Окрема думка

від 18.08.2020 по справі 927/833/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/833/18

Судді Верховного Суду Кролевець О.А.

щодо постанови Верховного Суду від 18.08.2020, прийнятої за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2019 у справі №927/833/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушан-Лель" про стягнення 446 535,00 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушан-Лель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна" про стягнення 598 845,30 грн,

У судовому засіданні 18.08.2020, більшістю голосів колегії суддів Верховного Суду, прийнято рішення про задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна". Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2019 у справі №927/833/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

При прийнятті вказаного судового рішення суддею Кролевець О.А. було висловлено окрему думку наступного змісту.

Короткий виклад історії справи

У даній справі, ТОВ "Кружік Україна" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Пушан-Лель" про стягнення 338 791,38 грн основного боргу, 13 708,23 грн інфляційних втрат, 7 546,23 грн 3% річних та 86 489,26 грн штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу №18/2017 від 01.12.2017 за видатковими накладними №1149 від 27.12.2017 на суму 294 238,02 грн, №1154 від 28.12.2017 на суму 98 079,34 грн, №9 від 12.01.2018 на суму 436 474,67 грн позивачем передано відповідачу комплекти алюмінієвих фасадів, дверних та віконних блоків загальною вартістю 828 79,38 грн. За твердженням позивача, відповідач за товар розрахувався частково на загальну суму 490 000,00 грн, сплативши в рахунок оплати товару 200 000,00 грн - 04.12.2017, 60 000,00 грн -07.12.2017, 30 000,00 грн - 21.12.2017, 30 000,00 грн - 22.12.2017, 28 000,00 грн 26.12.2017, 142 000,00 грн - 28.12.2017, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті поставленого товару, у зв`язку з простроченням оплати товару позивачем нараховано штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

ТОВ "Пушан-Лель" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з зустрічним позовом до ТОВ "Кружік Україна" про стягнення 598 845,30 грн, з яких 490 000,00 грн сума сплаченої попередньої оплати, 72 875,75 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 35 969,55 грн пені.

Зустрічні вимоги обґрунтовано тим, що за умовами п.3.1. договору купівлі-продажу №18/2017 від 01.12.2017 відповідач був зобов`язаний поставити товар в термін до 25 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, попередня оплата у сумі 490 000,00 грн перерахована в повному обсязі 28.12.2017, отже, відповідач за зустрічним позовом був зобов`язаний поставити товар в строк до 22.01.2018. Однак, за твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та допустив прострочення строку поставки товару майже на 1 рік, а тому у позивача за зустрічним позовом виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченої за товар попередньої оплати, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а також, передбаченої п.4.1. договору, пені за порушення термінів поставки товару, в розмірі 0,02% від вартості товару за кожний робочий день прострочки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено повністю. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Кружік України" на користь ТОВ "Пушан-Лель" 490 000,00 грн попередньої оплати, 21 217,05 грн пені, 7 668,26 грн судового збору та 4 020,79 грн витрат на оплату судової експертизи. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Аргументуючи судові рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суди посилались на те, що ТОВ "Кружік Україна" не доведено факту виконання умов договору купівлі-продажу № 18/2017 щодо поставки комплектів алюмінієвих фасадів, дверних та віконних блоків загальною вартістю 828 791,38 грн. Так, судами визнано, що є неналежними докази поставки товару за договором ТОВ "Пушан-Лель", надані ТОВ "Кружік України" видаткові накладні №1149 від 27.12.2017 на суму 294 238,02 грн, №1154 від 28.12.2017 на суму 98 079,34 грн, №9 від 12.01.2018 на суму 436 474,67 грн, оскільки зазначені видаткові накладні не містять необхідних для таких накладних обов`язкових реквізитів, а саме відсутні дані щодо особи, яка отримала товар. При цьому, інших доказів поставки товару за договором, позивачем за первісним позовом не надано суду. Крім того, за результатами проведеного експертного дослідження, саме економічної експертизи, висновком експерта № 798-800/19-24 від 14.06.2019 встановлено відсутність як в бухгалтерському обліку так і в податковій звітності ТОВ "Пушан-Лель" відображення господарської операції з отримання товару на 828 791,38 грн від ТОВ "Кружік України".

Разом з цим, оскільки товар не поставлено, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 490 000,00 грн судами визнано обґрунтованими.

Крім того, суди зазначали про те, що ТОВ "Пушан-Лель", за аналогією закону для визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, помилково застосовано до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки, у справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (виконавця), в той час як ч. 1 ст. 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки, при цьому, договором купівлі-продажу не встановлено будь-якого розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, отже, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 72 875,75 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 35 969,55 грн пені, суди встановили наявність підстав для нарахування пені за порушення строків поставки товару, встановленої у п. 4.1. договору купівлі - продажу. Разом з цим, судами встановлено, що п.4.1. договору купівлі-продажу не встановлено більш тривалого строку нарахування пені, як встановлено у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тоді як, розрахунок пені позивачем за зустрічним позовом виконано з перевищенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, суди виконавши вірний розрахунок пені, дійшли висновку, що до стягнення з відповідача за зустрічним позовом належить 21 217,05 грн пені. Зважаючи на зазначене, судами зустрічний позов задоволено частково та стягнуто 490 000,00 грн попередньої оплати, 21 217,05 грн пені.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій ТОВ "Кружік Україна" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник, посилаючись на порушення судами положень ст.ст. 13 ,14, 74, 76, 77, 80, 86 ГПК України, зазначав, що суди постановили судові рішення без належного дослідження доказів, які підтверджують обставини щодо поставки товару, у зв`язку з чим, висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором купівлі-продажу та не здійснено поставку товару є передчасними та необґрунтованими.

Так, скаржник зауважив, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання ТОВ "Кружік України" про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та долучення доказів до матеріалів справи. Зазначене призвело до неврахування судами всіх доказів у справі, так суди не врахували, що ТОВ "Пушан-Лель" отримано та оплачено товар за іншими видатковими накладними № 375 від 09.06.2017, № 642 від 15.09.2017, № 677 від 07.09.2017, які містять підпис в графі отримано та печатку товариства, аналогічні реквізитам зазначеним у видаткових накладних №1149, №1154, №9. Вказане, на думку скаржника свідчить про поставку товару.

Крім того, скаржник стверджував, що надані ним видаткові накладні містили необхідну інформацію, яка підтверджує господарську операцію.

У висновку судово-економічної експертизи не могли бути розкриті всі питання, що стосуються господарської діяльності ТОВ "Пушан-Лель", оскільки товариство не надало судовому експерту всі документи необхідні для проведення експертизи.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 927/833/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що:

- поза межами судового дослідження залишився факт засвідчення накладних відтиском печаток сторін;

- встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

- з`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися аргументи скаржника про необхідність дослідження обставин відображення ТОВ "Пушан-Лель" у податковому обліку господарської операції з постачання щодо постачальника ТОВ ?Кружік Україна.? за січень 2018 року на суму 282 326,15 грн (без ПДВ), включення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 56 465,23 грн, та виключення у лютому 2019 року (після звернення позивача до суду з цим позовом) зі складу податкового кредиту суму ПДВ 56 465,23 грн щодо постачальника ТОВ ?Кружік Україна? з обсягом постачання (без ПДВ) в сумі 282 326,15 грн.

- крім того, обставини виконання робіт ТОВ "Пушан-Лель" з заміни вікон будівлі Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка у м. Києві та встановлення вікон постачальника, що були змонтовані у будівлі Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка, потребують додаткового дослідження, про що обґрунтовано наголошує позивач.

Я не погоджуюсь з висновком суду колегії суддів касаційної інстанції про те, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому справа №927/833/18 має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

На мою думку, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Кружік Україна" доводи є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів судом касаційної інстанції, що є порушенням частини 2 статті 300 ГПК України.

Так, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було з`ясовано, що: правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу, за яким, позивач зобов`язався виготовити і передати у власність відповідача 7 (сім) комплектів алюмінієвих фасадів в розібраному стані, 2 (дві) штуки алюмінієвих блоків дверних, 6 (шість) штук алюмінієвих блоків віконних, а відповідач прийняти та оплатити товар. При цьому, договір містить відповідний перелік товару, з зазначенням маркування за типом.

Строк поставки сторонами було визначено таким чином, терміном до 25 календарних днів з моменту отримання 50% передплати (п. 3.1. договору).

Судами було встановлено, що ТОВ "Пушан-Лель" сплачено 50% передплати товару, в розмірі 490 000,00 грн - 28.12.2017, отже, кінцевою датою поставки товару за договором купівлі-продажу є 22.01.2018.

ТОВ "Кружік Україна" стверджувало про здійснення поставки товару та в підтвердження факту передачі товару, посилалось на видаткові накладні №1149 від 27.12.2017, № 1154 від 28.12.2017; № 9 від 12.01.2018.

Проаналізувавши надані ТОВ"Кружік Україна" докази, судами було встановлено відсутність у реквізитах видаткових накладних у графі "отримав(ла)" даних щодо особи, яка підписала ці накладні.

Разом з тим, ТОВ "Пушан-Лель" зазначало, що не отримувало товар та заперечувало факт підписання видаткових накладних директором товариства ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що ТОВ "Пушан-Лель" заперечувало факт отримання товару, судом першої інстанції, за клопотанням ТОВ "Пушан-Лель", призначено судову почеркознавчу експертизу. За результатами проведеної експертизи, встановлено, зокрема, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Отримав (ла)" видаткових накладних виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того, за клопотанням ТОВ "Кружік Україна" було призначено судову економічну експертизу. За результатами експертного дослідження встановлено відсутність як в бухгалтерському обліку, так і в податковій звітності ТОВ "Пушан-Лель" відображення господарської операції з постачання товару на суму 828 79,38 грн від ТОВ "Кружік Україна".

Встановивши зазначене та оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог у їх сукупності, суди дійшли обґрунтованих висновків, що ТОВ "Кружік Україна" не доведено факту передання ТОВ "Пушан-Лель" товару загальною вартістю 828 791,38 грн, на виконання умов договору.

При цьому, як вбачається з доводів касаційної скарги, звертаючись із скаргою скаржник вказував на те, що судами не враховано, що ТОВ "Пушан-Лель" отримано та оплачено товар за іншими видатковими накладними № 375 від 09.06.2017, № 642 від 15.09.2017, № 677 від 07.09.2017, які містять підпис в графі отримано та печатку товариства, аналогічні реквізити зазначені у видаткових накладних №1149, №1154, №9, на підставі яких подано позов. Зазначене, на думку скаржника свідчить про передання товару за договором.

Як зазначав скаржник, 13.08.2019 ним було подано вказані видаткові накладні (№№ 375, 642, 677) до суду першої інстанції разом з клопотанням про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та долучення доказів до матеріалів справи.

Згідно ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зважаючи на зазначене, судом першої інстанції клопотання ТОВ "Кружік Україна" від 13.08.2019 про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та про долучення доказів до матеріалів справи судом відхилено з огляду на те, що підготовче провадження закрито ухвалою суду від 22.07.2019, приписами Господарського процесуального кодексу України (ст.ст. 177-184) підстави та можливість повернення до підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті не передбачено. Щодо клопотання в частині залучення до матеріалів додаткових доказів, то враховуючи, що ТОВ "Кружік Україна" належним чином не обґрунтовано наявність причин, які не залежали від нього, за наявністю яких вказані документи не могли бути подані в межах підготовчого провадження, тому суд на підставі ч.8 ст. 80 ГПК України залишав такі докази без розгляду, на мій погляд, обгрунтовано.

При цьому, слід зазначити, що з позовною заявою ТОВ "Кружік Україна" звернулось 13.11.2018, спір у справі розглянуто судом 29.08.2019, тобто розгляд справи тривав майже десять місяців. За цей час у справі проводились експертизи, судом та експертом було витребувано у сторін необхідні докази, в тому числі і докази, що підтверджують поставку товару ТОВ "Кружік Україна". Тоді як, копії видаткових накладних № 375 від 09.06.2017, № 642 від 15.09.2017, № 677 від 07.09.2017 ТОВ "Кружік Україна", які не містять всієї необхідної для видаткової накладної інформації (посилання на договір відсутнє, маркування товару не відповідає передбаченому у договорі), подано до суду тільки 13.08.2019.

Водночас, у частині 3 статті 2 ГПК України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ТОВ "Кружік Україна", як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором, мало довести ту обставину, на яку посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - саме довести належним чином здійснення ним поставки за договором. Чого не було виконано.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами факт поставки товару за договором, а тому суди дійшли до правильних висновків, що вимога за первісним позовом про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Оскільки, судами встановлено невиконання обов`язку з поставки товару за договором, при цьому, ТОВ "Пушан-Лель" перераховано ТОВ "Кружік Україна" попередню оплату по договору, яку останнім не повернуто, судами підставно визнано, обґрунтованою вимогу за зустрічним позовом про стягнення 490 000,00 грн попередньої оплати за договором.

Разом з цим, я вважаю, що судами надано належну оцінку висновкам, які викладені у експертному досліджені, та з урахуванням встановлених судами обставин у справі, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість і недоведеність первісного позову.

Водночас, я не погоджуюсь з висновками колегії суддів касаційної інстанції щодо не дослідження судами наявності відбитку печатки відповідача на спірних документах, нанесення якої на спірних видаткових накладних, на думку колегії, свідчить про здійснення господарської операції. Зазначений висновок колегією суддів висловлено з посиланням на положення ч.ч. 1, 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України.

Тоді як частиною 3 цієї статті визначено, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Крім того, на мою думку, судами було аргументовано відхилено доводи позивача, що товар поставлявся на адресу Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка у м. Києві, оскільки з договору не вбачається, що товар мав поставлятись саме на цей об`єкт, а вказана обставина не входить до предмета доказування в межах даної справи. А тому, безпідставними є висновки колегії касаційного суду визначені на сторінці 14 абз. 4, щодо додаткового дослідження вказаної обставини.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 72 875,75 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами ( нарахованих за період з 23.01.2018 по 03.12.2018) та 35 969,55 грн пені (нарахованої за період з 23.01.2018 по 03.12.2018).

Судами було встановлено, що ТОВ "Пушан-Лель" безпідставно нараховано відсотки за користування чужими грошовими коштами, згідно положення ст. 1048 ЦК України, оскільки, правовідносини сторін не є правовідносинами позики, в розумінні ч. 1 статті 1048 ЦК України, у зв`язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні, отже, суди дійшли обґрунтованих висновків, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 72 875,75 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Крім того, судами було здійснено вірний перерахунок розміру нарахованої ТОВ "Пушан-Лель" пені, з урахуванням положень, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та стягнуто з ТОВ "Кружік Україна" 21 217,05 грн пені.

У зв`язку з наведеним вважаю, що судами першої та апеляційної інстанції рішення у справі №927/833/18 ухвалені з дотриманням вимог процесуального закону, зокрема статей 76, 79, 86, частини 5 статті 236, статті 237 ГПК України в частині надання оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, які містяться в матеріалах справи на підставі яких встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Тоді як, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, беручи до уваги те, що суди дійшли висновку про те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення відповідних обставин у даній справі, вважаю, що вищезазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зроблено з перевищенням повноважень щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частиною 2 статті 300 ГПК України.

Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій у даній справі прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову. На підставі викладеного вважаю, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2019 у справі № 927/833/18 слід було залишити без змін.

Суддя О.А. Кролевець