Рішення

від 26.08.2020 по справі 922/1833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 922/1833/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олко", вул. Маліновського, буд. 3, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівськ", вул. Текстильна, буд.42, кімната 14А, м. Тернопіль, 46012

про стягнення заборгованості у розмірі 55 675 грн.

без виклику учасників справи

Суть справи:

До Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Олко" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівськ" про стягнення заборгованості у розмірі 55 675 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 передано вище вказану позовну заяву за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею-доповідачем визначено Руденка О.В.

Ухвалою від 07.07.2020 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином умов договору поставки в частині повної та вчасної оплати товару, зважаючи на що у нього виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У даній справі таких клопотань сторонами подано не було. Зважаючи на це, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд дійшов висновку про її розгляд без повідомлення учасників спору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

В той же час, на адресу суду повернулась судова повістка про направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі з відміткою пошти про те, що по даній адресі адресата немає.

В силу ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

З огляду на це та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

04 травня 2020 року між ТОВ "Олко" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівське" (Покупець) було укладено договір поставки №09-П-20, згідно розділу 1 якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором - борошно пшеничне (вищий, перший ґатунок). Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

За змістом пункту 2.1 укладеного правочину асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 4 договору сторони визначили, що: поставка замовленого товару здійснюється Постачальником протягом 3-ох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні; моментом здійснення поставки товару Постачальником є отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром Покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали або копії, завірені печаткою Постачальника); право власності на товар переходить до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.4 укладеного правочину розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється як на умові попередньої оплати, так і з відтермінуванням сплати на строк до 7 календарних днів по домовленості сторін. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника.

Постачальник зобов`язався постачати товар у відповідній упаковці, що виключає псування його на період поставки до прийняття товару Покупцем та надавати Покупцю відповідно товарно-супроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці, а Покупець в свою чергу зобов`язався оплатити та прийняти товар відповідно до вимог даного договору (п.п.6.1., 6.3.).

Згідно із п.8.1 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2020 року.

На виконання своїх договірних зобов`язань господарське товариство поставило товар Покупцю на загальну суму 55 675 грн, що підтверджується накладною №110 від 04.05.2020 на суму 55 675 грн.

Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 55 675 грн.

Крім цього, відповідачем була видана довіреність №09/01-2 від 04.05.2020 на Мішнєву Олену Анатолівну на отримання від ТОВ "Олко" цінностей за видатковою накладною №110 від 04.05.2020.

Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 55 675 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим, що слугувало підставою для звернення ТОВ "Олко" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

В укладеній угоді її учасники домовилися про здійснення розрахунку за товарно-матеріальні цінності як на умовах передоплати, так і з відтермінуванням платежу на 7 календарних днів. Однак, спірні поставки товару фактично були проведені без отримання Постачальником авансових платежів.

Так, з врахуванням умов відтермінування та дати поставки товару 04.05.2020, оплата мала бути здійснена у строк до 12.05.2020 включно (враховуючи, що 11.05.2020 був вихідним днем).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Суд також враховує, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №1/22 від 22.05.2020 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 55 675 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату за даним договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Позивачем нарахована пеня за період з 14.05.2020 по 27.05.2020 на загальну суму 340,74 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 14.05.2020 по 27.05.2020 у цьому розмірі.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію, згідно з якою процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. При встановленні розміру гонорару адвоката враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Крім того, на сторону у справі може бути покладено відшкодування як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач, посилаючись на договір №1/15 від 15.05.2020, просив стягнути 21 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із цим правочином його предметом є надання правової допомоги клієнту в обсягах та на умовах, передбачених договором.

За умовами, що викладені у п. 3.1 договору, передбачену в п.1.2 винагороду, Замовник сплачує Адвокату у розмірі визначеному додатком №1 до цього правочину.

Відповідно до п.4.1. договору розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Натомість, позивачем надано суду лише договір про надання правової допомоги №1/15 від 15.05.2020 та ордер серії АА №129846 від 15.05.2020. Копія свідоцтва, вказана у додатках до позовної заяви, відсутня про що працівниками Господарського суду Тернопільської області було складено відповідний Акт від 07.07.2020.

Окрім цього, ні додатків до договору про надання правової допомоги №1/15 від 15.05.2020, ні доказів, які б підтверджували фактичне надання позивачу послуг з правової допомоги, їхній обсяг та детальний опис робіт, виконаних адвокатом, витрачений ним час на це, у справі немає. З наведеного в сукупності, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 21 100 грн слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що судові витрати до позовних вимог не належать, а відтак на результати вирішення спору не впливають. Відтак. судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Золочівськ" (вул. Текстильна, буд.42, кімната 14А, м. Тернопіль, 46012, іден. код 41712146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олко", вул. Маліновського, буд. 3, м. Харків, 61052, ідент. код 23765886) - вартість товару у розмірі 55675 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн; пені у розмірі 340 (триста сорок) грн 74 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 26.08.2020.

Суддя О.В. Руденко