Постанова

від 26.08.2020 по справі 280/3254/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3254/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. (суддя Сіпака А.В., повне судове рішення складено 04.06.2020 р.) в справі № 280/3254/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техпровід до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Компаніт , про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техпровід звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Компаніт , про визнання протиправними та скасування постанови від 04.05.2020 р. у виконавчому провадженні № 61956589 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 16 816 грн., постанови від 04.05.2020 р. у виконавчому провадженні № 61956589 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди в сумі 16 816 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 04.05.2020 про стягнення з ТОВ Техпровід основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 61956589; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції порушено процесуальні права відповідача, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи. Судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача, не враховано, що стягнення основної винагороди можливе буде після повного фактичного виконання рішення, та не зазначено доказів, що виконавцем вчиняються дії, спрямовані на примусове стягнення основної винагороди. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що у виконавця не було підстав для стягнення основної винагороди в тому розмірі, який визначений у постанові, оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою державним виконавцем відповідно до постанови від 30.03.2020 р. ВП № 59599237. Апелянт з цього приводу зазначає про відсутність зв`язку між діями та рішеннями державного виконавця в межах виконавчого провадження № 59599237 та його діями в межах виконавчого провадження № 61956589, а також що державним виконавцем фактично не вчинено виконавчих дій щодо реального забезпечення примусового виконання. Також вказує, що ним вчиняються виконавчі дії. Судом першої інстанції помилково зазначено, що оскаржена постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження , адже цією нормою регулюються питання стягнення судового збору, а не основної винагороди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2019 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Персидською Т.О. прийнято постанову на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 №908/724/18, якою відкрито виконавче провадження №59599237 щодо зобов`язання TOB Техпровід відновити технічну можливість передачі (постачання) електричної енергії TOB Компанії шляхом увімкнення масляного вимикача на Ф-4 РУ-6кВ ТП-2 TOB Техпровід , для надання можливості надходження електричної енергії до Рб-4 ТП-4 ПАТ Завод залізобетонних конструкцій №6 , яким живиться об`єкт TOB Компанії через кабельний ввід 0,4 кВ.

13.03.2020 року постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сівакової О.О. ВП №59599237 призначено TOB Електроресурс в особі інженера-проектувальника Коноваленко І.П. спеціалістом у виконавчому проваджені, зобов`язано спеціаліста надати письмовий висновок, чи можливо або не можливо станом на теперішній час ТОВ Техпровід виконати зобов`язання з відновлення технічної можливості передачі (постачання) електричної енергії TOB Компанії шляхом увімкнення масляного вимикача на Ф-4 РУ-6кв ТП-2 TOB Техпровід для надання можливості надходження електричної енергії до Рб-4 ТП-4 ПАТ Завод залізобетонних конструкцій №6 , яким живиться об`єкт ТОВ Компанії через кабельній відвід 0.4 кВ.

У виконавчому провадженні №59599237 постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сівакової О.О. від 30.03.2020 року повернуто стягувачу виконавчий документ - наказ Господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 року №908/724/18 без виконання згідно з п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Приватним виконавцем Хохловим К.К. прийнято постанову від 04.05.2020 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 №908/724/18, якою відкрито виконавче провадження №61956589 щодо зобов`язання TOB Техпровід відновити технічну можливість передачі (постачання) електричної енергії TOB Компаніт шляхом увімкнення масляного вимикача на Ф-4 РУ-6кВ ТП-2 TOB Техпровід для надання можливості надходження електричної енергії до Рб-4 ТП-4 ПАТ Завод залізобетонних конструкцій №6 , яким живиться об`єкт TOB Компаніт через кабельний ввід 0,4 кВ.

Пунктом 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження №61956589 від 04.05.2020 постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 16816,00 грн.

Окрім того, 04.05.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. у виконавчому провадженні №61956589 винесено постанову про стягнення з боржника TOB Техпровід основної винагороди у розмірі 16816,00 грн.

Встановивши, що виконавчий документ - наказ Господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 року №908/724/18 відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII повернутий стягувачу за його письмовою заявою органом ДВС, про що свідчить постанова від 30.03.2020 ВП №59599237, а виконавцем фактично не проведено виконавчих дій щодо реального забезпечення примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, зважаючи на те, що виконавець зобов`язаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження внести у постанову про відкриття виконавчого провадження розрахунок основної винагороди, суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець при прийняті спірної постанови від 04.05.2020 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди у сумі 16816,00 грн. діяв в межах і в спосіб, передбачений законодавством, тому відмовив у задоволенні позову в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення суми основної винагороди.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. постановою від 04.05.2020 р. відкрите виконавче провадження № 61956589 про примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/724/18, виданого 19.04.2019 р., про зобов`язання ТОВ Техпровід відновити технічну можливість передачі (постачання) електричної енергії ТОВ Компаніт шляхом увімкнення масляного вимикача на Ф-4 РУ-6кВ ТП-2 ТОВ Техпровід для надання можливості надходження електричної енергії до Рб-4 ТП-4 ПАТ Завод залізобетонних конструкцій № 6 , яким живиться об`єкт ТОВ Компаніт через кабельний ввід 0,4кВ.

Пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження містить положення про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 16 816 грн., яка стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Приватним виконавцем Хохловим К.К. 04.05.2020 р. також винесена постанова у виконавчому провадженні № 61956589 про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з боржника ТОВ Техпровід основну винагороду в сумі 16 816 грн.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є постанова про стягнення основної винагороди.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016 р.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

До обов`язків виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18).

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 р. № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), відповідно до частини 1 статті 1 якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1403-VIII встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження регулюються статтею 31 Закону № 1403-VIII, відповідно до частин 1 та 2 якого за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

За змістом частини 3 статті 31 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 6 статті 31 Закону № 1403-VIII основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 приведеної правової норми приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В цьому випадку приватним виконавцем відкрите виконавче провадження з виконання рішення немайнового характеру, тому приватним виконавцем обґрунтовано визначено суму основної винагороди у фіксованій сумі, розрахунок якої приведено саме в постанові про стягнення з боржника основної винагороди, та яка складає 16 816 грн.

За приписами частин 1, 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом частини 3 статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Як встановлено частинами 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

При цьому законодавець пов`язує можливість прийняття виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призведе до виконання рішення. Сума основної винагороди визначається саме на час відкриття виконавчого провадження і не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження.

Тобто, визначення розміру винагороди пов`язане саме з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Зважаючи на встановлені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області та ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 05.05.2020 р., приватний виконавець діяв у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини.

Висновок суду першої інстанції, що оскільки виконавчий документ - наказ господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 року №908/724/18 відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII повернутий стягувачу за його письмовою заявою органом ДВС, про що свідчить постанова від 30.03.2020 ВП №59599237, а приватним виконавцем фактично не проведено виконавчих дій щодо реального забезпечення примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області, тому у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, суд визнає необґрунтованим.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя) від 23.07.2019 р. відкрите виконавче провадження № 59599237 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.04.2019 р. №908/724/18 про зобов`язання TOB Техпровід відновити технічну можливість передачі (постачання) електричної енергії TOB Компаніт шляхом увімкнення масляного вимикача на Ф-4 РУ-6кВ ТП-2 TOB Техпровід для надання можливості надходження електричної енергії до Рб-4 ТП-4 ПАТ Завод залізобетонних конструкцій №6 , яким живиться об`єкт TOB Компанії через кабельний ввід 0,4 кВ.

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя від 30.03.2020 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви відповідно до п. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя від 30.03.2020 р. відкрите виконавче провадження № 61672145 з примусового виконання постанови № 59599237 від 23.07.2019 р., виданого Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя 23.07.2019 р., про стягнення з ТОВ Техпровід виконавчого збору в розмірі 16 1691 грн.

Платіжним дорученням № 740 від 07.04.2020 р. ТОВ Техпровід перераховано суму виконавчого збору до державного бюджету.

Дійсно, відповідно до частини 6 статті 27 Закону № 1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Разом з тим, в цьому випадку неможливо ототожнювати виконавчий збір, який стягується в процесі примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби, з основною винагородою приватного виконавця.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1403-VIII встановлено, що фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, виконавчий збір як складова коштів виконавчого провадження є джерелом фінансування діяльності органів державної виконавчої служби.

Проте, саме за рахунок винагороди (основної та додаткової) здійснюється фінансування діяльності приватного виконавця.

Таким чином, сплата боржником виконавчого збору за постановою державного виконавця жодним чином не впливає на обов`язок приватного виконавця стягнути основну винагороду з боржника відповідною постановою у разі відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за виконавчим документом, який раніше був повернутий органом ДВС за заявою стягувача (як в цьому випадку).

Відповідно, суд визнає необґрунтованими доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, та приведений вище висновок суду першої інстанції, який слугував підставою для часткового задоволення позову.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому висновки суду першої інстанції про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору відповідно до приписів Закону № 1404-VIII є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком виконавця.

Зважаючи на відсутність у розпорядженні приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження відомостей про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто основну винагороду приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04.08.2020 р. в справі № 200/13920/19-а.

Таким чином, рішення суду першої інстанції має бути скасовано в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог апелянта стосовно стягнення з позивача на його користь сплаченого судового збору.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь апелянта сплаченого судового збору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. в справі № 280/3254/20 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. в справі № 280/3254/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техпровід до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Компаніт , про визнання протиправними та скасування постанов скасувати в частині визнання протиправними та скасування постанови від 04.05.2020 р. у виконавчому провадженні № 61956589 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 16 816 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Техпровід до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Компаніт , про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2020 р. у виконавчому провадженні № 61956589 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 16 816 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 26.08.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.08.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко