Рішення

від 25.08.2020 по справі 362/3289/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3289/20

Провадження № 2/362/1971/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2020 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок в селі Пшеничне Васильківського району Київської області.

Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного спільного сумісного майна подружжя.

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Оскільки відповідач, який отримав копію ухвали про відкриття провадження, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів .

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року про розірвання шлюбу між сторонами, яке набрало законної сили, встановлено, що з 26 листопада 1988 року сторони перебували у шлюбі (а.с. 16).

Як вбачається з доданих до позову копій правовстановлюючих документів, за час шлюбу сторони набули нерухоме майно у вигляді квартири і двох земельних ділянок.

Так, на ім`я відповідача видано Свідоцтво про право власності на житло від 20.02.2001 року, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Тобто, слід зробити висновок, що вказана квартира є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу статті 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Отже, наявні підстави для поділу між сторонами вказаної квартири, що слід здійснити згідно із нормами діючого сімейного законодавства на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.

Також, з копій державних актів на право приватної власності на землю, виданих 15 липня 2004 року на підставі рішення Пшеничненської сільської ради від 11.04.2003 року № 48, вбачається, що відповідачу належать дві земельні ділянки:

- площею 0,250 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221487201:01:001:0004, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- площею 0,322 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221487201:01:001:0002, 3221487201:01:001:0005, розташована в селі Пшеничне Васильківського району Київської області (а.с. 11, 12).

Зокрема, пункт 5 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, в тому числі, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених законом.

Оскільки, спірні земельні ділянки набуто відповідачем за час шлюбу внаслідок приватизації, необхідно вважати, що вони є його особистою приватною власністю.

Отже, у суду є усі правові підстави для визнання вказаних земельних ділянок спільною сумісною власністю сторін, як подружжя та їх включення разом із квартирою в поділ майна.

З урахуванням часу перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, до даних правовідносин слід застосовувати положення чинних на цей час Кодексу про шлюб та сім`ю України, а також Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 22 Кодекс про шлюб та сім`ю України, положення якого діяли до набуття чинності Сімейним кодексом України, передбачав, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до норми статті 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Шлюбного договору між сторонами немає.

Обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, судом не встановлено.

Тобто, слід зробити висновок, що квартира АДРЕСА_1 - є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу норм сімейного законодавства, що діяло на той час коли її було набуто, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, наявні підстави для поділу між сторонами вказаного нерухомого майна, що слід здійснити згідно із нормами діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства та згідно із нормами частин 1 і 2 статті 70 СК України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають задоволенню лише щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід присудити понесені останнім і документально підтверджені судові витрати.

При цьому, як встановлено судом, позивач сплатила судовий збір у сумі 2 360 гривень 00 копійок, що підтверджується відповідним платіжним документом (а.с. 8).

Натомість, з урахуванням ціни позову, що дорівнює вартості спільного майна, яке поділено судом на підставі статті 141 ЦПК України, судовий збір в мусі 942 гривні 35 копійок слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст. ст. 21, 24, 56, 105, 110 - 112 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 942 (дев`ятсот сорок дві) гривні 35 копійок у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя

Дата складення повного рішення суду - 25 серпня 2020 року.