Рішення

від 29.07.2020 по справі 440/2215/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2215/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.,

представника позивача - Антоненко В.О.,

представника відповідача - Дмитренко О.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача № UA807000/2020/000786/2 від 16.03.2020 про коригування митної вартості товарів.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" /надалі - позивач; ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби /надалі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № UA807000/2020/000786/2 від 16.03.2020 про коригування митної вартості товарів.

Історія справи

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" залишено без руху у зв`язку із допущеними при його поданні недоліками.

Позивачем 08.05.2020 року усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 12.05.2020 року Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та проведення судового засідання.

Заходи забезпечення адміністративного позову не вживалися.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що товариством вірно визначено митну вартість товару відповідно до пункту першого частини 1 статті 57 Митного кодексу України за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Позивач стверджував, що відповідач своїм рішенням № UA807000/2020/000786/2 від 16.03.2020 року про коригування митної вартості товарів скоригував митну вартість отриманого товару до значно вищого рівня, посилаючись на виявлені розбіжності. Наголошував, що відповідач у своєму рішенні не вказав жодної конкретної причини, через яку заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, а у всіх наданих під час митного оформлення товару документах ціна є однаковою, в тому числі в митній декларації країни відправлення.

Позивач вказував, що з аналізу приписів пункту 5 статті 54 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Посилався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 №803/1212/14.

04.06.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому представник Слобожанської митниці Держмитслужби зазначила, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, просила у задоволенні позову відмовити. Вказувала, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість. У зв`язку з чим, інспектором митного поста "Суми" направлено запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення заявленої ТОВ "Сумифітофармації" митної вартості товару. При здійсненні перевірки наданих декларантом позивача товарно-супровідних документів інспектором митниці виявлено ряд розбіжностей, внаслідок чого було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

10.06.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві безпідставно вказано по поставку імпортованого товару юридичною особою з назвою "Krauter Mix GmbH". Крім того, позивачу залишається незрозумілим доцільність перевірки правильності визначення заявленої митної вартості товару ТОВ "Сумифітофармації" при митному оформлені товару, одержувачем якого є позивач. Також у відповіді позивач наголошував, що вартість товару в митній декларації країни відправлення повністю співпадає з вартістю товару, визначеною в митній декларації №UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 та попередньому інвойсі №2016-363/01ВЭД/00233 від 04.03.2020 року. Крім того, в митній декларації країни-відправлення №10006060/270220/0017208 від 27.02.2020 вказано весь обсяг товару, який постачальник відвантажив покупцеві в березні 2020 року, згідно додатку №62 від 26.02.2020 року до Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 року, а саме 180 +/- 10% метричних тон. Зазначив, що інвойс №770 від 01.03.2020 є товарно-супровідним документом, який визначає кількість та вартість товару, складається на заводі після наливу товару цистерни, він не є остаточним інвойсом по контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 року, як помилково вважала митниця. Вказував, що жодного зазначення того, що датою остаточного інвойсу є дата календарного штампу станції призначення на залізничних накладених, в контракті немає. Крім того, позивач ставив під сумнів твердження відповідача про необхідність здійснення радіологічного контролю та зазначення відповідних відміток на товарно-супровідних документах. Крім того поставка товару, згідно Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 року, здійснюється залізничним транспортом, а тому посилання відповідача на положення пункту 8 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №45, є безпідставним. Також позивач наголошував, що при митному оформленні товару позивачем надавалась накладна УМВС №28653390, на якій містяться штампи всіх станцій на шляху слідування вантажу. Зазначав, що первинною основою для визначення митної вартості у відповідності до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Митного кодексу України є контрактна ціна.

Позивач додатково повідомив, що позивачем 02.06.2020 року здійснено оплату відвантаженої партії товару в кількості 193228 кг вартістю 127530,48 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №22 від 02.06.2020 року. Відтак, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, платіжне доручення в іноземній валюті №22 від 02.06.2020 року є документом, який підтверджує митну вартість товару.

13.07.2020 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, в яких зазначалось, що Слобожанською митницею Держмитслужби у відзиві на позов помилково зазначено про постачальника ТОВ "Сумифітофармації" та "Krauter Mix GmbH". Крім того, допущено технічну помилку у даті та номері рішення про коригування.

Відповідач зазначив, що, здійснивши аналіз поданого декларантом пакету документів та виявивши, що останні містять ряд розбіжностей, а надані із митною декларацією відомості є необ`єктивними та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, інспектор з митного оформлення 16.03.2020 року на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України направив декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів. Однак позивачем наданих документів не надано. Відповідач вказував, що інвойс №770 від 01.03.2020 року розцінювався інспектором митниці як остаточний. А датою остаточного інвойсу згідно пункту 5.1 Контракту №2016-363/01ВЭД від 13.07.2016 року є дата календарного штампу станції призначення на залізничних накладних. Не всі документи, які надавались під час митного оформлення, містять відбитки відповідних митних забезпечень.

Наголошував, що остаточний інвойс №2016-363/01ВЭД/00238-F та платіжне доручення в іноземній валюті №22 від 02.06.2020 року не брались митницею до уваги під час митного оформлення заявленого позивачем товару, так як не подавались декларантом разом із товарно-супровідними документами. А тому відповідач не мав правових підстав для підтвердження правомірності використання позивачем основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору.

17.07.2020 року від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення, в яких представник ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" вказував, що при оформленні інвойсу №770 від 01.03.20 року була допущена арифметична помилка, значення 127888,20 USD/тн є помилковим, оскільки вказану в ціні вартість є вартістю повної суми поставки партії товару. Однак при цьому ціна, виходячи з результату ділення вартості партії на кількість одиниць товару, є такою ж.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні за змістом обґрунтуванню позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (Покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Центр" (надалі - Постачальник) укладено контракт від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД, з додатками до контракту, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених в додатках до контракту, та/або змін до нього /а.с. 7 зворот/.

Пунктом 4.1 встановлено, що ціна за товар, що поставляється по цьому контракту, встановлюється в доларах США за метричну тону і погоджується сторонами в додатках до цього контракту.

Згідно пункту 4 додатку №62 від 26.02.2020 року до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД, оплата 100% вартості відвантаженої партії товару згідно ваги, вказаній в залізничних накладних, здійснюється покупцем в доларах США прямим банківським переказом грошових коштів на банківський рахунок постачальника, протягом ста календарних днів наступних за датою відвантаження товару зі станції відправлення згідно наданого постачальником попереднього інвойсу.

Інвойсом від 04.03.2020 року №2016-363/01ВЭД/00233 до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД встановлено ціну 660,00 дол США/тн /а.с. 23/.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів позивачем подано до митного органу наступні документи:

- попередній інвойс від 04.03.2020 року №2016-363/01ВЭД/00233 до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД;

- рахунок/інвойс №770 від 01.03.2020 року, що слідував з вантажем;

- накладна УМВС №28653390;

- експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №20-ЦЗ від 05.03.2020;

- контракт від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД;

- додаток №62 від 26.02.2020 року до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД;

- доповнення №11, №5, №8 контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД;

- паспорт якості №812Н від 29.02.2020 року;

- митна декларація країни відправлення №10006060/270220/0017208 від 27.02.2020 року.

Рішенням Слобожанської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.03.2020 року №UA807000/2020/000786/2, скориговано митну вартість отриманого товару (олива базова ізопарафінова Татнефть VHVI-4 (TANECO base 4)) до вищого рівня - 680,00 дол США/тн.

Позивач не погодився із рішенням Слобожанської митниці Державної митної служби України від 16.03.2020 року №UA807000/2020/000786/2 та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Висновки суду щодо правозастосування.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд звертає увагу, що позивачем подано на підтвердження заявленої митної вартості товарів до Слобожанської митниці Держмитслужби інвойс №770 від 01.03.2020 року із зазначенням вартості 660,00 дол США/тн, кількість товару - 193228,00 тон.

Як пояснив представник позивача у своїх письмових поясненнях, що при оформленні інвойсу №770 від 01.03.20 року була допущена арифметична помилка, значення 127888,20 USD/тн є помилковим.

Отже, у відповідача з огляду на наявність суперечності поданих ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" документів були наявні обґрунтовані підставі для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Судом встановлено, що відповідачем направлено позивачу (декларантові) в електронному вигляді запит про надання документів необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості /а.с. 85/.

ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" на вказаний запит направило лист до Слобожанської митниці Державної митної служби України від 16.03.2020 року за вих №16/03-05 /а.с. 88/, в якому зазначило, що документи для оформлення митної декларації на оливи базової ізопарафінової Татнефть VHVI-4 (TANECO base 4) подавалися позивачем митному органу при оформленні митної декларації, просило визначити митну вартість товару по наданим документам.

Однак, як встановлено судом із наданого позивачем у ході здійснення митного контролю інвойсу від 04.03.2016 року №2016-363/01ВЭД/00233, митна вартість товару - оливи базової ізопарафінової Татнефть VHVI-4 (TANECO base 4) становить 660,00 дол США/тн, загальна сума - 127530,48 дол США /а.с. 23/.

Вказаний інвойс від 04.03.2016 року №2016-363/01ВЭД/00233 містить відомості про покупця та продавця товару та містить інформацію про продаж оливи базової ізопарафінової Татнефть VHVI-4 (TANECO base 4) за ціною 660,00 дол США /тн.

Так само, митна декларація від 16.03.2020 року № UA807090/2020/000275 містить відомості щодо ціни товару у сумі 127530,4800 дол США за 193228,00 тон нафтопродукту /а.с. 71/.

Водночас відповідачем у даному випадку вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 59 Митного кодексу України, зокрема зазначено, що джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, на схожих комерційних умовах за фактами митних оформлень що наявні у АСМО Інспектор: МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року.

Суд звертає увагу на те, що визначена відповідачем митна вартість товару, яка ґрунтується на інформації МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року, здійснена без оцінки всіх показників вартості на схожий товар, імпортований ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" у попередні періоди.

Так, позивач пояснював у судовому засіданні, що ним здійснювалося та здійснюється регулярне імпортування того ж нафтопродукту, при цьому ціни на імпортований товар, щоразу змінюються з огляду на світові коливання цін на нафту та курс валюти. Відтак позивач стверджував про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди товари зі схожими характеристиками були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд погоджується з даним твердженням.

Судом не отримано пояснення відповідача, чому митницею прийнято до уваги виключно одну МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року без урахування усього іншого інформаційного масиву про розмитнення аналогічних товарів.

Відповідачем не мотивовано, наскільки обґрунтованим є використання при визначенні митної вартості товару у цьому випадку тільки одного аналогічного зразка товару згідно МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року.

Суд зауважує, що умисний вибір відповідачем для порівняння партії товару, яка в близькому часовому проміжку є найвищою за вартістю, є зловживанням своїми повноваженнями.

Отже, показники вартості аналогічного товару, застосовані відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару, є необгрунтованими.

Крім того, суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 54 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Суд погоджується з твердженнями представник відповідача про те, що під час оформлення митної декларації № UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 року позивачем не надавалось платіжне доручення в іноземній валюті №22. А тому воно не могло бути прийнято митницею до уваги.

Фактично оплата за товар здійснена 02.06.2020 року (а.с.110-111).

Внаслідок цього позивач не мав змоги надати це платіжне доручення як під час митного оформлення разом із пакетом документів, так і на момент подання цієї позовної заяви до суду. А тому під час проведення митного контролю відповідачем вказаний документ не досліджувався.

Однак суд не вбачає підстав не враховувати платіжні документи, якими підтверджено вартість імпортованого товару, при винесенні цього рішення.

Сума до перерахування ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" згідно платіжного доручення від 02.06.2020 року №22 становить 127530,48 дол США за 193,228 тон. Абсолютно аналогічно позивачем було визначено митну вартість товару вагою 193,228 тон - 127530,48 дол США у митній декларації позивача UA807090/2020/000275 та інвойсі від 04.03.2020 №2016-363/01ВЭД/00233 /а.с. 23, 71, 111/.

Отже платіжними документами, які хоч і не були надані митниці при оформленні, але не ставляться під сумнів жодним учасником справи та судом, підтверджено правильність числових даних та відповідно визначену позивачем при розмитненні товару за ціною договору його митну вартість.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2020 року № UA807000/2020/000786/2.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів позову вбачається, що позивачем сплачено за подання позову судовий збір у загальному розмірі 2102,00 грн. Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з Слобожанської митниці Держмитслужби судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул.Половка 62 м.Полтава ЄДРПОУ 38194448) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул.Короленко 16-Б м.Харків ЄДРПОУ 43332958) задовольнити повністю.

Рішення Слобожанської митниці Держмитслужби №UA №807000/2020/000786/2 від 16 березня 2020 року про коригування митної вартості товарів визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102,0 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення cкладено 03 серпня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков