Рішення

від 27.08.2020 по справі 640/13521/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Київ № 640/13521/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмового провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (далі також - позивач, ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна , Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 №1292615147 і №1302615147.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а також необґрунтованістю висновків самого акта перевірки від 01.03.2019 №49/26-15-14-07-01-10/38536556, на підставі якого такі рішення суб?єкта владних повноважень були прийнятті. Позивач стверджує, що про реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ Варта Плюс та про фактичне отримання від нього результатів рекламних послуг, що були використані ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна у своїй господарській діяльності (а саме в рамках договорів із третіми особами - замовниками таких послуг). Поряд з цим, позивач посилався на незаконність дій контролюючого органу щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна з мотиву відсутності відповідного судового рішення про призначення такого роду перевірки в розумінні пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Також використання в акті перевірки інформації про свого контрагента (ТОВ Варта Плюс ) позивач вважає незаконним, оскільки останній свої згоди на поширення інформації щодо нього органу ДФС не надавав. Одночасно позивач зазначив, що наведена в тексті акта перевірки податкова інформація та посилання контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних проваджень, де фігурує контрагент, не спростовує достовірність податкового та бухгалтерського обліку ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/13521/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з проведенням судового засідання.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими матеріалами (а саме: копією облікової картки суб?єкта фіктивного підприємництва, роздруківкою тексту ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 у справі №760/17501/17 щодо надання дозволу на тимчасовий доступ до речей документів ТОВ Скайбілдінг+ з можливістю вилучення оригіналів документів, роздруківку зображення (print screen) з екрану на комп?ютері, що містить відомості про дати відкриття/закриття банківських рахунків платника податків - ТОВ Варта Плюс ). Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна виявлено відображення платником у податковому обліку результатів господарських операцій з контрагентом ТОВ Варта Плюс , який за даними органів ДФС має ознаки суб`єкта фіктивного підприємництва. Відповідач вважає, що вказані господарські операції в дійсності не відбувалися, а були лише задокументовані позивачем на папері, оскільки: ТОВ Варта Плюс не декларувало придбання у третіх осіб послуг (робіт) за аналогічною номенклатурою, та водночас ТОВ Варта Плюс не мало необхідних основних засобів і достатньої кількості трудових ресурсів для надання розглядуваних послуг. За змістом ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 05.02.2018 у справі №760/3250/18- к в рамках досудового розслідування згідно показів в якості свідка ОСОБА_1 було встановлено непричетність останнього, як директора та засновника, до фінансово-господарської діяльності ТОВ Варта Плюс .

Крім того, представник відповідача навів свої зауваження щодо змісту поданих позивачем разом з цим позовом документів (договору від 20.04.2016 №200416/1, звітів про виконання робіт/надання послуг). Так, в тексті договору від 20.04.2016, укладеному між ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна і ТОВ Варта Плюс , зазначені такі відомості про розрахунковий рахунок постачальника: № НОМЕР_1 в АТ ОТП БАНК (МФО 300528). Разом з тим, за даними отриманих з банківської установи відомостей вказаний банківський рахунок було відкрито лише 22.04.2016. В текстах звітів про виконання робіт/надання послуг до актів від 16.05.216 за №В-83007 і №В-83006 вказані періоди проведення рекламних заходів, що починаються з 1 квітня 2016 року (тобто, ще до моменту укладення договору від 20.04.2016). При цьому, всі подані позивачем звіти до актів наданих послуг відповідач вважає дефектними. Дані обставини, на думку представника відповідача, також вказують на нереальність перевіряємих господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2019 у даній справі призначено судове засідання для виклику та допиту в якості свідка ОСОБА_1 з питань, що стосуються спірних господарських операцій.

Однак у призначені судові засідання свідок з незалежних від суду причин не з?явився.

Присутні у судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти задоволення таких вимог позивача заперечував.

Крім того, сторони подали до суду письмові відповідь на відзив, заперечення та додаткові пояснення.

15.10.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Упродовж періодів з 02.07.2018 по 03.07.2018, з 15.02.2019 по 22.02.2019 (з урахуванням періодів зупинення перевірки до отримання органу досудового слідства вилучених у платника документів, та продовження терміну проведення перевірки) працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 12.12.2017. За результатом такої перевірки відповідачем складений акт від 01.03.2019 №49/26-15-14-07-01-10/38536556 (далі також - акт перевірки).

Така документальна перевірка була призначена відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у справі № 757/74368/17-к, ухваленої в рамках кримінального провадження №32017100060000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2018 №10245, від 03.07.2018 №10585, від 13.02.2019 №1777 та від 20.02.2019 №2268.

Згідно розд. ІV Висновок цього акта перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні платником податку на прибуток всього на загальну суму 77 071 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні платником податку на додану вартість за звітний період травень 2016 року на 85 635 грн.

Як вбачається зі змісту пп. 3.1.1 - 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІІ Описова частина акта перевірки, такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним. За даними поданої ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, товариство задекларувало податковий кредиту у сумі 85 634,50 грн. по операціях з постачальником ТОВ Варта Плюс .

За наслідками дослідження отриманих до перевірки документів перевіряючими встановлено, що між ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна і ТОВ Варта Плюс був укладений договір про виконання робіт (надання послуг) від 20.04.2016 №2004166/1. Вказаний договір поставки від імені виконавця (ТОВ Варта Плюс ) підписано ОСОБА_1 , як директором.

На підставі цього договору складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016 за №№ В-83009, В-83006, В-83007 і №В-83008, всього на загальну суму 513 807 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 634,50 грн.).

За даними картки рахунку 631 на кінець перевіряємого періоду кредиторська заборгованість становить 454 719 грн.

За наслідками дослідження цих актів надання послуг перевіряючі дійшли висновків, що при наявності відомостей про номенклатуру послуг такі акти не містять інформацію про конкретний час та місце надання тієї чи іншої послуги, ким та за яких обставин були надані такі послуги.

Одночасно в тексті акта перевірки зафіксовано про не надання до перевірки документів, які б підтверджували надання таких послуг (як то: звітів про надання послуг, фото звітів проведених заходів, калькуляцій із зазначенням витрат і ресурсів, інших первинних документів, що підтверджують реальність отримання та подальше використання зазначених в актах послуг).

Також аналізуючи наявну в органах ДФС податкову інформацію щодо контрагента позивача було з?ясовано, зокрема наступне: ТОВ Варта Плюс взято на податковий облік в ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області. На період перевіряємих взаємовідносин директором цього товариства був ОСОБА_1 . Остання податкова декларація з податку на додану вартість Товариством подана за звітний період липень 2017 року. Свідоцтво платника ПДВ від 01.08.2015 анульоване за рішенням контролюючого органу 26.09.2018. За даними поданого податкового розрахунку форми №1ДФ за 9-ть місяців 2016 року зафіксовано кількість працюючих - 1 особа. Відповідно до поданого фінансового звіту суб?єкта малого підприємництва за 9-ть місяців 2016 року, станом на початок на кінець звітного періоду на балансі підприємства основні засоби відсутні. За даними Єдиного реєстру податкових накладних упродовж перевіряємого періоду на адресу ТОВ Варта Плюс (як отримувача послуг) податкові накладні з постачання послуг рекламного характеру не виписувалися.

Відповідно до АІС Облікова картка суб?єкта фіктивного підприємництва по ТОВ Варта Плюс внесена інформація від 23.05.2017.

Поряд з цим, листом від СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2019 №1197/26-15-23-1019 надано письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування по кримінальному провадженню №32018100060000011 від 18.01.2018. Зокрема, в рамках досудового розслідування кримінального провадження було допитано в якості свідка ОСОБА_1 , результати якого оформлено протоколом допиту. Так, допитаний свідок повідомив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Варта Плюс та про реєстрацію такої юридичної особи за грошову винагороду.

Крім того, з тексту розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Солом?янського районного суду м. Києва у справі №760/3250/18-к перевіряючі дійшли умовиводу, що ТОВ Варта Плюс фігурує як суб?єкт задіяний схемі мінімізації податкових зобов?язань.

З огляду на наведені обставини у сукупності перевіряючі дійшли висновку про нереальність задекларованих позивачем операцій з ТОВ Варта Плюс та про відсутність в останнього можливості вчинення таких господарських операцій.

02.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло наступні оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за №1292615147 форми Р , яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 115 606,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 77 071 грн., за штрафними санкціями - 38 535,50 грн.);

- за №1302615147 форми Р , яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 128 452,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 85 635 грн., за штрафними санкціями - 42 817,50 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.06.2019 №26264/6/99-99-11-04-02-25 залишило скаргу ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна на вказані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 Дохід та 16 Витрати , що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5 і 7 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Згідно з п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зокрема, п. 11, 12 і 15 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).

До складу загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. інші витрати.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.4 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оглянувши подані позивачем разом із позовом копії документів суд встановив, що між ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (як замовником), в особі директора Морозової Н.М., і ТОВ Варта Плюс (як виконавцем), в особі директора Раковського А.В., укладено договір про виконання робіт/надання послуг №200416/1 від 20.04.2016.

За змістом умов цього договору виконавець зобов?язується виконати роботи/надати послуги, перелік яких вказаний в п. 1.2 даного Договору (а саме: послуги з розроблення рекламних матеріалів, розміщення, розповсюдження рекламної інформації про товари/послуги, юридичну/фізичну особу; послуги з проведення рекламних та маркетингових акцій та інших заходів рекламно-інформаційного характеру; інші рекламні послуги), а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконані роботи/надані послуги.

Виконавець зобов`язується, зокрема: забезпечити повне, своєчасне та якісне надання послуг/виконання робіт; дотримуватися умов договору при виконанні робіт/наданні послуг по договору.

При цьому, виконавець має право залучати до виконання своїх обов`язків за договором третіх осіб, залишаючись водночас відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи й виконання всіх прийнятих за даним договором зобов`язань.

Замовник зобов`язується на вимогу виконавця надавати виконавцеві інформацію, документи та інші предмети, необхідні для виконання робіт/надання послуг по договору.

Передача результатів робіт/послуг, виконаних за даним договором у власність на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг. Акти здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг є підтвердження виконання робіт/надання послуг виконавцем належним чином та приймання їх замовником.

За виконання робіт/надання послуг відповідно до умов даного договору замовник виплачує виконавцеві вартість робіт/послуг, на підставі виставлених виконавцем рахунків. Всі розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі згідно з наданими виконавцем рахунками. Датою оплати робіт/послуг вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник зобов`язується компенсувати виконавцеві додаткові витрати, що виникли в ході виконання умов даного договору, якщо вони узгоджені сторонами.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов?язань за зазначеним договором позивач надав суду копії таких документів:

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016 за №В-83009 на суму 199 330 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 221,37 грн.). За змістом цього акта ТОВ Варта Плюс передало ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна результати послуг з організаційної підтримки проведення рекламних заходів, в обсязі однієї послуги. В тексті цього акта надання послуг відсутні посилання на додатки (як то звіти, фотозображення, носії інформації) до такого акта;

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016 за №В-83008 на суму 137 757 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 959,50 грн.). За змістом цього акта ТОВ Варта Плюс передало ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна результати послуг з організації розповсюдження рекламної інформації в торгівельних мережах, в обсязі однієї послуги. В тексті цього акта надання послуг відсутні посилання на додатки (як то звіти, фотозображення, носії інформації) до такого акта;

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016 за №В-83007 на суму 112 820 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 803,33 грн.). За змістом цього акта ТОВ Варта Плюс передало ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна результати послуг щодо підбору та забезпечення роботи промоперсоналу при проведенні рекламних заходів, в обсязі однієї послуги. В тексті цього акта надання послуг відсутні посилання на додатки (як то звіти, фотозображення, носії інформації) до такого акта;

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016 за №В-83006 на суму 112 820 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 803,33 грн.). За змістом цього акта ТОВ Варта Плюс передало ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна результати послуг щодо підбору та забезпечення роботи промоперсоналу при проведенні рекламних заходів, в обсязі однієї послуги. В тексті цього акта надання послуг відсутні посилання на додатки (як то звіти, фотозображення, носії інформації) до такого акта;

- роздруківками текстів з назвою звіт про виконання робіт/надання послуг до відповідного акта, разом з роздруківками фотозображень - що не погоджені та не підписані представниками сторін.

У контексті зі змістом поданих позивачем документів (а саме роздруківок звітів) представник відповідача подав до суду копію листа ТОВ Лекс Холдинг вих.№019-ЛХ-22 від 16.08.2019, наданого у відповідь на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві. Відповідно до тексту цього листа, ТОВ Лекс Холдинг , як оператор ТРЦ Караван у м. Києві (за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12) не підтвердив наявність взаємовідносин з ТОВ Варта Плюс , та водночас повідомив про факт здійснення господарських операцій з ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна протягом квітня-травня 2016 року (а саме щодо розміщення рекламних матеріалів на території ТРЦ).

Позивач згідно тексту своїх заперечень від 11.10.2019 просив суд не враховувати вказаний документ (лист) як належний доказу та такий, що поданий до суду з порушенням норм процесуального права.

Проаналізувавши зміст перелічених вище актів надання послуг, з урахуванням встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що останні не розкривають зміст та обсяг наданих послуг (зокрема, не дають можливість ідентифікувати, яку саме продукцію та в яких спосіб було прорекламовано, кількість задіяних при цьому матеріальних і трудових ресурсів, калькуляцію вартості таких послуг). Натомість, ці акти надання послуг є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Щодо поданих позивачем до суду роздруківок текстів з назвою звіт про виконання робіт/надання послуг, як таких що оформлені до вказаних актів надання послуг, то суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи доказів того, що такі звіти були складені саме ТОВ Варта Плюс в якості доповнення до актів надання послуг та за наслідками реально наданих послуг.

Інших первинних документів, а також жодних документів, що підтверджують обставини проведення ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна у період розглядуваних господарських відносин та в подальшому розрахунку з ТОВ Варта Плюс за надані послуги або здійснення товариством до сьогодні відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед названим контрагентом позивач до суду не подав. Документальних доказів висування контрагентом письмових претензій на адресу позивача у зв?язку з несплатою ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна вартості поставленої партії товарів, позивач до суду також не подав.

У контексті з наведеним суд зазначає, що в розумінні норм пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України отримання платником послуги від контрагента без висування останнім вимоги щодо компенсації вартості таких послуг (тобто, безоплатно отримані товари), не є підставою для нарахування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Крім того, в тексті позовної заяви позивач пояснив, що необхідність укладання договору від 20.04.2016№200416/1 з ТОВ Варта Плюс була обумовлена необхідністю виконання ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна , як підрядною організацією, певних робіт (послуг) рекламного характеру на користь третіх осіб - генеральних замовників (ТОВ Проторія і ПрАТ Моделіс Україна ). В обгрунтування наведеного позивач подав до суду копії таких документів: договору №12-03/2015 від 12.03.2015, укладеного між ТОВ МТІ (як замовником) і ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (як виконавцем) щодо надання комплексу послуг з просування товарів замовника під торговими марками Samsung і Lenovo , угоди про заміну сторони зобов?язання від 01.07.2015 в рамках такого договору, додатків до цього договору; договорів №МС1500-6887 від 27.08.2015 і №МС 1600-7120 від 11.02.2016, укладених між ПрАТ Монделіс Україна (як замовником) і ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (як виконавцем) щодо надання комплексу послуг з просування товарів замовника під торговими марками КОРОНА , Milka , БАРНІ , ЛЮКС , TUC , DIROL і PICNIC , шляхом розміщення рекламних матеріалів з рекламою товарів, на торговій площі і обладнанні мереж магазинів самообслуговування та/або носіях мереж кіосків, додатку та доповнення до цього договору, а також актів прийому-передачі (приймання наданих) послуг до таких договорів, звітів про виконання робіт/надання послуг.

Дослідивши вказані документи, суд встановив, що останні також не містять відомості про те, що ті чи інші послуги рекламного характеру були наданні за сприянням субпідрядної організації - ТОВ Варта Плюс , а не самим ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна .

Наведене у свої сукупності дає суду підстави для висновку, що надані позивачем до матеріалів цієї справи первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна і ТОВ Варта Плюс , що зафіксовані в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016.

У зв?язку з цим висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України суд вважає нормативно та документально обґрунтованими, а збільшення контролюючим органом (відповідачем) позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, - відповідно правомірними, що виключає підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019.

При ухвалені такого судового рішення суд дійшов висновку про відхилення доводів позивача на наявні, на його думку, порушення порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки за змістом акта перевірки вбачається, що ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна допустило працівників ГУ ДФС у м. Києві до проведення зазначеної документальної перевірки. При цьому, ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна не оскаржувало окремо в судовому порядку до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ані накази органу ДФС про призначення (продовження) документальної перевірки, ані дії контролюючого органу (його посадових осіб)щодо призначення та/або проведення такої перевірки.

Наведені обставини у свою чергу нівелюють правові наслідки процедурних порушень контролюючого органу під час призначення такої перевірки (у випадку наявності таких). Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №807/2062/17.

В ході розгляду даної справи суд не надав правову оцінку наведеному в тексті акта перевірки посиланню на наявність протоколу допиту в якості свідка директора ТОВ Варта Плюс ОСОБА_1 , оскільки належним чином засвідчену копію такого протоколу допиту свідка відповідач на письмову вимогу суду не подав, а ОСОБА_1 на виклики суду також не з?явився.

При цьому, суд зазначає, що за змістом норми ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства Україна пояснення та/або протокол допиту свідка також не є обов?язковим для адміністративного суду доказам на відміну від вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

В рамках розглядуваного спору відповідач не подав до суду та не повідомив суду про наявність вироків районного суду про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за фактом фіктивного підприємництва, підробки документів, та/або притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна за ухилення від сплати податків, та взагалі про обставини відкриття кримінальних проваджень за вказаними фактами.

Разом з тим обставина відсутності наразі вироків судів не спростовують наведених вище по тексті цього рішення висновків суду про правомірність висновків акта перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок