Постанова

від 25.08.2020 по справі 693/835/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1335/20Головуючий по 1 інстанції Справа №693/835/19 Категорія: 302000000 Пічкур С.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Канюківське ;

третя особа - реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Канюківське", третя особа: реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 15 серпня 2014 року між приватним сільськогосподарським підприємством Канюківське та батьком позивача ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,51 га, розташованої на території Бузівської сільської ради терміном до 01 січня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і 08 квітня 2016 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,розташованої на території Бузівської сільської ради.

Орієнтовно у травні 2018 року позивач передав всі необхідні правовстановлюючі документи на вказану частку земельної ділянки керівнику ПСП Канюківське для оформлення із ним як новим власником та орендодавцем договору оренди земельної ділянки. При передачі документів позивачем були оговорені умови, що договір повинен бути укладений на термін до 01 січня 2020 року.

У березні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що ПСП Канюківське уклало із ним договір оренди земельної ділянки терміном до 01 січня 2028 року, який він не підписував.

На вимогу позивача орендар надав йому один із примірників договору без номера від 16 червня 2016 року, який ним не підписаний, та у якому вказано, що договір укладено до 01 січня 2028 року. Крім того позивача повідомили, що вказаний договір зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 січня 2018 року.

ОСОБА_1 вказує, що він не підписував ні договір оренди землі від 16 червня 2016 року, ні акт приймання-передачі об`єкта оренди землі по договору оренди, термін дії договору до 01 січня 2028 року із орендарем не погоджував, тому вважає, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки він не відповідає внутрішній волі орендодавця.

ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року, укладений між ним та ПСП Канюківське та зобов`язати реєстраційну службу Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5092 га кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, який укладено між мною та ПСП Канюківське .

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 16 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством Канюківське на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,5092 га, розташовану на території Бузівської сільської ради, Жашківського району Черкаської області, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення обґрунтоване тим, що під час розгляду справи судом встановлено, що спірний договір оренди землі позивач не підписував, тобто правочин був укладений без волевиявлення останнього, а тому його слід визнати недійсним.

Також суд вважав передчасною позовну вимогу до реєстраційної служби про зобов`язання вчинити дії, оскільки рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили, є підставою для внесення відповідних записів до реєстру речових прав. Реєстраційна служба не була залучена відповідачем у справі, відсутня відмова у вчинені відповідних дій, отже на даний час право позивача не є порушеним та він не може вимагати від реєстратора вчинення певних дій.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, ПСП Канюківське подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі вказує, що договір оренди землі, який укладено 16 червня 2016 року, було підписано позивачем особисто, судом не правильно оцінена процедура укладення вказаного договору, а експерту не подані всі матеріали для проведення експертизи, хоча відповідач для встановлення належності підпису позивача у ході проведення експертного дослідження просив долучити ряд інших документів, що містять підпис ОСОБА_1 .

Зазначає, що відсутня будь-яка інформація про звернення позивача до правоохоронних органів з приводу підробки документів орендарем.

Крім того, вказує, що позивач фактично продовжував виконувати умови договору, оскільки особисто протягом 2017-2019 років отримував орендну плату за землю в натурі, та не заявляв претензій чи зауважень до відповідача щодо укладеного договору.

Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 квітня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки кожний, що складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5092 га кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області (а.с. 10).

Згідно договору оренди землі від 16 червня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 з однієї сторони та орендарем - ПСП Канюківське з іншої сторони, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Бузівка, Жашківського району, Черкаської області площею 1,2546 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, який укладено на строк дії до 01 січня 2028 року (а.с. 89-90).

Вказаний договір зареєстровано 15 січня 2018 року, номер запису 24444263, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, де зазначено строк дії договору оренди до 01 січня 2028 року (а.с. 14-15).

Із змісту висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №99,131/20-23 від 06 березня 2020 року, вбачається, що підпис у графі орендодавець оригіналу договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7120981200:02:001:1256 в межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, який укладено між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське виконаний не ОСОБА_1 . Підписи в акті приймання-передачі об`єкта оренди та додатковій угоді щодо виплати орендної плати до договору оренди землі від 16 червня 2016 року теж виконані не ОСОБА_1 (а.с. 155-159).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно встановив, що договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року укладений без волевиявлення позивача ОСОБА_1 , оскільки останній його не підписував.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 вказував, що мав намір укласти договір оренди належної йому земельної ділянки із відповідачем ПСП Канюківське строком до 01 січня 2020 року. Однак, орендар самовільно змінив строк оренди у договорі від 16 червня 2016 року до 01 січня 2025 року. При цьому під час розгляду справи встановлено, що підпис на договорі від імені орендодавця виконано не позивачем, а іншою особою.

Отже судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі із ПСП Канюківське на умовах, викладених у ньому.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 16 червня 2016 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутня будь-яка інформація, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу підробки документів, не спростовують встановлених під час розгляду справи обставин відсутності підпису позивача на документах з передання в оренду земельної ділянки.

Твердження скаржника про те, що позивач повинен був знати, що передача в оренду земельної ділянки на короткий строк (з 2016 року до 2020 року) суперечить статті 19 Закону України Про оренду землі , згідно з якою строк оренди землі не може бути меншим як 7 років, є безпідставними та не впливають на вирішення справи.

Посилання скаржника на те, що протягом 2017-2019 років позивач особисто отримував орендну плату та не мав зауважень і претензій щодо використання земельної ділянки орендарем, підтверджують пояснення позивача, що він мав намір укласти із відповідачем договір оренди строком до 01 січня 2020 року, тому у вказаний період і не мав претензій до ПСП Канюківське .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції у повному обсязі дослідивши надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання недійснним спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ПСП Канюківське та залишенні рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року у справі, що переглядається, без змін.

Керуючись статтями 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови на умовах та в порядку, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді

Повний текст постанови складений 26 серпня 2020 року