Постанова від 26.08.2020 по справі б-23/75-02 (922/2780/18)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа № Б-23/75-02 (922/2780/18)

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №1799Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2780/18), ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.), повний текст якого складено 30.06.2020 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 410,30 грн та пеню в розмірі 1709,62 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2780/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2004 року призначено до нового розгляду справу № Б-23/75-02 за позовом Відкритого акціонерного товариства "АТП-16351", м. Харків, про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки Дергачівського району Харківської області (нова назва - Приватне акціонерне товариство "ТЕЦ-5").

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2018 року матеріали справи № 922/2780/18 передано за підсудністю до господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.11.2018 року, справу передано для розгляду судді Усатому В.О., який розглядає справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2020 року прийнято справу № 922/2780/18 до розгляду в межах справи № Б-23/75-02 про банкрутство Акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2780/18) позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних у сумі 410,30 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 341 грн. судового збору за звернення з позовом у справі.

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2780/18) в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 709,62 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" пеню у сумі 1709,62 грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені є мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року, якою було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992 року №2343-ХІІ діяв до 19.01.2013 року, коли набули чинності зміни до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , згідно Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI.

Договір постачання природного газу №2671/1617-КП-32, на виконання умов якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на суму 588 295,68 грн., укладений між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 21.04.2017 року.

На правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013 року (№2343-ХІІ), а тому місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1 709,62 грн.

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов`язань перед конкурсними кредиторами та не поширюється на стягнення пені з відповідача на користь позивача, який є поточним кредитором.

Позивач, у розумінні абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточним кредитором в банкрутстві, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2013 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача, згідно ухвали господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року у справі №Б-23/75-02.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.01.2007 року у справі за позовом ЗАТ «Дарна» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва та в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (абз. 2 п.5.4).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.08.2020 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2020 року, суддею - доповідачем у справі (єдиний унікальний номер судової справи Б-23/75-02 (922/2780/18), номер провадження: 1799, визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі; відповідачу встановлено строк до 13.08.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "26" серпня 2020 року, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

В судове засідання 26.08.2020 року представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 27.07.2020 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 10.08.2020 року №6102252693270, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 27.07.2020 року - 31.07.2020 року.

В судове засідання 26.08.2020 року представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 27.07.2020 року відповідачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 10.08.2020 року №6102252693261, згідно з яким відповідач отримав копію ухвали від 27.07.2020 року - 30.07.2020 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 27.07.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Також, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

21.04.2017 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладено договір № 2671/1617-КП-32 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого продавець передав у власність покупця природний газ на загальну суму 588 295,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного та у повному обсязі розрахунку за отриманий газ АТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення пені у розмірі 1709,62 грн (за період прострочення 27.06.2017 року - 12.07.2017) та 3 % річних у розмірі 410,30 грн (за період прострочення 27.06.2017 року - 12.07.2017 року).

22.06.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. ст. 11 , 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та слідує з матеріалів справи, що відповідачем не належно виконувались умови договору щодо своєчасного розрахунку, а тому відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 410,30 грн. за період з 27.06.2017 року по 12.07.2017 року.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, господарським судом першої інстанції вірно встановлено таке.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство Державного підприємства "Харківська ТЕЦ-5" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в процесі розгляду справи про банкрутство назва боржника змінювалася.

Справу про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" порушено до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI та постанову про визнання боржника банкрутом на час звернення позивача з позовом у справі не прийнято, тому застосуванню підлягає попередня редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що положення ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюють загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Зміст цієї заборони не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним, заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Окрім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Так, мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року не передбачав його дію тільки щодо конкурсної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі № Б-23/75-02 роз`яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеня), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію за винятком вимог, передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, за наявності чинної ухвали господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року, якою було введено мораторій та ухвали господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року, якою було роз`яснено відповідну ухвалу, нарахування позивачем пені відповідачу в період дії мораторію є неправомірним.

Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 922/2781/18 та від 04.03.2020 року у справі № 922/1852/19.

А тому, не приймаються аргументи апелянта на те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов`язань перед конкурсними кредиторами та не поширюється на стягнення пені з відповідача на користь позивача, який є поточним кредитором, оскільки, на думку апелянта, заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2013 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача.

А за таких обставин, не приймаються і аргументи апелянта щодо врахування вимог абз. 2 п. 5.4. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , де зазначено на те, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, авторської винагороди (ч.ч. 6 та 24 ст. 1, ч. 6 ст. 12 Закону) та так само посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.01.2007 року у справі за позовом ЗАТ «Дарна» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

А отже, місцевий господарський суд, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 1 709,62 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань, яка нарахована під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони закону , незалежно від часу її виникнення.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (вх. №1799Х/1-18) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2780/18) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.08.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін