Постанова

від 17.08.2020 по справі 761/2455/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/7257/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Фролова І.В.

761/2455/19 Доповідач-Чобіток А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

секретар - Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Київська міська дитяча клінічна лікарня №2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 про скасування наказу та поновлення на роботі ,-

у с т а н о в и в :

У січні 2019 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому просила суд скасувати наказ № 679-к від 30 листопада 2018 в частині звільнення її з роботи, поновити на посаді лікаря-стоматолога Комунального некомерційного підприємства Київська міська дитяча клінічна лікарня №2 , та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу,з 30 листопада 2018 року по 06 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 03 грудня 2001 року відповідно до наказу №308-к її було прийнято на роботу в Київську міську клінічну лікарню № 2 на посаду дитячого лікаря-стоматолога. 16 листопада 2018 року нею було подано на ім`я керівника заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, у якій просила звільнити її з роботи 30 листопада 2018 року. Проте, 28 листопада 2018 року, воназмінила своє рішення про розірвання трудового договору, укладеного на невизначний строк та вирішила продовжити трудові відносини з відповідачем. Про таке своє рішення вона повідомила відповідача відповідним листом та заявою про відкликання заяви про звільнення, які були отримані відповідачем 29 листопада 2018 року, тобто до запланованої дати звільнення. 30 листопада 2018 року після закінчення робочого дня, вона вважаючи, що відповідач відреагував на подану нею заяву про відкликання заяви про звільнення, пішла додому. 03 грудня 2018 року, прийшовши на роботу вона виявила, що її кабінет опечатано. З метою з`ясування ситуації,що склалася, воназвернулась до адміністрації відповідача, на що їй запропонували підійти у відділ кадрів та отримати трудову книжку. Після отримання 03 грудня 2018 року трудової книжки, вонавиявила, що її звільнено з роботи 30 листопада 2018 року згідно з наказом№ 679-к. Уважає, що дії відповідача, щодо її звільнення з посади дитячого лікаря-стоматолога єнезаконними, оскільки відповідач, був належним чином повідомлений про її намір продовжувати з ним трудові відносини. Через тиждень після звільнення, вона отримала від відповідача листа №061/121-1185/01 від 03 грудня 2018 року, у якому відповідач повідомив, що порушень в ході її звільнення ним не виявлено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено скасувати наказ № 679-к від 30 листопада 2018 року в частині звільнення з роботи позивача, поновлено її на посаді лікаря-стоматолога Київської клінічної дитячої лікарні №2, стягнуто на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2018 року по 06 лютого 2020 року в розмірі 85 824,90 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство Київська міська дитяча клінічна лікарні №2 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Уважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності. Не було враховано тієї обставини, що наказом Департаменту охорони здоров`я від 14.06.2019 року № 688 Про затвердження структури Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 було затверджено нову організаційну структуру Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 і відповідно до штатного розпису від 01.06.2019 року відсутня посада лікаря-стоматолога. Крім того, лист звернення позивача, у якому вона просила відкликати її заяву про звільнення за власним бажанням з 30.11.2018 року, оформлений не належним чином: не вказано на чиє ім`я написана заява, не вказана посада головного лікаря та в тексті заяви була вказана інформація, що не відповідає дійсності, а саме: заява про звільнення за власним бажанням була написана під тиском на зібранні профспілкового комітету 19.11.2018 року . Цю заяву було отримано головним лікарем Дзюбою О.Л. 29.11.2018 року, але в зв`язку з великим навантаженням у роботі керівника,к онверт вона відкрила наступного дня 30.11.2018 року у другій половині робочого дня , о 16 год., коли вже робочий день позивача закінчився, а саму процедуру її звільнення було завершено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача,позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 03.12.2001 року позивач працювала у Київській міській клінічній лікарні №2 на посаді дитячого лікаря-стоматолога.

16 листопада 2018 року позивачем, у порядку ст.38 КЗпП України, було подано на ім`я керівника Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, в якій вона просила звільнити її з роботи 30 листопада 2018 року.

Проте, позивач змінила своє рішення про розірвання трудового договору, укладеного на невизначний строк та вирішила продовжити трудові відносини з відповідачем. Про таке своє рішення вона повідомила відповідача відповідним листом та заявою про відкликання заяви про звільнення, які були отримані відповідачем 29 листопада 2018 року, тобто до запланованої дати звільнення. Підтвердженням вручення листа є опис вкладення та документи від Укрпошти з відміткою про отримання відповідачем надісланих нею листа і заяви.

Обставина щодо отримання відповідачем, 29 листопада 2018 року листа із заявою про відкликання заяви про звільнення позивача, не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року, працівник який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено із порушеннями трудового законодавства, а саме ст. 38 КЗпП України, а тому слід визнати незаконним наказ Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 № 6679-К від 30 листопада 2018 року щодо звільнення позивача, поновити її на роботі на посаді дитячого лікаря-стоматолога Київської дитячої клінічної лікарі № 2 та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2018 року по 06 лютого 2020 року в розмірі 85 824,90 грн..

Колегія суддів уважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами та обставинам справи,а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на помилковий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правову відповідальність за звільнення відповідача при вказаних обставин, не заслуговує на увагу, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами регулюється чинним трудовим законодавством, з дотриманням вимог якого було постановлено судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального закону.

Суд у відповідності зі ст. 89 ЦПК України надав належну оцінку наявних у справі доказам у їх сукупності та обґрунтовано прийшов до висновку про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на завантаженість роботи керівника лікарні, у зв`язку з чим конверт з заявою про відкликання позивачем заяви про звільнення її з 30.11.2018 року, було відкрито не в день його отримання 29.11.2018 року, а лише 30.11.2018 року після завершення робочого для позивача, а тому процедура її звільнення була завершена, не впливає на правильність рішення суду і лише підтверджує факт порушення відповідачем ст. 38 КЗпП України, унаслідок чого відбулось незаконне звільнення з роботи позивача.

Зміст вказаної заяви позивача (відсутність посади керівника) не перешкоджала керівнику лікарні вчасно розглянути її з дотриманням вимог чинного законодавства.

Посилання відповідача на відсутність у штатному розкладі від 01.06.2019 року Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 посади дитячого лікаря-стоматолога, що не враховано судом при постановленні рішення, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки судом перевірялось законність дій відповідача під час звільнення позивача.

Прийшовши до висновку про незаконність звільнення позивача за вказаних вище обставин, суд першої інстанції, підставно пославшись на ч. 2 ст. 235 КЗпП України та відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати розрахував та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2018 року по 06 лютого 2020 року в розмірі 85 824,90 грн..

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу,оскільки правового значення не мають.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Київська міська дитяча лікарня №2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.О. Чобіток

Судді: О.В. Немировська

Т.І. Ящук