Рішення

від 13.08.2020 по справі 922/4295/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4295/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, оф. 9; ідент. код 38983729)

до Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр"єва НААНУ (62650, Харківська обл., Великобурлуцький район, селище Червона Хвиля, вул. Центральна, будинок 13; ідент. код 05460441)

про стягнення 1868944,11 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ (62650, Харківська обл., Великобурлуцький район, селище Червона Хвиля, вул. Центральна, будинок 13; ідент. код 05460441)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, оф. 9; ідент. код 38983729)

про визнання недійсним договору поставки

Учасники справи свої повноважних представників у судове засідання не направили.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора", 24.12.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 926250,00 грн., 36% річних у розмірі 16444,11 грн., штрафу у розмірі 926250,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань обумовлених сторонами у Договорі поставки засобів захисту рослин № 28/03 від 28.03.2019 р. Судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 28034,17 грн., позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2019 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 9224295/19, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 21.01.2020.

В свою чергу, відповідачем 18.02.2020 року через канцелярію суду було подано зустрічний позов про визнання Договору поставки № 28/03 засобів захисту рослин від 28.03.2019р. - недійсним та визнання доведеним факт відсутності постачання з боку ТОВ "МИАНОРА" на користь ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України засобів захисту рослин, а саме ПРО-СТАР 500; ШТУРМАН SC, КС; ТАМАРИН SL,PK. Обґрунтовуючи свої вимоги, ДП Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ наголошує, що 27.01.2020 року, було створено комісію з метою визначення існування договірних відносин з первісним позивачем та встановлення факту поставки засобів захисту рослин, якою 12.02.2020р. за наслідками роботи комісії було визначено, що наявними первинними документами факт постачання засобів захисту рослин які з боку первісного позивача на користь первинного відповідача не підтверджується, оскільки спірний договір поставки з боку первісного відповідача підписано не повноважною особою гр. ОСОБА_1 , який на час укладення вище згаданого договору не був керівником ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України, та в загалі не мав будь яких повноважень діяти від відповідача за первісним позовом та представляти його інтереси, у зв`язку з тим, що 06.07.2017р. за наказом №65-Д, Інституту рослинництва ім.Юр"єва НААН України гр. ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України та призначено нового директора гр. ОСОБА_2 (відомості про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади директора та призначення за наказом № 66-Д на посаду директора ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України з 07.07.2017р., гр. ОСОБА_2 було своєчасно внесено до ЄДРПОУ); про цьому відсутні докази на підтвердження факту поставки та передачі товару з боку первісного позивача на користь первісного відповідача, а колишній директор підприємства гр. ОСОБА_1 та завідувач елітними складами гр. ОСОБА_3 є неповноважними особами, які не маючи належних повноважень підписувати генеральне доручення на отримання матеріальних цінностей. Одночасно у зустрічному позові заявник наголошує, що гр. ОСОБА_1 після звільнення з посади директора ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України, здійснив низку злочинів пов`язаних з підробкою адміністративних, фінансових та господарських документів підприємства. За зазначеним вище фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220250000181 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.358 КК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2020 року було поновлено пропущений процесуальний строк для подання зустрічного позову у справі № 922/4295/19; прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора" про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин № 28/03 від 28.03.2019 р. для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/4295/19.

Крім того, у підготовчому засіданні 18.02.2020 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 26.03.2020 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "17" березня 2020 р. о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 17.03.2020 р. було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/4295/19 до судового розгляду по суті на 26.03.2020 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 922/4295/19, призначене на 26.03.2020 о 12:30, не відбудеться та перепризначено проведення судового засідання у справі на 15.04.2020 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2020 року, враховуючи подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 8628 від 07.04.2020 р.) з посиланням на постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 щодо недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 922/4295/19 по суті до "05" травня 2020 р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року, враховуючи подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 щодо недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 922/4295/19 по суті до "10" червня 2020 р. о 12:30.

У судовому засіданні 10.06.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 08.07.2020 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 08.07.2020 р. було задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про відкладення розгляду справи, подане з посиланням на необхідність дотримання карантинного режиму, та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.08.2020 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 06.08.2020 р. було задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про відкладення розгляду справи (вх. 18024, 18025) з посиланням на необхідність дотримання карантинного режиму та запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19 і необхідність надання до суду доказів часткового погашення заборгованості у сумі 180000,00 грн. та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.08.2020 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Представники сторін належним чином в порядку приписів ч. 2, 3 ст. 120, ч. 6 ст. 242 ГПК України були повідомлені про розгляд справи по суті, проте явку своїх повноважних представників у судове засідання 13.08.2020 р. не забезпечили. При цьому ані відповідачем за первісним позовом не надано доказів часткового погашення боргу про що представник відповідача наполягав у попередньому судовому засіданні, ані позивачем за первісним позовом не підтверджено факт такого погашення боргу, як і не надано доказів узгодження спору між сторонами мирним шляхом.

Разом з тим, 11.08.2020 р. на адресу суду представником позивача за первісним позовом подано до матеріалів справи заяву (вх. 18417), згідно з якою ТОВ "Мианора" повідомляє, що грошові кошти у сумі 180000,00 грн. від відповідача на рахунок позивача не надходили; мирова угода від 06.08.2020 р. від відповідача не надходила, а відтак заявлені відповідачем за первісним позовом клопотання слід визнати діями направленими на зловживання процесуальними правами. Разом з тим, просить суд розгляд справи призначеної на 13.08.2020 здійснити без участі представника ТОВ "Мианора", позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, від відповідача за первісним позовом до суду 13.08.2020 р. за вх. № 18625 надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, до 10% від суми неустойки, що зазначена в позовній заяві по справі № 4295/19.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" (позивач за первісним позовом, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 28/03 відповідно до п.1.1 якого позивач за первісним позовом зобов`язався поставити та передати у власність засоби захисту рослин /надалі - ЗЗР/, що надалі іменується товар, а відповідач за первісним позовом зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставленого товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 2.2. договору сторонами було узгоджено, що орієнтовна сума договору становить 800 000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважається, що загальна ціна договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року остаточна дата розрахунку .

Розділом 4 Договору сторони визначили строки та умови поставки, відповідно до п.4.1. якого постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки товару або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних.

Пунктом 4.5. Договору строк поставки встановлений до 31 жовтня 2019 року.

Сторони договорилися, що доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із Сторін цих Договорів (пункт 4.2 договорів).

Як зазначає позивач за первісним позовом, на виконання своїх зобов`язань за спірним договором ним за період часу з 15.04.2019 р. по 12.06.2019 р. окремими партіями було поставлено відповідачеві за первісним позовом товар на загальну суму 953610,00 грн.

На підтвердження факту передачі відповідачу за первісним позовом товару на виконання умов договору № 28/03 від 28.03.2019 позивач надав до суду: видаткову накладну № РН-0000005 від 15.04.2019 року на суму 228000,00 грн. з ПДВ; видаткову накладну № РН-0000007 від 17.04.2019 року на суму 314640,00 грн. з ПДВ; видаткову накладну № РН-0000013 від 25.04.2019 року на суму 328320,00 грн. з ПДВ; видаткову накладну № РН-0000027 від 21.05.2019 року на суму 68400,00 грн. з ПДВ; видаткову накладну № РН-0000037 від 12.06.2019 року на суму 14250,00 грн. з ПДВ.

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноваженого представника на відповідних видаткових накладних та печаткою відповідача, так вказана продукція була отримана завідувачем елітним складом Кітаєнко О.І. на підставі генерального доручення № 137/1 від 28.03.2019 року.

Проте оплату поставленої продукції відповідач за первісним позовом не здійснив. За твердженнями позивача за первісним позовом оплата отриманого за договором № 28/03 від 28.03.2019 товару не була здійснена та при цьому було повернуто продукцію на загальну суму 27360,00 грн. на підставі накладної № 14 від 07.10.2019.

Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом неоплаченою залишилась заборгованість за договором поставки № 28/03 від 28.03.2019 у розмірі 926250,00 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за вищезазначеними договорами поставки в загальній сумі 926250 грн. стали підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором поставки № 28/03 від 28.03.2019 позивачем за первісним позовом також нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 926250,00 грн., 36 % річних у розмірі 16444,11 грн. за період з 01.11.2019 року по 18.11.2019 (включно).

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору поставки є: предмет договору, строки і порядок його поставки та оплати. Істотними визнаються також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Дослідивши умови підписаного між сторонами договору поставники, на який позивач за первісним позовом посилається як на підставу виникнення взаємних прав та обов`язків, суд, враховуючи принцип свободи договору, відсутність належних доказів того, що їх було підписано особами з перевищенням повноважень, визнає, що сторонами досягнуті та узгоджені істотні умови договору даного виду, а відтак вказаний договір поставки № 28/03 від 28.03.2019 є укладеним.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами було досягнуто згоди щодо строку поставки: за договором № 28/03 від 28.03.2019 - до 31 жовтня 2019 року.

А також досягнуто згоди строку остаточного розрахунку за поставлений товар - до 31 жовтня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем за первісним позовом не спростовано факт здійснення ТОВ "Мианора" поставки товару у обумовлені у договорі строки та прийняття його без зауважень відповідачем.

Натомість належних доказів здійснення своєчасної оплати відповідачем за первісним позовом поставленого товару, доказів повернення товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача за первісним позовом до матеріалів справи не надано, а відтак відповідач за первісним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ТОВ "Мианора" товару за договором поставки № 28/03 від 28.03.2019 на суму 926250,00 грн. з 01.11.2019 р.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання постачальником взятих на себе зобов`язань за спірними договорами щодо поставки покупцю товару та не містять доказів в підтвердження оплати покупцем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача за первісним позовом в сумі основного боргу у розмірі 926250,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 36% річних у розмірі 16444,11 грн., нарахованих за період прострочення за період з 01.11.19 до 18.11.19, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договорів поставки № 28/03 28.03.2019 визначено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій, 36 (тридцять шість) відсотків річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

При здійсненні перевірки судом правильності нарахування позивачем за первісним позовом відсотків річних встановлено, що розрахунок 36% річних, з урахуванням періоду прострочення з 01.11.19 до 18.11.19, виконаний позивачем за первісним позовом арифметично вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 16444,11 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач за первісним позовом, на підставі п. 6.2 договорів поставки, просить суд стягнути з відповідача штрафу у загальному розмірі 926250,00 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони під час укладання договору поставки передбачили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-тн (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару ( п. 6.2 договору)

Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару у вигляді як пені так і додаткового 100 відсоткового штрафу.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення покупцем (відповідачем за первісним позовом) умов договору щодо термінів оплати поставленого товару, що визнається останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування з відповідача передбаченої пунктом 6.2 договору неустойки, зокрема штрафу у розмірі узгодженому сторонами - 100% від простроченої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем за первісним позовом штрафних санкцій у вигляді штрафу за прострочення оплати понад 10 днів.

Разом з тим, при вирішення даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

У відносинах, що оцінюються судом, за неналежне виконання відповідачем за первісним позовом взятого на себе зобов`язання як компенсацію нараховано 36% річних; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; відповідачем за первісним позовом доведено, що на час розгляду справи відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та за перше півріччя 2020 року отримало збиток в сумі 7051000,00 грн., а відтак стягнення неустойки у вигляді 100% штрафу є несправедливим непомірним тягарем для відповідача; при цьому відповідач за первісним позовом зобов`язується розрахуватись з постачальником до 01.06.2021 р. (наступним чином: до 31.12.2020 р. сплатити 50% від суми заборгованості; до 01.03.2021 р. сплатити 30% річних, до 01.06.21 р. остаточний розрахунок), а відтак суд вважає за можливе та справедливе з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, які враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, визнаються надмірним тягарем для покупця, та керуючись принципами справедливість, добросовісність і розумність як основні засади цивільного законодавства, суд застосував повноваження щодо зменшення значного розміру штрафу, який підлягає стягненню, до розміру 10 %.

За таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення неустойки та зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача та встановити його в розмірі 92625,00 грн.

Судовий збір у розмірі 28034,16 грн., відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду первісного позову покладається судом на відповідача за первісним позовом у повному обсязі.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора" про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин № 28/03 від 28.03.2019 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом за захистом порушених прав Державне підприємство Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ посилається на ту обставину, що спірний договір поставки № 28/03 від 28.03.2019 р. укладено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір з боку покупця, а саме директора ОСОБА_1.

Судом встановлено, що спірний договір поставки № 28/03 від 28.03.2019 р. від імені Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ підписано директором ОСОБА_1 та скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до даних реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28 березня 2019 року директором підприємства та підписантом є ОСОБА_1. Таким чином посилання відповідача - позивача за зустрічним позовом про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір - директора ОСОБА_1 спростовуються даними вищевказаного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до приписів ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Одночасно, позивача за зустрічним позовом наполягає, на тій обставині, що фактично на виконання спірного договору не були вчинені відповідні дії, не відбулось постачання з боку ТОВ "МИАНОРА" на користь ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України засобів захисту рослин, а саме Про-Стар 500, Штурман SC KC , Тамарин SL, РK .

Проте вказані твердження не підтверджені жодними доказами у справі, натомість спростовуються матеріалами справи, що було встановлено судом підчас розгляду первісного позову, під час розгляду якого було визнано доведеним вчинення постачальником (відповідачем за зустрічним позовом) безпосередніх дій узгоджених договором поставки № 28/03 від 28.03.2019 р. направлених на його своєчасне виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, тобто не довів підстави, в силу яких Договір поставки № 28/03 від 28.03.2019 р. має бути визнано недійсним, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що директор ОСОБА_1 був уповноважений на укладення спірного правочину, а також те, що сторонами вчинені дії на виконання спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом суд залишає за позивачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" про стягнення 1868944,11 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, оф. 9, код ЄДРПОУ 38983729) 926250,00 грн. заборгованості за договорами, 16444,11 грн. - 36 % річних, 92625,00 грн. штрафу, а також 28034,16 грн. судового збору сплаченого за подачу позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 833625,00 грн. - штрафу в задоволенні позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним договору та визнання доведеним факту, відмовити повністю.

5. Судові витрати, сплачені за подачу зустрічного позову, покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "25" серпня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков