Рішення

від 26.08.2020 по справі 916/1288/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2020 р. м. Одеса Справа № 916/1288/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Тіщенко Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Ягничук О.В. (ордер серії ОД № 306709 від 23.06.2020р.);

від відповідача - Чехлов Ю.В. (довіреність № 15 від 24.02.2020р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1288/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Енергозберігаючих технологій» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 25, кв.144, адреса для листування: 65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, 103, офіс 3, код ЄДРПОУ 33762208)

до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102)

про стягнення 1 015 296,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Енергозберігаючих технологій» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» , в якій просить суд стягнути з відповідача 1 015 296,31 грн. заборгованості, у тому числі: 997 540,10 грн. - суму основної заборгованості, 10 773,43 грн. - пені та 6 982,78 грн. - інфляційних збитків, а також просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № ТМО-269/19 від 12.12.2019р. , в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Енергозберігаючих технологій» залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: доказів, що підтверджують доплату судового збору у сумі 266,34 грн.

27.05.2020р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№13484/20).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1288/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "24" червня 2020 р. о 11:00.

22.06.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15989/20), відповідно до якого останній визнає позовні вимоги ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» в частині основної заборгованості на суму 997 540,10 грн., при цьому, вважає нарахування пені та інфляційних в заявлених сумах таким, що не підлягає задоволенню, просить суд зменшити суму стягнення на користь ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» пені та інфляційних витрат на 90%, відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області у справі на шість місяців.

В обґрунтування зменшення суми стягнення пені та інфляційних витрат, відповідач зазначає, що основною метою діяльності КП «ТМО» є задоволення потреб територіальної громади міста, шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та постачанням теплової енергії (п. 2.1 Статуту). Наряду з цим, підприємство відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, має стратегічне значення і залишається практично єдиним постачальником теплової енергії (монополістом) для мешканців, підприємств, установ, організацій і для усіх об`єктів соціальної інфраструктури (лікувальних закладів, закладів освіти та культури, тощо) міста Одеси.

Відповідач вказує, що КП «ТМО» не розпоряджається власними грошовими коштами, отриманими, як плату за вироблену та продану теплову енергію, до моменту розподілу між учасниками постачання природного газу та загалом відрахування коштів на користь учасників ринку природного газу. Крім того, рівень розрахунків за договором залежить зокрема від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії.

Разом з тим, відповідач вказує, що у зв`язку із різницею між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям за тарифами, затвердженими НКРЕКП та фактичним витратам підприємства, станом на 27.02.2020р. заборгованість держави (споживачі - бюджетні установи та підприємства) перед КП «ТМО» за період до 01.01.2016 становить 164 млн. грн., та заборгованість держави (усі категорії споживачів) у зв`язку з невідповідністю тарифів з 01.01.2016 по 01.02.2020 складають 504, 5 млн. грн.

Обмеження по розпорядженню власними грошовими коштами потягли за собою накопичення заборгованості за спожиті енергоносії, товари, послуги, тощо, що спричинило численні звернення кредиторів до суду, стягнення заборгованості і, відповідно, направлення виконавчих документів на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за якими відкрито біля 36 виконавчих проваджень. Крім того, з 2018 року по теперішній час майно та грошові кошти, практично постійно, знаходяться під арештом та зазначені обставини призвели до вкрай скрутного фінансового становища КП «ТМО» .

Таким чином, відповідач зазначає, що несплата заборгованості за договором виникла внаслідок об`єктивних причин, що не пов`язуються із виною відповідача, при цьому, відповідачем вживаються заходи щодо виходу КП «ТМО» зі скрутної ситуації шляхом укладання мирових угод, реструктуризації заборгованості та скасування арештів, у зв`язку з цими обставинами на розрахункових рахунках буде здійснюватися акумулювання грошових коштів, які сплачуються споживачами, за рахунок яких буде здійснюватися погашення заборгованості також і перед позивачем, з огляду на що, просить суд відстрочити виконання судового рішення на 6 місяців.

В судовому засіданні 24.06.2020р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 22.07.2020р. о 10:30.

10.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 18001/20), відповідно до якої останній заперечує щодо зменшення заявлених до стягнення з відповідача сум пені та інфляційних витрат. Разом з тим, позивач вказує, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є такими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Також, позивачем зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги буде поданий в строки, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.

15.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 18512/20), відповідно до яких останній ще раз зазначає, що визнає факт існування основної заборгованості перед позивачем, а також не заперечує щодо права позивача нараховувати на суму боргу пеню та інфляційні втрати, однак вказує, що несплата заборгованості за договором виникла внаслідок об`єктивних причин, що не пов`язуються із виною відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020р. строк підготовчого провадження у справі №916/1288/20 продовжено до "30" серпня 2020р, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу №916/1288/20 до розгляду по суті в засіданні суду на "26" серпня 2020 р. о 12:45.

В судовому засіданні 26.08.2020р.:

- представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

- представник відповідача суму основної заборгованості за договором №ТМО-269/19 від 12.12.2019р. в розмірі 997 540,10 грн. визнав в повному обсязі, просив суд зменшити суму стягнення на користь ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» в частині стягнення пені та інфляційних витрат на 90%, відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області у справі на шість місяців.

В судовому засіданні від 26.08.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.12.2019р. між КП «Теплопостачання міста Одеса» (Замовник) та ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» (Виконавець) було укладено договір №ТМО-269/19, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик, власними засобами, комплектуючими виробами, обладнанням, матеріалами надати послуги з поточного ремонту колектора Ду 500 мм РК «Шампанський провулок» в м. Одеса (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи), відповідно до умов договору, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити вартість послуг.

Послуги з поточного ремонту повинні бути виконані згідно з ДСТУ-БД. 1.1-1:2013. (п.1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору, склад, вартість, обсяги, строки (терміни) та режим виконання поточного ремонту, вартість та кількість матеріалів, необхідних для виконання такого ремонту, їх якісні та інші характеристики, інші додаткові умови визначаються договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна даного договору та відповідно загальна вартість послуг з поточного ремонту складає 997 540,10 грн. (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок гривень 10 копійок), з урахуванням ПДВ 166 256,68 грн. (сто шістдесят шість тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 68 копійок), та визначається на підставі договірної ціни (Додаток №1 до Договору).

Розрахунок за послуги з поточного ремонту проводиться Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після двостороннього підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. (п.2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору, поточний ремонт виконується на котельні РК «Шампанський провулок» розташованої за адресою: м.Одеса, провулок Шампанський, 12.

Відповідно до п. 4.1 договору, поточний ремонт повинен бути виконаний в 15-ти денний термін з дня підписання договору. Термін виконання поточного ремонту може переглядатися при виникненні обставин, що не залежать від виконавця і перешкоджають виконанню ремонту у встановлений термін. Рішення про зміну термінів виконання поточного ремонту оформлюється додатковою угодою.

Здавання послуг з поточного ремонту виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Акти підписуються виконавцем та передаються замовнику, який протягом 5 (п`яти) робочих днів після їх отримання, перевіряє їх та підписує у разі відсутності зауважень замовних сплачує вартість лише фактично виконаного виконавцем і прийнятого замовником поточного ремонту та використаних при виконанні ремонту матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання (п. 4.2 договору).

Згідно п.5.1 договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість (ціну) послуг з поточного ремонту в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення замовником зобов`язань, передбачених п.2.2. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми не своєчасної оплати за кожен день прострочення.

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2019 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №ТМО-269/19 від 12.12.2019р., сторони погодили, що договірна ціна «поточний ремонт колектора Ду 500 мм РК «Шампанський провулок» в м.Одеса, що здійснюється в 2019р.» - складає 997 540,10 грн.

Також, до договору №ТМО-269/19 від 12.12.2019р. були складені та підписані додаток №2 - дефектний акт, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 та підсумкова відомість ресурсів.

15.12.2019р. між сторонами були складені та підписані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2019р. на суму 997 540,10 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) №1 за грудень 2019р. на суму 997 540,10 грн.

15.12.2019р. позивачем було виставлено КП «Теплопостачання міста Одеса» рахунок на оплату №35 за виконаний поточний ремонт колектора Ду 500 мм РК «Шампанський провулок» в м.Одеса на суму 997 540,10 грн., а також сформовано податкову накладну №26 на зазначену господарську операцію в сумі 997 540 грн.

З огляду на те, що відповідач за отримані послуги не розрахувався, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» 997 540,10 грн. - суми основної заборгованості, 10 773,43 грн. - пені та 6 982,78 грн. - інфляційних збитків.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, 12.12.2019р. між КП «Теплопостачання міста Одеса» (Замовник) та ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» (Виконавець) було укладено договір №ТМО-269/19, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик, власними засобами, комплектуючими виробами, обладнанням, матеріалами надати послуги з поточного ремонту колектора Ду 500 мм РК «Шампанський провулок» в м. Одеса (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи), відповідно до умов договору, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити вартість послуг.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна даного договору та відповідно загальна вартість послуг з поточного ремонту складає 997 540,10 грн. (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок гривень 10 копійок), з урахуванням ПДВ 166 256,68 грн. (сто шістдесят шість тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 68 копійок), та визначається на підставі договірної ціни (Додаток №1 до Договору).

Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.2 договору, розрахунок за послуги з поточного ремонту проводиться Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після двостороннього підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Як встановлено судом, 15.12.2019р. між сторонами були складені та підписані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2019р. на суму 997 540,10 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) №1 за грудень 2019р. на суму 997 540,10 грн.

Разом з тим, 15.12.2019р. позивачем було виставлено КП «Теплопостачання міста Одеса» рахунок на оплату №35 за виконаний поточний ремонт колектора Ду 500 мм РК «Шампанський провулок» в м.Одеса на суму 997 540,10 грн., а також сформовано податкову накладну №26 на зазначену господарську операцію в сумі 997 540 грн.

Отже, враховуючи дату підписання між сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2019р. та акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) №1 за грудень 2019р., оплата за отримані послуги з урахуванням п. 2.2 договору мала бути здійснена відповідачем - до 14.01.2020р.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань.

Так, відповідач у встановлений договором №ТМО-269/19 від 12.12.2019р. строк не здійснив оплату за отримані послуги в сумі 997 540,10 грн., при цьому, зазначені обставини повністю визнаються відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Центр Енергозберігаючих технологій» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 997 540,10 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення замовником зобов`язань, передбачених п.2.2. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми не своєчасної оплати за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги несплату відповідачем у повному обсязі за отримані послуги в строки, узгодженні сторонами у п.2.2 договору №ТМО-269/19, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, за період з 15.01.2020р. по 30.04.2020р., у сумі 10 773,43 грн. вважає його вірним та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки суми інфляційних витрат, нарахованих за загальний період з 15.01.2020р. по 30.04.2020р. в сумі 6 982,78 грн., суд також вважає його вірним та здійсненим відповідно до чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі

Щодо клопотання відповідача, викладеного у заявах по суті справи про зменшення нарахованих позивачем сум пені та інфляційних нарахувань до 90%, то суд зазначає наступне.

Так, КП «Теплопостачання міста Одеса» в обґрунтування зменшення суми стягнення пені та інфляційних витрат на 90%, зазначає, що відповідач не розпоряджається власними грошовими коштами, отриманими, як плату за вироблену та продану теплову енергію, до моменту розподілу між учасниками постачання природного газу та загалом відрахування коштів на користь учасників ринку природного газу. Крім того, рівень розрахунків за договором залежить зокрема від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії. Разом з тим, відповідач вказує, що у зв`язку із різницею між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям за тарифами, затвердженими НКРЕКП та фактичним витратам підприємства, станом на 27.02.2020р. заборгованість держави (споживачі - бюджетні установи та підприємства) перед КП «ТМО» за період до 01.01.2016 становить 164 млн. грн., та заборгованість держави (усі категорії споживачів) у зв`язку з невідповідністю тарифів з 01.01.2016 по 01.02.2020 складають 504, 5 млн. грн. Обмеження по розпорядженню власними грошовими коштами потягли за собою накопичення заборгованості за спожиті енергоносії, товари, послуги, тощо, що спричинило численні звернення кредиторів до суду, стягнення заборгованості і, відповідно, направлення виконавчих документів на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за якими відкрито біля 36 виконавчих проваджень. Крім того, з 2018 року по теперішній час майно та грошові кошти, практично постійно, знаходяться під арештом та зазначені обставини призвели до вкрай скрутного фінансового становища КП «ТМО» .

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, враховуючи здійснення КП „Теплопостачання міста Одеси» соціально-значимої господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг, спрямованих на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, ціни на які підлягають державному регулюванню, відшкодування вартості яких залежить безпосередньо від виконання споживачами власних обов`язків, приймаючи до уваги визнання відповідачем розміру основної заборгованості, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90% до суми 1 077,43 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.

При цьому, господарським судом відхиляється клопотання КП „Теплопостачання міста Одеси» про зменшення збитків від інфляції із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18, з огляду на наступне.

Так, у постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

З огляду на викладене вище, господарський суд, зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 питання про наявність у суду права зменшувати збитки від інфляції не було предметом оцінки, за таких обставин, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру збитків від інфляції.

Щодо вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» про відстрочення виконання рішення на шість місяців, то суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вищезазначене клопотання відповідач зазначає, КП «ТМО» перебуває у скрутному фінансовому становищі, що позбавляє підприємство джерел та можливості для самостійної і своєчасної сплати заборгованості, в тому числі по оплаті вартості спожитих енергоносіїв (електрична енергія, вода, паливо, тощо), та несплата заборгованості за договором виникла внаслідок об`єктивних причин, що не пов`язуються із виною відповідача, а також те, що відповідачем вживаються заходи щодо виходу КП «ТМО» зі скрутної ситуації, відсутність вини КП «ТМО» у виникненні спору, а також враховуючи інформацію про надходження на рахунки КП «ТМО» основної маси грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати судове рішення, лише в опалювальний період.

Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Разом з тим, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати: ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду, відповідно до ст. 74 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що КП „Теплопостачання міста Одеси» називає підставою для відстрочення виконання судового рішення відсутність у нього відповідної фінансової можливості, та те, що надані заявником докази неспроможності сплатити ним борг не підтверджують наявність обставин, з якими суд може пов`язати неможливість виконання рішення, що є обов`язковою умовою для таких дій, як надання відстрочення виконання рішення суду, а також приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач отримав послуги згідно договору №ТМО-269/19 від 12.12.2019р. ще в грудні 2019 р., стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду даного спору, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 997 540,10 грн. - основної заборгованості, 1 077,43 грн. - пені та 6 982,78 грн. - інфляційних нарахувань.

Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем визнано позов в частині основної заборгованості у сумі 997 540,10 грн. (що становить 98,25% від суми заявлених позовних вимог) до початку розгляду справи по суті, 7 481,46 грн. (14962,93 грн. (98,25%) :2 ) підлягає поверненню з державного бюджету позивачу.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги зменшення судом пені на 90% від заявленого розміру позовних вимог, з огляду на визнання відповідачем позовних вимог в частині основного боргу, та з урахуванням п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» за № 7 від 21.02.2013р., витрати по сплаті судового збору у сумі 7 747,99 грн. покладаються на відповідача.

При цьому, з урахуванням заяви позивача про надання можливості надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу та призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст.221 та п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на 09.09.2020р. об 11 год. 45 хв.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Енергозберігаючих технологій» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 25, кв.144, код ЄДРПОУ 33762208) 997 540 (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок) грн. 10 коп. - основної заборгованості, 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 43 коп. - пені, 6 982 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. - інфляційних збитків та 7 747 (сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Енергозберігаючих технологій» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 25, кв.144, код ЄДРПОУ 33762208) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) 7 481 (сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 46 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №731 від 04.05.2020 року на загальну суму 14 963,11 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи №916/1288/20.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрат на професійну правничу допомогу) на 09 вересня 2020р. о 11:45.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі суд. засідань №15 (5 поверх), тел.(0482) 307-982.

6. Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 31.08.2020р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко