Постанова

від 09.11.2020 по справі 640/13521/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13521/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.04.2019 року № 1292615147 і № 1302615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що висновок про відсутність реального характеру господарських операцій не відповідає фактичним обставинам справи та наданим позивачем доказам на підтвердження відповідних обставин.

Також, апелянт наголошує, що висновок суду про відхилення доводів позивача про наявні порушення порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням законодавства та правовим висновками Верховного Суду. Позивач вважає, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на перевірку не є тим судовим рішенням, яке визначено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України як обставина для проведення позапланової перевірки.

У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

26 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в яких відповідач наводить практику Верховного Суду на обґрунтування позиції контролюючого органу.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих відповідачем пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, впродовж періодів з 02.07.2018 по 03.07.2018, з 15.02.2019 по 22.02.2019 (з урахуванням періодів зупинення перевірки до отримання органу досудового слідства вилучених у платника документів, та продовження терміну проведення перевірки) працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 12.12.2017. За результатом такої перевірки відповідачем складений акт від 01.03.2019 №49/26-15-14-07-01-10/38536556 (далі також - акт перевірки).

Така документальна перевірка була призначена відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к, ухваленої в рамках кримінального провадження №32017100060000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2018 року № 10245, від 03.07.2018 року № 10585, від 13.02.2019 року № 1777 та від 20.02.2019 року № 2268.

Згідно розд. ІV Висновок цього акта перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні платником податку на прибуток всього на загальну суму 77 071 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні платником податку на додану вартість за звітний період травень 2016 року на 85 635 грн.

02.04.2019 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло наступні оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за № 1292615147 форми Р , яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 115 606,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 77 071 грн., за штрафними санкціями - 38 535,50 грн.);

- за № 1302615147 форми Р , яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 128 452,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 85 635 грн., за штрафними санкціями - 42 817,50 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.06.2019 року № 26264/6/99-99-11-04-02-25 залишило скаргу ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна на вказані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 року без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що надані позивачем до матеріалів цієї справи первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна і ТОВ Варта Плюс , що зафіксовані в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2016.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відхилення доводів позивача про наявні, на його думку, порушення порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки за змістом акта перевірки вбачається, що ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна допустило працівників ГУ ДФС у м. Києві до проведення зазначеної документальної перевірки. При цьому, ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна не оскаржувало окремо в судовому порядку до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ані накази органу ДФС про призначення (продовження) документальної перевірки, ані дії контролюючого органу (його посадових осіб)щодо призначення та/або проведення такої перевірки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна наголошували, в першу чергу, про відсутність, на думку позивача, правових підстав для проведення відповідної перевірки, наслідком проведення якої стало винесення оскаржуваних в межах даної справи податкових повідомлень-рішень.

Так, Верховний Суд у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) висловлював правову позицію, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

В той же час, в контексті вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, судова палата відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція в подальшому також була викладена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/5011/18.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим відхилення судом першої інстанції доводів позивача щодо наявного, на його думку, порушення порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки, з огляду на те, що позивачем було допущено ГУ ДФС у м. Києві до проведення зазначеної документальної перевірки, оскільки таке тлумачення суперечить завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України та правовому висновку судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

При цьому, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, колегія суддів вважає за необхідне, в першу чергу, надати правову оцінку доводам позивача щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо порядку призначення та проведення такої перевірки, оскільки на думку апелянта, останні зумовлюють протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, однією з правових підстав, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення документальної перевірки ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 12.12.2017 стала ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к, ухвалена в рамках кримінального провадження № 32017100060000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Така документальна перевірка була призначена наказами ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2018 року № 10245, від 03.07.2018 року № 10585, від 13.02.2019 року № 1777 та від 20.02.2019 року № 2268.

За своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія.

Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, як самостійної дії.

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали зокрема слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 164 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

Викладене свідчить про те, що строк дії рішення суду на підставі якого прийнято спірний наказ не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали, про що також було роз`яснено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к.

Разом з тим, ухвалою слідчого судді не лише надано дозвіл на проведення перевірки, а й доручено відповідачу провести перевірку у строки встановлені Податковим кодексом України, що свідчить про те, що призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки повинно бути здійснене уповноваженим органом у межах дії рішення суду, яким така перевірка призначена. У даному випадку, строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати одного місяця з дня постановлення такої ухвали.

Відтак, колегією суддів при дослідженні матеріалів справи встановлено очевидний факт того, що строк дії ухвали слідчого судді від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к про надання дозволу на призначення позапланової документальної перевірки позивача, на момент прийняття наказу про проведення перевірки від 21.06.2018 року № 10245 та інших (про продовження строку перевірки) закінчився, що свідчить про призначення проведення перевірки наказом поза межами дії рішення на підставі якого така перевірка призначена.

З резолютивної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к вбачається, що було задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Станкова О. П. про надання дозволу на призначення документальної позапланової перевірки та надано дозвіл на призначення у кримінальному проваджені №32017100060000055 документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ УКРАЇНА (код 38536556), на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 2016 по 12.12.2017 року.

Статтею 533 Кримінального процесуального Кодексу України обумовлена обов`язковість рішення суду, які набрали законної сили, для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

В даному випадку, ухвала слідчого судді від 12.12.2017 року у справі № 757/74368/17-к, якою надано дозвіл на проведення позапланової перевірки позивача у кримінальному провадженні на момент виникнення спірних правовідносин, була обов`язковою та підлягала виконанню контролюючим органом у межах її дії.

Разом з тим, за змістом положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки.

Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов`язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання постанови про призначення перевірки , зокрема слідчого судді у кримінальній справі.

Викладене свідчить про те, що приймаючи спірний наказ про призначення перевірки позивача на підставі вказаної ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який надає право відповідачу на проведення перевірки на підставі рішення суду про призначення перевірки , в той час як в даному випадку мало місце надання дозволу на її проведення.

Аналогічна правова позиція про те, що передумовою прийняття наказу про проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є саме отримання рішення суду про призначення перевірки була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 804/4855/16, від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/1068/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що призначена та проведена ГУ ДФС у м. Києві документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 12.12.2017, за наслідком якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була здійснена без дотримання вимог податкового законодавства щодо призначення і проведення такої.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що акт перевірки від 01.03.2019 року № 49/26-15-14-07-01-10/38536556 не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, що і було встановлено під час розгляду даної справи. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та мають бути скасовані.

Як вже було зазначено вище, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, вказав, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова перевірка позивача, за висновками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.04.2019 року № 1292615147 і № 1302615147, не може створювати жодних правових наслідків, а тому, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих відповідачем пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно з платіжним дорученням № 8233 від 10 липня 2019 року у розмірі 3 660,88 грн. та за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 4872 від 02 вересня 2020 року у розмірі 5 491,32 грн.

А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у загальному розмірі 9 152,20 грн.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02 квітня 2019 року № 1292615147 та № 1302615147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 , код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (адреса: 04071, м. Київ, вул.. Воздвиженська, 41, код ЄДРПОУ 38536556), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 9 152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст виготовлено 09.11.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна