Постанова

від 25.08.2020 по справі 368/1117/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №368/1117/19 головуючий у суді І інстанції: Кириченко В.І.

провадження №22-ц/824/ 6744 /2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Переселенська сільська рада Кагарлицького району Київської області про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом переносу будівлі ангару, ліквідації вигрібної ями та ліквідації шиферного навісу, зобов`язання припинити порушення правил добросусідства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом та просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом переносу будівлі ангару, розміром 6 метрів заввишки та 13 метрів завдовжки, який побудовано на земельній ділянці у зоні житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1 , на межі із суміжною земельною ділянкою позивача. Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом ліквідації вигрібної ями, яка побудована на межі з огорожою, яка розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати шиферний навіс, який через паркан заступає на земельну ділянку ОСОБА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 припинити порушення та дотримуватись правил добросусідства.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному домогосподарстві постійно проживає. ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 , та є власником суміжної земельної ділянки, яка фактично знаходиться через паркан від його домогосподарства. На території свого домогосподарства, на межі з домогосподарством позивача, відповідач побудував величезний ангар, та облаштував в ньому промисловий комплекс. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, відповідач є співзасновником та директором Приватного орендного підприємства Руна (код ЄДРПОУ 31383501), адресою місцезнаходження якого є АДРЕСА_1 . І як зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності даного підприємства в тому числі є: після урожайна діяльність (код КВЕД 01.63), та виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41). Все виробництво даного підприємства фактично знаходиться у позивача за парканом. Даний промисловий комплекс можна вважати самовільним будівництвом, адже він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, посеред житлової забудови населеного пункту. Вочевидь без належного дозволу та належного затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм та правил. Працівники, які перебували в ангарі, перекидали сміття через паркан, порожні пляшки. Співали голосно пісні та говорили ненормованою лексикою, що неодноразово призводило до конфліктних ситуацій. Відповідач постійно кидає під вікнами позивача трактор та іншу техніку, яка працює та здійснює викиди. На постійні зауваження позивача відповідач відповідає ненормованою лексикою, та не вчиняє ніяких дій. На відповідні звернення жодних заходів впливу органами державної влади здійснено не було, натомість було рекомендовано звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Виробництво відповідач розташував у величезному ангарі, який знаходиться на відстані одного метру від паркану, що розмежовує домогосподарства. Ангар побудований з порушенням всіх діючих норм чинного законодавства. Приміщення знаходиться майже на межі домогосподарств і затінює земельну ділянку позивача, що призводить до неможливості у повній мірі користуватися належним позивачу майном. Окрім цього, відповідач на своїй земельній ділянці, фактично на межі з земельною ділянкою позивача , спорудив септик (вигрібну яму), двері якої постійно відчинені, а також розташував шиферний навіс, який через паркан заступає на земельну ділянку позивача. При цьому, дана вигрібна яма споруджена з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм. Відповідачем не вжиті заходи щодо облаштування її відповідно до будівельних та санітарних норм септика(вигрібної ями), що призводить до стікання фекалій на мою земельну ділянку та появи неприємного запаху. З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювати спір мирно. На це отримував грубу відмову та бездіяльність з його сторони.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Переселенська сільська рада Кагарлицького району Київської області про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом переносу будівлі ангару, ліквідації вигрібної ями та ліквідації шиферного навісу, зобов`язання припинити порушення правил добросусідства.

Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просив рішення судускасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що відповідач збудував на межі домогосподарства позивача величезний шлакоблочний ангар з прибудовами та облаштував там аргопромисловий комплекс - підприємство Руна , чим грубо порушив норми Земельного Кодексу України. Також вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача про обов`язкову участь в судовому засіданні третьої особи: Голови Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Також вказує, що відповідач чинив перешкоди у вчиненні діяльності посадових осіб та комісій державних органів за зверненням позивача, які мали дослідити та документувати порушення, які були вчинені відповідачем.

Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилається у своїй позовній заяві.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.379 ч.1 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст. 379 ч.1 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Відповідно до ст. 38 ч.1 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 ч.1 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ст. 152 ч.2 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до розділу 4 Наказу МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , щодо вимог до розміщення та організації сельбищної території, організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.

Відповідно до п. 4.3 Наказу МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів : у сільській зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під`їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров`я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі території об`єкту. П. 4.5. Правил: планувальна організація території житлового району (кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на території поблизу будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичний та інсоляційний режими і рівні хімічного забруднення навколишнього середовища, питомі розміри вільних і озеленених площ дворів, що відповідають будівельним нормам.

Відповідно до п. 5.4. Наказу МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів : промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі: для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів; для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості.

Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

Відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України. Промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій, повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: в першій та другій зонах санітарної охорони курортів; на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів; - на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну, встановленого санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами; на землях заповідників, заказників; в зонах охорони пам`ятників історії та культури в сельбищній зоні поселень.

Відповідно до п. 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць - вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Відповідно до п. 2.21. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється.

Відповідно до п. 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Відповідно до ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Відповідно до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ст.104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельною ділянкою площею 0,483 га, яка розташована на території Переселення, Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Позивачем не надано доказів, що він власник житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельною ділянкою площею 0,25 га з кадастровим номером 3222286001:01:337:0021, яка розташована по АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд. Також відповідач є власником житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 загальною площею 69,7 кв.м. Опис: Житловий будинок А( рік побудови 1970 ), прибудова -а , навіс а1, сарай - Г, сарай г-1, сарай г-2, вбиральня Д, сарай-Ж, свердловина- №1, очисні споруди №2, вимощення №3, ворота -№4, огорожа -№5, огорожа -№7, ворота -№8, колодязь- №9. Вказані обставини підтверджуються витягом від 27.01.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності .

Встановлено, що за адресою по АДРЕСА_1 зареєстровано Приватно - орендне підприємство РУНА Код ЄДРПОУ 31383501. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур . Іншими видами діяльності є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність.

Протоколом виїзного засідання комісії з розгляду звернень громадян при Кагарлицькій районній державній адміністрації від 11.12.2018 року №12 підтверджується, що ОСОБА_1 звертався з питання проведення промислової діяльності в житловій зоні сусідами ОСОБА_4 і дружина заявника ОСОБА_5 , як представник заявника, повідомила, що сусідка ОСОБА_4 проводить промислову діяльність в житловій зоні внаслідок чого постійний шум та сморід. Комісією було встановлено, що проведено перевірки відповідних служб, щодо рівня забруднення повітря та рівня шуму які ніяких порушень норм не виявили.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів встановлення ангару та вигрібної ями на земельній ділянці відповідача з порушенням ДБН. Крім того суд апеляційної інстанції не приймає до уваги чорно білі фотокартки, які знаходять в матеріалах справи, оскільки з них не можливо встановити (у зв`язку з поганою якістю) та розрізнити цегляні будівлі, їх належність сторонам та визначити навіс.

Крім того представник позивача надала пояснення, що при вирішенні даного спору у суді першої інстанції у її довірителя були відсутні кошти для проведення будівельної експертизи, оскільки позивач позичила близько 2000000,00грн. відповідачу, у зв`язку з чим і виник конфлікт між сторонами та інші судові спори.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач збудував на межі домогосподарства позивача величезний шлакоблочний ангар з прибудовами та облаштував там аргопромисловий комплекс - підприємство Руна , чим грубо порушив норми Земельного Кодексу України, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки обраний спосіб захисту позивачем, а саме перенос будівлі ангару, ліквідація вигрібної ями та шиферного навісу, а також припинення порушень та дотримання правил добросусідства не підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі судово-будівельною експертизою, яка встановлює факти порушень земельного та цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача про обов`язкову участь в судовому засіданні третьої особи: Голови Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для скасування рішення суду, крім того третя особа подала заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач чинив перешкоди у вчиненні діяльності посадових осіб та комісій державних органів за зверненням позивача, які мали дослідити та документувати порушення, які були вчинені відповідачем, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки подання доказів покладається на сторін у справі, та не можуть бути перекладені обов`язки на іншу сторону, крім випадків встановлених законом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що земельні та не майнові права позивача не було порушено відповідачем .

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовну та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами, положення розділу 4 Наказу МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів , Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць , ЗК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко