Рішення

від 20.08.2020 по справі 911/1483/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2020 р. Справа № 911/1483/20

За позовом Приватного підприємства "Калинторг", 08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Залізнична, будинок 158

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г

про стягнення 500 038,31грн за договором № 1І037505 від 01.02.2018

суддя Шевчук Н.Г.

секретар судового засідання М.Г.Байдрелова

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

суть спору:

Приватне підприємство "Калинторг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути заборгованість за договором № 1І037505 від 01.02.2018 в розмірі 500 038,31 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову б/н від 16.04.2020 (вх. № суду 97/20) шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" у розмірі ціни позову, а саме 535 685,60 грн, в задоволенні якої, ухвалою суду від 25.05.2020 було відмовлено.

Після зменшення позовних вимог, 09.07.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 07.07.2020 (вх. № суду 120/20) шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" у розмірі 509 124,59 грн, в задоволенні якої, ухвалою суду від 13.07.2020 було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2020 закрито підготовче провадження у даній справ та призначено розгляд справи по суті.

14 липня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.07.2020, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, в якому він зазначає, що у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та запровадженням по всій території України карантину, відповідач був позбавлений можливості у визначені законодавством строки подати відзив на позовну заяву.

Позивач 03.08.2020 подав клопотання про залишення відзиву без розгляду, обґрунтовуючи його тим, що відповідач зловживаючи правами наданими йому Господарським процесуальним кодексом України подає відзив поза межами встановленого строку з метою затягування судового процесу.

17.07.2020 набув чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни у пункт 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення його в наступній редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

З урахуванням наведених положень, відзив відповідача на позовну заяву судом долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином та завчасно.

У судовому засіданні 20.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (Покупець) та Приватним підприємством "Калинторг" (Постачальник) 01.02.2018 укладено договір № 1І037505, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням Покупця поставити товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару Постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів "Фуршет".

Товар поставляється Постачальником у відповідності із замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінах у строк, визначений у замовлені (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору датою поставки є дата отримання Покупцем товару на складі Покупця.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що Постачальник при поставці відповідної партії товару передає Покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; погоджений з Покупцем примірник замовлення.

За умовами пункту 3.7.1 Договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі Покупця для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, Покупець направляє на адресу уповноваженого представника Постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок, з яких Постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від Покупця вивезти такий товар.

Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пункт 3.7.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця.

Пунктом 7.1 Договору обумовлено, що Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми.

Згідно з пунктом 7.8 Договору загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн з кожного магазину (пункт 7.9 Договору).

Також у пункті 7.10 Договору визначено право покупця на затримку розрахунків з постачальником у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 цього договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації.

Зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківською рахунку (пункт 7.11 Договору).

Окрім іншого, сторони погодили, що не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, вони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу (пункт 7.13 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021.

Судом встановлено, що Договір укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 702 928,08 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться прибуткові накладні, складені за період з 07.08.2018 по 10.06.2019 (а.с. 35-68).

Вказані прибуткові накладні підписані сторонами за допомогою електронних цифрових підписів, які мають таку саму юридичну силу, як і власноручні підписи відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Позивач зазначає, що відповідно до прибуткових накладних та накладних на повернення, сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає 500 038,31 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано свої договірні зобов`язання в частині повної оплати вартості поставленого товару, претензія б/н від 13.03.2020 та вимога про повернення товару від 30.06.2020 залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

З огляду на сутність укладеного сторонами Договору № 1І037505 від 01.02.2018, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.9 Договору передбачено обов`язок відповідача оплачувати поставлений позивачем товар після його реалізації щосереди кожні 30 днів в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Водночас сторони передбачили у Договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також про перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти вказаний товар (пункт 3.7.1 Договору).

Позивачем додано до матеріалів справи вимогу про повернення товару від 30.06.2020, в якій останній зазначає, що у зв`язку із незадоволенням претензії, яка була надіслана відповідачу з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар згідно договору, позивач просить повернути поставлений та неоплачений згідно договору 1І037505 від 01.02.2018 товар.

Як вбачається зі змісту умов Договору обов`язок оплати поставленого товару пов`язано із настанням певної події - реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалось вище, пунктом 7.9 Договору погоджено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок після його реалізації щосереди кожні 30 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач як продавець здійснює реалізацією товару, тому саме відповідач зобов`язаний вести облік проданого ним товару, розраховуватись з позивачем за проданий товар та надавати докази стосовно реалізованого товару.

Згідно частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі, бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Докази сплати заборгованості або повернення товару станом на момент винесення рішення в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене вище, оскільки в процесі розгляду справи суд встановив відсутність у відповідача права на затримку розрахунків за оплату товару, враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді товар не повернутий відповідачем позивачу, не направлено претензій з приводу недоліків товару чи документів до нього, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості у розмірі 500 038,31 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, визначених умовами договору поставки № 1І037505 від 01.02.2018.

Таким чином, суд вважає, що за встановлених під час розгляду спору обставин, доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 500 038,31 грн, оскільки суперечать дійсним обставинам справи, положенням чинного законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Заперечення відповідача щодо нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, судом не розглядаються оскільки позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що до стягнення заявлено суму основного боргу за договором 1І037505 від 01.02.2018.

Окрім цього в матеріалах справи міститься акт перевірки розрахунків, складений станом на 16.01.2020, який підписано та скріплено печатками сторін та підтверджує наявність у ТОВ "Астерс Груп" заборгованості перед ПП "Калинторг" в розмірі 500 038,31 грн.

Суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №910/1389/18.

Суд зазначає, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 500 038,31 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позивачем під час розгляду справи було зменшено розмір заявлених позовних вимог, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 534,71 грн підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідного клопотання на час винесення рішення від позивача не надходило.

Щодо стягнення судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки дану заяву судом розглянуто та відмовлено в її задоволенні, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 051,00 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, код 35995595) на користь Приватного підприємства "Калинторг" (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Залізнична, будинок 158, код 35325899) 500 038 (п`ятсот тисяч тридцять вісім) грн 31 коп. основної заборгованості та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 57 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 27.08.2020