якій розташоване нежитлове приміщення належне йому на праві власності без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що набуття ним права власності на нежитлові будівлі породжує право користування земельною ділянкою, розташованою під такими нежитловими будівлями.
Проте, суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
Відповідач також зазначає, що в даному випадку застосування положення статтей 1212-1214 ЦК України є неможливим оскільки вважає, що право власності на нежитлові будівлі є достатньою правовою підставою для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору оренди з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).
Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).
За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").
Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).
Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;
Згідно зі ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 сформована як об`єкт цивільних прав.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 4 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (зі змінами та доповненнями), закріплений перелік земель, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати. Ставка річної орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки) за використання земельної ділянки під АЗС і АГЗС - 12%.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2020 №209524146, земельна ділянка площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 має цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС.
Вищевказана інформація щодо земельної ділянки також відображена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2020 (а.с.43 т.1).
Крім того, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 має цільове призначення - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Із урахуванням вищенаведеного відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 саме для експлуатації АЗС, тому на цій підставі застосована ставка річної орендної плати із значенням 12%.
З огляду на те, що відповідач у період з 01.05.2019 по 30.04.2020 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.
Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.
Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.
Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Посилання відповідача на намагання врегулювати питання оренди земельної ділянки в майбутньому судом не приймається до уваги оскільки в матеріалах справи не міститься належних доказів на підтвердження зазначеного.
Наявний в матеріалах справи лист від 06.02.2019 не є належним доказом звернення до позивача щодо врегулювання відповідного питання, оскільки докази направлення відповідного листа на адресу позивача чи одержання такого листа позивачем в матеріалах справи відсутні, як і відсутня відповідь позивача на відповідний лист.
Докази звернення до суду відповідачем для врегулювання даного питання в матеріалах справи також відсутні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем в свою чергу належним чином доведено факт користування відповідачем земельну ділянку площею 0,1615 га по вул. Москалівській, 131-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:03:015:0019 без достатніх на те правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради щодо стягнення з відповідача 273 875,14 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 52-А; код ЄДРПОУ: 36866563) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) UA158999980000031419611020002, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 273 875 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 14 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Енерджі Україна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 52-А; код ЄДРПОУ: 36866563) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; р/р UA908201720344280001000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 108 (чотири тисячі сто вісім) грн. 13 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "05" жовтня 2020 р.
Суддя Т.О. Пономаренко
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2020 |
Оприлюднено | 06.10.2020 |
Номер документу | 91972875 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Пономаренко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні