Рішення

від 12.08.2020 по справі 380/786/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/786/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача Яцишин У.М.,

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства Арабела-Плюс до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Арабела-Плюс (місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул.Пластова, 1, код ЄДРПОУ 32524477) (далі - позивач, ПП Арабела-Плюс ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43143039) (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що за результатами проведеної документальної планової перевірки ПП Арабела-Плюс відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п.5,6,7,9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до завищення витрат на загальну суму 1 442688,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2018 року в сумі 1 442 688,00 грн.; п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 288537,00 грн., у тому числі за серпень 2018 року в сумі 288537,00 грн.

Наведені порушення зазначені в акті від 20.09.2019 №27/05-10/32524477, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Позивач зазначає, що відповідачем невірно надано оцінку господарським операціям ПП Арабела-Плюс з ТзОВ Будівельна Компанія Журавель . На думку посадових осіб відповідача, первинні документи, складені за результатами таких операцій, носять загальний характер та не підтверджують фактичного виконання робіт чи надання послуг вказаним контрагентом позивачу.

Однак, позивач звертає увагу, що ним надано до перевірки необхідні документи, складені за результатами проведених операцій з ТзОВ Будівельна Компанія Журавель , останні містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг/виконання робіт.

Позивач вважає необґрунтованими покликання відповідача на неможливість здійснення спірних господарських операцій контрагентом позивача ТзОВ Будівельна Компанія Журавель , у зв`язку із відсутністю власних основних фондів та інших ресурсів, оскільки вказані висновки контролюючий орган обґрунтовує виключно посиланням на аналіз ІС Податковий блок підсистеми Єдиний реєстр податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність за будь-які протиправні дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальних характер. Відтак, доводи податкового органу про відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

З огляду на наведене, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 28.01.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 18.02.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП Арабела-Плюс з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 складено акт від 20.09.2019 №27/05-10/32524477. Вказаним актом встановлено порушення позивачем: п.5,6,7 п.9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, 135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за перше півріччя 2019 року на загальну суму 1 452 815 грн.; п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 288537,00 грн., у тому числі за серпень 2018 року в сумі 288537,00 грн. На підставі вказаного акту відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.09.2019 №0000215207 та №0000225207.

Під час документальної перевірки відповідачем досліджувались господарські операції позивача з ТзОВ Будівельна Компанія Журавель . За результатами аналізу актів приймання виконаних робіт по будівництву мереж водопостачання та водовідведення автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями на АГЗП по вул.Богатирській (перетин з вул. Лугова) в Оболонському районі м.Києва, підписаних ТзОВ Будівельна Компанія Журавель , відповідачем встановлено, що вказані в актах роботи мають загальний характер, в актах не вказано кількість людино-годин, витрачених на обсяг таких робіт, забезпечення матеріалами, інвентарем та іншими засобами, що вказує на дефектність цих актів та порушення вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім цього, позивачем не надано графік виконання робіт підрядником, обов`язковість якого передбачена Договором підряду.

Відповідач звертає увагу, що згідно з наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу щодо взаємовідносин позивача із вищезазначеним контрагентом, встановлено відсутність у ТзОВ Будівельна Компанія Журавель основних засобів, незначну кількість працюючих, які необхідні для виконання будівельних робіт для позивача. Тобто, на думку відповідача, вказане товариство не мало можливості самостійно виконати підрядні будівельні роботи для позивача. При цьому, відповідач зазначає, що згідно з базами даних ЄРПН контролюючим органом встановлено відсутність придбання контрагентом позивача послуг з будівництва мереж водопостачання, що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Будівельна Компанія Журавель .

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Ухвалою від 11.03.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ПП Арабела-Плюс зареєстроване як юридична особа код ЄДРПОУ 32524477. Місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул.Пластова, 1.

Головним управління ДПС у Львівській області на підставі наказу від 09.08.2019 №4800 Про проведення документальної виїзної планової перевірки , з урахуванням наказу №25 від 03.09.2019 Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Львівській області №4800 від 09.08.2019, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, проведено планову виїзну документальну перевірку ПП Арабела-Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.09.2019 №27/05-10/32524477 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП Арабела-Плюс з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 (далі - Акт).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення ПП Арабела-Плюс (код ЄДРПОУ 32524477):

- п.5,6,7,9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 145815 грн., в т.ч. за І півріччя 2019 року в сумі 1452815 грн.;

- п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 288537,00 грн., у тому числі за серпень 2018 року в сумі 288537,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.10.2019 №0000950510, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1452815 грн.;

- від 10.10.2019 №0000940510, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 360671,25грн., в тому числі 288537 грн. - основного платежу та 72134,25 грн. - штрафних санкцій.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що ПП Арабела-Плюс вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача безпідставними та прийнятим з порушенням вимог Податкового кодексу України. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 №0000940510 та №0000950510, суд керувався таким.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ Будівельна Компанія Журавель долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Зокрема, судом під час розгляду справи досліджено наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме: договір підряду №25/09/17 від 25.09.2017 з додатками (договірна ціна на будівництво мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перехрестя з вул. Лугова) в Оболонському районі м.Києва; Календарний план виконання робіт); довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (форма №КБ-3) за листопад, грудень 2017 року, квітень 2018 року; акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2); податкові накладні.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ТзОВ Будівельна Компанія Журавель і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки. Доводи відповідача з приводу невідповідності вказаних документів вимогам законодавства, зводяться лише до того, що в актах приймання виконаних будівельних робіт описані однотипні роботи, а також не вказано кількості людино-годин, витрачених на обсяг цих робіт.

Суд дослідив наявні в матеріалах справи копії таких актів та встановив, що вони містять детальний перелік виконаних будівельних робіт, а також їх загальний обсяг та вартість. При цьому, в актах розподілено матеріальну складову та складову інших витрат на одиницю об`єму виконаних робіт.

Тому, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про невідповідність вказаних первинних документів вимогам законодавства не підтверджується дійсними обставинами та спростовується наявними у справі письмовими доказами.

Загалом, висновки акту перевірки та заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються на даних інформаційних систем ДПС України, згідно з якими ТзОВ Будівельна Компанія Журавель не має власних основних засобів, штатна чисельність працюючих складає 4 (чотири) особи, при цьому виплати доходів за цивільно-правовими угодами не проводились. Крім цього, за даними АІС Податковий блок ТзОВ Будівельна Компанія Журавель у період, що перевірявся, надавались послуги та виконувались роботи ще для понад двадцяти контрагентів. Однак, згідно з даними реєстру податкових накладних, у ТзОВ Будівельна Компанія Журавель відсутнє придбання послуг по будівництву мереж водопостачання та матеріалів, що зазначені в актах та які необхідні для виконання підрядних робіт для позивача.

Позивач вважає, що такі висновки не ґрунтуються на аналізі спірних господарських операцій та первинних документів, які досліджувались під час перевірки.

Даючи оцінку доводам позивача та відповідача з приводу спірних правовідносин суд встановив таке.

Між ПП Арабела-Плюс (Замовник) та ТзОВ Будівельна Компанія Журавель (Підрядник) укладено договір підряду №25/09/17 від 25.09.2017. Згідно з п.1.1 та п.1.2 Договору, Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт під ключ з Будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт Підрядника, проектно-кошторисну документацію, ознайомити Підрядника з переліком матеріалів та обладнання, які поставлятиме Замовник, забезпечити фінансування будівництва, призначити представника з технічного нагляду за будівництвом, прийняти завершений будівництвом об`єкт і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.5.1 Договору, здавання-приймання виконаних робіт (етапів робіт) оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт, оформленими за місячний період та довідками про їх вартість, підписаними обома Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору складається з витрат Підрядника на придбання матеріалів та обладнання для виконання робіт, передбачених цим Договором, витрат Підрядника на тимчасове використання джерел електропостачання, водопостачання, охорони будівельного майданчика тощо та вартості самих робіт, що виконуються Підрядником за цим Договором. Оплата за цим Договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником на банківський поточний рахунок Підрядника коштів у національній валюті України на підставі актів виконаних робіт та довідок про їх вартість.

На підтвердження виконання ТзОВ Будівельна Компанія Журавель робіт з Будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва та їх оплати ПП Арабела-Плюс , позивачем долучено до матеріалів справи копії актів №1 від 02.11.2017, №2 від 16.11.2017, №3 від 13.12.2017, №4 від 13.04.2018; довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати від 02.11.2017, від 16.11.2017, від 13.12.2017, та від 13.04.2018; платіжних доручень про оплату вартості будівельних робіт; податкових накладних; контрольної картки №17050113-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з прокладенням водопроводу та каналізації, виданої Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації, з відповідним актом про фактичне відновлення благоустрою.

Після завершення будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу, комісія у складі представників ПрАТ АК Київводоканал , ПП Арабела-Плюс та ТзОВ Будівельна Компанія Журавель 19.04.2018 склали акт №379 технічного приймання тимчасової каналізації на період будівництва об`єкту.

26.04.2018 між позивачем та ПрАТ АК Київводоканал укладено договір №19221/5-05-Б на надання послуг з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі.

01.06.2018 позивачем отримано Сертифікат (серії IV №163181520620), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта Автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. 04.07.2018 за позивачем зареєстровано право власності на Автозаправний комплекс з адміністративними приміщеннями та АГЗП по вул. Богатирській 1/20 в м.Києві, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням вказаних правових норм та досліджених доказів у справі, суд зазначає, що понесені позивачем витрати по виконанню ТзОВ Будівельна Компанія Журавель робіт з будівництва мереж водопостачання та каналізації підтверджуються належними первинними документами.

Згідно п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПУ України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.абз.1-3,5 п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вказаними Порядками, податковий орган за допомогою різних засобів і методів здійснює аналіз наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства , і у випадку виявлення ознак нереальності здійсненої господарської операції поставки товару чи виконання робіт суб`єктом господарювання, здійснює блокування податкових накладних Постачальника, тим самим упереджує формування покупцем незаконного податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі податкові накладні були складені ТзОВ Будівельна Компанія Журавель та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017, а відтак, з огляду на застосування положень п. 201.16 ст.201 ПК України, для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Вказане підтверджується також висновками акту перевірки.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами, підтверджується обставина фактичного виконання робіт з Будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва з метою використання цього об`єкту у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

При цьому, суд враховує, що відповідач фактично не заперечує проведення таких будівельних робіт, однак ставить під сумнів їх виконання саме ТзОВ Будівельна Компанія Журавель .

Водночас, відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача ресурси не давали можливості для виконання ним робіт, обумовлених укладеним договором підряду з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цього контрагента та про обізнаність позивача, як платника податків, щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені ТзОВ Будівельна Компанія Журавель при формуванні податкової звітності, то суд вважає такі необґрунтованими, адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, постанові від 16.04.2020 у справі 810/3443/18.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТзОВ Будівельна Компанія Журавель мали реальний характер, що вказує на помилковість висновків податкового органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене та даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510, суд дійшов переконання, що такі не відповідають критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України та прийняті з порушенням положень Податкового кодексу України, а тому їх слід визнати протиправним і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Щодо стягнення з ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача понесених ним судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача адвокатом Яцишин У.М. 04.02.2020 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням Ловейлс , та попередній розрахунок суми судових витрат, а 05.08.2020 подано клопотання про долучення до матеріалів справи остаточного розрахунку суми судових витрат.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано ст.134 КАС України.

За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.

Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем подано суду заперечення щодо обґрунтування позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено, що позивачем не надано жодних документів які підтверджують вартість правничої допомоги адвоката.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З долучених представником позивача документів суд встановив, що 10.01.2020 між ПП Арабела-Плюс , в особі директора Струк М.Я. та Адвокатським об`єднанням Ловейлс в особі керуючого партнера Сивого Р.Б. укладено договір про надання правової допомоги №АО/С-20/53. Додатком до цього договору №1 від 24.01.2020 сторонами узгоджено вартість наданої адвокатським об`єднанням позивачу правової допомоги по підготовці і здійсненню представництва у Львівському окружному адміністративному суді та у відповідних судах апеляційної та касаційної інстанцій по судовій справі №380/786/20, з застосуванням тарифу погодинної оплати в розмірі 2490,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну годину надання послуг правової допомоги.

На підтвердження фактично понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги представником позивача подано акт наданої правової допомоги від 29.07.2020. Згідно з вказаним актом загальна вартість наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги становила 26600 грн., в тому числі: 1660,00 грн. - зустріч з клієнтом, отримання документів, попередня консультація (40 хв. роботи адвоката); 4980,00 грн. - аналіз документів (2 год. роботи адвоката); 2490,00 грн. - підготовка правової позиції у справі (1 год. роботи адвоката); 7470,00 грн. - підготовка позову (3 год. роботи адвоката); 10000 грн. - участь в судових засіданнях. На підтвердження факту оплати вказаних послуг представником позивача долучено платіжне доручення №0002451407 від 30.07.2020 на суму 26600,00 грн.

Суд, дослідивши подані представником позивача документи на підтвердження вартості правничої допомоги, зазначає наступне.

Позовна заява у цій справі складена та підписана представником позивача 22.01.2020 та подана до суду 24.01.2020. При зверненні до суду представник позивача - адвокат Яцишин У.М. діяла на підставі довіреності № АП20/01 від 09.01.2020, виданої ПП Арабела-Плюс , та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, здійснюючи представництво інтересів позивача до моменту звернення до суду, адвокат Яцишин У.М. діяла не відповідно до договору про надання правової допомоги №АО/С-20/53 від 10.01.2020, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням Ловейлс , а на підставі окремого договору доручення, оскільки адвокатським об`єднанням визначено цього адвоката відповідальним за ведення справи №380/786/20 лише 24.01.2020.

Отже, поданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2020 не в повній мірі підтверджує факт надання вказаних послуг адвокатами Адвокатського об`єднання Ловейлс . Тому, з урахуванням тривалості всіх судових засідань у цій справі та вартістю години роботи адвоката адвокатського об`єднання, суд вважає підтвердженою суму витрат позивача на правничу допомогу за участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 7470,00 грн.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути 7470,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 21020,00 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням №0002049967 від 10.01.2020.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Арабела-Плюс (місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул.Пластова, 1, код ЄДРПОУ 32524477) судовий збір в сумі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул.Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Приватного підприємства Арабела-Плюс (місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул.Пластова, 1, код ЄДРПОУ 32524477) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 25.08.2020.

Суддя Кузан Р.І.