Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/8667/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/8667/20 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Приватного підприємства Вогні Сходу

про стягнення 69 341, 18 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Вогні Сходу (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 69 341, 18 грн, з яких: 65 598, 82 грн заборгованість за спожиту теплову енергію, 2 370, 40 грн пеня, 1 017, 84 грн інфляційні втрати та 354, 12 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525. 526, 530, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 19, 20 Закону України Про теплопостачання мотивовані тим, що відповідач самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення, включив центральне опалення за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок, 14-А та в період з жовтня 2019 року по січень 2020 року здійснював споживання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8667/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 14-А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.06.2020 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "інші причини - вибули".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "інші причини- вибули" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , КП Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ Київенерго .

На виконання розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП Київтеплоенерго видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП Київтеплоенерго .

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

15.01.2020 позивачем складено акт №16-150 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, яким встановлено, що споживач Приватне підприємство Вогні Сходу (відповідач) при користуванні тепловою енергією за адресою: вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення, підключився до центрального опалення, що є порушенням п.4, 14, 30, 44 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила). У зв`язку з тим, що споживач доступу в теплопункт не надав здійснено опломбування засувки подачі на трубопроводі подачі до ПП Вогні Сходу в підвалі житлового будинку по вул. Кучера 2А. Також, у акті зазначено, що представник відповідача від участі в складанні акту відмовився.

Крім цього, 21.01.2020 позивачем складено акт на опломбування. Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що відповідач не дав доступу до теплового пункту, видимий розрив був зроблений на транзитних подавальному та зворотному трубопроводах в підвальному приміщенні в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. В. Кучера 2А.

Відповідно до абз. 20 ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з абз. 1 та 2 ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання , основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії додержання вимог договору та нормативно-правових актів;

Частиною 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Пунктом 4 Правил передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, згідно п. 8 Правил, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Відповідно до п. 40 Правил, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії;

У відповідності до п. 11 Правил, самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про теплопостачання , теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався, позивачем не надавався дозвіл відповідачу на підключення до системи теплопостачання за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А.

Так, на підставі акту №16-150 від 15.01.2020 позивачем здійснено нарахування за споживання теплової енергії за навантаженням, з початку опалювального сезону, а саме з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно, що підтверджується довідкою про нарахування за теплову енергію.

Позивачем у акті приймання-передавання товарної продукції за лютий 2020 року в графі вид навантаження зазначено Перерахунки (промисловість та інш) за 10.2019; за 11.2019; за 12.2019; за 01.2020 , в обліковій картці за лютий 2020 року в графі тип теплов. навант. зазначено Добор ОПАЛ .

Як вказує позивач, відобразити такі нарахування (за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року) у розрахунку заборгованості за послуги з постачання гарячої води, що додані до позову не вбачається за можливе, так як нарахування/заборгованість в бухгалтерських документах відображається поточною датою, оскільки коригування було здійснено в лютому 2020 року, до того ж акти приймання-передавання товарної продукції, акти звіряння та рахунки фактури видаються споживачу (відповідачу) поточною датою.

Також, як убачається з матеріалів справи 08.02.2006 між АЕК Київенерго та відповідачем було укладено договір №810626 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до додатку №5 до договору АЕК Київенерго визначено схему абонентської тепломережі, що знаходиться на балансі відповідача. Додатком №6 до цього ж договору визначено розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідно до якого місцем врізки в трубопровід відповідача є ж/б В.Кучера 2а.

Позивач зазначає, що номер договору - 810626, ідентичний номеру облікового запису, тому при зміні постачальника теплової енергії номер облікового запису 810626 не змінився.

Враховуючи, що позивач є постачальником теплової енергії, в актах приймання - передавання та інших розрахункових документах наданих останнім зазначається номер облікового запису 810626.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та відновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді (жовтень 2019 року - січень 2020 року включно) при оформленні щомісячного рахунку-фактури позивачем застосовувався затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340, тариф на теплову енергію, що підтверджується обліковим записом.

Проте, порушуючи умови чинного законодавства, відповідач не сплачував вартість спожитої теплову енергії, в результаті чого за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно утворилась заборгованість, яка становить 65 598,82 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію.

Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З наведених положень законодавства вбачається, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт споживання якої підтверджується встановленими обставинами справи.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 та від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та від 30.05.2018 у справі №922/2186/17.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.05.2020 позивач направив відповідачу лист за №30/1/1/6166 щодо сплати заборгованості в сумі 65 598, 82 грн.

Однак станом на станом на день розгляду справи в суду відсутні відомості щодо розгляду вказаного листа та докази сплати відповідачем зазначеної заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 65 598, 82 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 2 370, 40 грн пені, 1 017, 84 грн інфляційних втрат та 354, 12 грн 3% річних.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, а між сторонами договірні відносини відсутні, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 370, 40 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем за період 01.02.2020 по 30.04.2020, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 354, 12 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивач згідно наданого власного розрахунку просив суд стягнути з відповідача 1 017, 84 грн інфляційних втрат.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період лютого по квітень 2020 року в загальній сумі 1 017, 84 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65 598, 82 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 017, 84 грн інфляційних втрат та 354, 12 грн 3% річних.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Вогні Сходу (03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 14-А, ідентифікаційний код 30721703) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 65 598 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 82 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 017 (одну тисячу сімнадцять) грн 84 коп. інфляційних втрат, 354 (триста п`ятдесят чотири) грн 12 коп. 3% річних та 2 030 (дві тисячі тридцять) грн 14 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань