Рішення

від 25.08.2020 по справі 640/1439/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року м. Київ № 640/1439/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01 листопада 2018 року №0032681411

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (далі по тексту - позивач, ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління ) звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 листопада 2018 року №0032681411.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року адміністративний позов ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01 листопада 2018 року №0032681411.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Київській області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також замінено у порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України відповідача у справі на ГУ ДПС у Київській області як правонаступника ГУ ДФС у Київській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 адміністративну справу прийнято до провадження судді Аблова Є.В. та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

16.07.2020 представником Головного управління ДФС у Київській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що в ході проведення перевірки позивача встановлені факти, які документально не підтверджують постачання та отримання товару (пісок річковий) та бітум нафтовий дорожній БНД 60/90) від постачальників ТОВ МАГНІТ ТК та ТОВ КАРГОПРИЛАД , а саме: відсутні частково товарно-транспортні накладні та подорожньо-шляхові листи для відображення точного маршруту (навантаження/розвантаження вантажу) та визначення кілометражу для транспортування піску річкового та бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90.

Крім того вказав на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено факт перевищення фактично можливого завантаженого та перевезеного вантажу, самостійно відображеного в ТТН, згідно технічних характеристик автотранспортних засобів позивача.

Також відповідач вказав на відсутність в товарно-транспортних накладних, виписаних на перевезення бітуму, інформації, яка для цього виду вантажу є обов`язковою, яка встановлена нормами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155. Зазначив також, що позивач не надав сертифікати якості та паспорти виробника бітуму, що теж є обов`язковим відповідно до норм ДСТУ БВ.2.7-119-2011 Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний .

У поданих суду поясненнях (від 30.07.2020 вх.№03-14/10829/20), позивач не погодився з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю. Вказав на те, що ним належним чином та у визначений законом спосіб було відображено у бухгалтерському обліку результати господарської діяльності з ТОВ МАГНІТ ТК та ТОВ КАРГОПРИЛАД . При цьому, позивачем надано всі належні та допустимі докази, які в сукупності свідчать про реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту перевіреного податкового періоду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 26.09.2018 №2001 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Білоцерківське ШЕУ (код 34018864) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Каргоприлад (код ЄДРПОУ 41353515) та ТОВ Магніт ТК (код ЄДРПОУ 41353611) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт №864/10-36-14-11/34018864.

Перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Білоцерківське ШЕУ встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 542 000,00 грн. за березень 2018 року.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК . Зокрема, перевіркою встановлено факти, які документально не підтверджують постачання та одержання товару (пісок річковий, сіль для промислового перероблення (кам`яна без пакування) та бітум нафтовий дорожній БНД 60/90) від постачальників ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК .

Відповідач, в обґрунтування висновку про безтоварність господарських операцій, вказує на відсутність у контрагентів власних та орендованих основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, які економічно необхідні для виконання зобов`язань згідно договорів, а також посилається на матеріали кримінального провадження №42017000000003630 від 13.11.2017, згідно яких в межах досудового розслідування встановлено, що на території м. Києва та інших областей встановлено організоване злочинне угрупування, учасники якого організували функціонування конвертаційного центру , спрямованого на мінімізацію доходів, отриманих в ході протиправних діянь, а саме ухилення від сплати обов`язкових платежів до бюджету, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб`єкти господарської діяльності, проведення безтоварних фінансових операцій з використанням реквізитів фіктивних підприємств, серед яких ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК та інші.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, здійснені без мети настання реальних наслідків, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов`язань, оскільки такі податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги статті 22, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, по операціях з постачання та продажу товарів.

Як наслідок, задекларований ТОВ Білоцерківське ШЕУ податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з вказаними контрагентами сформований неправомірно та не підтверджений документально.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 0032681411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 813 000,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 542 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 271 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 15.01.2019 №1976/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 0032681411 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначення господарської діяльності відображене в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом п`ятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Білоцерківське ШЕУ (Покупець) та ТОВ Магніт ТК (Постачальник) укладено договір постачання товару №275 від 20.03.2018, в порядку та на умовах якого Постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору товар - пісок річковий, бітум нафтовий дорожній.

Згідно умов цього Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по номенклатурі, кількості та за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару (п.2.1).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю (п.3.1).

Поставка товару здійснюється Постачальником Покупцю при виконанні умов Договору згідно п.3.1.

Постачання товару здійснюється шляхом самовивозу транспортом Покупця (п.4.4).

Факт постачання товару (пісок річковий, бітум нафтовий дорожній) підтверджується видатковими накладними від 20.03.2018 №18, від 22.03.2018 №19, від 22.03.2018 №20, від 25.03.2018 №21, від 26.03.2018 №22, від 27.03.2018 №23, від 28.03.2018 №24, від 29.03.2018 №25, від 30.03.2018 №26, податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН, від 15.04.2018 №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, №26 на загальну суму 1 669 620,29 грн., у тому числі ПДВ - 278 270,05 грн.

ТОВ Білоцерківське ШЕУ по взаємовідносинам з ТОВ Магніт ТК згідно з податковими накладними до податкового кредиту за березень 2018 року віднесено податок на додану вартість в сумі 278 270,05 грн.

Крім того, виходячи із змісту договору відносно строків та умов постачання, беручи до уваги характер спірних операцій щодо постачання товару, задекларованих обсягів вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням товару.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна.

У підтвердження транспортування товару зі складу постачальника ТОВ Магніт ТК позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, виписані за період з 20 березня 2018 року по 30 березня 2018 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних пісок річковий, бітум нафтовий дорожній перевозились автотранспортом позивача за маршрутами: пункт навантаження - с. Мотовилівка, пункт розвантаження - м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості ТОВ Білоцерківське ШЕУ , по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками станом на 31.03.2018 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Магніт ТК в сумі 1 669 620,29 грн.

Окрім того, в період, що перевірявся позивачем, як Покупцем, укладено також договір постачання товару №27 від 16.03.2018 з ТОВ Каргоприлад (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору товар - сіль для промислового перероблення, пісок річковий.

Згідно умов цього Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по номенклатурі, кількості та за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару (п.2.1).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю (п.3.1).

Поставка товару здійснюється Постачальником Покупцю при виконанні умов Договору згідно п.3.1.

Постачання товару здійснюється шляхом самовивозу транспортом Покупця (п.4.4).

На підтвердження виконання умов договору щодо постачання товарів виписані видаткові накладні (акти виконаних робіт) від 16.03.2018 №31, від 17.03.2018 №32, від 19.03.2018 №33, від 20.03.2018 №34, від 21.03.2018 №35, від 22.03.2018 №36, від 23.03.2018 №37, від 23.03.2018 №38, від 24.03.2018 №39, від 26.03.2018 №40, від 27.03.2018 №41, а також податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, від 15.04.2018 за №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41 на загальну суму 1 582 380,00 грн., у тому числі ПДВ - 263 730,00 грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними віднесено позивачем до податкового кредиту за березень 2018 року в сумі 263 730,00 грн.

На підтвердження транспортування товару зі складу постачальника ТОВ Каргоприлад позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, виписані за березень 2018 року, відповідно до яких товар перевозився автотранспортом позивача за маршрутами: пункт навантаження - с. Кощіївка, пункт розвантаження - м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості ТОВ Білоцерківське ШЕУ , по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками станом на 31.03.2018 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Каргоприлад в сумі 1 582 380 грн.

При цьому, надані позивачем первинні документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Так, постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з тим, в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідач посилається, зокрема, на порушення заповнення товарно-транспортних накладних, які не містять повний перелік обов`язкових реквізитів, що свідчить, на його думку, про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а також вказує на відсутність частково товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, сертифікатів якості.

Крім того, при проведенні аналізу баз даних ДФС України в ході проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання.

Водночас, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Вимоги щодо заповнення товарно-транспортних накладних регламентовані нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу;

- подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з пунктом 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3 Правил № 363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4 Правил № 363).

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, згідно яких ТОВ Білоцерківське ШЕУ здійснювало перевезення товарів (бітум нафтовий дорожній, сіль для промислового перероблення, пісок річковий), згідно яких вбачається, що вони містять основну інформацію, передбачену пунктом 11.1. Правил, з яких можливо встановити коли, у який спосіб та яким транспортним засобом були здійснені перевезення товарів, місце його навантаження та розвантаження, маршрут перевезення, найменування вантажу, ПІБ водія тощо.

Крім того, що стосується реальності господарських операцій та наявності ділової мети, слід зазначити, що основними видами діяльності за КВЕД позивача є будівництво доріг, автострад, будівництво мостів та тунелів, відтворення рослин, інші будівельно-монтажні роботи, інші види діяльності з прибирання, вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується відомостями з ЄДР.

Відповідно до видів господарської діяльності та надання послуг третім особам, як на момент укладення договорів з ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК , так і в подальшому, позивачем укладались договори про виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття з Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації №180-18 від 06.06.2018, №181-18 від 06.06.2018, №178-18 від 06.06.2018, №263-18 від 18.07.2018, №179-18 від 23.07.2018, копії яких наявні у матеріалах справи.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, економічно метою господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК було подальше надання позивачем послуг власним замовникам з використанням поставленого товару, а саме піску річкового, бітуму та солі, відповідно, отримання в результаті прибутку.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від контрагентів ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК товар використовувався позивачем для виконання договору субпідряду №1-С від 09.02.2018, укладеного з ТОВ Спец Комплект Постач про виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг загального користування місцевого значення Київської області Білоцерківського, Володарського, Сквирівського районів.

Виконання умов цього договору підтверджується актами приймання виконаних послуг за березень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за 2018 рік, актами приймання виконання виконаних послуг за квітень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за квітень 2018 рік, актами приймання виконання виконаних послуг за травень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за травень 2018 року.

Щодо доводів відповідача про фіктивність операцій з вказаними контрагентами з огляду на відсутність сертифікатів якості, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 622 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані сертифікати, видані ТОВ Укртатнафта , які відповідач заперечує як доказ, оскільки вважає, що такі сертифікати мають бути видані саме контрагентами.

Водночас аналіз умов спірних договорів та цивільного законодавства, дає підстави для висновку, що чинне законодавство не вимагає того, щоб постачальник був безпосереднім замовником таких сертифікатів.

Крім того, слід зазначити, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені лише для підтвердження якості товару.

Відтак, наявність чи відсутність сертифікатів може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Доводи контролюючого органу про перевищення позивачем фактично можливого та перевезеного на виконання договору товару, спростовуються поясненнями позивача, у яких останній вказав, що наведені у товарно-транспортних накладних показники, відображають загальну кількість перевезеного за день вантажу відповідною машиною, при цьому відповідач не враховує, що кожним автомобілем здійснювались декілька рейсів на день, що підтверджується наданими подорожніми листами.

Щодо висновків відповідача про недотримання позивачем вимог ДСТУ Б В.2.7-119-2011 суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний при виконанні договору, укладеного з ТОВ МАГНІТ ТК , суд зазначає наступне.

Так, вказаний ДСТУ поширюється на асфальтобетонні суміші й асфальтобетон для автомобільних доріг загального користування, аеродромів, мостів, вулиць, доріг і площ міських та сільських поселень, доріг і майданчиків промислових та сільськогосподарських підприємств, тощо.

Водночас, аналізуючи договір позивача з ТОВ МАГНІТ ТК №275, останнім поставлявся бітум, який не є ні асфальтобетоном, ні асфальтобетонною сумішшю, та може лише входити до їх складу.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагента позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, відхиляється судом як необгрунтоване, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, відповідачем не спростовано можливість залучення контрагентами позивача трудових і виробничих ресурсів в інший спосіб.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

При цьому, суд відхиляє доводи податкового органу про те, що аналізом баз даних ДФС та даних до перевірки документів встановлено факти, що свідчать про надання податкової та фінансової вигоди третім особам по ланцюгу постачання.

Один день державної реєстрації контрагентів, одна юридична адреса, один день реєстрації платником ПДВ та однаковий розмір статутного фонду, самі по собі не свідчать про безтоварність операцій.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

У разі підтвердження платником податку показників податкового обліку належним чином оформленими документами, передбаченими податковим законодавством, ці показники вважаються задекларованими правильно, якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Суд, з урахуванням вказаного, приходить до висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаного товару у контрагента, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податку повинен спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (код ЄДРПОУ 34018864, 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 95) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.11.2018 року №0032681411.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" понесені ним витрати по сплаті судового збору у 12 195 (дванадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Леваневського, 95, код ЄДРПОУ 34018864)

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (03680, Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260)