Постанова

від 07.04.2021 по справі 693/835/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 693/835/19

провадження № 61-14319св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Канюківське ,

третя особа - Реєстраційна служба Жашківського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року під головуванням судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське , третя особа - Реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року, укладений між ним та ПСП Канюківське та зобов`язати реєстраційну службу Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5092 га кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, який укладено між мною та ПСП Канюківське .

Обґрунтовував позовні вимоги тим, що 15 серпня 2014 року між Приватним сільськогосподарським підприємством Канюківське (далі - ПСП Канюківське ) та батьком позивача ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,51 га, розташованої на території Бузівської сільської ради терміном до 01 січня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і 08 квітня 2016 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бузівської сільської ради.

Орієнтовно у травні 2018 року позивач передав всі необхідні правовстановлюючі документи на вказану частку земельної ділянки керівнику ПСП Канюківське для оформлення із ним як новим власником та орендодавцем договору оренди земельної ділянки. При передачі документів позивачем були оговорені умови, що договір повинен бути укладений на термін до 01 січня 2020 року.

У березні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що ПСП Канюківське уклало із ним договір оренди земельної ділянки терміном до 01 січня 2028 року, який він не підписував.

На вимогу позивача орендар надав йому один із примірників договору без номера від 16 червня 2016 року, який ним не підписаний, та у якому вказано, що договір укладено до 01 січня 2028 року. Крім того позивача повідомили, що вказаний договір зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 січня 2018 року.

ОСОБА_1 вказує, що він не підписував ні договір оренди землі від 16 червня 2016 року, ні акт приймання-передачі об`єкта оренди землі по договору оренди, термін дії договору до 01 січня 2028 року із орендарем не погоджував, тому вважає, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки він не відповідає внутрішній волі орендодавця.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 16 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством Канюківське на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,5092 га, розташовану на території Бузівської сільської ради, Жашківського району Черкаської області, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ПСП Канюківське залишено без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи судами встановлено, що спірний договір оренди землі позивач не підписував, тобто правочин був укладений без волевиявлення останнього, а тому його слід визнати недійсним.

Також вважали передчасною позовну вимогу до реєстраційної служби про зобов`язання вчинити дії, оскільки рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили, є підставою для внесення відповідних записів до реєстру речових прав. Реєстраційна служба не була залучена відповідачем у справі, відсутня відмова у вчинені відповідних дій, отже на даний час право позивача не є порушеним та він не може вимагати від реєстратора вчинення певних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року представник ПСП Канюківське - директор Стельмах А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суд першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при проведенні експертного дослідження експертом в основному було взято експериментальні зразки підписів позивача, відібрані в судовому засіданні і майже не враховані вільні зразки підписів позивача, які зроблені в часовому просторі укладення договору, а судом не враховано тієї обставини, що експертний висновок за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи суперечить науково-методичним рекомендаціям з підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Крім того судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідків, які могли підтвердити обставину отримання позивачем плати за використання земельної ділянки, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Представник заявника зазначає, що судами було встановлено фактичні обставини у справі, що мають суттєве значення для її вирішення на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Жашківського районного суду Черкаської області.

05 листопада 2019 року цивільна справа № 693/835/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 квітня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки кожний, що складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області.

Згідно договору оренди землі від 16 червня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 з однієї сторони та орендарем - ПСП Канюківське з іншої сторони, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Бузівка, Жашківського району, Черкаської області площею 1,2546 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, який укладено на строк дії до 01 січня 2028 року.

Вказаний договір зареєстровано 15 січня 2018 року, номер запису 24444263, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, де зазначено строк дії договору оренди до 01 січня 2028 року.

Із змісту висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 06 березня 2020 року № 99,131/20-23, встановлено, що підпис у графі орендодавець оригіналу договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7120981200:02:001:1256 в межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, який укладено між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське виконаний не ОСОБА_1 . Підписи в акті приймання-передачі об`єкта оренди та додатковій угоді щодо виплати орендної плати до договору оренди землі від 16 червня 2016 року теж виконані не ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року, посилаюсь на те, що спірний договір він не підписував.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував.

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору підтверджуються висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 06 березня 2020 року № 99,131/20-23, то такий договір є неукладеними.

Висновок експерта оцінено судами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків судів не спростовують та у більшості аргументів зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновок про застосування положень статей 203, 205, 215, 229-233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15 Закону України Про оренду землі за подібних правовідносин викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

У такому разі власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Бузівка, Жашківського району, Черкаської області площею 1,2546 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, який укладено на строк дії до 01 січня 2028 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське , задоволенню не підлягають.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевим судом не допитано свідків відповідача для перевірки викладених фактів, є безпідставними, оскільки клопотання про допит свідків не заявлялось, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлячи у призначенні повторної експертизи в ухвалі від 25 серпня 2020 року вказував, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі представник ПСП Канюківське не вказував на неупередженість, необґрунтованість висновку проведеної експертизи, тобто, погоджувався із її результатами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук