Постанова

від 20.08.2020 по справі 918/333/13-г

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Справа № 918/333/13-г

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: адвокат Андрійко Є.Л.

відповідача: не з`явився

третьої особи: адвокат Іванов А.О., адвокат Москаль Я.О.

органу ДВС: Корольчук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області (скарга на дії державного виконавця), постановлену 17.09.2019

у справі № 918/333/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 18 471 755 грн 99 коп.

орган виконання відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

В серпні 2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Рівненської області із скаргою (вих.№ 14/5-2309В від 14.08.2019) на дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 40655119 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 по справі 918/333/13-г, у якій просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 40655119 по примусовому виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г;

- визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП № 40655119;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачеві копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 № ВП 40655119;

- зобов`язати посадову особу (начальника органу ДВС) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 року ВП № 40655119 та відновити виконавче провадження ВП № 40655119.

Скарга обґрунтована тим, що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119 порушує права стягувача, оскільки рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/333/13-г не виконано. Згідно з відомостями бухгалтерського обліку, за боржником на підставі рішення суду від 09.04.2013 № 918/333/13-г значиться заборгованість у сумі 15 959 044,56 грн. Крім того, як зазначає скаржник, оскаржувана ним постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП № 40655119 з примусового виконання наказу суду від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г, винесена з порушенням вимог п.3 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV. При цьому на його адресу не надходили копії постанов про відкриття та про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119, що свідчить про порушення державним виконавцем вимог ст.31 Закону № 606-XIV /матеріали оскарження ухвали а.с.1-6/.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019, скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40655119 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г.

Визнано неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП № 40655119.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання стягувачеві копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 № ВП 40655119.

Зобов`язано посадову особу (начальника органу ДВС) усунути порушення (поновити порушене право), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 ВП № 40655119 та відновити виконавче провадження ВП № 40655119.

Місцевий господарський суд, встановивши, що рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/333/13-г не виконано у примусовому порядку органом ДВС, погодився із доводами позивача, що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119 порушує права скаржника (стягувача).

Так, задовольняючи скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив, що відповідно правонаступником Комунального підприємства Теплотранссервіс Рівненської міської ради стало Товариство з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго , у зв`язку з чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження. За наведеного, господарський суд дійшов до переконання, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015 з примусового виконання наказу від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г, винесена з порушенням вимог п.3 ч.1 ст. 49 Закону № 606-XIV, тому дії державного виконавця по винесенні вказаної постанови є неправомірними. Окрім того, судом було встановлено, що на адресу скаржника не надходили ні копії постанов про відкриття, ні про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119, що на переконання суду свідчить про порушення державним виконавцем також вимог ст. 31 Закону № 606-XIV /матеріали оскарження ухвали а.с.85-91/.

Особа, яка не брала участі у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго , не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги АТ НАК Нафтогаз України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- господарський суд не дослідивши всі фактичні обставини справи, не перевіривши дотримання строків на подання скарги, дійшов до неправильного висновку про задоволення поданої скарги на дії органу ДВС;

- суд дійшов висновку про те, що ТОВ Рівнетеплоенерго в результаті укладення Договору оренди об`єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013, стало правонаступником боргових зобов`язань та може виступати стороною Боржника у виконавчому провадженні ВП № 40655119. Отже, ТОВ Рівнетеплоенерго було позбавлене процесуальних прав заявити свої доводи чи заперечення щодо тверджень заявлених у скарзі на дії державного виконавця, а також не мало можливості подати будь-які докази про факти, що мають важливе значення для вирішення питань про правонаступництво;

- стягувач звернувся із скаргою на дії органу ДВС, оскаржуючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015, тобто більш ніж через 4 роки після її винесення, проте у свій скарзі не порушував питання про поновлення строку на подання такої скарги;

- за змістом ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом;

- Господарський суд Рівненської області обмежився лише доводами викладеними у поданій скарзі, однак не провів системного аналізу усіх фактів, що в сукупності дають можливість зрозуміти, що стягувану стало відомо (або повинно було бути відомим) про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119 ще у 2015, оскільки, саме за заявою стягувана, було відкрите виконавче провадження і стягувачем не заперечується факт отримання постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, що давало можливість стягувану здійснювати контроль і володіти інформацією про вчинення всіх виконавчих дій з моменту відкриття провадження і до моменту його закінчення;

- в матеріалах поданої скарги не міститься клопотання про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця, і даний важливий факт залишений поза увагою суду першої інстанції;

- судом першої інстанції при вирішення питання щодо поновлення виконавчого провадження, залишено поза увагою факт, що на цей час відсутні матеріали виконавчого провадження та сам виконавчий документ (наказ № 918/333/13-г від 10.07.2013), відтак виконавче провадження не може бути поновленим або відкритим;

- крім цього, у Єдиному реєстрі судових рішень міститься електронна копія наказу господарського суду № 918/333/13~г від 10.07.2013, з якого вбачається, що строк пред`явлення даного наказу до виконання встановлений до 12.06.2014, тобто на даний час є вичерпаним і в матеріалах справи відсутні докази переривання або поновлення цього строку.

Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г, оскільки остання прийнята на підставі неправильної оцінки доказів, відтак викладені висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи /матеріали оскарження ухвали а.с.221-226/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г, призначено справу до розгляду на 20.08.2020 об 11:00 год /матеріали оскарження ухвали а.с.243-246/.

13.08.2020 до суду апеляційної інстанції від ТОВ Рівнетеплоенерго надійшли письмові пояснення (вх.№ 5168/20), у яких апелянт просить врахувати, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України Про виконавче провадження /матеріали оскарження ухвали а.с.261-263/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2020 залучено адвоката Самардак К.В. в якості представника ТОВ Рівнетеплоенерго у справі № 918/333/13-г; надано доступ адвокату Самардак К.В., як представнику ТОВ Рівнетеплоенерго , до електронної справи № 918/333/13-г в підсистемі Електронний суд /матеріали оскарження ухвали а.с.282-283/.

18.08.2020 до суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшли письмові заперечення (вх№ 5254/20 від 18.08.2020) на апеляційну скаргу ТОВ Рівнетеплоенерго на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 у справі № 918/333-13-г, та додаткові пояснення (вх.№ 5255/20 від 18.08.2020), у яких позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий суд дослідив обсяг правовідносин між стягувачем, боржником та органом ДВС в контексті правомірності настання завершальної стадії судового провадження з огляду на правовідносини, які існували на час прийняття рішення державним виконавцем. Вказує, що ніяких нових обставин, які б вплинули на права та обов`язки апелянта - ТОВ Рівнетеплоенерго , місцевий суд не встановлював.

Згідно з поданою заявою (вх.№ 5260/20), що надійшла на електронну адресу суду від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , позивач просить відкласти розгляд справи № 918/333/13-г на іншу дату у зв`язку із тим, що його повноважний представник не зможе з`явитися в призначене судове засідання через епідемічну ситуацію, яка склалася в Україні. Проте в судовому засіданні 20.08.2020 представник АТ "НАК "Нафтогаз України" просив дану заяву залишити без розгляду.

В судовому засіданні 20.08.2020 представники ТОВ Рівнетеплоенерго звертають увагу колегії суддів, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд встановив обставини, що впливають на права та обов`язки ТОВ Рівнетеплоенерго , яке не було стороною по справі. Зокрема, зазначають, що із змісту ухвали суду від 17.09.2019, вбачається, що ТОВ Рівнетеплоенерго та його представник не були залучені до розгляду поданої скарги, водночас судом було досліджено питання правонаступництва ТОВ Рівнетеплоенерго за борговими зобов`язаними КП РМР Теплотранссервіс без дослідження відповідних доказів у справі. Вважають, що при розгляді скарги АТ НАК Нафтогаз України на дії органу ДВС у виконавчому провадженні № 40655119, ТОВ Рівнетеплоенерго мало б бути залучено у якості третьої особи до справи.

Враховуючи наведені пояснення представників ТОВ Рівнетеплоенерго щодо вирішення місцевим судом при прийнятті оскаржуваної ували питання про права та обов`язки апелянта, судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст.50 ГПК України).

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Таким чином, у випадку подання апеляційної скарги особою, яка не є учасником справи, суду слід встановити, чи стосується судове рішення їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Зазначена правова позиція відображена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Так, обґрунтовуючи відповідне право на звернення до суду з апеляційною скарго апелянт зазначає, що згідно з оскаржуваною ухвалою, суд дійшов висновку про те, що ТОВ Рівнетеплоенерго в результаті укладення договору оренди об`єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013 стало правонаступником боргових зобов`язань та може виступати стороною боржника у виконавчому провадженні ВП № 40655119.

На переконання скаржника, ТОВ Рівнетеплоенерго було позбавлено процесуальних прав заявити свої доводи чи заперечення щодо заявлених у скарзі на дії державного виконавця тверджень, не мало можливості подати будь-які докази на підтвердження питань правонаступництва.

Беручи до уваги, що у мотивувальній частині ухвали суду від 17.09.2019, місцевий господарський суд фактично дійшов до переконання, що правонаступником КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання стало ТОВ Рівнетеплоенерго , у зв`язку із чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119, судова колегія вважає, що фактичними обставинами доведено, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 по справі № 918/333/13-г було вирішено питання про права та обов`язки апелянта без залучення його у справу.

Враховуючи вищевикладене, з метою не допущення обмеження у доступі до правосуддя скаржника та встановлення усіх обставин справи, апеляційний суд керуючись положеннями ст.50 ГПК України, вважає за необхідне залучити ТОВ Рівнетеплоенерго до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради при розгляді скарги АТ НАК Нафтогаз України на дії органу ДВС у виконавчому провадженні № 40655119.

За наведеного, апеляційний суд перейшов до розгляду апеляційної скарги ТОВ Рівнетеплоенерго на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г.

Представники апелянта підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили оскаржувану ухвалу суду скасувати, а в задоволенні скарги АТ НАК Нафтогаз України , у тому числі на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2015, відмовити.

Представник АТ НАК Нафтогаз України заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 17.09.2019 залишити без змін.

Представник органу ДВС підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ Рівнетеплоенерго , вважає, що відсутні правові підстави для задоволення скарги АТ НАК Нафтогаз України на дії та бездіяльність державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 40655119.

Заслухавши пояснення представників ТОВ Рівнетеплоенерго , АТ НАК Нафтогаз України та органу ДВС, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2013 у справі № 918/333/13-г, стягнуто з Комунального підприємства Теплотранссервіс Рівненської міської ради (далі - боржник) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступник - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , далі - стягувач, скаржник) 16 289 350 грн 80 коп. заборгованості за поставлений природний газ, 93 363 грн 12 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 492 023 грн 09 коп. 3 % річних, 798 509 грн 49 коп. пені та 68 820 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення від 09.04.2013 у справі № 918/333/13-г господарським судом 10.07.2013 видано наказ.

В подальшому зазначений судовий наказ був скерований стягувачем на примусове виконання до ВПВР Державної виконавчої служби України.

25.11.2013 постановою старшого державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/333/13-г, виданого 10.07.2013 на підставі п.15 ч.1 ст. 37, ст. 39 Закону України Про виконане провадження , оскільки боржника включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу .

20.01.2014 постановою старшого державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України поновлено виконавче провадження № 40655119 з примусового виконання наказу № 918/333/13-г, виданого 10.07.2013.

13.06.2014 головним державним виконавцем ВПВР Державної виконавчої служби України винесено постанову про арешт коштів боржника, що акумулюються та надходять на усі банківські рахунки боржника (в т.ч. і на рахунки які можуть бути відкриті боржником після винесення вказаної постанови) у межах суми 17 742 066,50 грн.

05.09.2014 постановою головного державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби України зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/333/13-г, виданого 10.07.2013, на підставі п.15 ч.1 ст. 37, ст. 39 Закону України Про виконане провадження , оскільки боржника внесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли участь у процедурі погашення заборгованості затвердженого наказом Мінпаливенерго від 10.11.2005 року № 568 (виписка ППЕК № 56/75 від 13.08.2014).

22.07.2019 стягувачем на адресу органу ДВС скеровано запит про хід виконання наказу від 10.07.2013 за № 918/333/13-г.

08.08.2019 на адресу стягувача надійшла відповідь ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.07.2019 № 25805-33-19, в якій зазначено, що вищевказаний виконавчий документ перебував на виконанні у 2015 році та 06.04.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог п. 3 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження в редакції № 606-ХІV /матеріали оскарження ухвали а.с.17/ .

Не погоджуючись з вищевказаною постановою ДВС про закінчення виконавчого провадження АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Рівненської області з відповідною скаргою, скаржник вказує, що судовий наказ від 10.07.2013 за № 918/333/13-г не виконано, чим порушуються його права, як стягувача.

02.09.2019 ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до місцевого господарського суду подало письмові пояснення (вх.№ 15922 від 02.09.2019) по суті поданої скарги АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії ДВС, у яких останній вказує, що Державним виконавцем відділу 13.11.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем вживались заходи щодо виконання рішення шляхом винесення постанов про арешт коштів та майна боржника.

В подальшому державним виконавцем встановлено, що відповідно до рішення Рівненської міської ради № 39 від 15.05.2014 припинено Комунальне підприємство Теплотранссервіс Рівненської міської ради шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію.

Відділ ДВС пояснює, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Комунальне підприємство Теплотранссервіс Рівненської міської ради перебувало в стані припинення, ліквідатором призначено Франко Олега Павловича.

В силу вимог ст. 67 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення; у встановленому законом порядку. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту з ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, державним виконавцем відділу Селезньовим М.О., керуючись п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (№ 606-XIV), 06.04.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 2 цієї постанови направлено наказ Господарського суду Рівненської області по справі № 918/333/13-г від 10.07.2013 ліквідатору - Франко Олегу Павловичу для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Згідно з записом № 2 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.09.2019 № 1005699882, Комунальне підприємство Теплотранссервіс Рівненської міської ради з кодом ЄДРПОУ 30841056 припинено 14.03.2017.

Зважаючи на викладені обставини, відділ ДВС вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена правомірно, а тому в задоволенні скарги слід відмовити /матеріали оскарження ухвали а.с.43-46/.

За наслідками розгляду скарги АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Господарським судом Рівненської області 17.09.2019 прийнято оскаржувану ухвалу, якою скаргу позивача задоволено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу змінити шляхом виключити з мотивувальної частини абзацу 6 на сторінці 5 даної ували.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що за повідомленням ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.09.2019, підставою для закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119 визначено п. 3 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження в редакції № 606-ХІV, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Натомість апеляційний суд констатує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 вказаного Закону можливе виключно за настання двох умов: у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження та за відсутності її правонаступника.

Пунктом 1 ч.1 ст. 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Разом з тим, положеннями ч.1-3 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГК України, припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 цього Кодексу, яка передбачає, що припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Водночас норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не передбачають можливості закінчення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи та у процедурі добровільної ліквідації зокрема, лише з підстав наявності такої процедури.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження - 06.04.2015 Комунальне підприємство Теплотранссервіс Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 30841056) перебувало в стані припинення, проте юридичну особу не ліквідовано, запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесено, а отже у органу ДВС не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів враховує, що метою рішення про задоволення позовної вимоги про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у формі стягнення заборгованості, з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження є відповідно і результат його виконання, тобто кошти, які заборгував боржник по судовому рішенню мають бути відчужені на користь позивача.

З огляду на приписи наведених норм Закону України Про виконавче провадження та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що винесена постанова ВП № 40655119 від 06.04.2015 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 у справі № 918/333/13-г підлягає визнанню неправомірною.

Разом з тим, місцевий господарський суд, мотивуючи своє рішення щодо неправомірності дій державного виконавця по винесенню ним постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119 від 06.04.2015, послався, зокрема, на те, що правонаступником Комунального підприємства Теплотранссервіс Рівненської міської ради стало Товариство з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго , у зв`язку з чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження.

Відповідний висновок місцевим господарським судом було здійснено фактично з цитування окремих речень змісту мотивувальної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.01.2016 у справі № 5019/396/11, якою обґрунтовувались висновки суду, що зібрані у справі докази підтверджують факт переходу боргових зобов`язань КП Теплотрансервіс до ТОВ Рівнетеплоенерго на підставі укладеного між сторонами Договору оренди об`єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013.

Так, матеріали справи свідчать, що 24.09.2013 між НАК Нафтогаз України (Кредитор) та КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради (Первісний боржник) і ТОВ Рівнетеплоенерго (Новий боржник) укладено Договір № 13/4015 про переведення боргу, за умовами п.1.1 якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника бог, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за договорами: № 14/2318/11 від 30.09.2011, № 13/2718-ТЕ-28 від 25.12.2012, № 14/2481/11 від 30.09.2011, № 13/2719-БО-28 від 25.12.2012, № 14/6068/12 від 24.10.2012, № 14/6075/12 від 24.10.2012, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у зобов`язанні на підставі акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунальним підприємством Теплотранссервіс Рівненської міської ради.

Згідно з п. 2.1 цього Договору сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 47 331 336,93 грн.

Таким чином, за укладеним Договором до Нового боржника перейшли обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 цього Договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконання або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договорами, визначеними в п.1.1 цього Договору.

За вказаних обставин, позивач АТ НАК Нафтогаз України звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою від 02.07.2020 № 14/5-4296-20 про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 40655119, а саме Первісного боржника - КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради на Нового боржника - ТОВ Рівнетеплоенерго .

Отже, хоча судом правомірно було зазначено про безпідставність закінчення виконавчого провадження № 40655119, суд першої інстанції не мав правових підстав для зробленого у мотивувальній частині ухвали однозначного висновку про правонаступництво боржника КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради без дослідження у повній мірі належних та допустимих доказів (переведення боргових зобов`язань за Договором від 24.09.2013), посилаючи при цьому виключно на іншу господарську справу, а саме ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.01.2016 у справі № 5019/396/11, у якій здійснено заміну боржника на нового за покладених на нього окремих зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв.

З урахуванням наведеного, судом не повній мірі було оцінено доводи скаржника АТ НАК Нафтогаз України щодо правонаступництва боржника КП Теплотранссервіс Рівненської міської ради у даній справі, зокрема за відсутністю дослідження належних доказів з переведення боргових зобов`язань за Договором від 24.09.2013.

Окрім цього, матеріали оскарження ухвали від 17.09.2019 не містять ні Договору оренди об`єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013, укладеного між Рівненською міською радою (орендодавець) та ТОВ Рівнетеплоенерго , а ні акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу ТОВ Рівнетеплоенерго . При цьому сторонами у справі № 5019/396/11 є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та КП "Теплотранссервіс".

За наведеного, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на те, що "відповідно правонаступником Комунального підприємства Теплотранссервіс Рівненської міської ради стало Товариство з обмеженою відповідальністю Рівнетеплоенерго , у зв`язку із чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження".

Однак зазначені висновки суду першої інстанції не призвели до прийняття невірного по суті судового рішення, у зв`язку із чим наведені висновки мають бути виключені з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, на адресу скаржника не надходили копії постанов про відкриття та про закінчення виконавчого провадження ВП № 40655119, що свідчить про порушення державним виконавцем вимог ст. 31 Закону № 606-ХІV. Доказів протилежного (їх скерування) органом ДВС не надано.

Посилання органу ДВС в листі від 02.09.2019 на знищення матеріалів виконавчого провадження за закінченням терміну їх зберігання, не може прийматися як обґрунтована підстава, оскільки за протилежних умов буде знівельовано таку засаду судочинства як обов`язковість виконання судового рішення. За даних обставин, стягувач при наявному рішенні суду на свою користь, через формальні підстави, не зможе його виконати, що є неприпустимо.

З урахуванням викладеного, безпідставне закінчення виконавчого провадження (адже на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містив відомостей про ліквідацію підприємства боржника) та не надсилання на адресу стягувача копій постанов про відкриття і про закінчення виконавчого провадження ВП № 4655119 є свідченням наявності факту неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця органу ДВС при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 № 918/333/13-г, тобто підтвердженням обґрунтованості скарги АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Стосовно доводів апелянта щодо того, що в матеріалах поданої скарги не міститься клопотання АТ НАК Нафтогаз України про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця, і даний факт залишений поза увагою господарським судом, апеляційний суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (від 02.06.2016 № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскарженні сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 341 ГПК України).

Згідно з част. 5 ст. 74 Закону 1404-VIII, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскарженні протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Так, оскаржуючи дії державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 4655119, скаржник АТ НАК Нафтогаз України отримав засобами поштового зв`язку 08.08.2019 відповідь від органу ДВС, з якої компанія дізналась про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 10.07.2013 № 918/333/13-г і відповідно порушення її права, що стверджується копією листа № 25805-33-19 від 31.07.2019 та поштового конверта /а.с. 17-18/.

При цьому скарга АТ НАК Нафтогаз України № 14/5-2309В від 14.08.2019 на дії органу ДВС надійшла до господарського суду 16.08.2019.

З огляду на наведене, скарга АТ НАК Нафтогаз України № 14/5-2309В від 14.08.2019 на дії органу ДВС подана вчасно, в межах строку передбаченого ст. 341 ГПК України, ч.5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , а тому підстав для поновлення строку на її подачу до суду не було.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (част.1 ст.271 ГПК України).

Відповідно до п.1, 2 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 ст.277 ГПК України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, подана до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга ТОВ Рівнетеплоенерго на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 не ґрунтується на нормах законодавства, відтак до задоволення не підлягає. Разом з тим, з огляду на встановлені Північно-західним апеляційним судом в сукупності обставини, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г слід змінити шляхом виключення з мотивувальної частини абзацу 6 на сторінці 5 даної ухвали.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу Господарського суду Рівненської області (скарга на дії державного виконавця) від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області (скарга на дії державного виконавця) від 17.09.2019 у справі № 918/333/13-г змінити шляхом виключення з мотивувальної частини абзацу 6 на сторінці 5 даної ухвали наступного змісту:

"Відповідно правонаступником Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", у зв`язку з чим у органу ДВС не було підстав для закінчення виконавчого провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 918/333/13-г повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "27" серпня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.