Рішення

від 18.08.2020 по справі 914/678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020 Справа № 914/678/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ц-Л Україна , с. Сокільники, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон - Інтер , м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення 307 053,00 грн.

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Банзулі М.С.

Представники:

Від позивача: Наумович Ю.С. - адвокат

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Ц-Л Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон - Інтер про стягнення 307 053,00 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.04.2020.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2020 розгляд справи відкладено на 19.05.2020.

15.05.2020 на поштову адресу суду представником позивача надіслано оригінали долучених до позовної заяви документів.

18.05.2020 представником відповідача на поштову адресу суду надіслано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи із застосуванням системи Електронний суд . Крім цього, останній надіслав клопотання про відкладення підготовчого засідання для належного виконання вимог ухвали суду від 23.03.2020 та заяву про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву.

В підготовче засідання 19.05.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав. Ухвалу суду від 22.04.2020 виконав частково. Судом оглянуто оригінали документів, наданих представником позивача та повернуто під розписку останньому.

Ухвалою від 19.05.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження та відкласти розгляд справи на 30.06.2020.

23.06.2020 на поштову адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.08.2020.

Ухвалою від 04.08.2020 відкладено розгляд справи на 18.08.2020 у відповідності до ст. 121 ГПК України.

18.08.2020 через канцелярію суду представником позивача подано заяву, згідно якої долучив до матеріалів справи довідку від 17.08.2020 №17/08/20 про стан заборгованості відповідача.

Представник позивача в судове засіданні 18.08.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 268035,53 грн - основного боргу, 39017,47 грн штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3 % річних).

Представник відповідача в судове засідання 18.08.2020 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки товару від 12.09.2017 №6399, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 292548,98 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними №1316 від 30.08.2020 на суму 87704,40 грн, №1376 від 05.09.2019 на суму 10988,10 грн, №1402 від 10.09.2019 на суму 57978,00 грн, №1565 від 08.10.2019 на суму 17218,64, №1592 від 16.10.2019 на суму 98172,84 грн, №1688 від 31.10.2019 на суму 20487,00 грн.

Відповідачем заборгованість оплачено частково, згідно видаткової накладної від 30.08.2020 №1316 на суму 24513,45 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по оплаті за товар, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем залишилась не погашеною та становить 268035,53 грн, що підтверджується довідкою від 17.08.2020 №17/08/20 про стан заборгованості.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати товару нараховано відповідачу 33802,92 грн пені, 3686,34 грн - 3% річних та 1528,20 грн - інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та недоведеними з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ствердив, що позивач не надав суду належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату (фіскальні чеки, описи поштових відправлень, поштові повідомлення про вручення), а тому відсутні законні підстави вважати таким, що настав момент виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару. Зазначив, що відповідач не отримував від позивача належно оформлені рахунки на оплату поставленого товару, а тому оплату не здійснив.

У зв`язку з ненаданням позивачем усіх необхідних для здійснення оплати документів, строк оплати товару не настав, відтак відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також відповідач зазначив, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій.

В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України, сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Ц-Л Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рубікон - Інтер (покупець), було укладено договір поставки товару №6399 від 12.09.2017.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Згідно п.1.2 договору, асортимент найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Прийом-передача товару оформляється накладною. Всі накладні, які виписані для покупця продавцем вважаються поставками в межах даного договору (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору, підтвердженням передачі товару є накладна на відвантаження товару, засвідчена постачальником та покупцем. В накладній постачальник зобов`язаний вказати повне і точне найменування, кількість та вартість товару що постачається. Покупець повинен надати довіреність на отримання товару.

Відповідно до п.2.1 договору, покупець здійснює передоплату 50 відсотків від вартості поставки протягом одного дня від отримання рахунку для оплати. Покупець повинен оплатити остаточну вартість отриманого товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару.

Порядок розрахунків визначено п. 2.2. договору - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.2.3 договору, до закінчення строку дії договору сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків та проводять остаточний розрахунок за її результатами.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку не виконання свого обов`язку сплати за товар покупцем, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно п.6.1 договору, даний договір набуває сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 292548,98 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: №1316 від 30.08.2020 на суму 87704,40 грн, №1376 від 05.09.2019 на суму 10988,10 грн, №1402 від 10.09.2019 на суму 57978,00 грн, №1565 від 08.10.2019 на суму 17218,64, №1592 від 16.10.2019 на суму 98172,84 грн, №1688 від 31.10.2019 на суму 20487,00 грн (оригінали оглянуто судом).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем оплачено частково у розмірі 24513,45 грн.

01.11.2019 за вих.№Д-065 відповідачем надіслано позивачу лист, згідно якого останній повідомив, що неможливість оплати заборгованості у розмірі 268035,53 грн зумовлена недостатністю обігових коштів на рахунках відповідача, відтак планує провести оплату двома частинами у строк до 30.11.2019.

Сторонами підписано та засвідчено печатками акт звірки розрахунків за період 31.07.2019 по 31.10.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 268035,53 грн.

Враховуючи, що заборгованість не була погашена, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів та просить стягнути з відповідача 268035,53 грн основного боргу, 33802,92 грн - пені, 3686,34 грн - 3% річних та 1528,20 грн -інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 ЦК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець здійснює передоплату 50 відсотків від вартості поставки протягом одного дня від отримання рахунку для оплати. Покупець повинен оплатити остаточну вартість отриманого товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як встановлено судом, незважаючи на відсутність передоплати, позивач здійснив поставку товару на підставі зазначених вище видаткових накладних на суму 292548,98 грн, який був прийнятий відповідачем, про що свідчить відбиток печатки останнього на вказаних документах. Відповідачем заборгованість оплачено частково в сумі 24 513,45 грн, внаслідок чого, утворилась заборгованість в розмірі 268 035,53 грн.

Таким чином, відповідач не звільняється від обов`язку здійснити оплату поставленого товару.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, належить до дій, що свідчить про визнання боргу (Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17).

Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань та наявність заборгованості підтверджується відповідачем у листі №Д-065 від 01.11.2019 (копія міститься в матеріалах справи) та підписаному сторонами акті звірки розрахунків. Доказів зворотнього суду не надано.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 268 035,53 грн основної заборгованості.

З приводу заперечень відповідача щодо ненадання позивачем рахунків на оплату, суд зазначає наступне.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в Постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.4 договору, у випадку не виконання свого обов`язку сплати за товар покупцем, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, за прострочення грошового зобов`язання загальна сума пені становить 33 802, 92 грн.

Беручи до уваги умови договору, в частині остаточної оплати товару та п.1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 №14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, згідно чинного законодавства судом самостійно здійснено перерахунок пені, яка становить 28 382, 15 грн та підлягає стягненню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога про сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

На підставі вищенаведеного, позивачем за порушення строку оплати за поставлений товар, нараховано відповідачу за відповідні періоди 1528,20 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3686,34 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства, суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що сума інфляційних втрат становить 1528, 20 грн та сума 3% річних складає 3183,65 грн та підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України, передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково, а саме в розмірі 301129,53 грн, з яких: 268035,53 грн -основного боргу, 28382,15 грн - пені, 1528,20 грн - інфляційних втрат, 3183,65 грн - 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4516,94 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон - Інтер (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8, ідентифікаційний код 39179656) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Ц-Л Україна ( 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Стрийська, 22, ідентифікаційний код 33607627) 268035,53 грн - основного боргу, 28382,15 грн - пені, 1528,20 грн - інфляційних втрат, 3183,65 грн - 3% річних та 4516,94 грн - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення складено 27.08.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз