Ухвала

від 27.08.2020 по справі 908/2196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.08.2020 Справа № 908/2196/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Кузьменко Надії Василівни про забезпечення позову у справі № 908/2196/20

За позовом: Фізичної особи-підприємця Кузьменко Надії Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд (69121 м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 34, кв. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 42492447)

про стягнення 630 000 грн., розірвання договору оренди та виселення

Без участі представників сторін

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кузьменко Надія Василівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд суму заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 28.03.2019 в розмірі 420 000 грн. 00 коп.);

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд суму штрафу за договором оренди нежитлових приміщень від 28.03.2019 року в

розмірі 210 000 грн. 00 коп.);

- розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 28.03.2019 укладеного

між Товариством з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд та ФОП Кузьменко Надія Василівна;

- виселення Товариство з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд з нежитлових приміщень загальною площею 123,7 м.кв., розташованих за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 39 шляхом звільнення приміщення від його від`ємного майна, речей та найманих ним працівників, що перебувають в приміщеннях з приведенням орендованого приміщення в стан придатний для використання ФОП Кузьменко Н.В. без обмежень з боку третіх осіб.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 позовні матеріали передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

До позовної заяви заявником було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову по господарській справі за позовом ФОП Кузьменко Н.В. до ТОВ Колос-Фуд про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та виселення шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд в межах суми боргу.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2020 заяву про забезпечення позову у справі № 908/2196/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову та наявні у справі докази, суд відмовляє Фізичній особі-підприємцю Кузьменко Надії Василівні в задоволенні такої заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Фуд в межах суми боргу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, заявником не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначає у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує, що самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кузьменко Надії Василівни про забезпечення позову у справі № 908/2196/20 відмовити.

Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 235 ГПК України визначено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України закріплено, що окремо від рішення суду першої інстанції мажуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 27.08.2020.

Суддя С.С. Дроздова