Постанова

від 25.08.2020 по справі 360/4198/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року справа №360/4198/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 360/4198/19 (суддя в 1 інстанції Секірська А.Г., повний текст складено 07 лютого 2020 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: Головне управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідача), третя особа: Головне управління ДПС у Луганській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0044921404 форми Р від 01.08.2019 року, яким було визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 166500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що податковим органом в акті перевірки не встановлено обставин, які б свідчили про протиправне здійснення позивачем формування первинних документів бухгалтерського обліку. Проведені роботи фактично не були будівництвом і спрямовані не на зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робі, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом, а на підтримання об`єктів (основних засобів) у робочому стані. Відтак, вважає, що висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення підприємством до складу витрат коштів, витрачених на ремонт основних засобів є безпідставним.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 360/4198/19 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 серпня 2019 року № 0044921404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 166 500,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 133200,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 33300,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2497,04 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано те, що надані до перевірки документи щодо проведення ремонтно-будівельних робіт по об`єкту Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а оформлені відповідачем згідно встановлених форм Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, яким установлені основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення. Наведені в наданих документах найменування робіт не свідчить про демонтаж старого обладнання, ремонтні роботи або роботи по заміні засобів та комплектуючих, які входять до складу основного засобу товариства Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а . Наполягають на тому, що обсяг і характер робіт в наданих документах свідчать про проведення саме робіт з модернізації, добудови, реконструкції та капітального ремонту по цьому об`єкту, які призвели до збільшення первісно очікуваних вигід від використання зазначеного основного засобу та строку корисного використання. З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що позиція контролюючого органу щодо допущених з боку позивача порушень чинного законодавства за наслідками господарської діяльності є цілком обґрунтованою, оскільки базується на встановлених фактах.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія , код ЄДРПОУ 31531059, зареєстровано як юридична особа 20.06.2001, 04.07.2005, № запису 1 382 120 0000 004822, місцезнаходження: 92144, Луганська область, Троїцький район, с. Тарасівка, вул. Польова, буд. 17, станом на дату розгляду справи перебуває на обліку в Троїцькій ДПІ Сватівське управління ГУ ДПС у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.10.2019 за вх. № 1005824450 (т.1, а.с. 123-126).

15.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві видано наказ № 1989 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія , яким вирішено на підставі ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агропромислова компанія з 04.03.2019 тривалістю 10 робочих днів, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період (т.2, а.с. 59).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 01.04.2019 за №333/26-15-14-04-03/31531059 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період (т.2, а.с. 61-99).

Позивачем подані заперечення на акт перевірки від 01.04.2019 № 04211 22.04.2019 з проханням переглянути висновки акту, доданими первинними документами згідно із реєстром (т.2, а.с. 100-114).

06.05.2019 за № 83678/10/26-15-14-04-03-14 ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу ТОВ Агропромислова компанія лист Про результати розгляду заперечень , в якому зазначено, що розглянувши заперечення платника, у зв`язку із необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки, керуючись п. 44.7, ст. 44, п.86.7 ст. 86 Кодексу та у відповідності до п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Кодексу, буде проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Агропромислова компанія з питань, що стали предметом оскарження (т.2, а.с. 115-119).

22.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 6731 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія , відповідно до якого на підставі п.п.78.1.5. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв`язку з поданням ТОВ Агропромислова компанія заперечень від 21.04.2019 № 04211 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 22.04.2019 за №87869/19/ЗП) до акту перевірки від 01.04.2019 № 333/26-15-14-04-03/315331059 та додаткових документів вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агропромислова компанія з 23.05.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів; перевірку провести з питань, що стали предметом оскарження; підстава - доповідна записка Департаменту аудиту від 20.05.2019 № 3818/26-15-14-04-03 (т.1, а.с. 211).

23.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві видано направлення № 892/26-15-14-04-03, № 893/26-15-14-04-03 на проведення з 23.05.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія з питань, що стали предметом оскарження (т.2, а.с. 212, 213).

Копії наказу та направлення отримано директором платника ОСОБА_1 27.05.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками. (т.2, а.с. 211, 212, 213).

23.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві видано направлення № № 1107/26-15-42-08 на проведення з 23.05.2019 позапланової виїзної перевірки, мета - здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отримане директором платника 27.05.2019 о 14:50 (т.2, а.с. 214)

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 29.05.2019 № 7220 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія з 30.05.2019 по дату завершення перевірки тривалістю 2 робочих дні, який отримано позивачем 29.05.2019 о 17-35 (т.2, а.с. 60).

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 07.06.2019 №569/26-15-14-04-03/31531059 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агропромислова компанія з питань, що стали предметом оскарження .

Згідно із висновками перевіркою встановлено порушення платником, зокрема:

1. - п.14, 15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , п. 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати від 31.12.1999 № 318, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 133 200 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 133 200 грн. (т.1, а.с. 215-242).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми Р від 01.08.2019 № 0044921404, яким за порушення п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 14, 15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , п. 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати від 31.12.1999 № 318, застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, та згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п.57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ Агропромислова компанія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 166 500,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 133 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33 300,00 грн. (т.1, а.с. 41).

Надаючи правову оцінку суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За змістом пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України унормовано, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що платником подано Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік від 15.02.2018 (т.2, а.с. 127-128, 132-134).

Відповідно до висновків Акт перевірки від 07.06.2019 № 569/26-15-14-04-03/31531059, перевіркою повноти декларування показників рядка 02 декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено їх заниження за 2017 рік на суму 740 000 грн., а перевіркою відображених в рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва показників за 2017 рік на суму 29 350 900 грн. встановлено їх завищення на загальну суму 740 000 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини Акту від 07.06.2019 № 569/26-15-14-04-03/31531059 відповідач посилається на положення Наказу Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 № 76 Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій , якими наведено визначення понять ремонт будинку (будівлі та споруди) (комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку), Поточний ремонт будівель і споруд (роботи із систематичного та своєчасного запобігання передчасного зносу частин будівель, споруд та інженерного обладнання шляхом проведення профілактичних заходів та усунення дрібних пошкоджень і несправностей), капітальний ремонт будівель і споруд (комплекс ремонтно - будівельних робіт, пов`язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об`єкта та його техніко - економічних показників), реконструкція жилого будинку (комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно - технічних вимог), наказ Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 10.08.2004 № 150 Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд визначено перелік послуг, які відносяться до утримання будинків і споруд та перелік послуг, які відносяться до капітального ремонту будинків і споруд.

Контролюючим органом зроблено висновки, що улаштування основи під фундаменти, улаштування бетонних фундаментів, улаштування цементної стяжки, мурування стін із бутового каменю без облицювання при висоті поверху до 4 м, прокладання кабелю перерізом до 6 мм2 на скобах та інші роботи, виконані ТОВ Агропромислова компанія по об`єкту основних засобів, ніяк не можна класифікувати та віднести до витрат на підтримання об`єкту в робочому стані та проведення поточного ремонту в розумінні пункту 14, 15 наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , наказу Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 10.08.2004 № 150 Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд та наказу Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 № 76 Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій . За своїм характером та суттю проведені роботи відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово - комунального господарстві від 10.08.2004 № 150 відносяться до капітального ремонту будинків і споруд, є саме роботами з модернізації, добудови, реконструкції та капітального ремонту по зазначених основних засобах, які призвели до збільшення первісно очікуваних вигід від використання зазначених основних засобів та строку корисного використання об`єктів (у тому числі збільшення строку його корисної експлуатації).

Аналогічні доводи покладені відповідачем і в обґрунтування апеляційної скарги, на що суд зазначає наступне.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, (далі -Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Згідно пункту 4 Положення (стандарту) 7 об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Згідно пункту 14 Положення (стандарту) 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно пункту 15 Положення (стандарту) 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, (далі - Положення (стандарт) 16) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 10 Положення (стандарту) 16 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

За приписами положень пункту 11 Положення (стандарту) 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За визначенням пункту 12 Положення (стандарту) 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно пункту 13 Положення (стандарту) 16 до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно пункту 14 Положення (стандарту) 16) до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого неминучого браку.

Правилами пункту 15 Положення (стандарту) 16 встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, п.15.4 витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно пункту 16 Положення (стандарту) 16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Що стосується доводів апелянта, що наведені в документах найменування робіт не свідчать про демонтаж старого обладнання, ремонтні роботи або роботи по заміні засобів та комплектуючих, які входять до складу основного засобу товариства Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а , а обсяг і характер робіт, зазначених в дефектному акті, акті приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2017 № 12311 за формою КБ-2в та інших первинних документах свідчать про проведення ТОВ Агропромислова компанія саме робіт з модернізації, добудови та реконструкції по об`єкту Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а , які призвели до збільшення первісно очікуваних вигід від використання зазначеного основного засобу та строку корисного використання, слід зазначити.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Агропромислова компанія в перевіряємому періоді здійснювало ремонтно - будівельні роботи (власними силами) на власному об`єкті - склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а, до перевірки було надано дефектний акт від 31.12.2017, відомість ресурсів до локального кошторису № 02-01, акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2017 № 12311 за формою КБ-2в, відомість ресурсів до акту № 12311 від 31.12.2017, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01 (т. 1, а.с. 51-52, 53-60 61-69, 70-77, 78-85).

У Дефектному акті від 31.12.2017 наведено найменування робіт та їх кількість, а саме:

1. Улаштування фундаментів - стовпців бетонних - 14,71 (м3);

2. Улаштування цементної стяжки товщиною 20 мм по щебеневій та піщаній основі площею 20 м2 - 471,5 (м2);

3. На кожні 5 мм зміни товщини шару цементної стяжки додавати- 471,5 (м2);

4. Мурування стін із бутового каменю без облицювання при висоті поверху до 4 м - 23,31 (м3);

5. Теплоізоляція стін прямокутних виробами з пінопласту на клею - 42,32 (м3);

6. Установлення перфорованих штукатурних кутиків - 1 275,0 (м);

7. Суцільне вирівнювання бетонних поверхонь стін 9 одношарове штукатурення, товщина шару 5 мм з сіткою - 600,0 (м2);

8. Улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами (фальшстіни) по металевому каркасу - 142,9 (м2);

9. Улаштування підшивки горизонтальних поверхонь підвісних стель гіпсокартонними або гіпсоволокнистими листами - 76,2 (м2);

10. Заповнення каркасів стін мінераловатними плитами при товщині заповнення 50 мм - 142,9 (м2);

11. Заповнення каркасів стель мінераловатними плитами при товщині заповнення 50 мм - 76,2 (м2);

12. Поліпшене штукатурення стін по сітці без улаштування каркасу - 83,4 (м2);

13. Утеплення покриттів плитами із мінеральної вати або перліту на бітумній мастиці в один шар - 6 248,0 (м2);

14. Улаштування гідробар`єру - 2 154,0 (м2);

15. Улаштування покрівель двосхилих із металочерепиці - 1 076,0 (м2);

16. Прокладання коробів пластикових - 4,0 (м);

17. Прокладання ізольованих проводів перерізом до 6 мм2 у коробах - 3,96 (м);

18. Прокладання кабелю перерізом до 6 мм2 на скобах - 300,0 (м);

19. Прокладання проводів при схованій проводці в борознах - 350,0 (м);

20. Установлення щитків освітлювальних групових масою до 3 кг у готовій ніші або на стіні - 1,0 (шт);

21. Установлення вимикачів та перемикачів пакетних 2-х і 3-х полюсних на струм до 25 А - 77,0 (шт);

22. Установлення вимикачів та перемикачів пакетних 2-х і 3-х полюсних на струм понад 25 А до 100 А - 10,0 (шт);

23. Установлення вимикачів герметичних і напівгерметичних - 30,0 (шт);

24. Установлення штепсельних розеток герметичних та напівгерметичних - 11,0 (шт);

25. Установлення фотодатчика - 1,0 (шт);

26. Ізоляція трубопроводів трубками - 90,0 (м);

27. Установлення насосів - 5,0 (насос);

28. Прокладання трубопроводу водопостачання з труб поліетиленових (поліпропіленових) напірних діаметром 32 мм - 50,0 (м);

29. Прокладання трубопроводу каналізації з труб поліетиленових діаметром 50 мм - 3,0 (м);

30. Прокладання трубопроводу каналізації з труб поліетиленових діаметром 110 мм - 1,5 (м);

31. Установлення вузлів теплових - 1,0 (вузол).

Аналогічний перелік робіт наведено у Акті від 31.12.2017 № 12311 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Відповідач не заперечує, що документи щодо проведених ремонтно - будівельних робіт по об`єкту Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а оформлені товариством згідно встановлених форм Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 (зі змінами) (далі - Правил), підпунктом 1.1 пункту 1 яких визначено, що даний стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

Безпідставність віднесення включених до складу витрат і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) контролюючим органом обґрунтовується твердженням, що фактично такі роботи є поліпшенням основних засобів, а відтак суми витрат, понесених за наслідком їх виконання, для цілей податкового та бухгалтерського обліку є капітальними інвестиціями, і не включаються до собівартості наданих послуг.

Операції з проведення робіт по об`єкту Склад с. Тарасівка, вул. Жовтнева, 1-а стали підставою збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 133 200 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, та застосування штрафу на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 33 300 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по - різному. Насамперед, враховується, чи приведуть вони до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об`єкта основних засобів.

Згідно пунктів 14, 15 П(С)БО 7 Основні засоби , якщо здійснюється поліпшення об`єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання цього об`єкта, то первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта, а такі витрати визнаються капітальними інвестиціями.

Якщо проводиться ремонт об`єкта основних засобів для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, то понесені на його здійснення витрати згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 Основні засоби включаються до складу витрат.

Відмежування поняття поліпшення від інших ремонтів з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигід, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.

Реалізація положень пункту 15 П(С)БО 7 Основні засоби можлива після закінчення поліпшення (реконструкції, модернізації) та належного оформлення цього юридичного факту.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що виконані позивачем роботи є ремонтом основних засобів, а не їх поліпшенням, крім того, платником самостійно ідентифіковано такі суми коштів та відображено їх належним чином у бухгалтерському обліку як загальновиробничі витрати.

З Акту перевірки не вбачається обставин, які б свідчили про протиправне здійснення позивачем формування первинних документів бухгалтерського обліку, не надано доказів поліпшення основних засобів - складу с. Тарасівка та збільшення первісно очікуваних вигід від використання основного засобу та строку його корисного використанні внаслідок проведених робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення ТОВ Агропромислова компанія пунктів 14, 15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , п.10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати від 31.12.1999 № 318, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та завищення значення рядка 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва на загальну суму 740 000 грн. за 2017 рік.

Аналогічні правові висновки викладені Верховного Суду постановах від 26.06.2018 у справі № 822/2403/17, від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16.

За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірні рішення, він діяв правомірно.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 360/4198/19 залишити без змін.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць