Ухвала

від 18.08.2020 по справі 910/13654/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"18" серпня 2020 р. Справа№ 910/13654/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представника компанії "Манушар НВ" - Бортман О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на постанову Господарського суду міста Києва

від 05.02.2020 (суддя Чеберяк П.П.)

у справі № 910/13654/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдинг компані лімітед" (код 34552988)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/13654/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдинг компані лімітед" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Сороку Н.В.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга в частині права на апеляційне оскарження мотивована тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 у справі № 904/6061/17, перелік учасників провадження у справі про банкрутство в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є вичерпним, адже названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суду виклав у постанові від 31.01.2018 у справі № 911/2510/17 та постанові від 14.03.2018 у справі № 927/557/17).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16246/18; розгляд справи призначено на 30.06.2020.

Ліквідатор для участі в судовому засіданні не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкладено розгляд справи на 18.08.2020 у зв`язку з неявкою представника Головного управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 18.08.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/13654/19 по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Остапенко О.М., Отрюх Б.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII з наступними змінами; постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 №2344-XII.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Визначений в ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному апеляційному оскарженню, є вичерпним.

Відтак, як Законом про банкрутство так і Кодексом України з процедур банкрутства передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Крім того, цією ж статтею КУзПБ визначено, що юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки або щодо прав чи обов`язків яких існує спір.

Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 цієї статті).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

В постановах Верховного Суду неодноразово зверталась увага, що з урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та правового статусу контролюючих органів у цих справах, контролюючі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів в зв`язку із виникненням у контролюючого органу обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

Разом з тим, у справах, провадження у яких відкрито в загальному порядку, контролюючий орган має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом та довести факт порушення учасниками провадження у справі прав контролюючого органу.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З матеріалів справи вбачається, 01.10.2019 боржник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 95 Закону про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг компані лімітед" підставі статей 34, 36, 38, 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

22.11.2019 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг компані лімітед".

За приписами частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою попереднього засідання від 13.01.2020 визнано конкурсним кредитором боржника Акціонерне товариство "Манушар Н.В." на загальну суму 66277711,10 грн, з яких: на суму 3842,00 грн перша черга та на суму 66273869,10 грн четверта черга; затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг компані лімітед" на загальну суму 66277711,10 грн.

Головне управління ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги не включались до реєстру вимог кредиторів та не визнавались судом.

У поданій апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що контролюючий орган був позбавлений права провести документальну перевірку, у зв`язку із тим, що ліквідаційною комісією не було виконано ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України та не надано первинних документів для проведення перевірки.

При цьому, в апеляційній скарзі не вказано про прийняття рішення щодо проведення перевірки та вжиті заходи в зв`язку із відкриттям провадження у справі №910/13654/19 про банкрутство.

Також, скаржником не подано і інших відомостей щодо проведення податкових перевірок на час винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

При цьому, до апеляційної скарги надані документи, які свідчать про наявність у боржника переплати по податку на прибуток в сумі 230717,08 грн та єдиного соціального внеску в сумі 202683,13 грн, що свідчить про відсутність порушення інтересів держави у зв`язку з визнанням боржника банкрутом.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у м. Києві не було доведено того факту, що прийнятим судовим рішенням - постановою про визнання боржника банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Отже ГУ ДПС у м. Києві не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг компані лімітед", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 234, п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі № 910/13654/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг компані лімітед".

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 27.08.2020.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх