Постанова

від 26.08.2020 по справі 420/6977/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6977/19 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - Малюченко А.С.

представника позивача - Фомічова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Адалекс до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Адалекс (далі - ТОВ АДАЛЕКС ) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 року №0032951408 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 134 135 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 567 068 грн, №0032961408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 23 410 грн, №0032861408 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 190 703 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 297 676 грн., №0033001408 про застосування штрафних санкцій у розмірі 42 242 грн. Наведені рішення прийняті на підставі Акту № 000357/15-32-14-08/38574497 від 25.60.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Адалекс .

Позивач не згодний з висновками Акту перевірки про порушення ним: - п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого занижено суми податку на прибуток на суму 1190703,00 грн; - п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.20 ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1134135,00 грн; - п. 201.3 ст. 201 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ; - п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ в результаті чого не зареєстровані в ЕРПН по податковим зобов`язанням з ПДВ податкові накладні на загальну суму 84484,00 грн та зареєстровані з порушенням строку реєстрації на суму 7 234,41 грн.

Зазначив, що жодного порушення норм податкового законодавства ним не допущено, а для здійснення перевірки посадовим особам контролюючого органу надані всі первинні документи, на підставі яких сформовані бухгалтерський та податковий обліки.

Податковий орган в Акті зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ АДАЛЕКС у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини із суб`єктами господарювання, у тому числі з ТОВ Виробничо-торгова компанія ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЕКО-БЕКОН та ТОВ ЄВРО ПАУЕР .

В результаті перевірки первинних документів ТОВ АДАЛЕКС з господарських операцій з зазначеними контрагентами-постачальниками, опрацювання податкової інформації, яка зібрана згідно зі ст.ст. 72 і 73 ПК України, даних Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючий орган прийшов до висновку про не реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками, у зв`язку з чим на підставі Акту перевірки № 000357/15-32-14-08/38574497 від 25.60.2019 склав податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що TOB ВТК АДАЛЕКС здійснює свою господарську діяльність ще з лютого 2013 року, має власний та орендований автотранспорт для здійснення господарської діяльності, також на підставі договорів оренди користується офісним приміщенням та нежитловими приміщеннями (холодильна камера).

Щодо його контрагентів ТОВ Виробничо-торгова компанія ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЕКО-БЕКОН та ТОВ ЄВРО ПАУЕР позивач зазначив, що відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату проведення перевірки ТОВ ВТК АДАЛЕКС та станом на дату подання позову до суду вказані контрагенти є діючими підприємствами, зареєстровані платниками ПДВ, справ про банкрутство щодо них не порушено.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень контрагенти звертались до суду за захистом своїх прав та інтересів. Вказані відомості з офіційних відкритих баз даних мережі Інтернет ще раз підтверджує, що на час здійснення позивачем господарських операцій підприємства реально функціонували та здійснювали господарську діяльність.

Посилання контролюючого органу на оперативну інформацію щодо відсутні фізичних, технічних та технологічних можливостей у ТОВ ЕКО-БЕКОН , ТОВ ВТК ЄВРО-ГРУП для здійснення господарської діяльності не має відношення до господарських операцій між ТОВ АДАЛЕКС з вказаними контрагентами, оскільки така інформація не мала свого підтвердження на час здійснення господарських операцій між зазначеними суб`єктами та була зібрана значно пізніше.

При описанні нереальності господарських операцій між TOB ВТК АДАЛЕКС та ТОВ ЄВРО ПАУЕР контролюючий орган посилається на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09.2018 по справі №265/1944/19, відповідно до змісту якої в провадженні 3-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32018050000000027 від 28.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Позивач звертає увагу суду, що контролюючий орган посилається на ухвалу, яка Центральним районним судом м. Миколаєва не виносилася та відсутня в Єдиному реєстрі судових рішень. Крім того, при її наявності вона не є доказом здійснення протиправної діяльності посадовими особами ТОВ ЄВРО ПАУЕР , оскільки ч. 6 ст. 78 КАС України розповсюджується лише на особу щодо якої постановлено відповідний вирок.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства, категорично не погоджується з доводами позивача, вказуючи на наступне.

Під час проведення перевірки за результатами аналізу податкової інформації щодо ТОВ ЕКО-БЕКОН за період з 01.01.2016 по 20.02.2018 року встановлено неможливість підтвердження реальності господарських операцій з питань придбання товарів (робіт, послуг) у постачальників та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, у зв`язку з відсутністю платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням, наявність вироку суду щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та неможливістю проведення відповідних контрольно-перевірочних заходів.

Також відповідно до опрацьованої в ході перевірки податкової інформації, яка зібрана згідно ст.ст. 72 і 73 ПКУ та підлягає використанню згідно п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу, та здійснених заходів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ ВТК ЄВРО-ГРУП із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період березень - квітень 2017 року.

Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ ЄВРО ПАУЕР за 2018 року до органів ДФС не звітувало, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за період 2018 року до органів ДФС не надані, декларація з податку на прибуток за період 2018 року не надана до органів ДФС, звіт 1-ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб) за період 2018 до органів ДФС не надано. Таким чином, встановлено перерахування коштів у загальній сумі 428 046,24 грн в.т.ч. ПДВ у сумі 71 341,04 грн. за нереальними господарськими операціями на розрахункові рахунки підприємства ТОВ ЄВРО ПАУЕР .

У зв`язку з нереальністю господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами ним занижений дохід, що призвело за заниження податну на прибуток, та занижений податковий кредит з ПДВ.

Також за даними зворотно - сальдових відомостей та журналів - ордерів по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на початок перевіряє мого періоду 01.01.2016 рахується кредиторська заборгованість в сумі 951272,84 грн по контрагентам-постачальникам: ТОВ КРАМАР ЛТД`в сумі 249950,27 грн., ТОВ КРИМКОНСЕРВ СЕРВІС в сумі 104144,80 грн та ПП РОМЕН-ДОЛИНА , в сумі 597177,77 грн.

Представник відповідача у відзиві також зазначив, що перевіркою встановлено, що ТОВ ВТК АДАЛЕКС було складено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН терміном понад 15 календарних днів та навів таблицю, яка наявна в акті щодо порушення строків реєстрації по 4 податковим накладним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0032861408 від 11.07.2019 року (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1488379,00 грн (1 190 703,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 297676,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 274 343,00 грн. (1 019 474,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 254 869,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0032951408 від 11.07.2019 року (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1701203,00 грн (1 134 135,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 567068,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 336 659,00 грн. (891 106,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 445 553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0032961408 від 11.07.2019 року (форма В4 ) про застосування штрафних санкцій на суму 23 410 грн. щодо зменшення від`ємного значення суми ПДВ за звітні періоди жовтень, листопад, грудень 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ВСТАНОВЛЕНО

ТОВ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ АДАЛЕКС зареєстровано 27.02.2013 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 28.02.2013 року, є платником ПДВ. Видами діяльності позивача є: код КВЕД 10.11 Виробництво м`яса; код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ АДАЛЕКС використовує власний транспортний засіб ГАЗ 330214, реєстраційний номер НОМЕР_1 та орендовані транспортні засоби автомобіль марки DAF, модель LF45.220, вантажний фургон-рефрижератор, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки DAF, модель XF105.410, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; напівпричіп марки FLOOR, модель FLO 12-27, спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Д/П худоби-Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Позивач користувався офісним приміщенням № 6, 7 за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21, та нежитловим приміщенням (холодильна камера) площею 375 кв.м. за адресою: 8 км + 100 м автошляху Одеса-Київ-Санк-Петербург, Одеської області, Біляївського р-ну, Усатівської сільської ради.

На підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 08.05.2019 № 3462 з 28.05.2019 року по 18.06.2019 року ГУ ДФС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 000357/15-32-14-08/38574497 від 25.60.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ АДАЛЕКС .

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області 11.07.2019 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

№0032861408 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 488 379,00 грн (1 190 703,00 грн за податковими зобов`язаннями, 297 676,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

№0032951408 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 701 203 грн (1 134 135,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 567 068,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

№0032961408 форми В4 про застосування штрафних санкцій на суму 23 410 грн. щодо зменшення від`ємного значення суми ПДВ за звітні періоди жовтень, листопад, грудень 2018 року;

№0033001408 форми ПН про застосування штрафних санкцій на суму 42 242,00 грн щодо відсутності та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних /розрахунків коригування на суму ПДВ - 84 484,00 грн.

У висновку Акту перевірки від 25.60.2019 року щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ АДАЛЕКС :

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, п. 5, п. 7 , п. 21, п. 28 П(С)БО 15 Дохід затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п. 1, п. 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 190 703 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 134 135 грн;

- завищення суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість всього у сумі 46 818 грн за періоди звітності жовтень, листопад 2018 року;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 6033 грн за період звітності грудень 2018 року;

- порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації в сумі 7234,41 грн та не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 84 484 грн.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 134 ПКУ визначений об`єкт оподаткування податком на прибуток, яким відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 П(С)БО 15 Дохід затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п.7 П(С)БО 15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг);чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до п.8 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших

активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: - покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); - підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; - є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Пунктом 21 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Підпунктом 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Стаття 188 ПК України визначає базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 193 ПК України щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Судом враховано, що позивачем не спростовувались висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток, яке відбулось у зв`язку з не відображенням в інших доходах, визначених за правилами бухгалтерського обліку, а саме кредитної заборгованості, термін позовної давності якої сплинув станом на 31.12.2018 року (2018 рік - 951 273 грн.).

Крім того, позивачем не спростовано зазначені в Акті перевірки порушення щодо заниження податкових зобов`язань на 243 029 грн у зв`язку: з не включенням до податкових зобов`язань суми ПДВ, розрахованої виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, всього в сумі 84 484,00 грн.; - з формуванням податкового кредиту за товари поставлені, але не оплачені протягом 1095 днів, не відкоригована сума податкового кредиту на 158 545,00 грн. за грудень 2018 року. Відповідно є правомірним застосування до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням №0033001408 форми ПН про застосування штрафних санкцій на суму 42 242,00 грн щодо відсутності та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних /розрахунків коригування на суму ПДВ 84 484,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0032861408 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 488 379,00 грн.; №0032951408 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 701 203 грн.; №0032961408 форми В4 про застосування штрафних санкцій на суму 23 410 грн. щодо зменшення від`ємного значення суми ПДВ за звітні періоди жовтень, листопад, грудень 2018 року - підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість був також висновок перевіряючих про нереальністю господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Виробничо-торгова компанія ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЕКО-БЕКОН та ТОВ ЄВРО ПАУЕР , при цьому в Акті перевірки не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ АДАЛЕКС укладено з ТОВ ЕКО-БЕКОН договір поставки від 01.07.2017 №010717/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором. Поставка товару здійснюється на умовах EXW: Житомирська область, Пулинський р-н, смт. Пулини, вул. Шевченко, 133.

На підставі вказаного договору ТОВ ВТК АДАЛЕКС в липні-серпні 2017 було придбано товар (м`ясо яловиче 1 категорії заморожене в напівтушах) у кількості 35 101,77 кг. за ціною 50-51 грн, у контрагента-постачальника, платника ПДВ, ТОВ ЕКО-БЕКОН на загальну суму 2 130 348,13 грн, ПДВ 355 058,02 грн. Поставка здійснювалася транспортним засобом позивача, який належить йому на праві власності, про що зазначено в ТТН. ТОВ ВТК АДАЛЕКС сплатила на користь ТОВ ЕКО-БЕКОН вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями.

Податкові накладні за поставлений товар були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображені в податковій звітності на загальну суму 355 058,02 грн. Податкові накладні, які складені контрагентом позивача та зареєстровані в ЄРПН, були підставою для формування позивачем податкового кредиту (т.1 а.с.159-198).

Крім того, ТОВ АДАЛЕКС уклало з TOB ВТК ЄВРО-ГРУП договір поставки від 03.04.2017 №030417/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний поставити покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити, у кількості, асортименті та по цінах м`ясну продукцію, зазначену у відповідних накладних до договору, що виписуються на кожну поставку товару. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника або шляхом самовивозу покупцем.

На підставі вказаного договору ТОВ ВТК АДАЛЕКС в квітні 2017 р. було придбано товар (м`ясо яловиче вищого сорту заморожене, м`ясо яловиче другого сорту заморожене, м`ясо яловиче охолоджене першого гатунку на кості, м`ясо яловичини в напівтушах та рулька яловича заморожена) у кількості 44893,08 кг за ціною 50-57 грн, у контрагента - постачальника платника ПДВ, ТОВ ВТК ЄВРО-ГРУП , на загальну суму 3 105 349,59 грн, ПДВ 517 558,27 грн.

Поставка здійснювалася транспортним засобом позивача, який належить йому на праві власності, про що зазначено в ТТН. Податкові накладні, які складені контрагентом позивача та зареєстровані в ЄРПН, були підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Також, ТОВ АДАЛЕКС уклало з ТОВ ЄВРО ПАУЕР договір купівлі-продажу від 11.10.2017 №003355, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються ПММ ), Відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій Постачальника. Мережа АЗС - автозаправні станції, що працюють під ТМ БРСМ Нафта , на яких Покупець має право отримати ПММ відповідно до умов цього Договору.

ТОВ ВТК АДАЛЕКС в жовтні 2017, лютому, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018 року було придбано товар - ПММ паливним карткам у контрагента - постачальника платника ТОВ ЄВРО ПАУЕР на загальну суму 428 046,20 грн, ПДВ 71 341,05 грн. Придбане пальне використовувалося для заправки транспортного засобу позивача, який належить йому на праві власності, та двох орендованих транспортних засобів.

ТОВ ВТК АДАЛЕКС сплатила на користь ТОВ ЄВРО ПАУЕР вартість поставленого товару, що не заперечується в Акті перевірки. Податкові накладні, які складені контрагентом позивача та зареєстровані в ЄРПН, були підставою для формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 71 341,05 грн.

Наявність первинних документів щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ЕКО-БЕКОН , TOB ВТК ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЄВРО ПАУЕР та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача не спростовується відповідачем.

Апелянт зазначає, що вказані операції були лише відображені у вказаних обліках позивача, проте самі господарські операції не здійснювались.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження реальності господарських відносин колегія суддів приходить до висновку, що виконання договорів позивача з ТОВ ЕКО-БЕКОН , TOB ВТК ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЄВРО ПАУЕР підтверджена первинними документами: податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, ТТН.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Апелянт також вказує на те, що висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що операції реально не були здійснені, оскільки згідно податкової інформації у контрагента не достатньо ресурсів щодо виконання робіт.

Однак, вказаний Акт не містить обставин з відповідними доказами, що господарські операції не відбулись, що не настали зміни майнового стану платника податків за результатами їх здійснення. При вказаних обставинах неправомірне нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій порушують його майнові права.

В Акті перевірки щодо порушень податкового законодавства позивачем по господарським взаємовідносинам із зазначеним в Акті контрагентами ТОВ ЕКО-БЕКОН , TOB ВТК ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЄВРО ПАУЕР не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), згідно із п. 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що фактично висновки перевіряючих про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на наявних в базах податкового органу податкової інформації відносно контрагентів позивача щодо наявності основних засобів, чисельності працюючих, його контрагентів, які не подають звітність, тобто здійснюється обрив ланцюга постачання.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагенти не перевірялись, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку №727.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ ЕКО-БЕКОН , TOB ВТК ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЄВРО ПАУЕР підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

При цьому суд враховує, що статтею 10 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРЮО,ФОР та ГФ.

Саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з контрагентами ТОВ ЕКО-БЕКОН , TOB ВТК ЄВРО-ГРУП , ТОВ ЄВРО ПАУЕР не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

По господарським взаємовідносинам з контрагентами перевіряючи в Акті перевірки щодо наявності порушення податкового законодавства зі сторони позивача посилаються також на наявність кримінальних проваджень та вироку.

Так, перевіряючи посилаються на вирок Корольовського районного суду м. Житомира за результатами розгляду кримінального провадження №32018060000000012, яким ОСОБА_1 визнано винним у фіктивному підприємництві (кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України) та встановлено, що вказана особа 02.10.2017 придбала суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ ЕКО-БЕКОН без мети проведення господарської діяльності.

Верховний Суд у справах №802/1853/16-а, №813/1766/17, №826/3498/15, №815/6470/16 вказав, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили .

Згідно зі змістом вироку по кримінальному провадженню не досліджувалась господарські відносини з позивачем ТОВ АДАЛЕКС . Крім того, господарські відносини позивача з ТОВ ЕКО-БЕКОН відбувались до придбання вказаного підприємства громадянином ОСОБА_1 .

Стосовно лише наявності кримінальних проваджень, то суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Твердження позивача, що у відносинах з вказаними контрагентами діяв добросовісно, метою здійснення господарських операцій було спричинення реальних змін його майнового стану, отримання прибутку, що підтверджено первинними документами та бухгалтерським та податковим обліком, не спростовано ні змістом Акту перевірки, ні відповідачем у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 року №0032861408 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1488379,00 грн (1190703,00 грн за податковими зобов`язаннями, 297676,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1274343,00 грн (1019474,00 грн за податковими зобов`язаннями, 254869,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0032951408 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1701203,00 грн (1134135,00 грн за податковими зобов`язаннями, 567068,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1336659,00 грн (891106,00 грн за податковими зобов`язаннями, 445553,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями); №0032961408 (форма В4 ) про застосування штрафних санкцій на суму 23410 грн щодо зменшення від`ємного значення суми ПДВ за звітні періоди жовтень, листопад, грудень 2018 року.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 27.08.2020 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.