Рішення

від 18.08.2020 по справі 915/2391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Справа № 915/2391/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

без участі представника позивача

без участі представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Акцент-Банк", 49074, м.Дніпро, вул.Батумська буд.11

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люммія", 54046, м.Миколаїв, пров.Мирний, б.26, кв.2; 54038, м.Миколаїв, вул.Київська, б.4, кв.29.

про: стягнення 835 443,28 грн.

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 21.10.2019 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люммія" заборгованості за договором фінансового лізингу №АВ00А+20169434 від 15.01.2016 у розмірі 835 443,28 грн. з якої: 362 136,10 грн. - заборгованість по залишку вартості предмету лізингу, 201 144,69 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 25 491,44 грн. - заборгованість за винагородою за проведення моніторингу предмету лізингу, 160 770,19 грн. - пеня, 45 879,76 грн. - заборгованість за страховою винагородою, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 39 771,10 грн. - штраф (змінна частина).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2019 позовну заяву №б/н від 21.10.2019 Акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишено без руху. Вказаною ухвалою Акціонерному товариству "Акцент-Банк" надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.01.2020 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 16.12.2019 надійшов супровідний лист з розрахунком заборгованості та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у А.-Банку з зазначенням періоду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2020 на підставі п.11 ст.176 ГПК України позовну заяву Акціонерного товариства "Акцент-Банк" залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

05.03.2020 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 13.02.2020 надійшов лист №20.1.0.0.0/7-20190716/0323/2 від 26.02.2020 згідно якого на підтвердження повноважень Омельченко Є.В. на підписання позовної заяви надає копію ордеру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 справу призначено до розгляду на 23 березня 2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, судове засідання у справі №915/2391/19 призначене на 23 березня 2020 року об 11 год. 00 хв. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020, у зв`язку з веденням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалено провести судове засідання у справі №915/2391/19 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та про дату та час розгляду справи №915/2391/19 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2020 судове засідання у справі призначено на 25 червня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2020 судове засідання відкладено на 18 серпня 2020 року.

Позивач в судове засідання 18.08.2020 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40948698 (а.с.155). Позивач у позовній заяві зазначив, що в разі неявки представника в судове засідання не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 18.08.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 25.06.2020. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22 липня 2020 р. №641, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" правонаступником якого є Акціонерне товариство Акцент - Банк (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люммія" (лізингоодержувач) відповідно до ст.634 ЦК України шляхом підписання товариством заяви про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу № АВ00А-20169434 був укладений договір фінансового лізингу (далі - Договір) (а.с.10).

Відповідно до вказаної заяви ТОВ "Люммія" дає згоду на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку www.a-bank.com.ua. Ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір фінансового лізингу. З моменту підписання лізингоодержувачем даної заяви та прийняття її лізингодавцем, сторони набувають прав та обов`язків, визначених Договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.2.8.2.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в п.1.1.1 заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Додатку 1 Специфікація , а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавства).

Відповідно до п.2.8.2.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу, зазначений в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку 2 Графік сплати лізингових платежів до Договору та починається з дати підписання сторонами Акту приймання - передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку, не може бути менше одного року.

У відповідності до п.1.1.1 Заяви, лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно Специфікації, викладеної у додатку № 1, строк лізингу 60 місяців з моменту підписання Додатку 2 (графі лізингових платежів) (п.1.1.2 Заяви).

Згідно п.1.1.3 Заяви, щомісячні платежі та порядок їх сплати: щомісячно згідно Графіку, та включають в себе:

- платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів);

- винагороду за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг;

- винагороду за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно Додатку 2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг. Період сплати: з 06 по 10 число кожного місяця (п.1.1.4 заяви).

Згідно п.2.8.2.4.1 Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, нарахування винагороди за користування предметом лізингу здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на залишок невідшкодованої частини вартості предмета лізингу за фактичну кількість днів користування предметом лізингу, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Розрахунок відсотків за користування предметом лізингу здійснюється щодня з дати підписання Графіку лізингових платежів (Додаток 2) до наміченого терміну сплати відсотків та/або за період, який починається з попередньої дати сплати відсотків і закінчується поточною датою сплати відсотків. Розрахунок відсотків проводиться до повного повернення вартості предмета лізингу на суму непогашеної частини вартості предмета лізингу.

У відповідності до п.2.8.2.4.2 Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та умов цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: - платежі по відшкодуванню (компесації) частини вартості предмета лізингу; - винагороду (комісію) лізингодавцю за надання предмету лізингу та за користування предметом лізингу; - винагороду за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу; - платежі по відшкодуванню витрат адміністративних штрафів, пов`язаних з порушеннями лізингоодержувача, платежі по відшкодуванню витрат, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу, платежі по відшкодуванню інших витрат лізингодавця, що пов`язані з виконанням цього Договору (в тому числі не зазначені в Договорі, але що можуть виникнути у лізингодавця при виконанні Договору).

Пунктом 2.8.2.4.4 Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку визначено, що погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів, відповідно до ст.1.1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Графіку та умов цього Договору, лізингоодержувч сплачує у період сплати, починаючи з, наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний Акт. Якщо строк сплати будь-якого щомісячного платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інш.) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.8.2.6.2 Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку лізингоодержувач зобов`язаний: сплатити лізингодавцю платежі по відшкодуванню вартості предмету лізингу відповідно до Графіку та статті 1.1.3, 1.1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Сплатити лізингодавцю винагороду за надання та користування предметом лізингу відповідно до Графіку та статті 1.1.3, 1.1.4, 1.1.6 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Сплатити лізингодавцю платежі по відшкодуванню витрат адміністративних штрафів пов`язаних з порушенням лізингоодержувача при користуванні предметом лізингу відповідно до статті 1.1.6, 1.3 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Сплатити лізингодавцю платежі по відшкодуванню предмета лізингу за весь період страхування предмета лізингу приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та страхування предмета лізингу згідно п.2.8.2.5 цього Договору зазначені в Графіку. Сплатити лізингодавцю винагороду за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу відповідно до Графіку та статті 1.1.3, 1.1.4 Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.1.3 Заяви, щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 16 464,17 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов`язані з виконанням Договору, та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць. Дата складання заяви 15.01.2016 (п.1.4 Заяви).

Пунктом 1.6 Заяви визначено, що додатки до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору: - Додаток 1: Специфікація; - Додаток 2: Графік сплати лізингових платежів (п.п.1.6.1, 1.6.2 Заяви).

У додатку №1 до договору фінансового лізингу №АВ00А-20169434 від 15.01.2016 викладено Специфікацію та Акт приймання-передачі об`єкта лізингу.

Згідно додатку № 1 (Специфікація та Акт приймання-передачі) відповідач отримав у лізинг автомобіль: KIA CERATO 2015 рік випуску, Тип ТЗ - Седан/Лифтбек, номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартістю 529 000,00 грн. (а.с.11).

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору), відповідач зобов`язався сплачувати лізингові платежі у період з 08.02.2016 по 25.02.2021 у загальному розмірі 1 101 790,33 грн.

Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання по договору, станом на 24.10.2018 заборгованість за фактичний строк користування предметом лізингу складає 835 443,28 грн., а саме: 362 136,10 грн. - заборгованість по залишку вартості предмета лізингу, 201 144,69 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 25 491,44 грн. - заборгованість за винагородою за предметом моніторингу предмета лізингу, 160 770,19 грн. - заборгованість з пені, 45 879,76 грн. - заборгованість за страховою винагородою, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 39 771,10 грн. - штраф (змінна частина).

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п.2.8.2.13.1 Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, договір є змішаним договоров, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі - продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу).

Відповідно до ст. 806 Цивільного Кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У відповідності до ч.2 ст.807 Цивільного кодексу України, не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.809 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що Лізингодавець зобов`язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором.

Згідно ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що об`єкт лізингу був переданий позивачем відповідачу у придатному для використання стані 08.02.2016 (а.с.11).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку позивача, відповідач сплачував лізингові платежі частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість згідно графіку платежів, затвердженого обома контрагентами. Відповідач прострочив сплату лізингових платежів, а саме: 362 136,10 грн. - вартість предмета лізингу, 201 144,69 грн. винагороди за користування предметом лізингу; 25 491,44 грн. винагороди за проведення моніторингу фінансового лізингу, 45 879,76 грн. заборгованості за страховою винагородою.

Строки оплати лізингових платежів узгоджені сторонами в графіку лізингових платежів, що є додатком № 2 до договору і містить чіткі дати оплати кожного платежу.

Відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним обов`язку по сплаті лізингових платежів по договору, а саме: 362 136,10 грн. - вартість предмета лізингу, 201 144,69 грн. винагороди за користування предметом лізингу; 25 491,44 грн. винагороди за проведення моніторингу фінансового лізингу, 45 879,76 грн. заборгованості за страховою винагородою, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів сплати лізингових платежів у заявленому розмірі по договору, доказів розірвання договірних відносин сторін та повернення предмета лізингу, вимоги позивача про стягнення вказаних сум боргу суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 2.8.2.9.2 та 2.8.2.9.3 Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених статтями 2.1.6.6.2.1 та 2.8.2.6.2.2 договору, щодо сплати винагород та відшкодувань вартості предмету лізингу, у тому числі зобов`язань, передбачених статтями 2.8.2.9.4, 2.8.2.9.5, 2.8.2.9.12, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. У випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених статтями 2.8.2.6.2.3 - 2.8.2.6.2.4 лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Нарахування неустойки за цим договором здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане відповідною стороною. Сплата неустойки здійснюється в гривнях (п.2.8.2.9.13 Умов).

Згідно п. 2.8.2.9.8 Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку , при порушенні лізингоодержувачем будь-якого грошового зобов`язання за договором понад 30 календарних днів, лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 250 гривень плюс 5% від суми невиконаного зобов`язання ( у тому числі ПДВ).

За прострочення сплати лізингових платежів (по кожному платежу окремо) позивачем нараховано 160 770,19 грн. -пені, а також 250,00 штрафу та 39 771,10 грн. штрафу відповідно до п.2.8.2.9.8 Умов і правил надання банківських послуг.

З графіку лізингових платежів та розрахунку позивача, суд встановив, що станом на 24.10.2018 за відповідачем обліковувалось прострочення сплати лізингових платежів.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № АВ00А-20169434 від 15.01.2016 щодо розрахунку в частині лізингових платежів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Судовий збір у розмірі 12 531,65 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люммія" (54046, м.Миколаїв, пров.Мирний, б.26, кв.2; 54038, м.Миколаїв, вул.Київська, б.4, кв.29, код ЄДРПОУ 39792484) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м.Дніпро, вул.Батумська буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) 362 136,10 грн. - заборгованості по залишку вартості предмета лізингу, 201 144,69 грн. - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, 25 491,44 грн. - заборгованості за винагородою за предметом моніторингу предмета лізингу, 160 770,19 грн. -пені, 45 879,76 грн. - заборгованості за страховою винагородою, 250,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 39 771,10 грн. - штрафу (змінна частина) та 12 531,65 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.08.2020

Суддя Н.О. Семенчук