Рішення

від 07.08.2020 по справі 440/1677/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1677/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника позивача - Грибовод В.В.

представника відповідача - Дудник В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Мірус Компані" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000071/2 від 04.02.2020;

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000070/2 від 04.02.2020.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2020 року Приватне підприємство "Мірус Компані" (далі - ПП "Мірус Компані", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позовну заяву ПП "Мірус Компані" залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви /а.с. 104/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження /а.с. 109/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 10:00 22 червня 2020 року /а.с. 16, том 2/.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги ПП "Мірус Компані" мотивувало протиправністю та необґрунтованістю оскаржуваних рішень, оскільки для митного оформлення товару позивачем були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару.

Позивач зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Єдиною підставою незастосування цього методу слугує те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товару належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого методу визначення митної вартості товару.

Крім того, у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відсутнє зазначення методу визначення відкоригованої митної вартості, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому з документів, які було подано декларантом, неможливо встановити митну вартість товару.

18 травня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 114-131, том 1/.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів, а тому у зв`язку з можливим зниженням митної вартості контролюючим органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару - документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності.

З урахуванням наведеного, відповідач вважав що вищезазначене не дає можливості упевнитись у правильності заявленої цінової інформації і таким чином перевірити правильність визначення митної вартості товару, тому спірне рішення є правомірними та обґрунтованими.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 29 травня 2020 року, відповідач наполягав на протиправності та необхідності скасування спірних рішень з мотивів, аналогічних мотивам, викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що митний орган скоригував вартість товару, використовуючи порівняння з митною вартістю аналогічних товарів /а.с. 1-3, том 2/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

03 лютого 2020 року позивачем для проведення митного оформлення до Дніпровської митниці Держмитслужби подана митна декларація №UA110320/2020/001588 на паперову основу креповану для виробництва санітарно-гігієнічної продукції у рулонах діаметром 1200мм., гільза 76 мм., білого кольору, для виробництва серветок V+, виготовлена з деревної целюлози (вміст целюлози, одержаної механічним способом - 40%), вологоміцність, 16-20%, ступінь крепування 9-12%: марка "V+16" поверхневою щільністю 16+/- 0,5г/м2 (факт. 16,1), одношарова, за ціною договору 16 553,08 євро /а.с. 137, том 1/.

На підтвердження заявлених відомостей про вартість товару до митного органу позивачем подано: ЕМД №UA110320/2020/001588 від 03.02.2020; якісне посвідчення б/н від 30.01.2020; прейскурант виробника товару б/н від 03.01.2020; рахунок-фактура №94 від 30.01.2020; договір поставки № Т20 від 09.01.2020; заказ - специфікація №01-2 від 30.01.2020; страховий поліс №33658/2020 від 30.01.2020; комерційна пропозиція від 03.01.2020 калькуляція формування відпускної ціни б/н від 04.02.2020; витяг з історії закордонних платежів від "Europcell GmbH" від 31.01.2020.

В результаті контролю митної вартості товару митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 4.1 контракту №Т20 від 09.01.2020 в ціну товару, який поставляється включаються витрати на транспортування, проте відсутні документи, в яких виділена вартість транспортних витрат, що унеможливлює перевірити складові митної вартості;

- в наданому до митного оформлення інвойсі №94 від 30.01.2020 від ОАО "Сясьский ЦБК" до компанії "Europcell GmbH" для ПП "Мірус Компані" в умовах оплати передбачена оплата за товар протягом 7 банківських днів після дати митного оформлення партії, що свідчить про те, що проданий позивачу товар станом на 03.02.2020 ще не придбаний компанією "Europcell GmbH" у ОАО "Сясьский ЦБК";

- відповідно до інвойсу №94 від 30.01.2020 від ОАО "Сясьский ЦБК"до компанії "Europcell GmbH"для ПП "Мірус Компані" фактурна вартість партії товару на умовах поставки FCA становить 14 087,48 євро, проте, в інвойсі №94 від 30.01.2020 від компанії "Europcell GmbH" до ПП "Мірус Компані" фактурна вартість партії товару на умовах поставки СІР становить 16 553, 08 євро.

Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в органі доходів і зборів.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 становить 0,90 євро/кг, а рівень митної вартості ідентичного товару, оформленого за МД від 13.01.2020 №UA110110/2020/000448, що визначена органом доходів та зборів , становить 1,37 євро/кг.

Під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, - договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - транспортні документи.

04 лютого 2020 року листом ПП "Мірус Компані" від 04.02.2020 вих. №14 декларантом додатково надано: - страховий поліс від 30.01.2020 №33658/2020; - комерційну пропозицію від 03.01.2020; - калькуляцію формування відповідної ціни від 04.02.2020 б/н; - витяг з історії закордонних платежів від 31.01.2020.

04 лютого 2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000070/2, в якому визначено вартість товару у сумі 20 720,96 євро /а.с. 82-83, том 1/.

03 лютого 2020 року позивачем до Дніпровської митниці Держмитслужби для проведення митного оформлення подана митна декларація №UA110320/2020/001591 на паперову основу креповану для виробництва санітарно-гігієнічної продукції у рулонах діаметром 1200мм., гільза 76 мм., білого кольору, для виробництва серветок V+, виготовлена з деревної целюлози (вміст целюлози, одержаної механічним способом - 40%), вологоміцність, 16-20%, ступінь крепування 9-12%: марка "V+17" поверхневою щільністю 17+/- 0,5г/м2 (факт. 16,5), одношарова, за ціною договору 16 858,99 євро /а.с. 182, том 1/.

На підтвердження заявлених відомостей про вартість товару до митного органу подано: ЕМДUA110320/2020/001591 № від 03.02.2020; якісне посвідчення б/н від 28.01.2020; прейскурант виробника товару б/н від 03.01.2020; рахунок-фактура №84 від 29.01.2020; договір поставки № Т20 від 09.01.2020; заказ - специфікація №01-1 від 29.01.2020; страховий поліс №33660/2020 від 29.01.2020; комерційна пропозиція від 03.01.2020 калькуляція формування відпускної ціни б/н від 04.02.2020; витяг з історії закордонних платежів від "Europcell GmbH" від 31.01.2020.

В результаті контролю митної вартості товару митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 4.1 контракту №Т20 від 09.01.2020 в ціну товару, який поставляється включаються витрати на транспортування, проте відсутні документи в яких виділена вартість транспортних витрат, що унеможливлює перевірити складові митної вартості;

- в наданому до митного оформлення інвойсі №84 від 29.01.2020 від ОАО "Сясьский ЦБК" до компанії "Europcell GmbH" для ПП "Мірус Компані" в умовах оплати передбачена оплата за товар протягом 7 банківських днів після дати митного оформлення партії, що свідчить про те, що проданий позивачу товар станом на 03.02.2020 ще не придбаний компанією "Europcell GmbH" у ОАО "Сясьский ЦБК";

- відповідно до інвойсу №84 від 29.01.2020 від ОАО "Сясьский ЦБК"до компанії "Europcell GmbH" для ПП "Мірус Компані" фактурна вартість партії товару на умовах поставки FCA становить 14 351,06 євро, проте, в інвойсі №84 від 29.01.2020 від компанії "Europcell GmbH" до ПП "Мірус Компані" фактурна вартість партії товару на умовах поставки СІР становить 16 858, 99 євро.

Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в органі доходів і зборів.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 становить 0,90 євро/кг, а рівень митної вартості ідентичного товару, оформленого за МД від 13.01.2020 №UA110110/2020/000448, що визначена органом доходів та зборів , становить 1,37 євро/кг.

Під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, - договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - транспортні документи.

04 лютого 2020 року листом ПП "Мірус Компані" від 04.02.2020 вих. №15 декларантом додатково надано: - страховий поліс від 29.01.2020 №33660/2020; - комерційну пропозицію від 03.01.2020; - калькуляцію формування відповідної ціни від 04.02.2020 б/н; - витяг з історії закордонних платежів від 31.01.2020.

04 лютого 2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000071/2, в якому визначено вартість товару у сумі 22 909,91 євро /а.с. 56-57, том 1/.

Не погодившись із указаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки №Т20 від 09.01.2020, поставка продукції між компанією "Europcell GmbH" та ПП "Мірус Компані" здійснювалась на умовах СІР, згідно з Інкотермс-2010 /а.с. 146-157, том 1/.

Відповідно до Інкотермс-2010 СІР (фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах СІР зобов`язує продавця нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару, в місце призначення, витрати на страхування, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах СІР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, витрати на страхування).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару стало те, що ПП Мірус Компані на підтвердження ціни договору не надано усіх документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, в оскаржуваних рішеннях митним органом зазначено, що з наданих декларантом документів неможливо встановити вартість транспортних витрат продавця, страхову суму, а також відсутні докази оплати товару /а.с. 216-223, том 1/.

У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

Право органу доходів і зборів упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості закріплено частиною 5 статті 54 МК України.

Декларант у свою чергу зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

Перевіркою додатково поданих документів митницею було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації /а.с. 216-223, том 1/.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган прийшов до висновку, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено.

Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України.

Відповідно до цієї норми, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Відповідач стверджував та з матеріалів справи слідує, що спірні рішення про коригування митної вартості від 04.02.2020 прийняті внаслідок порівняння митницею вартості заявленої ТОВ "Мірус Компані" до розмитнення продукції з рівнем митної вартості аналогічних товарів того ж виробника, задекларованих за МД №UA110110/2020/0004448, а саме:

товар №1: "паперова основа, для виготовлення виробів господарсько - побутового або санітарно - гігієнічного призначення у рулонах завширшки не більш як 36 см., без тиснення, без перфорації, не гофрований, нестерильний, без малюнка, без обробки, крепований (ступінь крепування 10%), вміст волокон, отриманих механічним способом - 35%: папір - основа MDL 16 (у рулоні, одношарова, поверхнева щільність 1м2 кожного шару складає 16 г., ширина 220 мм., вологість 6,5%) - 5,505 т (12 рулонів); - Папір - основа марки MDL 16 (у рулоні , одношарова, поверхнева щільність 1м2 ного шару складає 16 г., ширина 230 мм., вологість 6,5%) - 6,480 т (16 рулонів); Виробник: ВАТ "Сяський ЦБК", Росія.

товар №2: "паперова основа, для виготовлення виробів господарсько - побутового або санітарно - гігієнічного призначення у рулонах завширшки не більш як 36 см., без тиснення, без перфорації, не гофрований, нестерильний, без малюнка, без обробки, крепований (ступінь крепування 12-14%), вміст волокон, отриманих механічним способом - 35%: папір - основа MDL 17 (у рулоні, одношарова, поверхнева щільність 1м2 кожного шару складає 16 г., ширина 220 мм., вологість 6,5%) - 5,505 т (12 рулонів); - Папір - основа марки MDL 16 (у рулоні , одношарова, поверхнева щільність 1м2 ного шару складає 17 г., ширина 1400 мм., вологість 6,7%) - 5,764 т (11 рулонів); - Папір- основа марки VL 16 (у рулоні, двошарова, поверхнева щільність 1м2 кожного шару складає 19 г., ширина 1400 мм., вологість 6,7%0 - 1,099 т (2 рулони); Виробник: ВАТ "Сяський ЦБК", Росія.

Проте в ході судового розгляду було встановлено, що вищезазначені товари не є ідентичними в розумінні ст. 59 МК України.

Так, ідентичні, на думку відповідача, товари мають різний код УКТ ЗЕД за графою 33 у митних деклараціях.

Вищевказаний товар №1 та товар №2, задекларованих за МД №UA110110/2020/0004448 має код за №4818909000, тоді як товари ПП "Мірус Компані" відповідно до наданих декларацій мають код за №48189090 /а.с. 73, том 2, 137, 182, том 1/.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем було імпортовано товари: паперову основу марки марка "V+16", марки "V+17".

За основу для порівняння за МД №UA110110/2020/0004448 митницею прийнято папір - основу марки "MDL 16", марки "VL 16".

В ході судового розгляду судом було витребувано документи щодо номенклатурних характеристик товару від виробника та/або експортера.

Відповідно до наданих паспортів якості та прайсу компанії експортера "Europcell GmbH", папір-основа марки "V+16", марки "V+17" використовуються для виробництва серветок та паперових рушників рулонного типу. Папір-основа марки "MDL 16", марки "VL 16" використовуються для виробництва косметичних серветок та паперових носових хустин (т. 2 а.с. 76-84). Згідно цих же документів, вказані марки паперу-основу мають різні якісні характеристики, а згідно прайсу експортера - й різну вартість.

На підставі цих доказів суд прийшов до висновку, що визначена митницею у спірних рішеннях вартість не ґрунтується на вартості аналогічного товару, а порівняння митної вартості проведено необ"єктивно, з товаром, який є іншим за своїми характеристиками.

Таким чином, спірні рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно - позовні вимоги слід задовольнити.

Розподіл судових витрат

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 612 грн 40 коп., що підтверджується квитанціями №724 від 19 березня 2020 року і №826 від 08 квітня 2020 року, суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 612 грн 40 коп.

Крім того, у прохальній частині позову міститься вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.

До відшкодування заявлено витрати на правову допомогу у загальній сумі 18 900,00 грн., сплату яких підтверджено документально.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до наданих представником позивача документів про здійснення витрат на правову допомогу, адвокатом було вчинено:

вивчення документів/консультації - 6300 грн;

складення проектів листів під час досудового врегулювання - 4 200 грн;

написання позовної заяви, формування додатків - 4 200 грн;

вивчення відзиву на позов, складання відповіді на відзив - 2 100 грн;

участь у судовому засіданні - 2 100 грн.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 8 400,00 грн. При цьому суд не вважає підтвердженими й обґрунтованими витрати на вивчення адвокатом документів/консультації (6300 грн) та складення проектів листів під час досудового врегулювання (4 200 грн). Суду не надано доказів проведення консультацій, не надано відомостей, які документи вивчалися та чи пов"язані ці дії з розглядом цієї справи. Крім того, вивчення документів здійснювалося адвокатом на стадії написання позову, за який виставлено окрему вартість. Так само суду не надано жодних доказів процедур досудового врегулювання та участі в них адвоката.

Тому дійсними та необхідними витратами суд вважає витрати у загальній сумі 8 400 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мірус Компані" (вул.Яківчанська 11 м.Полтава ЄДРПОУ 33532080) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги 22 м.Дніпро ЄДРПОУ 43350935) - задовольнити повністю.

Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про 0/2020/000071/2 від 04 лютого 2020 року та № UA110000/2020/000070/2 від 04 лютого 2020 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Мірус Компані" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 4 612,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 8 400 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 17 серпня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков