Рішення

від 19.08.2020 по справі 160/2297/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року Справа № 160/2297/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Кияненко Д.О., Святун Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації Центр соціальних технологій Інфопростір до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Комунальне підприємство Агропроекттехбуд Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування п.5 рішення №494-17/УІІ від 16.08.2019р., п.5 рішення №518-18/УІІ від 25.10.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020р. Громадська організація Центр соціальних технологій Інфопростір звернулася до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Комунальне підприємство Агропроекттехбуд Дніпропетровської обласної ради і просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Дніпропетровської обласної ради від 16 серпня 2019 року №494-17/УІІ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Дніпропетровської обласної ради від 25.10.2019 року № 518-18/УІІ;

- визнати дії посадових осіб Дніпропетровської обласної ради під час підготовки та подачі пакету документів, які стали підставою винесення п.5 рішення Дніпропетровською обласною радою №4494-17/УІІ від 16.08.2019р. та п.5 рішення Дніпропетровською обласною радою №518-18/УІІ від 25.10.2019р. незаконними, в результаті чого порушені права позивача - ГО ЦСТ Інфопростір .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за пунктом 4 рішення відповідача №332-12/УІІ від 16.03.2018р. позивачеві було передано в оренду нежитлову будівлю загальною площею 635,00 кв.м., розташовану за адресою пр. Олександра Поля, 2Д м. Дніпро, що перебуває у господарському віданні КП Агропроекттехбуд (правонаступника КП Агенція з управління проектами ДОР), а також відповідачем було надано згоду на здійснення позивачем капітального ремонту та реконструкції будівлі із проведенням невід`ємних поліпшень з метою розміщення громадської організації. На виконання пункту 4 вказаного вище рішення між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди №332-12/УІІ від 27.04.2018р., а також між позивачем та підрядною організацією був укладений договір підряду №05/06-18 на розробку проектно-кошторисної документації з метою капітального ремонту та реконструкції наведеної будівлі за що було сплачено кошти у розмірі 80000 грн. Проте, відповідачем 16.08.2019р. було прийняте рішення №494-17/УІІ за пунктом 5 якого були внесені зміни до попереднього рішення №332-12/УІІ від 16.03.2018р. зі змісту якого виключено інформацію про надання відповідачем згоди позивачеві на здійснення капітального ремонту та реконструкції будівлі із проведення невід`ємних поліпшень, а 25.10.2019р. за пунктом 5 оспорюваного рішення №518-18/УІІ пункт 4 рішення №332-12/УІІ (зі змінами, внесеними у пункт 5 рішення від 16.08.2019р. №494-17/УІІ) щодо передачі позивачеві вищенаведеного нерухомого майна в оренду за договором оренди взагалі було скасовано. Позивач вважає, що вказані наведені дії по внесенню змін до свого попереднього рішення та скасування свого попереднього рішення із внесеними до нього змінами за пунктами 5 оспорюваних рішень №494-17/УІІ, №518-18/УІІ є незаконними, протиправними, свавільними та такими, що порушують права позивача, норми Конституції України, ЦК України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки зміни до рішення №332-12/УІІ були внесені без будь-яких підстав, без повідомлення та без згоди позивача, про які позивач довідався лише у листопаді 2019р., коли отримав листа про звільнення з будівлі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що при прийнятті пунктів 5 оспорюваних рішень №494-17/УІІ, №518-18/УІІ посадовими особами відповідача були порушені положення ч.10 ст.59, ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якими передбачено, що рада у межах своїх повноважень не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти таких відносин заперечують проти їх зміни чи припинення про що свідчить і правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019р. №182/2428/16-а. За викладеного, позивач вказує на те, що оскільки у нього виникли правовідносини за пунктом 4 рішення №332-12/УІІ, який виконано, а саме: укладено договір оренди; майно передано в оренду за актом приймання-передачі; позивачем на підставі згоди відповідача за договором підряду проведено розробку проектно-кошторисної документації об`єкта щодо капітального ремонту та реконструкції орендованої будівлі; позивачем сплачено за виконані проектувальні роботи 80000 грн., а отже, пункт 5 оспорюваного рішення №494-17/УІІ про внесення змін до свого попереднього рішення (№332-12/УІІ), а також і п.5 оспорюваного рішення №518-18/УІІ про скасування свого попереднього рішення(№332-12/УІІ) зі змінами, внесеними рішенням №494-17/УІІ щодо передачі вищенаведеного нерухомого майна позивачеві в оренду, прийняті з перевищенням повноважень, недотриманням процедури та порядку їх прийняття, встановленого ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою передбачено, що рішення рад, які з мотивів їхньої невідповідності Конституції та/або законам України можуть визнаватися незаконними виключно в судовому порядку. Відтак, представник позивача вважає, що при винесенні пунктів 5 рішень №494-17/УІІ від 16.08.2019р., №518-18/УІІ від 25.10.2019р. відповідачем була допущена протиправність, яка призвела до порушення прав та інтересів позивача. У поясненнях від 17.08.2020р. та у відповіді на відзив від 19.08.2020р. представник позивача додатково посилається і на порушення відповідачем при прийнятті оспорюваних пунктів рішень вимог ст.ст.19, 119 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №7-рп від 16.04.2009р., а також зазначає, що у позивача на підставі оспорюваних пунктів виникли правовідносини, а саме: укладено договір оренди, у період з 2018р. по 2020р. позивачем здійснювалися орендні платежі за оренду будівлі та рухомого майна, послуги з охорони будівлі MediaProstir , що підтверджено оригіналами платіжних доручень, які надані в якості доказів у даній справі, окрім того, одностороння відмова від договору та його розірвання не допускається згідно п.12.4 договору оренди.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач (Дніпропетровська обласна рада) свого повноважного представника у судові засідання ні 17.08.2020р. (був повідомлений про час і місце розгляду справи 13.07.2020р. згідно поштового повідомлення (а.с.45 том 2), ні 19.08.2020р. (був повідомлений про дату і місце розгляду справи 17.08.2020р. згідно електронного повідомлення та довідки секретаря згідно до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства (а.с.96 том 3) не направив, причини неявки свого представника не повідомив, проте, на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2020р. подав 11.08.2020р. до канцелярії суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повному обсязі посилаючись на те, що за п.4 рішення №332-12/УІІ на позивача було покладено обов`язок по проведенню капітального ремонту вищезазначеної будівлі та позивач як орендар зобов`язаний був отримати дозвіл у відповідача на виконання робіт по проведенню капітального ремонту об`єкта оренди згідно умов п.9.2 договору оренди №332-12/УІІ-ІУ та Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області затвердженого рішенням обласної ради від 27.12.2011р. №200-10/УІ, однак позивачем як орендарем об`єкта оренди таких дій здійснено не було, договір підряду на розробку проектно-кошторисної документації позивачем відповідачу не надавався, а 23.10.2019р. до відповідача звернулося КП Агропроекттехбуд ДОР з повідомленням про те, що була проведена інвентаризація майна, у тому числі і будівлі виставкового комплексу Парк ракет за адресою: м. Дніпро, вул. Поля,2 та встановлено, що підвал має ознаки підтоплення, будівля є непридатною та небезпечною для використання про що надано акт обстеження, у зв`язку з чим і були прийняті пункти 5 оспорюваних рішень. Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки позивачем як орендарем вказаної вище будівлі не були виконані вимоги рішення обласної ради від 16.03.2018р. №332-12/УІІ щодо проведення капітального ремонту виставкового комплексу, обласна рада відповідно до ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділена повноваженнями на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради приймати нормативні та інші акти у формі рішень. Окрім того, відповідач зазначає, що ні Конституцією України, ні законами України не передбачено заборони органам місцевого самоврядування вносити зміни до прийнятих ними рішень чи скасовувати їх, а тому вважає позовні вимоги позивача незаконними та безпідставними.

Третя особа (КП Агропроекттехбуд ДОР) свого представника у судові засідання ні 17.08.2020р. (був повідомлений про час і місце розгляду справи 15.07.2020р. згідно поштового повідомлення (а.с.47 том 2), ні 19.08.2020р. (був повідомлений про дату і місце розгляду справи 17.08.2020р. згідно електронного повідомлення та довідки секретаря згідно до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства (а.с.96 том 3) не направив, причини неявки свого представника не повідомив, письмових пояснень по суті позову на вимогу суду не надав.

За приписами п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважним причин або без повідомлення причин неявки за умови належним чином повідомлення такого учасника справи про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи викладене, належне повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце судового розгляду справи, строки розгляду справи, встановлені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача та третьої особи з урахуванням відзиву на позов та доданих до нього документів та виходячи з вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і з урахуванням того, що Дніпропетровська обласна рада продовжує виконувати свої функції та повноваження навіть і у період дії карантину, відповідно, зобов`язана забезпечити участь свого представника у судових засіданнях у судах та виходячи з того, що 17.07.2020р. набрав чинності Закон України від 18.06.2020р. №721-ІХ за нормами якого передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно, зокрема, до пункту 3 розділу УІ Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Тобто, з 17.07.2020р. відповідач та третя особа були зобов`язані забезпечити участь своїх представників у судових засіданнях 17.08.2020р. та 19.08.2020р. навіть у період дії карантину з урахуванням вимог Закону №731-ІХ від 18.06.2020р.

Ухвалою суду від 11.03.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання було призначене на 01.04.2020р., що підтверджується відповідною ухвалою (а.с.45 том 1).

01.04.2020р. та 24.04.2020р. у зв`язку із оголошенням загальнодержавного карантину, з урахуванням положень Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 , усі судові справи, у тому числі і цю справу було перенесено на 27.04.2020р., а у подальшому на 12.05.2020р. згідно довідок №38 від 25.03.2020р. та №76 від 24.04.2020р. (а.с.69,91 том 1).

12.05.2020р. у судовому засіданні у зв`язку із продовженням карантинних заходів Кабінетом Міністрів України до 22.05.2020р., строки розгляду даної справи було продовжено до 20.07.2020р. на підставі ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України №540-ІХ від 30.03.2020р. та відкладено до 25.05.2020р. згідно ухвали суду від 12.05.2020р.(а.с.109-110 том 1).

25.05.2020р. у зв`язку із продовженням карантину та неявкою відповідача і третьої особи у судовому засіданні розгляд даної справи було відкладено до 24.06.2020р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.196-197 том 1).

У подальшому, у зв`язку з продовженням карантину до 31.07.2020р., перебуванням судді у черговій відпустці 24.06.2020р. розгляд даної справи було знято з судового розгляду та її розгляд призначено на 08.07.2020р., що підтверджується змістом довідок секретаря судового засідання та повісток (а.с.230-234 том 1).

У судовому засіданні у зв`язку із неявкою відповідача та третьої особи, не наданням відповідачем відзиву на позов, а також і продовженням карантину до 31.07.2020р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. зі змінами було продовжено строк розгляду справи до 20.08.2020р. та оголошено перерву у судовому засіданні до 17.08.2020р., окрім того, зобов`язано відповідача до 14.08.2020р. надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву, що підтверджується змістом ухвали суду від 08.07.2020р. (а.с.15-17 том 2).

У судовому засіданні 17.08.2020р., з урахуванням строку розгляду справи до 20.08.2020р. та з метою надання представником позивача відповіді на відзив, який було надано відповідачем та направлено позивачеві лише 11.08.2020р., була оголошена перерва до 19.08.2020р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадська організація Центр соціальних технологій Інфопростір 16.02.2004р. зареєстрована як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр.Пушкіна, буд.1 кв.10, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 18.07.2017р. наявного у справі (а.с.11 том 1).

16.03.2018р. Дніпропетровською обласною радою на дванадцятій сесії сьомого скликання було прийнято рішення за №332-12/УІІ за пунктом 4 якого було вирішено, зокрема, передати ГО ЦСТ Інфопростір в оренду нежитлову будівлю загальною площею 635,00 кв.м., розташовану за адресою: проспект Олександра Поля, 2Д м. Дніпро, що перебуває у господарському віданні КП Агенція з управління проектами ДОР , сума базової орендної плати за місяць - 37800,00 грн. без ПДВ та надати зазначеній громадській організації за умови укладення договору оренди і підписання акту приймання-передачі згоду на здійснення капітального ремонту та реконструкції будівлі із проведенням невід`ємних поліпшень з метою розміщення громадської організації, що підтверджується копією витягу із наведеного рішення №332-12/УІІ (а.с.12 том 1, а.с.56 том 2).

На виконання вимог наведеного рішення, 27.04.2018р. між Дніпропетровською обласною радою (орендодавцем), ГО ЦСТ Інфопростір (орендарем) та КП Агенція з управління проектами ДОР (балансоутримувач) був укладений договір оренди №332-12/УІІ-ІУ нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області за умовами якого позивачеві було передано в строкове платне користування вищенаведене нерухоме майно (будівля) громадського інформаційно-виставочного центру MediaProstir загальною площею 635,00 кв.м. розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. О.Поля, 2Д зі строком дії договору з 27.04.2018р. до 27.03.2021р., що підтверджується змістом наведеного договору оренди (а.с.13-17 том 1, а.с.57-62 том 2).

Факт передачі вищевказаної будівлі в оренду позивачеві також підтверджується і копією акту приймання-передачі від 27.04.2018р. (а.с.18-19 том 1, а.с.62 том 2).

Окрім того, з метою виконання рішення №332-12/УІІ в частині надання відповідачем позивачеві згоди на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованої будівлі, між позивачем та ТОВ Каркас-Дніпро 05.06.2018р. було укладено договір підряду №05/06-18 на розробку проектно-кошторисної документації, що підтверджується копією наведеного договору підряду (а.с.20-23 том 1).

Відповідна проектно-кошторисна документація була розроблена та передана позивачеві за актом №1 приймання-передачі виконаних робіт від 04.10.2018р., вказані роботи були позивачем оплачені за відповідними платіжними дорученнями, що підтверджується копією акту №1 та копіями платіжних доручень №36 від 08.06.2018р., №44 від 03.07.2018р., №101 від 05.10.2018р. (а.с.24-27 том 1).

Надалі, згідно копії рішення Дніпропетровської обласної ради №494-17/УІІ від 16.08.2019р. за пунктом 5 якого було вирішено внести зміни до рішення обласної ради від 16.03.2018р. №332-12/УІІ Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області , виклавши пункт 4 рішення в новій редакції: передати ГО ЦСТ Інфопростір в оренду нежитлову будівлю загальною площею 635,00 кв.м. розташовану за адресою: проспект Олександра Поля, 2д, м. Дніпро, що перебуває у господарському віданні КП Агенція з управління проектами ДОР , сума базової орендної плати за місяць - 37800,00 грн. без ПДВ, з метою розміщення громадської організації , що підтверджується змістом копії рішення №494-17/УІІ (а.с.29-31 том 1, а.с.70-79 том 2).

А 25.10.2019р. Дніпропетровською обласною радою було прийнято рішення №518-18/УІІ за пунктом 5 якого було вирішено скасувати пункт 4 рішення обласної ради від 16 березня 2018 року №332-12/УІІ Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (зі змінами, внесеними у пункті 5 рішення обласної ради від 16 серпня 2019 року №494-17/УІІ Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області ) - пункт 5 рішення №518-18/УІІ (а.с.32 том 1, а.с.80-85 том 2).

Позивач не погоджується з пунктами 5 рішень №494-17/УІІ від 16.08.2019р. та №518-18/УІІ від 25.10.2019р., а також і не погоджується із незаконними діями посадових осіб відповідача під час підготовки та подачі пакету документів, які стали підставою для винесення пунктів 5 оспорюваних рішень у зв`язку з чим просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що вказані вище пункти 5 рішень прийняті без дотримання процедури і порядку їх прийняття з перевищенням повноважень, з порушенням положень ч.10 ст.59, ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.19,119 Конституції України, а тому призвели до порушення прав та інтересів позивача.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного позову в частині визнання протиправними та скасування пунктів 5 рішень №494-17/УІІ від 16.08.2019р. та №518-18/УІІ від 25.10.2019р., виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до системи місцевого самоврядування включені, зокрема, і обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Також і обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами - ч.2 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно до ч.3 ст.16 наведеного Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання, зокрема, щодо передачі в оренду об`єктів комунальної власності - п.19 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування .

Частиною 1 ст.59 згаданого Закону, встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

А за частиною 10 статті 59 цього ж Закону, передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Також за приписами ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другою статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується і з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органам місцевого самоврядування після їх виконання (пункт 5 мотивувальної частини наведеного Рішення №7-рп/2009).

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: 1) відсутність факту виконання рішення, що скасовується; 2) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 296/9690/15-а, від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18, від 24.07.2019р. у справі №182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016, від 21.08.2019р. у справі №461/560/14-а, від 02.04.2020р. у справі №335/8641/16-а (2-а/335/283/2016), від 09.04.2020р. у справі №810/899/17, яка є обов`язковою для застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом у ході судового розгляду даної справи, а також і підтверджується наданими учасниками справи копіями документів за пунктом 4 рішення №332-12/УІІ від 16.03.2018р. (до якого були внесені зміни за пунктом 5 рішення №494-17/УІІ від 16.08.2019р., а у подальшому скасований (пункт 4) за пунктом 5 рішення №518-18/УІІ від 25.10.2019р.) у позивача виникли відповідні правовідносини щодо оренди нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальної громади за договором оренди №332-12/УІІ-ІУ від 27.04.2018р., актом приймання-передачі за договором оренди (а.с.13-18); позивачем за договором підряду №05/06-18 від 05.06.2018р. було розроблено та сплачено за роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації на здійснення капітального ремонту та реконструкції з проведенням невід`ємних поліпшень орендованої будівлі за згодою відповідача наданою саме пунктом 4 рішення №332-12/УІІ згідно акту №1 приймання-передачі виконаних робіт, копій платіжних доручень про проведення оплати за такі роботи на загальну суму 80000 грн. (а.с.24-27 том 1,а.с.56-62, а.с.70-85 том 2).

Проте, незважаючи на вчинення позивачем вищезазначених дій на виконання пункту 4 рішення №332-12/УІІ, відповідачем 16.08.2019р. були внесені зміни до пункту 4 рішення №332-12/УІІ згідно пункту 5 рішення №494-17/УІІ за змістом якого відповідач виключив з рішення інформацію про надання згоди позивачеві відповідачем на проведення капітального ремонту, а у подальшому 25.10.2019р. відповідач повністю скасував пункт 4 рішення №332-12/УІІ (зі змінами, внесеними п.5 рішення №494-17/УІІ) за пунктом 5 рішення №518-18УІІ без будь-якої згоди на внесення таких змін та їх скасування з боку позивача (у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач такої згоди на внесення змін та скасування п.4 рішення №332-12/УІІ не надавав) (а.с.13-32 том 1, а.с.70-85 том 2).

Проаналізувавши вищевикладені встановлені судом фактичні обставини у даній справі у їх сукупності із наведеними нормами чинного законодавства та з урахуванням того, що за умови виникнення у позивача правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (право на оренду нерухомого майна за договором оренди; право на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованої будівлі за згодою відповідача), наявністю встановленого судом факту виконання позивачем рішення №332-12/УІІ, який полягає у щомісячній сплати позивачем орендних платежів за користування орендованою будівлею, а також послуг охорони будівлі у період з 2018р. по 2020р., що підтверджено оригіналами платіжних доручень, наявних у справі (а.с.137-250 том 2, а.с.1-88 том 3), розроблення проектно-кошторисної документації з метою капітального ремонту та реконструкції орендованої будівлі (а.с.20-24 том 1), що не спростовано відповідачем жодними доказами, суд приходить до висновку, що внесення змін до пункту 4 рішення №332-12/УІІ та подальше його скасування повністю за пунктами 5 рішень №494-17/УІІ, №518-18/УІІ не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки прийняті без дотримання порядку, встановленому ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.144 Конституції України, а також і суперечить принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про внесення змін та скасування свого власного рішення може відповідати ознакам свавільного , яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище і створює ситуацію незахищеності.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься і у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019р. у справі №826/9967/18, яка є обов`язковою для застосування за ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ст.75 наведеного Кодексу.

У відповідності до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також і згідно до вимог ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не наведено у відзиві жодних підстав та не надано належних, достатніх та допустимих доказів правомірності прийняття оспорюваних пунктів 5 рішень №494-17/УІІ, №518-18/УІІ за якими були внесені зміни та у подальшому скасовано п.4 рішення №332-12/УІІ за яким у позивача виникли правовідносини з приводу оренди нерухомого майна, проведення капітального ремонту та реконструкції орендованої будівлі, (що не спростовано жодними доказами відповідачем) з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу наведених вище норм чинного законодавства.

Є безпідставними та необґрунтованими і доводи відповідача стосовно неналежного виконання позивачем умов договору оренди та рішення відповідача №332-12/УІІ, оскільки, по-перше, пункти 5 оспорюваних рішень№494-17/УІІ, №518-18/УІІ не містять таких посилань та обґрунтувань, а відповідно, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатися на докази, які не були покладені в основу пунктів 5 оспорюваних рішень за приписами абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, невиконання або неналежне виконання умов договору оренди орендарем не може бути підставою для внесення змін та скасування власного попереднього рішення суб`єкта владних повноважень без проведення процедури розірвання такого договору оренди у порядку господарського судочинства з урахуванням умов договору та виходячи з того, що строк дії договору встановлений до 27.03.2021р. (п.11.1 договору оренди) - (а.с.16).

Третьою особою (КП Агропроекттехбуд ДОР ) жодних пояснень по суті позову впродовж всього розгляду даної справи взагалі надано не було, внаслідок чого третьою особою були проігноровані вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 11.03.2020р. (а.с.45 том 1).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем пунктів 5 оспорюваних рішень №494-17/УІІ від 6.08.2019р., №518-18/УІІ від 25.10.2019р. за якими були внесені зміни та у подальшому повністю скасовано пункт 4 рішення №332-12/УІІ (зі змінами, внесеними п.5 рішення №494-17/УІІ) з урахуванням ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем вищенаведені пункти оспорюваних рішень прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, необґрунтовано та без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без урахування права особи на участь у процесі прийняття такого рішення (без надання будь-якої згоди позивача на прийняття таких рішень), а тому, оскільки пункти 5 оспорюваних рішень№494-17/УІІ від 16.08.2019р., №518-18/УІІ від 25.10.2019р. порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Також, задовольняючи у наведеній частині позовні вимоги позивача, адміністративний суд керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини виходячи з вимог ч.1, ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74 і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 38).

Отже, виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування пунктів 5 оспорюваних рішень відповідача №494-17/УІІ від 16.08.2019р., №518-18/УІІ від 25.10.2019р. підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги позивача в частині визнання дій посадових осіб Дніпропетровської обласної ради під час підготовки та подачі пакету документів, які стали підставою для винесення пункту 5 рішення відповідача №494-17/УІІ від 16.08.2019р. та пункту 5 рішення відповідача №518-18/УІІ від 25.10.2019р. незаконними, в результаті чого порушені права позивача, не підлягають задоволенню, виходячи з того, що наведений обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним та не призводить до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача за наявності прийнятих суб`єктом владних повноважень актів індивідуальної дії (рішень), які і підлягають судовому оскарженню шляхом визнання їх протиправними та скасуванню, а тому саме вказаний спосіб захисту права є належним та ефективним.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, слід стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної ради на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн. понесені позивачем за квитанціями №13534 від 17.02.2020р., №0.1639703818.1 від 05.03.2020р. (а.с.9, 41 том 1) - (виходячи із розрахунку двох задоволених позовних вимог немайнового характеру із заявлених трьох - 2102 х 2) з урахуванням часткового задоволення позову та вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації Центр соціальних технологій Інфопростір до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Комунальне підприємство Агропроекттехбуд Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування п.5 рішення №494-17/УІІ від 16.08.2019р., п.5 рішення №518-18/УІІ від 25.10.2019р.- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019р. №494-17/УІІ.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Дніпропетровської обласної ради від 25.10.2019р. №518-18/УІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, код ЄДРПОУ 23928934) на користь Громадської організації Центр соціальних технологій Інфопростір (49000, м. Дніпро, пр.Пушкіна, 1/10, код ЄДРПОУ 26509994)- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 25.08.2020р.

Суддя С.О. Конєва