Постанова

від 25.08.2020 по справі 910/11760/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа№ 910/11760/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019

(повний текст рішення складено 09.12.2019)

у справі № 910/11760/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс Логістик"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістон Термо Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Фізична особа-підприємець Санюк Костянтин Миколайович;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд";

3. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Теком"

про стягнення 478 044,65 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Вілько Н.Г.,

від ТОВ"Арістон Термо Україна": Сатир Л.В.,

від третіх осіб: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ТОВ "Діана Люкс Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "АСК "Інго Україна" про стягнення 478 044,65 грн., з яких: 425 763,26 грн. - страхове відшкодування, 52 281,39 грн. - пеня за порушення строку виплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання за договором страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 від 05.08.2017 відшкодувати збитки, завдані страховим випадком, що стався у січні 2018 року, а саме викраденням прийнятого до перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 позов ТОВ "Діана люкс логістик" задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "АСК "Інго Україна" 425 763,26 грн. страхового відшкодування, 6 386,45 грн. витрат зі сплати судового збору та 11 578,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 в частині стягнення страхового відшкодування змінено та стягнуто з ПрАТ "АСК "Інго Україна" на користь ТОВ "Діана люкс логістик" 415 763,26 грн. страхового відшкодування, 6 236,45 грн. витрат зі сплати судового збору та 11 306,31 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в решті апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, здійснено також розподіл судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду 12.08.2019 частково задоволено касаційну скаргу ПрАТ "АСК "Інго Україна", рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 скасовано, справу № 910/11760/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що при розгляді даної справи судам попередніх судових інстанцій слід було дослідити та встановити умови укладених договорів та питання про те, чи знав (міг знати) ТОВ "Діана Люкс Логістик", що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу як підрядник, а залучило для здійснення перевезення іншу особу, та чи відбувалося таке залучення з дотриманням вимог чинного законодавства та укладених договорів.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю та частково задоволено заяву відповідача про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/11760/18; допущено поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/11760/18 на суму 445 024,17 грн., стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти в сумі 445 024,17 грн.

Суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення страхового відшкодування в розмірі 425 763,26 грн. не підлягає задоволенню на підставі п. 4 розділу ХІ договору страхування, а вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 52 281,39 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про стягнення страхового відшкодування, у задоволенні якої судом відмовлено.

Суд виходив з того, що ТОВ "Діана Люкс Логістик" було відомо (могло бути відомо) про те, що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу як підрядник, а залучило для здійснення перевезення іншу особу.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Діана Люкс Логістик" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та невиконання вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлених у постанові від 12.08.2019, просить рішення скасувати, винести нове рішення, яким стягнути з відповідача 425 763,26 грн. страхового відшкодування та 52 281,39 грн. пені, стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції невірно трактовано п. 4 розділу ХІ договору страхування, субпідрядник страхувальника, що був залучений для здійснення перевезення (ФОП Санюк К.М.), і є фактичним виконавцем такого перевезення, а Верховний Суд у своїй постанові вказав, що ТОВ "Транслойд" є підрядником страхувальника. Скаржник вказав на обґрунтованість вимог про сплату пені, встановленої п. 4.3 розділу VІІІ, оскільки до 05.05.2018 відповідач не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування. Скаржник зазначив, що страховик не має права на врахування франшизи згідно із ст. 9 Закону України "Про страхування", оскільки не відшкодував збитки добровільно. Також, за твердженням скаржника, сюрвейерський звіт, складений ФОП Расін, є неналежним доказом. Крім того, скаржник зазначив, що платіжне доручення № 6576 від 24.05.2019 на суму 489 664,58 грн. не має жодного відношення до справи № 910/11760/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Діана люкс логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11760/18.

21.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Арістон Термо Україна" просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11760/18 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Діана Люкс Логістик". При цьому, третя особа заперечує викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо отримання ТОВ "Арістон Термо Україна" коштів від відповідача - ПАТ "АСК "ІНГО Україна" чи від приватного виконавця Авторгова А.М.

26.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 залишити без змін. За твердженням відповідача суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, встановивши, що ТОВ "Діана Люкс Логістик" було відомо (могло бути відомо) про те, що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу як підрядник, а залучило для здійснення перевезення іншу особу.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 розгляд справи було призначено на 05.08.2020.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 у зв`язку із перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у відпустках для розгляду справи № 910/11760/18 було сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Дикунська С.Я., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Діана Люкс Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11760/18 прийнято до провадження новим складом колегії суддів, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 розгляд справи було відкладено на 25.08.2020.

25.08.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ "Діана Люкс Логістик" адвоката АБ "Любаренко та Партнери" І.О. Любаренка І.О. про перенесення розгляду справи № 910/11760/18, мотивоване неможливістю перебування у двох місцях одночасно у зв`язку з визовом представника позивача до Міністерства юстиції України. Доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин заявник суду не надав.

В судове засідання представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від учасників справи не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності їх представників, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представників скаржника та зазначених третіх осіб за наявними у справі доказами, відхиливши клопотання представника ТОВ "Діана Люкс Логістик" про перенесення розгляду справи з огляду на приписи ч. 2, 3, 4 ст. 13, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43, ч. 5 ст. 44 ГПК України.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2014 між ТОВ "Арістон Термо Україна" (замовник, вантажовідправник) та ТОВ "Діана Люкс логістик" (виконавець, експедитор) укладено договір на логістичні послуги № ТЭО05/09/14, на умовах якого ТОВ "Діана Люкс Логістик" зобов`язувалося протягом строку дії договору надавати замовнику логістичні послуги, які крім іншого включають організацію перевезення або перевезення товарів замовника з метою їх доставки до одержувачів товарів та до покупців на певній території, а також клієнтський пул складу.

Договір на логістичні послуги № ТЭО05/09/14 від 05.09.2014 містив умови щодо страхування.

Так, відповідно до п. 9.1.1 "Страхування вантажів": замовник зобов`язався страхувати товари від свого імені і від всіх ризиків щодо втрати або збитків на суму не нижче вартості їх повної заміни, з франшизою у розмірі 10.000Є/за кожну подію. Страховий поліс покриватиме товари під час їх перевезення з приміщень виконавця до одержувача товарів або до покупця. Замовник матиме право вимагати відшкодування суми франшизи від виконавця відповідно до умов цього договору. Ніщо в цій статті не обмежує зобов`язання. Відповідальність або обов`язки виконавця згідно з іншими умовами договору або іншим чином.

Згідно із п. 9.1.2 "Страхування відповідальності перед третіми особами" виконавець повинен оформити та зберігати протягом усього строку дії договору, загальний поліс страхування відповідальності перед третіми особами, укладений із провідним страховиком із страховою сумою щонайменше млн. євро за одну подію або за пов`язану послідовність подій. Такий поліс страхування повинен передбачати відмову страховика від прав пред`явлення регресних вимог до замовника в порядку суброгації. Виконавець повинен надати замовникові бланк страхового полісу, та негайно повідомити замовника про будь-які випадки його скасування, чи або внесення суттєвих змін, які зачіпають права замовника в рамках такого страхування.

У січні 2018 року на виконання договору на логістичні послуги (транспортне експедирування) № ТЭО05/09/14 від 05.09.2014 ТОВ "Діана Люкс Логістик" на замовлення ТОВ "Арістон Термо Україна" зобов`язався здійснити організацію перевезення вантажів для їх доставки одержувачам товарів і покупцям замовника, а саме: забезпечити доставку автомобільним транспортом до м. Одеси промислово-побутових електричних виробів.

Позивачем було прийнято до перевезення вантаж, проте не забезпечено його доставку до місця призначення через викрадення, про що було повідомлено відповідача (ПрАТ "АСК "Інго Україна") для отримання страхового відшкодування.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що для виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором з ТОВ "Арістон Термо Україна" позивач залучив ТОВ "Транслойд", уклавши з ним договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № 6126012018 від 26.01.2018, на умовах якої ТОВ "Транслойд" зобов`язалося здійснити перевезення до м. Одеси побутової техніки автомобілем ДАФ НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що перевезення здійснювалося безпосередньо громадянином ОСОБА_2 спеціалізованим вантажним сідловим тягачем DAF 95 FX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом Kogel, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , згідно з заявкою на перевезення вантажу № 1 від 26.01.2018, оформленою ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ "Транслойд" (замовник) у межах виконання договору на перевезення вантажу № 090118-1 від 09.01.2018.

Факт прийняття вантажу до перевезення підтверджується:

- товарно-транспортною накладною № ВН-00000152 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000152 від 26.01.2018, згідно з якими завантажено товар вартістю 497 809,30 грн., а саме 200 одиниць водонагрівачів;

- товарно-транспортною накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018, згідно з якими завантажено товар вартістю 81 666,65 грн., а саме 14 одиниць котлів;

- товарно-транспортною накладною № ВН-00000154 від 26.01.2018 та видатковою накладною № ВН-00000153 від 26.01.2018, згідно з якими завантажено 58 одиниць товару на загальну суму 233 847,70 грн. (котли, водонагрівачі, комплекти допоміжних матеріалів).

Під час перевезення вищевказаного товару відбулася крадіжка вантажу з автотранспорту, яким він перевозився, про що повідомлено правоохоронні органи та зацікавлених осіб. За фактом зазначеної події до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості за № 12018161490000181 від 29.01.2018 з посиланням на ч. 1 ст. 185 КК України. Згідно з витягом з вказаного реєстру Санюк К.М. повідомив, що у період часу з 27.01.2018 16:00 до 29.01.2018 9:00 невстановлена особа викрала водонагрівачі та газові котли торгової марки Арістон з транспортного засобу DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Одесі по вул. Хуторській, 3, чим завдано збитків, розмір яких встановлюється.

За актами розбіжностей від 30.01.2018, складеними ТОВ "Діана Люкс Логістик" як перевізником та ТОВ "Арістон Термо Україна" як відправником через викрадення товару вантаж:

- за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000152 було доставлено у кількості 72 одиниці, замість 200;

- за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000153 не доставлено жодну одиницю товару;

- за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000452 було доставлено 39 одиниць вантажу, замість 72.

01.02.2018 ТОВ "Арістон Термо Україна" виставило позивачеві претензії у зв`язку з нестачею вантажу на загальну суму 425 763,26 грн., а саме: на суму 174 720,91 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000152, на суму 81 666,65 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000153 та на суму 169 375,70 грн. за товарно-транспортною накладною і вантажною накладною № ВН-00000154.

Оскільки відповідальність позивача (ТОВ "Діана Люкс Логістик") за належне виконання обов`язків з організації та здійснення вантажних перевезень була застрахована відповідачем (ПрАТ "АСК "Інго Україна"), 29.01.2018 позивач звернувся до відповідача з відповідним письмовим повідомлення установленої форми. Згідно з вказаним повідомленням від 29.01.2018 втраченою визначено побутову техніку (вантаж) загальною вартістю 813 323,65 грн., в графі "Характер і причини обставин випадку" вказано - взламано металевий контейнер, викрадено частину вантажу, місце випадку - м. Одеса, вул. Хуторовська, 3, стоянка з охороною, дата випадку - 27-29 січня 2018 року.

16.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування.

За твердженнями позивача, 05.04.2018 ПрАТ "АСК "Інго Україна" отримало всі запитувані документи, необхідні для вирішення питання про виплату страхового відшкодування та листом № 260 від 20.06.2018 відмовило у його здійсненні, посилаючись на п. 4 розділу ХІ договору страхування, в якому зазначено, що за договором не відшкодовуються збитки, пов`язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коли субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку, до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв`язку (субпідрядник-експедитор - перевізник).

Вважаючи незаконною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач не заперечив обставин, покладених в основу позовної заяви (опису подій страхового випадку та ланцюжка угод між постачальником товару, експедитором, перевізником) та посилаючись на п. 4 розділу ХІ договору страхування, просив у позові відмовити, вказуючи на правомірність своєї відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2017 між ПрАТ "АСК "Інго Україна" (страховик) та ТОВ "Діана Люкс Логістик" (страхувальник) був укладений договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 (далі - договір страхування) строком до 04.08.2018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується до діяльності страхувальника.

Дата закінчення дії договору 04.08.2018.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цього договору застрахованою є відповідальність страхувальника при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів і протоколу до неї (п. 2.1 договору) та внутрішньо-українського міжнародного експедирування відповідно до діючого законодавства України про перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 2.2 договору).

Згідно із розділом IV договору страховими випадками є виникнення відповідальності страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів і відповідних конвенцій і законодавства, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а саме:

- за збитки в результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу (ризик "Втрата й/або пошкодження вантажу") внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п. 1.1.1.1), крадіжки (п. 1.1.1.2), намокання вантажу (п. 1.1.1.3), пожежі (п. 1.1.1.4);

- за збитки у результаті повної чи часткової втрати, псування або пошкодження вантажу внаслідок виконання навантаження чи/або розвантаження вантажу в пункті відправлення/призначення співробітниками страхувальника чи спеціалізованими компаніями субпідрядниками страхувальника (ризик "Навантаження/розвантаження") (1.1.2).

Відповідно до розділу V відповідальність страховика по кожному страховому випадку обмежена сумами за ризиком "Втрата й/або пошкодження вантажу" під час внутрішньо-українського міжнародного експедирування відповідно до діючого законодавства України про перевезення вантажів автомобільним транспортом - 1 500 000 грн. (п. 1.1.1.2); безумовна стандартна франшиза (діє, якщо не застосовується спеціальна франшиза) - 10 000 грн. (п. 2.1.1).

Умови здійснення страхової виплати сторони договору страхування погодили у розділі VІІІ, який зокрема передбачає порядок сплати й відшкодування збитків при настанні страхового випадку:

- страховик ухвалює рішення щодо виплати або про відмову у виплаті страхового відшкодування в строки, передбачені § 13 і 14 Правил (п. 4.1);

- страхове відшкодування виплачується страхувальнику або, на письмову вимогу страхувальника, безпосередньо заявникові претензії або особі, що потерпіла збиток або їхнім довіреним особам (п. 4.2);

- за несвоєчасну виплату страхового відшкодування зі своєї вини, страховик виплачує страхувальнику пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату прострочення, але не більше 20 відсотків від суми належного страхового відшкодування (п. 4.3).

У розділі ХІ договору страхування сторони погодили, що виключення й застереження застосовуються згідно з § 4 Правил.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ за договором не відшкодовуються збитки, пов`язані з частковою або повною втратою вантажу, що настали при експедируванні вантажів автомобільним транспортом у випадку, коди субпідрядник страхувальника, що був залучений страхувальником для здійснення перевезення, не є фактичним виконавцем такого перевезення (виконує функцію субпідрядника-експедитора), окрім випадків, коли залучення такого експедитора є умовою для залучення безпосереднього виконавця перевезення. У такому випадку, до початку перевезення страхувальник повинен сповістити страховика про таку схему роботи та вказати найменування субпідрядника-експедитора та безпосереднього виконавця перевезення. Після письмового підтвердження страховиком страхувальник може в подальшому без додаткового погодження використовувати в роботі дану зв`язку (субпідрядник-експедитор-перевізник).

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, і також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями ст. 979 ЦК України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України "Про страхування").

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Статтею 990 ЦК України унормовано умови та порядок здійснення страхової виплати. Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Частиною 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Умовами договору страхування, укладеного позивачем з відповідачем прямо передбачено, що його предметом є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання саме своїх зобов`язань згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що при розгляді даної справи судам слід дослідити та встановити умови укладених договорів та питання про те, чи знав (міг знати) ТОВ "Діана люкс логістик", що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу, як підрядник, а залучило для здійснення перевезення іншу особу та чи відбувалося таке залучення з дотриманням вимог чинного законодавства та укладених договорів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою. Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За приписами ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зі ст. 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Водночас, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано, що відносини договору підряду хоча і мають спільні риси з договорами про надання послуг (зберігання, перевезення, доручення, логістичні послуги тощо), яким є, зокрема, й укладений між ТОВ "Діана Люкс Логістик" та ТОВ "Арістон Термо Україна" договір на логістичні послуги № ТЭО05/09/14, проте відносини підряду та надання послуг врегульовано різними нормами чинного законодавства (глава 61 "Підряд" ЦК України, [приписи статті 838, які визначають поняття "генерального підрядника" і "субпідрядників"] та глава 63 "Послуги" ЦК України).

Загальними ж ознаками, які об`єднують усі договірні зобов`язання про надання послуг є особливості об`єкта. Вони полягають у тому, що, по-перше, це послуги нематеріального характеру, а по-друге, вони нероздільно пов`язані з особистістю послугонадавача. Послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У той же час, положеннями 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Виконуючи вказівку Верховного Суду, суд першої інстанції мотивовано встановив, що предметом договору страхування є настання відповідальності страхувальника (експедитора, позивача) за невиконання умов договору транспортно-експедиторських послуг, як виконавця перед замовником - ТОВ ТОВ "Арістон Термо Україна" (вантажовідправником), а, отже, саме страхувальник (позивач) у цих правовідносинах є підрядником - експедитором.

Відповідно до пункту 10.3 договору на логістичні послуги № ТЭО05/09/14, виконавець зобов`язується залучати тільки надійний персонал та відповідним чином кваліфікованих субпідрядників.

Для здійснення перевезення вантажу (побутової техніки), позивачем було залучено для виконання перевезення ТОВ "Транслойд" на підставі договору-заявки від 26.01.2018 № 6126012018, тобто, позивач, як підрядник, залучив ТОВ "Транслойд" в якості субпідрядника для виконання перевезення вантажу.

У свою чергу, ТОВ "Транслойд" (субпідрядник) для безпосереднього здійснення перевезення вантажу уклав договір перевезення від 09.01.2018 № 090118-1 з ОСОБА_2 (перевізник), який і здійснював фактичне перевезення.

Дослідивши договірні відносинами, які склалися між учасниками справи, та застосування "термінології" у договорі страхування, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Арістон Термо Україна" (вантажовідправник) є замовником згідно з договором про логістичні послуги; ТОВ "Діана Люкс Логістик" (виконавець) є підрядником-експедитором згідно з договором про логістичні послуги; ТОВ "Транслойд" є субпідрядником-експедитором згідно з договором - заявкою від 26.01.2018, в той час як ОСОБА_2 є перевізником згідно з договором перевезення вантажу від 09.01.2018, безпосереднім перевізником є водій за цивільно-правою угодою № 2 від 26.01.2018. Тобто, залучена позивачем для здійснення перевезення особа не є фактичним виконавцем такого перевезення.

Місцевим господарським судом встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Діана Люкс логістик" було відомо (мало бути відомо) про те, що ТОВ "Транслойд" не самостійно здійснювало перевезення вантажу, а залучило для здійснення перевезення іншу особу, адже:

- власником транспортного засобу ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 , зазначеного у договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг № 6126012018 від 26.01.2018, стороною якої є ТОВ "Діана Люкс Логістик", є Санюк К.М., про що свідчить свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу;

- договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 6126012018 від 26.01.2018, стороною якої є ТОВ "Діана Люкс Логістик", містить посилання на те, що виконавцем послуг є ТОВ "Транслойд", а водієм ОСОБА_1 ;

- договір на перевезення вантажу № 090118-1 від 09.01.2018, сторонами якого є ОСОБА_2 та ТОВ "Транслойд", у п. 3.2.1 містить вказівку про те, що перевізник ( ОСОБА_2 ) бере на себе зобов`язання виконувати перевезення вантажу самостійно;

- згідно з заявкою ТОВ "Транслойд" на перевезення вантажу № 1 від 26.01.2018 ОСОБА_2 зазначений як контактна особа перевізника, а водієм вказаний Карпенко Д.В.

Крім того, ні представник ТОВ "Діана Люкс Логістик", ні представник ТОВ "Транслойд" безпосередньо не надавали експедиторські послуги, не супроводжували вантаж.

Колегією суддів також приймається до уваги, що факт обізнаності про особу безпосереднього перевізника ТОВ "Діана Люкс Логістик" не заперечується при зверненні в суд апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що залучення ТОВ "Діана Люкс Логістик" та ТОВ "Транслойд" до перевезення інших осіб відбулось з дотриманням вимог договору страхування відповідальності транспортного оператора № 202000572.17 від 05.08.2017.

Враховуючи викладене, при новому розгляді місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що вимога про стягнення страхового відшкодування в розмірі 425 763,26 грн. не підлягає задоволенню на підставі п. 4 розділу ХІ договору страхування, в свою чергу, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 52 281,39 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки є вимогою про стягнення неустойки за порушення строків виплати страхового відшкодування, у стягненні якого судом відмовлено; судовий збір за розгляд даної справи судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 129 ГПК України обґрунтовано покладено на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Згідно із ч. 2 ст. 333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 9 ст. 333 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговим А.М. з відповідача стягнуті грошові кошти в загальному розмірі 489 664,58 грн за платіжним дорученням № 6576 від 24.05.2019, з яких: 445 024,17 грн. - на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/11760/18, а інша частина 44 640,41 грн. - винагорода виконавця та витрати на користування Автоматизованою системою виконавчого провадження. Вищевказане стягнення відбулось в межах виконавчих проваджень № 59172224, № 59172157, які були об`єднані у зведене виконавче провадження № 59172874 (зазначене у вищевказаному платіжному дорученні № 6576 від 24.05.2019), що підтверджується постановами приватного виконавця про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 27.05.2019, розміщеними у Автоматизованій системі виконавчого провадження та долученими до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що заява відповідача про поворот виконання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині грошових коштів присуджених до стягнення постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/11760/18 в розмірі 445 024,17 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі та спростування висновку суду.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для повороту виконання рішення відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана Люкс логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11760/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11760/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11760/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.Я. Дикунська

М.Л. Яковлєв