Постанова

від 27.04.2021 по справі 440/2215/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 р.Справа № 440/2215/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, повний текст складено 03.08.20 року) по справі № 440/2215/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UA807000/2020/000786/2 від 16.03.2020 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Держмитслужби №UA №807000/2020/000786/2 від 16 березня 2020 року.

Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 52-55, 58, 64, Митного кодексу України, ст.ст. 2, 90, ч.3 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАС України

Зазначає, що судом не надано оцінки аргументам відповідача, що подані декларантом документи містять розбіжностей, зокрема щодо суми поставленого товару зазначеної в попередньому інвойсі та митній декларації країни відправлення, що імпортується, крім того, є необ`єктивними та не містять усіх відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на вимогу митного органу позивачем не надано затребуваних додаткових документів. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17 щодо обв`язку декларанта доведення митної вартості товару. Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу 27.04.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до відділу митного оформлення Слобожанської митниці Держмитслужби ТОВ "Татнефть-АЗС- Україна" подано митну декларацію № UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 на товар: Олива базова ізопарофінова ТАТНЕФТЬ VHVI-4 (TANECO base 4)) .... . Виробник: AT " TANECO" . Країна виробництва RU. Торгівельна марка: нема даних, що надійшов на виконання зовнішньо - економічного договору від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Центр", разом з документами на товар, що поставляється в Україну.

16.03.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2020/000786/2, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807090/2020/00013.

Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару. Зазначені відповідачем розбіжності не перешкоджали останньому у визначенні митної вартості задекларованого позивачем товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна гуртуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Разом з цим, у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, саме за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (покупець) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Центр" (постачальник) укладено контракт від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД, за умовами якого позивач придбав товар - оливу (олива базова ізопарофінова ТАТНЕФТЬ VHVI-4 (TANECO base 4)) в порядку та на умовах, визначених в додатках до контракту, та/або змін до нього (а.с. 7-12).

Ціна за товар, що поставляється, встановлюється в доларах США за метричну тону і погоджується сторонами в додатках до цього контракту. (п.4.1 договору).

Згідно п.4 додатку №62 від 26.02.2020 оплата 100% вартості відвантаженої партії товару згідно ваги, вказаній в залізничних накладних, здійснюється покупцем в доларах США прямим банківським переказом грошових коштів на банківський рахунок постачальника, протягом ста календарних днів наступних за датою відвантаження товару зі станції відправлення згідно наданого постачальником попереднього інвойсу.

Інвойсом від 04.03.2020 року №2016-363/01ВЭД/00233 до контракту від 13.07.2016 року встановлено ціну 660,00 дол США за тонну. Загальна сума поставки - 127 530,48 дол. США. (а.с. 23).

З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем до Слобожанської митниці Держмитслужби подано 05.03.2020 митну декларацію №UA807090/2020/000246, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за основним методом, в сумі 127 530,48 доларів США (а.с. 35).

Разом з декларацією позивачем подано: попередній інвойс від 04.03.2020 року №2016-363/01ВЭД/00233 до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД; рахунок/інвойс №770 від 01.03.2020 року, що слідував з вантажем; накладна УМВС №28653390; експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №20-ЦЗ від 05.03.2020; контракт від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД; додаток №62 від 26.02.2020 року до контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД; доповнення №11, №5, №8 контракту від 13.07.2016 року №2016-363/01ВЭД; паспорт якості №812Н від 29.02.2020 року; митна декларація країни відправлення №10006060/270220/0017208 від 27.02.2020 року (а.с. 15-26, 28-31).

Так, при опрацюванні наданих документів у митного органу виникли сумніві у правильності визначення митної вартості товарів, виходячи з наступного:

- в графі 42 митної декларації країни відправлення №10006060/270220/0017208 від 27.02.2020 зазначено ціну товару - 130 680,00 дол. США, в графі 38 вказано вагу нетто (кг) - 198000, однак пред`явлено до митниці товар в кількості 193 228 грн., вартістю 127 530,48 дол. США, про що зазначено в графі 38 та 42 митної декларації №UA807090/2020/000275 від 16.03.2020;

- до митного оформлення декларантом подано попередній інвойс від 04.03.2020, де сума за товар відрізняється від суми, яка міститься в митній декларації країни відправлення №10006060/270220/0017208 від 27.02.2020.

- разом із декларацією від 16.03.2020 декларантом позивача подано попередній інвойс від 04.03.2020 та інвойс від 01.03.2020, який датований раніше ніж попередній інвойс.

Судом першої інстанції встановлено, що інвойси від 01.03.2020 та від 04.03.2020 містили різні суми товару за одну й ту саму його кількість та вартість, а саме 127 888,20 дол США та 127 530,48 дол. США відповідно. (а.с.22,23)

Як вірно зазначено судом першої інстанції , зазначені обставини викликали обґрунтовані сумніви у митного органу та слугували підставою для проведення консультацій з декларантом.

16.03.2019 митним органом на адресу позивачу засобами електронного зв`язку направлено запит для підтвердження заявленої митної вартості, з пропозицією надати додаткові документи щодо митної вартості згідно ст.53 МК України (а.с.85).

На вимогу митного органу позивачем надано лист №16/03-5 від 16.03.2020, в якому позивач просив визначити митну вартість Товару по наданим документам не очікуючи 10-тиденного строку (а.с. 88).

16.03.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості 807000/2020/000786/2, згідно з яким митна вартість за одиницю товару визначена на рівні 0,68 доларів США (а.с. 5)

У графі 33 цього рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено, що документі подані декларантом містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (вартість товару в митній декларації країни відправлення не співпадає з вартістю в інвойсі, в інвойсі наявна помилка при розрахунку загальної суми тощо), та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (значно зменшилась фактурна вартість товару), ненадання декларантом додаткових документів передбачених п. 3 ст. 53 Митного кодексу України та вимогою декларанта прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митну декларацію МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020, згідно якої рівень митної вартості товару становить 0,68 дол США/кг.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів містить лише вказівку про наявність розбіжностей у поданих Позивачем документах, проте без зазначення конкретного переліку документів.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, що інвойс від 01.03.2020 року містить визначення суми товару 127 888,20 USD/тн , виходячи з вартості 660,00 дол США/тн та кількості товару - 193 228,00 тон., що свідчить про арифметичну помилку в частині визначення суми.

При цьому, колегія суддів зазначає, що арифметична помилка при обрахуванні вартості партії товару у товарно-супровідному інвойсі №770 від 01.03.2020 р. жодним чином не унеможливлює перевірку задекларованої митної вартості товару, розрахованої за основним методом. Подані позивачем документи містили числові значення щодо вартості та кількості товару та піддавались обчисленню.

Судовим розглядом встановлено, що наданий позивачем інвойс від 04.03.2020 року №2016-363/01ВЭД/00233 містить відомості про покупця товару, вартість за одиницю та кількість товару, а також загальну вартість 127 530,48 дол США.

Зазначені в інвойсі від 04.03.2020 відомості відповідають показникам, зазначеним в митній декларації від 16.03.2020 щодо ціни товару в сумі 127 530,48 дол США. за 193 228,0 тон нафтопродукту.

Доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у кількості та вартості товару зазначених у митній декларації та тимчасовій митній декларації країни відправлення, не спростовують висновків суду та не є такими, що свідчать про невірне визначення позивачем ціни товару.

Так, митна декларація від 16.03.2020 року містить зазначення кількості товару - 193 228,00 тон нафтопродукту у сумі 127 530,48 дол США, проте в тимчасовій митній декларації країни відправлення від 27.02.2020 вказано кількість товару 198 000 кг у сумі 130 680 дол. США (а.с. 24-26).

Позивачем, надано до суду апеляційної інстанції повну митну декларацію країни відправлення від 22.05.2020 №10006060/270220/0017208, в якій зафіксовано кількість фактично поставленого позивачу товару в березні 2020 згідно додатку № 62 від 26.02.2020, а саме 193 228 кг та його вартість 127 530, 48 дол США.

Такі саме відомості відображені позивачем у МД № UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 року , а саме 193 228 кг (вага нетто -гр.38 МД) та його вартість 127 530, 48 дол США.(фактурна вартість товару - гр.42 МД, розрахунок 193 228 кг х 0,66 доларів США/кг)

02.06.2020 позивачем повністю оплачено товар на суму 127 530, 498 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням у іноземній валюті № 22 від 02.06.2020 та відповідає ціні товару, задекларовано у гр. 42 МД.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав, що надані позивачем документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, зокрема щодо ціни за одиницю товару, його кількості та вартості.

Доводи апеляційної скарги, що інвойс від 04.03.2020 не може бути визнаний "попереднім", оскільки до митного оформлення надавався інвойс №770 від 01.03.2020 р., який датований значно раніше, не свідчать про не підтвердження позивачем ціни товару за договором. Крім того, інвойс №770 від 01.03.2020 р. є товаросупровідним документом, який визначає кількість та вартість Товару, складається на заводі після наливу Товару в цистерни та є не остаточним інвойсом по Контракту.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний фінальний рахунок №2016-363/01 ВЭД/00228-F від 14.03.2020 р. (а.с. 110), відповідно до якого визначена ціна 660,00 дол США/тн., а також кількість та вартість товару, ввезеного позивачем.

Судом обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом ґрунтується на інформації МД №UA807090/2020/174 від 18.02.2020, поданої позивачем за цим же контрактом, згідно якої рівень митної вартості товару становить 0,68 дол США/тн.

Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 810/4296/16 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що умови поставки товарів розмитнених позивачем за МД № UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 року та UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року не можуть вважатись ідентичними за умовою про ціну товару, адже договірна ціна щодо кожної партії погоджувалася окремими додатковими угодами (додатками) у різний час, отже не залишалась на одному рівні при зміні ринкової ціни за товар.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи, договірна ціна за товар, який ввезений позивачем у лютому 2020 року та задекларований за МД № UA807090/2020/174 від 18.02.2020 року визначалась сторонами у січні 2020 року, що підтверджується додатком №60 від 20.01.2020 р. На дату підписання цього додатку ринкова ціна на товар становила 680 дол. США/т, а тому ціна на такому рівні, погоджена як договірна ціна на товар, який підлягав поставці у лютому 2020 року, а ціна на товар, який задекларований позивачем у МД № UA807090/2020/000275 від 16.03.2020 року визначалась сторонами за контрактом у лютому 2020 року, що зафіксовано у Додатку №62 від 26.02.2020, а тому договірна ціна на такому рівні погоджена на товар, який підлягав поставці у березні 2020 року.

Цінова різниця між вартостями товарів, які поставлені у лютому 2020 та у березні 2020 складає 0,02 доларів США, отже доводи митного органу щодо значного зменшення ціни на поставлений у березні товар, у порівнянні з ціною ідентичного товару, поставленого раніше є безпідставними. Крім того, зазначене свідчить про мінімальну зміну ринкової ціни на аналогічні товари, яка відбулась у період з січня 2020 р. по лютий 2020 рік.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є безумовною підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (світові коливання цін на нафту, курс валюти, характеристика товару, умови і обсяги поставок, наявність знижок ).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного підтвердження митної вартості товару, оскільки вони жодним чином не спростовують вищевикладені мотиви, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який правомірно задовольнив позовні вимоги.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі Слобожанської митниці Держмитслужби, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі № 440/2215/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 30.04.2021 року