Постанова від 17.08.2020 по справі 904/3053/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3053/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/3053/19

за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки у сумі 151 585,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 до господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла скарга на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю., в який скаржник просив визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. в частині винесення постанови від 10.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62218999 з виконання наказу суду № 904/3053/19 від 21.04.2020, а також скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/3053/19 (суддя Колісник І.І.) у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала про відмову в задоволенні скарги обгрунтована правомірністю дій державного виконавця щодо арешту грошових коштів в межах суми стягнення з метою виконання судового рішення за наказом суду.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/3053/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- судом першої інстанції не вірно застосовано п.3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.120.2019 №145-ІХ про заборону вчинення виконавчих дій, допустивши при цьому вільне тлумачення такої норми, разом з тим, Верховним Судом було надане чітке роз`яснення вказаної норми цього Закону, яке судом першої інстанції було проігноровано;

- виключенням із тимчасової заборони вчиняти виконавчі дії згідно з п. 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.120.2019 №145-ІХ є саме грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами;

- при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався листом Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України від 24.12.2019 №3336-11.4.3-19, у якому було зазначено, що вчиняти дії щодо стягнення грошових коштів з підприємств, що входять до переліку затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації не заборонено, але вказаний лист не є законодавчим або нормотворчим актом та носить виключно роз`яснювальний характер, що, в свою чергу, виключає можливість його застосування при вирішенні справи по суті;

- предметом стягнення за судовим наказом у даній справі є грошові кошти, які за своєю правовою природою виступають як пеня в сумі 12505,00грн., штраф в сумі 50000,00грн. та судовий збір в сумі 1633,15грн., а не грошові кошти і товари, які передані в заставу за кредитними договорами, тому на примусове стягнення за судовим наказом у даній справі станом на 02.06.2020 діяла пряма заборона Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації ;

- суд першої інстанції, не звернув увагу на той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2020 за виконавчим провадженням № 62218999 була винесена державним виконавцем після набранням чинності Закону № 145-ІХ , чим порушено пункт З Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 02.10.2019 № 145-ІХ ;

- державний виконавець повинен був повернути судовий наказ стягувачу, але він цього не зробив, чим грубо порушив п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ..

ТОВ Акцепт КР у відзиві на апеляційну скаргу просило ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2020 відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським суду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Акцепт КР" на користь позивача пеню у сумі 22 875,00 грн., штраф у сумі 122 000,01 грн., судовий збір у сумі 2 173,13 грн., в решті позову відмовлено.

16.10.2019 на виконання рішення судом видано наказ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення суду від 18.09.2019 змінено, стягнуто з ТОВ "Акцепт КР" на користь АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" пеню у сумі 12505,00 грн., штраф у сумі 50000,00 грн., судовий збір у сумі 1 633,15 грн., у решті позову відмовлено.

26.12.2019 на виконання зазначеної постанови судом видано наказ, який ухвалою суду від 09.04.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою суду від 21.04.2020 у поворот виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 у справі №904/3053/19 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР" пеню у сумі 10 370,00 грн, штраф у сумі 72000,01 грн, судовий збір у сумі 539,98 грн, про що 21.04.2020 видано наказ.

02.06.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Дніпро Репан Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62218999 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3053/19, виданого 21.04.2020.

10.06.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Коваленко У.Ю. для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до заяви стягувача, керуючись статтею 56 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на загальну суму 91 374,34 грн.

18.06.2020 до господарського суду від позивача надійшла скарга на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю., в якій він просить визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. в частині винесення постанови від 10.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62218999 з виконання наказу суду № 904/3053/19 від 21.04.2020 та скасувати вказану постанову.

Подана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем пункту 3 розділу III Прикінцеві положення" Закону України № 145-IX від 02.10.2019 "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким встановлена заборона на вчинення виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів, за винятком тих, що передані в заставу. Оскільки грошові кошти боржника в заставі не перебувають, то звернення на них стягнення, на думку боржника, є неправомірним. Тому виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчій документ - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

За наслідками розгляду цієї скарги винесено оскаржувану ухвалу.

Приймаючи рішення, апеляційний суд керується наступними положеннями діючого законодавства.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України .

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики з Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Згідно з положеннями Закону України Про виконавче провадження :

примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5);

під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13);

виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18);

виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26);

державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27);

виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону ; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (ч. 4 ст. 4).

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Акціонерне товариство Українська залізниця включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що вбачається з Додатку 1 Закону України від 07.07.1999 № 847-XIV (із змін. і доп.) Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації станом на 20.10.2019 включено акціонерне товариство Українська залізниця .

В даному випадку предметом дослідження є застосування до примусового виконання наказу № 904/3053/19 норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі, примусового списання коштів з рахунків AT Укрзалізниця , згідно з приписами п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 викладено правову позицію, згідно з якою законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України , так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" , у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Законом №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

Враховуючи наведені норми права та правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19, апеляційний суд вважає, що оскільки наказом господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2020 у справі №904/3053/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання вищевказаного наказу.

З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, державний виконавець, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Викладене вище спростовує доводи скаржника стосовно того, що обмеження, встановлені приписами пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , застосовуються до виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів з АТ Українська залізниця .

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судові витрати в порядку статті 129 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020р. у справі № 904/3053/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 27.08.2020р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

М.О. Дармін

---

І.М. Кощеєв