Постанова

від 21.08.2020 по справі 729/302/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 серпня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/302/20

Головуючий у першій інстанції - Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/796/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Картель ,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Картель на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Картель до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди,

місце ухвалення рішення суду - м. Бобровиця,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції - 31 березня 2020 року,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ТОВ Агро-Картель звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати поновленим договір оренди № 03/1 земельної ділянки загальною площею 1,9248 га, що знаходиться за межами населених пунктів в адміністративних межах Соколівської сільської ради Бобровицького району, укладений між товариством та ОСОБА_1 , яка є законним спадкоємцем ОСОБА_2 , з якою був укладений договір від 27 лютого 2012 року, на строк 7 років і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди; також просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди від 27 лютого 2012 року на указану земельну ділянку.

У мотивування своїх вимог позивач зазначав, що 27 лютого 2012 року між товариством та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, за умовами якого остання передала у строкове платне користування строком на 7 років земельну ділянку площею 1,9248 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради Бобровицького району. Протягом усього строку користування земельною ділянкою умови договору оренди виконувались належним чином, своєчасно та у повному обсязі нараховувалась та сплачувалась орендна плата.

У листопаді 2018 року товариству стало відомо, що орендодавець ОСОБА_2 померла у жовтні 2018 року. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 2019 року за № 2-2583 земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 . З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди на новий строк позивач 13 грудня 2019 року направив відповідачці лист щодо поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди до договору, але жодних заперечень про поновлення договору від ОСОБА_1 не надходило. Оскільки земельна ділянка перебувала у користуванні товариства та враховуючи те, що позивачем було дотримано встановлені ст. 33 Закону України Про оренду землі процедуру та строки щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди на новий строк, позивач вважав, що договір оренди від 27 лютого 2012 року є поновленим на новий строк.

З метою відновлення порушених прав товариства позивач просив визнати укладеною додаткову угоду від 13 грудня 2019 року про поновлення вищенаведеного договору оренди.

Одночасно з позовом ТОВ Агро-Картель подало заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити держаним реєстраторам, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію прав власності та інших речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 7420687400:08:003:0095, площею 1,9248 га, що знаходиться за межами населених пунктів в адміністративних межах Соколівської сільської ради Бобровицького району, в тому числі, але не виключно, здійснювати держану реєстрацію переходу права власності, право оренди, сервітуту, суперфіції, позички тощо.

Свою вимогу мотивувало тим, що відповідачка може укласти договір оренди спірної земельної ділянки з третіми особами, що у подальшому може призвести до невиконання чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою від 31 березня 2020 року Бобровицький районний суд у задоволенні заяви ТОВ Агро-Картель про забезпечення позову відмовив.

В апеляційній скарзі ТОВ Агро-Картель , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і вимогам діючого законодавства щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково послався на наявність у суді цивільної справи з аналогічними вимогами та підставами позову, не взявши до уваги рішення апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року, яким заяву ТОВ Агро-Картель про забезпечення позову було задоволено частково.

Представник позивача зазначає, що районний суд неправильно застосував приписи ст. 82 ЦПК України, оскільки преюдиційними обставинами є ті обставини, що встановлені саме рішенням суду, отже обставини, встановлені ухвалою суду, не можуть бути використані в іншій справі як підстава для звільнення від доказування. Указує також на те, що суд безпідставно посилається на тотожність справ, оскільки встановлені судом у іншій цивільній справі обставини стосуються лише правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Картель , і вони не є аналогічними з правовідносинами між сторонами у даній справі.

Указує, що обраний товариством вид забезпечення позову, з урахуванням п.4 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, є обґрунтованим та таким, що безпосередньо пов`язаний і узгоджується з позовними вимогами, є співмірним з цими позовними вимогами і таким, що забезпечить реальний захист прав товариства у випадку прийняття рішення на його користь.

Наголошує на тому, що заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно належної ОСОБА_1 земельної ділянки не порушить права відповідачки щодо володіння та розпорядження майном, а лише обмежить її право на вчинення дій стосовно передачі земельної ділянки в оренду до закінчення розгляду справи по суті.

Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні заяви таким вимогам не відповідає.

Дійшовши висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ТОВ Агро-Картель про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Бобровицького районного суду знаходяться цивільні справи за позовом ТОВ Агро-Картель до інших осіб з аналогічними вимогами та з аналогічних підстав про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеної додаткової угоди, при поданні яких позивач також звертався з ідентичними заявами про забезпечення позову. Суд указав, що ухвалами апеляційного суду, які набрали законної сили, товариству було відмовлено в задоволенні заяв про забезпечення позову через те, що позивачем не надано належних доказів про існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду за наслідками розгляду заявлених позовних вимог, а також, виходячи зі змісту ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень , апеляційний суд дійшов висновку, що накладення такої заборони може негативно вплинути на охоронювані інтереси осіб, не причетних до наявного між сторонами спору, тобто позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, виходить з наступного.

Підстави для забезпечення позову та його види визначені положеннями ст.ст. 149, 150 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як зазначено у постанові Пленуму ВСУ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п.п. 1, 4 даної постанови, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; прични, з яких доказ не може бути подано у встановлений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про хибність викладених судом першої інстанції мотивів для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з посиланням на встановлені рішеннями апеляційного суду преюдиційні обставини у тотожних справах і вважає правильними доводи позивача про те, що встановлені судом у іншій цивільній справі обставини стосуються лише правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Картель , і вони не є аналогічними з правовідносинами між сторонами у даній справі.

Разом із тим, з наданих апеляційному суду матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 року між ТОВ Агро-Картель та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №03/1, за пунктами 1.1, 1.2 якого ОСОБА_2 надала, а ТОВ Агро-Картель прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер №7420687400080030095, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Соколівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. Право на об`єкт оренди підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку №ЯГ 842450, виданий 25 липня 2011 року Бобровицьким відділом Держкомзему у Чернігівській області.

Всі наявні у справі документи, що стосуються спірної земельної ділянки, свідчать про те, що її власником являється ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду, ТОВ Агро-Картель указувало на те, що позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , з якою 27 лютого 2012 було укладено договір оренди землі № 03/1. Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24 жовтня 2019 року державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області Романенко Н.М.

При цьому, надані апеляційному суду матеріали справи не містять ні документів, що посвідчують смерть ОСОБА_2 , ні доказів прийняття спадщини, що відкрилась після її смерті, відповідачкою ОСОБА_1 . Як убачається з позовної заяви, наведені докази, як додаток до неї, товариством до суду першої інстанції не надавались.

Апеляційний суд констатує також, що в матеріалах даної цивільної справи наявні: копія позовної заяви ТОВ Агро-Картель , копія договору оренди земельної ділянки з додатками (укладеного позивачем з ОСОБА_2 ), заява про забезпечення позову та платіжне доручення про сплату судового збору.

Отже, на час розгляду апеляційної скарги не підтверджується юридично зв`язок ОСОБА_1 з земельною ділянкою, кадастровий номер 7420687400:08:003:0095, площею 1,9248 га, яка розташована в адміністративних межах Соколівської сільської ради Бобровицького району.

Ураховуючи те, що збирання доказів у цивільних справах не відноситься до обов`язку суду, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 нерухомого майна, щодо якого ТОВ Агро-Картель просить заборонити вчиняти реєстраційні дії, а отже підстав для задоволення заяви немає.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що. ухвалюючи судове рішення, районний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ТОВ Агро-Картель про забезпечення позову, вказавши при цьому невірні мотиви для такої відмови, а отже ухвалу суду належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Картель - задовольнити частково.

Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2020 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви. В іншій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2020 року.

Головуюча: Судді: