Постанова

від 06.09.2021 по справі 910/8667/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2021 р. Справа№ 910/8667/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вогні Сходу" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 (повний текст підписано 27.08.2020)

у справі №910/8667/20 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Приватного підприємства "Вогні Сходу"

про стягнення 69 341, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Вогні Сходу про стягнення суми грошових коштів у розмірі 69 341,18 грн., з яких: 65 598,82 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію, 2 370,40 грн. пеня, 1 017,84 грн. інфляційні втрати та 354,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення, включив центральне опалення за адресою: місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок, 14-А та в період з жовтня 2019 року по січень 2020 року здійснював споживання теплової енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8667/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства Вогні Сходу на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго 65 598,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 017,84 грн. інфляційних втрат, 354,12 грн. 3% річних та 2 030,14 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 65 598,82 грн. матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано. Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем за період 01.02.2020 по 30.04.2020, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованим згідно вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 354,12 грн. 3 % річних підлягає задоволенню. Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період лютого по квітень 2020 року в загальній сумі 1 017,84 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, а між сторонами договірні відносини відсутні, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 370,40 грн. визнані судом безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- відповідач самовільно не підключав опалення та не споживав теплову енергію, оскільки опалювання приміщень здійснюється за необхідністю за допомогою електроприладів, наявність яких у відповідача підтверджується бухгалтерською довідкою та фотосхемою. Підвищення споживання електричної енергії через застосування електричних обігрівальних пристроїв підтверджується рахунками та квитанціями про оплату електричної енергії;

- належними доказами відсутності факту самовільного включення та споживання теплової енергії є: акт на опломбування від 03.03.2017, який підтверджує, що позивач перекрив та опломбував теплопостачання до приміщень відповідача; факт наявності непорушених та непошкоджених пломб на засувці, що підтверджується актом огляду теплопункту від 14.01.2021 та фотосхемою;

- позивач не здійснював щомісячне зняття показань вузла обліку, а відповідач не мав обов`язків щодо повідомлення показників лічильника та не очікував будь-яких перевірок з боку позивача, відповідач не міг встановити факт самовільного включення центрального опалення, оскільки 15.01.2020 на адресу відповідача представники позивача з приводу перевірки не зверталися та огляд теплопункту, лічильників, опломбування не здійснювали. Представники відповідача від участі у складанні акту не могли відмовитися, оскільки їх ніхто до такої участі не запрошував та про складання акту не повідомляв.

- апелянт зазначає, що не надавав відзив під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки не отримував від суду копії ухвали про відкриття провадження через переведення своїх працівників на віддалений режим роботи з 25.03.2020 через пандемію коронавірусу COVID-1 (суду надано копія відповідного наказу), відповідач ніколи не вибував з адреси свого місцезнаходження, але працівники відповідача до цього часу працюють у дистанційному режимі не за місцем реєстрації підприємства, через що відповідач не міг дізнатися про розгляд справи та своєчасно подати докази, що спростовують позовні вимоги позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Приватному підприємству "Вогні Сходу" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8667/20, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , КП Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ Київенерго .

На виконання розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП Київтеплоенерго видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП Київтеплоенерго .

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

15.01.2020 позивачем складено акт №16-150 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, яким встановлено, що споживач Приватне підприємство Вогні Сходу (відповідач) при користуванні тепловою енергією за адресою: вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення, підключився до центрального опалення, що є порушенням п.4, 14, 30, 44 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила). У зв`язку з тим, що споживач доступу в теплопункт не надав здійснено опломбування засувки подачі на трубопроводі подачі до ПП Вогні Сходу в підвалі житлового будинку по вул. Кучера 2А. Також, у акті зазначено, що представник відповідача від участі в складанні акту відмовився.

Крім цього, 21.01.2020 позивачем складено акт на опломбування. Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що відповідач не дав доступу до теплового пункту, видимий розрив був зроблений на транзитних подавальному та зворотному трубопроводах в підвальному приміщенні в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. В. Кучера 2А.

Відповідно до абз. 20 ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з абз. 1 та 2 ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання , основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Пунктом 4 Правил передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, згідно п. 8 Правил, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Відповідно до п. 40 Правил, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії;

У відповідності до п. 11 Правил, самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про теплопостачання , теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався, позивачем не надавався дозвіл відповідачу на підключення до системи теплопостачання за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А.

Так, на підставі акту №16-150 від 15.01.2020 позивачем здійснено нарахування за споживання теплової енергії за навантаженням, з початку опалювального сезону, а саме з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно, що підтверджується довідкою про нарахування за теплову енергію.

Позивачем у акті приймання-передавання товарної продукції за лютий 2020 року в графі вид навантаження зазначено Перерахунки (промисловість та інш) за 10.2019; за 11.2019; за 12.2019; за 01.2020 , в обліковій картці за лютий 2020 року в графі тип теплов. навант. зазначено Добор ОПАЛ .

Як вказує позивач, відобразити такі нарахування (за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року) у розрахунку заборгованості за послуги з постачання гарячої води, що додані до позову не вбачається за можливе, так як нарахування/заборгованість в бухгалтерських документах відображається поточною датою, оскільки коригування було здійснено в лютому 2020 року, до того ж акти приймання-передавання товарної продукції, акти звіряння та рахунки фактури видаються споживачу (відповідачу) поточною датою.

Також, як убачається з матеріалів справи 08.02.2006 між АЕК Київенерго та відповідачем було укладено договір №810626 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до додатку №5 до договору АЕК Київенерго визначено схему абонентської тепломережі, що знаходиться на балансі відповідача. Додатком №6 до цього ж договору визначено розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідно до якого місцем врізки в трубопровід відповідача є ж/б В.Кучера 2а.

Позивач зазначає, що номер договору - 810626, ідентичний номеру облікового запису, тому при зміні постачальника теплової енергії номер облікового запису 810626 не змінився.

Враховуючи, що позивач є постачальником теплової енергії, в актах приймання - передавання та інших розрахункових документах наданих останнім зазначається номер облікового запису 810626.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та відновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді (жовтень 2019 року - січень 2020 року включно) при оформленні щомісячного рахунку-фактури позивачем застосовувався затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340, тариф на теплову енергію, що підтверджується обліковим записом.

Проте, порушуючи умови чинного законодавства, відповідач не сплачував вартість спожитої теплової енергії, в результаті чого за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно утворилась заборгованість, яка становить 65 598,82 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З наведених положень законодавства вбачається, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт споживання якої підтверджується встановленими обставинами справи.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 та від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та від 30.05.2018 у справі №922/2186/17.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.05.2020 позивач направив відповідачу лист за №30/1/1/6166 щодо сплати заборгованості в сумі 65 598,82 грн.

Однак станом на день розгляду справи в суді відсутні відомості щодо розгляду вказаного листа та докази сплати відповідачем зазначеної заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 65 598,82 грн. матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 2 370,40 грн пені, 1 017,84 грн. інфляційних втрат та 354,12 грн. 3% річних.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, а між сторонами договірні відносини відсутні, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України , за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем за період 01.02.2020 по 30.04.2020, колегія суддів погоджується з тим, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 354, 12 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивач згідно наданого власного розрахунку просив стягнути з відповідача 1 017, 84 грн інфляційних втрат.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України , у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого колегія суддів погоджується із сумами нарахувань за період лютого по квітень 2020 року в загальній сумі 1 017,84 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України . Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не надано суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65 598, 82 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 017, 84 грн інфляційних втрат та 354, 12 грн 3% річних.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Щодо тверджень відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи (Приватного підприємства "Вогні Сходу") - 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А.

Позовна заява була направлена відповідачу 18.06.2020, провадження у справі відкрито 25.06.2020, повний текст рішення суду першої інстанції складено та підписано 27.08.2020.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином позивачем та судом першої інстанції поштова кореспонденція направлялась відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації та положень чинного законодавства України.

Так судом І інстанції встановлено, що 15.01.2020 позивачем складено акт №16-150 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, яким встановлено, що споживач Приватне підприємство Вогні Сходу (відповідач) при користуванні тепловою енергією за адресою: вул. Сім`ї Сосніних. будинок 14-А самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення, підключився до центрального опалення, що є порушенням п.4, 14, 30, 44 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198. У зв`язку з тим, що споживач доступу в теплопункт не надав здійснено опломбування засувки подачі на трубопроводі подачі до ПП Вогні Сходу в підвалі житлового будинку по вул. Кучера 2А. Також, у акті зазначено, що представник відповідача від участі в складанні акту відмовився.

Крім цього, 21.01.2020 позивачем складено акт на опломбування. В зв`язку з тим, що відповідач не дав доступу до теплового пункту, видимий розрив був зроблений на транзитних подавальному та зворотному трубопроводах в підвальному приміщенні в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. В. Кучера 2А.

Проте, порушуючи положення чинного законодавства, відповідач не сплачував вартість спожитої теплову енергії, в результаті чого за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно утворилась заборгованість, яка становить 65 598,82 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію.

Таким чином судом І інстанції правомірно встановлено факт порушення відповідачем положень чинного законодавства України, та відповідно судом І інстанції прийнято обгрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Щодо наданих апелянтом копій документів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем надано копію Акту на опломбування від 03.03.2017 року та фотографії теплопункту, які не є належним доказом відсутності порушень відповідачем Правил №1198, виходячи з наступного.

В Акті на опломбування від 03.03.2017 зазначено, що опломбування здійснено в теплопункті за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 14А, тобто в тому приміщенні, до якого не було допущено представників Позивача (дана інформація відображена в Акті на опломбування від 21.01.2020, що наявний в матеріалах справи).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем самовільно, без договору на теплопостачання та наряду на включення здійснено включення централізованого опалення за адресою: вул. Сім`ї Сосніних, будинок 14-А, що є порушенням п.4, 14, 30, 44 Правил №1198.

Відповідно до п.11 Правил №1198 самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Відповідно до п.30 Правил №1198 теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві, в тому числі у разі: самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання; обмеження вільного доступу представників теплопостачальної організації до системи теплоспоживання або до вузла обліку теплової енергії.

Тобто позивачем з урахуванням положень чинного законодавства було здійснено опломбування засувки подачі на трубопроводі подачі до ПП Вогні Сходу в підвалі житлового будинку по вул. Кучера 2А, відповідно до Схеми абонентської тепломережі, що знаходиться на балансі відповідача (Додаток до Договору №810626 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.02.2006 - наявний в матеріалах справи).

Таким чином, позивачем правомірно, відповідно до положень чинного законодавства, був зроблений видимий розрив на транзитних подавальному та зворотному трубопроводах в підвальному приміщенні в житловому будинку за адресою: вул. В Кучера 2А, що відображено в Акті на опломбування від 21.01.2020 (наявний в матеріалах справи).

З наданих відповідачем фотографій неможливо зробити висновки щодо непорушності опломбування, періоду здійснення фотографій, місцезнаходження теплопункту, тощо.

При цьому відповідачем надано фотографію електрообігрівача, з якої вбачається наявність стаціонарної батареї та фотографію батареї, до якої пристосовано пластиковий бутель (тобто вбачається протікання ). Таким чином відповідач підтверджує наявність пласких опалювальних приладів та підключення до систем теплопостачання позивача.

- Надані відповідачем копії Листа від 28.02.2017 року та корінця наряду на відключення від 02.03.2017 також не є належним доказом відсутності порушень відповідачем Правил №1198, виходячи з наступного.

Як вбачається з Листа від 28.02.2017, наданого відповідачем, ПП Вогні Сходу просить у весняний період провести відключення об`єкту, що знаходиться за адресою С. Сосніних, 14А по Договору №810626 від 08.02.2006.

Тобто відповідач просив не здійснювати постачання теплової енергії до приміщень, які займає, на весняно-літній період 2017 року.

Таким чином надані відповідачем Лист від 28.02.2017 та корінець наряду на відключення від 02.03.2017 ніяким чином не спростовують наявну заборгованість за період з жовтня 2019 року по січень 2020, що є предметом спору у даній справі .

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано копії платіжних доручень від 17.10.2019, 18.11.2019, 21.11.2019, 20.12.2019, 28.01.2020, 17.02.2020, в призначенні платежу яких зазначено передплата за електроенергію зг.дог. . Відповідач вважає надані документи належним доказом підвищення споживання електричної енергії та відповідно відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.

Однак надані відповідачем копії платіжних доручень ніяким чином не підтверджують підвищення споживання електричної енергії , так як відповідачем не надано для порівняння доказів оплати споживання електричної енергії за інші періоди (до жовтня 2019 року та після лютого 2020 року).

Також не є належним доказом відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію бухгалтерська довідка про наявність на балансі відповідача обігрівальних пристроїв .

Надані відповідачем документи не є належними доказами відсутності заборгованості відповідача у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).

Частиною 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з абз. 1 та 2 ч. 3 ст. 24 Закону, основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт споживання якої підтверджується встановленими обставинами справи.

Відповідно до статті 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.05.2020 позивач направив відповідачу лист за №30/1/1/6166 щодо сплати заборгованості в сумі 65 598, 82 грн. (копія листа та докази направлення наявні в матеріалах справи).

Однак станом на день розгляду справи в суду відсутні відомості щодо розгляду вказаного листа та докази сплати відповідачем зазначеної заборгованості.

Враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 65 598, 82 грн. матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Натомість, відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав та скасуванню не підлягає.

Отже позивачем надані належні докази споживання відповідачем теплової енергії, а відповідачем, в свою чергу, не надано жодного доказу, який спростовує факт самовільного включення централізованого опалення та використання теплової енергії, порядок визначення обсягів та вартості отриманої теплової енергії, ніякими підтверджуючими документами не спростовано.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Вогні Сходу" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8667/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вогні Сходу" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8667/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8667/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8667/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська