Постанова

від 26.08.2020 по справі 320/1300/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1300/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 25.02.2019 № 0004751413.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що встановлені актом перевірки порушення є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Техпромсервіс ЛТД (далі - ТОВ Техпромсервіс ЛТД ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Саф-Альянс (код за ЄДРПОУ 40849596) та ТОВ Шефілтон-ЛТД (код за ЄДРПОУ 40849601) за січень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2019 №61/10-36-14-13/30531000, згідно висновків якого за позивачем порушено вимоги пунктів 44.1 статті 44, 198.1, 198.2, 198.3, підпункту г пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 061 942,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2017 року - 679 991,00 грн.; лютий 2017 року - 381 951,00 грн.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, у зв`язку з тим, що позивачем суму ПДВ в розмірі 55754,13 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Саф-Альянс та суму ПДВ в розмірі 326196,80 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Шефілтон-ЛТД за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включено до податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року (вх. №9043616065 від 16.03.2017) та відображено в розділі ІІ Податковий кредит Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за ставкою 7% Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2017 року (вх. №9043616066 від 16.03.2017), в акті перевірки враховано показники декларації з ПДВ позивача за лютий 2017 року.

За період з 01.01.2017 по 28.02.2017 позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ у сумі 5 350 981,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 по взаємовідносинах з ТОВ Саф-Альянс та ТОВ Шефілтон-ЛТД встановлено його завищення на загальну суму 1 061 942,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2017 року - 679 991,00 грн.; лютий 2017 року - 381 951,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з ПДВ у рядку 10.1 за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 у сумі 4 912 430,00 грн. на підставі таких документів: податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, декларації з ПДВ, договорів, видаткових накладних, ТТН, відомості по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками в національній валюті встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників відображених у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ на митній території товарів (послуг) на загальну суму 1 061 942,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2017 року - 679991,00 грн.; лютий 2017 року - 381951,00 грн.

Крім того, в акті перевірки вказано, що контрагентами позивача було сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за січень 2017 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності, а також те, що контрагенти позивача є учасниками кримінального провадження №22017240000000017, зареєстрованого в ЄРДР 17.05.2017, за ознаками злочинів, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України.

На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0004751413, яким позивачу визначено податкові зобов`язання на загальну суму 1592913,00 грн., у тому числі основний платіж - 1061942,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 530971,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність позивача з контрагентами ТОВ Саф-Альянс , ТОВ Шефілтон-ЛТД не мала реальних наслідків, а було лише формальне оформлення первинних документів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп. а , б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що згідно ст. 4 вказаного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 цього ж Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини, зокрема з ТОВ Шефілтон-ЛТД на підставі договору від 11.01.2017 №111-М згідно якого між позивачем (далі - покупець) та ТОВ Шефілтон-ЛТД в особі директора ОСОБА_1 , у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату.

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем були надані наступні документи.

Зі змісту видаткових накладних № 100023 від 11.01.2017 на суму 41172, 31 грн. в т.ч. ПДВ - 6862, 05 грн., № 100024 від 11.01.2017 на суму 1862040, 23 грн. в т.ч. ПДВ - 310340, 04 грн., № 100045 від 18.01.2017 на суму 259889, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43314, 83 грн., № 100047 від 18.01.2017 на суму 315252, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 52542, 00 грн., № 100048 від 18.01.2017 на суму 329887, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 54981, 33 грн., № 100050 від 19.01.2017 на суму 336408, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56068, 00 грн., № 100055 від 19.01.2017 на суму 338403, 20 грн. в т.ч. ПДВ - 56400, 53 грн., № 100057 від 19.01.2017 на суму 275285, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45880, 83 грн., № 100058 від 20.01.2017 на суму 263588, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43931, 33 грн., № 100060 від 20.01.2017 на суму 336478, 97 грн. в т.ч. ПДВ - 56079, 83 грн., № 100063 від 20.01.2017 на суму 255468, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 42578, 00 грн., № 100042 від 18.01.2017 на суму 332422, 99 грн. в т.ч. ПДВ - 55403, 83 грн., № 100065 від 20.01.2017 на суму 306730, 99 грн. в т.ч. ПДВ - 51121, 83 грн., № 100067 від 23.01.2017 на суму 271945, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45324, 17 грн., вбачається, що на виконання вимог договору поставки від 11.01.2017 №111-М, ТОВ Шефілтон-ЛТД поставило позивачеві товар на загальну суму 5524971,70 грн., у тому числі ПДВ 920828,60 грн.

Відповідно до видаткових накладних № 200022 від 16.02.2017 на суму 269460, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44910, 00 грн., № 200023 від 16.02.2017 на суму 267840, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44640, 00 грн., № 200024 від 16.02.2017 на суму 270675, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45112, 50 грн., № 200026 від 16.02.2017 на суму 269730, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44955, 00 грн., № 200028 від 17.02.2017 на суму 268650, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44775, 00 грн., № 200029 від 17.02.2017 на суму 268920, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44820, 00 грн., № 200030 від 17.02.2017 на суму 275644, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45940, 67 грн., № 200032 від 20.02.2017 на суму 276329, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 46054, 83 грн., № 200034 від 20.02.2017 на суму 273863, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45643, 83 грн., № 200035 від 20.02.2017 на суму 267835, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44639, 17 грн., № 200036 від 21.02.2017 на суму 272219, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45369, 83 грн., № 200037 від 21.02.2017 на суму 269616, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44936, 00 грн., № 200040 від 21.02.2017 на суму 276877, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 46146, 17 грн., на виконання вимог договору поставки від 11.01.2017 №111-М, ТОВ Шефілтон-ЛТД також поставило позивачеві товар на загальну суму 3527658, 04 грн., у тому числі ПДВ 587943, 00 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ Шефілтон-ЛТД складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: № 20 від 11.02.2017 на суму 41172, 31 грн. в т.ч. ПДВ - 6862, 05 грн., № 13 від 11.01.2017 на суму 1862040, 23 грн. в т.ч. ПДВ - 310340, 04 грн., № 27 від 18.01.2017 на суму 259889, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43314, 83 грн., № 24 від 18.01.2017 на суму 315252, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 52542, 00 грн., № 25 від 18.01.2017 на суму 329887, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 54981, 33 грн., № 30 від 19.01.2017 на суму 336408, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56068, 00 грн., № 31 від 19.01.2017 на суму 337535, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 56255, 83 грн., № 29 від 19.01.2017 на суму 338403, 20 грн. в т.ч. ПДВ - 56400, 53 грн., № 28 від 19.01.2017 на суму 275285, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45880, 83 грн., № 33 від 20.01.2017 на суму 263588, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43931, 33 грн., № 35 від 20.01.2017 на суму 336478, 97 грн. в т.ч. ПДВ - 56079, 83 грн., № 26 від 18.01.2017 на суму 332422, 99 грн. в т.ч. ПДВ - 55403, 83 грн., № 34 від 20.01.2017 на суму 255468, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 42578, 00 грн., № 32 від 20.01.2017 на суму 306730, 99 грн. в т.ч. ПДВ - 51121, 83 грн., № 37 від 23.01.2017 на суму 271945, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45324, 17 грн., № 13 від 16.02.2017 на суму 269460, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44910, 00 грн., № 14 від 16.02.2017 на суму 267840, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44640, 00 грн., № 15 від 16.02.2017 на суму 270675, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45112, 50 грн., № 16 від 16.02.2017 на суму 269730, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44955, 00 грн., № 17 від 17.02.2017 на суму 268650, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44775, 00 грн., № 18 від 17.02.2017 на суму 268920, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 44820, 00 грн., № 19 від 17.02.2017 на суму 275644, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45940, 67 грн., № 20 від 20.02.2017 на суму 276329, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 46054, 83 грн., № 21 від 20.02.2017 на суму 273863, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45643, 83 грн., № 22 від 20.02.2017 на суму 267835, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44639, 17 грн., № 23 від 21.02.2017 на суму 272219, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45369, 83 грн., № 24 від 21.02.2017 на суму 269616, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44936, 00 грн., № 25 від 21.02.2017 на суму 276877, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 46146, 17 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ Шефілтон-ЛТД у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач сформував податковий кредит у розмірі 1565027,43 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а саме: № 16022017 16 від 16.02.2017; № 16022017 17 від 16.02.2017; № 16022017 18 від 16.02.2017; № 16022017 19 від 16.02.2017; № 17022017 20 від 17.02.2017; № 17022017 22 від 17.02.2017; № 17022017 21 від 17.02.2017; № 20022017 23 від 20.02.2017; № 20022017 24 від 20.02.2017; № 20022017 25 від 20.02.2017; № 21022017 26 від 21.02.2017; № 21022017 27 від 21.02.2017 та № 21022017 28 від 21.02.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ Техпромсервіс ЛТД та від вантажовідправника ТОВ Шефілтон-ЛТД , водій ОСОБА_2 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21, а також із зазначенням про відомості про вантаж.

Відповідно до платіжного доручення №2157 від 28.02.2017, позивачем здійснено оплату згідно з договором №111-М від 11.01.2017 на загальну суму 229072,95 грн. у т.ч. ПДВ - 38178, 83 грн.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, директор ТОВ Шефілтон-ЛТД ОСОБА_1 допитана судом першої інстанції в судовому засіданні 19.08.2019 в якості свідка під присягу із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення. ОСОБА_1 надала суду показання про те, що будь-яких документів, у тому числі договору поставки від 11.01.2017 №111-М від імені ТОВ Шефілтон-ЛТД вона не укладала та не підписувала та зазначила, що підпис на договорі поставки від 11.01.2017 № 111-М їй не належить.

Також вказала, що товарно-транспортні накладні № 16022017 16 від 16.02.2017, № 16022017 17 від 16.02.2017,№ 16022017 18 від 16.02.2017, № 16022017 19 від 16.02.2017, № 17022017 20 від 17.02.2017, № 17022017 21 від 17.02.2017, № 17022017 22 від 17.02.2017, № 20022017 23 від 20.02.2017, № 20022017 24 від 20.02.2017, № 20022017 25 від 20.02.2017, № 21022017 26 від 21.02.2017, № 21022017 27 від 21.02.2017, № 21022017 28 від 21.02.2017, на яких містяться підписи ОСОБА_1 , остання також не підписувала.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема як показаннями свідків.

Зазначені покази свідка позивачем не спростовані, тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у позивача обов`язкових первинних документів для підтвердження реальності господарських відносин з вказаним контрагентом за перевіряємий період, а тому і про відсутність підстав для формування податкового кредиту по таким відносинам.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Крім того, згідно наявної в акті перевірки інформації, по картці рахунку 631 станом на 31.01.2017 у позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ Шефілтон-ЛТД в сумі 5 862 506,56 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Саф-Альянс в перевіряємий період, колегія суддів зазначає наступне.

В перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини також ТОВ Саф-Альянс на підставі договору від 28.12.2016 №2, за умовами якого ТОВ Саф-Альянс (далі - постачальник), в особі директора Ращепкіної Вікторії Геннадіївни зобов`язується поставити, а покупець (ТОВ Техпромсервіс ЛТД ) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом товар , сортамент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід`ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід`ємними частинами.

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем були надані наступні документи.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних № 27 від 16.01.2017 на суму 340859, 21 грн. в т.ч. ПДВ - 56809, 87 грн., № 28 від 16.01.2017 на суму 334524, 80 грн. в т.ч. ПДВ - 55754, 13 грн., № 30 від 16.01.2017 на суму 341544, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56924, 00 грн., № 31 від 17.01.2017 на суму 270986, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45164, 33 грн., № 34 від 17.01.2017 на суму 258930, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 43155, 00 грн., № 35 від 17.01.2017 на суму 272493, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45415, 50 грн., № 37 від 17.01.2017 на суму 262355, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43725, 83 грн., № 43 від 23.01.2017 на суму 265095, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44182, 50 грн., № 46 від 26.01.2017 на суму 283590, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 47265, 00 грн., № 47 від 26.01.2017 на суму 269890, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44981, 67 грн., № 48 від 26.01.2017 на суму 275370, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45895, 00 грн., № 49 від 26.01.2017 на суму 265780, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44296, 67 грн., № 51 від 27.01.2017 на суму 288111, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 48018, 50 грн., № 53 від 27.01.2017 на суму 399779, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 66629, 83 грн., № 54 від 27.01.2017 на суму 412086, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 68681, 00 грн., № 56 від 27.01.2017 на суму 412086, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 68681, 00 грн., № 57 від 30.01.2017 на суму 347536, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 57922, 67 грн., № 58 від 30.01.2017 на суму 380545, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 63424, 17 грн., № 59 від 30.01.2017 на суму 344625, 61 грн. в т.ч. ПДВ - 57437, 60 грн., № 61 від 30.01.2017 на суму 337264, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56210, 67 грн., на виконання вимог договору поставки від 28.12.2016 № 2, ТОВ Саф-Альянс поставило позивачеві товар на загальну суму 6363449, 75 грн., у тому числі ПДВ 1060574, 94 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ Саф-Альянс складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: № 6 від 16.01.2017 на суму 340859, 21 грн. в т.ч. ПДВ - 56809, 87 грн., № 7 від 16.01.2017 на суму 334524, 80 грн. в т.ч. ПДВ - 55754, 13 грн., № 8 від 16.01.2017 на суму 341544, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56924, 00 грн., № 9 від 17.01.2017 на суму 270986, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 45164, 33 грн., № 10 від 17.01.2017 на суму 258930, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 43155, 00 грн., № 11 від 17.01.2017 на суму 272493, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45415, 50 грн., № 12 від 17.01.2017 на суму 262355, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 43725, 83 грн., № 13 від 23.01.2017 на суму 265095, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44182, 50 грн., № 16 від 26.01.2017 на суму 283590, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 47265, 00 грн., № 14 від 26.01.2017 на суму 269890, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44981, 67 грн., № 15 від 26.01.2017 на суму 275370, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 45895, 00 грн., № 24 від 26.01.2017 на суму 265780, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 44296, 67 грн., № 17 від 27.01.2017 на суму 288111, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 48018, 50 грн., № 18 від 27.01.2017 на суму 399779, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 66629, 83 грн., № 19 від 27.01.2017 на суму 412086, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 68681, 00 грн., № 5 від 27.01.2017 на суму 412086, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 68681, 00 грн., № 20 від 30.01.2017 на суму 347536, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 57922, 67 грн., № 22 від 30.01.2017 на суму 380545, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 63424, 17 грн., № 21 від 30.01.2017 на суму 344625, 61 грн. в т.ч. ПДВ - 57437, 60 грн., № 23 від 30.01.2017 на суму 337264, 01 грн. в т.ч. ПДВ - 56210, 67 грн., на загальну суму 6363449, 75 грн., у тому числі ПДВ 1060574, 94 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ Саф-Альянс у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач сформував податковий кредит у розмірі 1060574, 94 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а саме: № 16012017 1 від 16.01.2017; № 16012017 2 від 16.01.2017; № 16012017 3 від 16.01.2017; № 17012017 1 від 17.01.2017; № 17012017 2 від 17.01.2017; № 17012017 3 від 17.01.2017; № 17012017 4 від 17.01.2017; № 23012017 14 від 23.01.2017; № 26012017 1 від 26.01.2017; № 26012017 2 від 26.01.2017; № 26012017 3 від 26.01.2017; № 26012017 4 від 26.01.2017; № 27012017 1 від 27.01.2017; № 27012017 2 від 27.01.2017; № 27012017 3 від 27.01.2017; № 27012017 4 від 27.01.2017; № 30012017 1 від 30.01.2017; № 30012017 2 від 30.01.2017; № 30012017 3 від 30.01.2017 та № 30012017 4 від 30.01.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ Техпромсервіс ЛТД та від вантажовідправника ТОВ Саф-Альянс , водій ОСОБА_2 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21, а також із зазначенням про відомості про вантаж.

Відповідно до платіжного доручення № 10 від 11.01.2017, позивачем здійснено оплату згідно з рахунком № 12 від 29.12.2016 на загальну суму 5000720, 09 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно в матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи від 09.10.2018 №1-02/10/2018-се по кримінальному провадженню №22017240000000017, відповідно до якого досліджено рух коштів на банківських рахунках, які належать ТОВ Саф-Альянс і встановлено одну кредитну операцію (зарахування грошових коштів) з підприємством позивача, а саме: 11.01.2017 на суму 5 000 720,09 грн. з призначенням платежу: Оплата за металопрокат згідно рахунку №12 від 29.12.2016 у т.ч. ПДВ 20% - 833453, 35 грн.

При цьому умови договору від 28.12.2016 №2 не передбачають таку форму оплати як передплата. У пункті 6.4. договору чітко вказано, що розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються покупцем згідно рахунку-фактури.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність оплати за товар, придбання якого документально оформлено у січні 2017 року, у зв`язку з чим платіжне доручення № 10 від 11.01.2017 як доказ оплати позивачем придбаного у ТОВ Саф-Альянс 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017 та 30.01.2017 товару до уваги не прийняв як такий, що не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між здійсненими фінансово-господарськими операціями 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017 та 30.01.2017 та фактичною їх оплатою 11.01.2017, тобто наперед.

Щодо вказаних обставин позивачем не надано суду належних спростувань, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності факту оплати.

При цьому позивачем не було надано жодних рахунків-фактур або специфікацій, що є невід`ємними частинами договору та наявність яких передбачена пунктами 1.1., 2.1., 3.1. договору від 28.12.2016 №2. Не надано і рахунку № 12 від 29.12.2016, на підставі якого у відповідності до платіжного доручення № 10 від 11.01.2017 було здійснено оплату на загальну суму 5000720,09 грн. як і не надано доказів оплати за придбаний товар, документальне оформлення якого відбулося, починаючи з 16.01.2017, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні.

Передбачені пунктом 2.2. договору № 2 від 28.12.2016 сертифікати якості заводу виробника щодо спірного товару позивачем ані під час проведення перевірки, ані суду також не надавались.

Не надавались і передбачені пунктом 5.3. договору №2 від 28.12.2016 належним чином оформлені довіреності на представника, який безпосередньо отримував товар від імені покупця (позивача).

Згідно наявної в акті перевірки інформації, по картці рахунку 631 станом на 31.01.2017 у позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ Саф-Альянс в сумі 6363449, 75 грн.

При цьому, у вищезазначених товарно-транспортних накладних щодо поставки придбаних у ТОВ Шефілтон-ЛТД та ТОВ Саф-Альянс товарів вказано: вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на замовлення ТОВ Техпромсервіс ЛТД та від вантажовідправниква ТОВ Шефілтон-ЛТД та ТОВ Саф-Альянс , водій ОСОБА_2 . Пункт навантаження в товарно-транспортних накладних - м. Вишневе, вул. Київська, 21, а також із зазначенням про відомості про вантаж.

Проте, в матеріалах справи міститься відповідь Голови правління ПрАТ Київуніверсал від 09.11.2018 №09/11, надана на запит Головного слідчого управління Національної поліції України від 01.11.2018 №21559/24/1/2-2018 у зв`язку з розслідуванням у кримінальному провадженні №22107240000000017, зареєстрованому в ЄРДР 17.05.2017, згідно якої повідомляється, що нежитлові приміщення (складські приміщення, площадки тощо), які належать на праві власності ПрАТ Київуніверсал (код ЄДРПОУ 20571503) та знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 21 в оренду ТОВ Саф-Альянс або ТОВ Шефілтон-ЛТД не надаються та в період з 01.01.2017 по 30.12.2017 не надавались. Такі підприємства відсутні серед орендарів приміщень та господарські взаємовідносини з ними не здійснювались.

Разом з тим відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні 19.08.2019 в якості свідка під присягу із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення допитано водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який значиться в товарно-транспортних накладних. ОСОБА_2 надав суду показання, що у спірний період, а саме: 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017 відповідно до вищезгаданих ТТН, особисто здійснював вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Крім того, водій ОСОБА_2 підтвердив, що на вищевказаних ТТН саме його підпис як водія.

Поряд із цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на час здійснення таких перевезень не мав право на керування такої категорії транспортного засобу із врахуванням п. 2, 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340.

Згідно посвідчення водія ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що категорія C , яка надає йому право на перевезення вантажів, зокрема, автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відкрита лише 19.10.2019, що свідчить про те, що у період оформлення та підписання вищевказаних ТТН та, відповідно, здійснення перевезення вантажу 16.01.2017, 17.01.2017, 23.01.2017, 26.01.2017, 27.01.2017, 30.01.2017, а також 16.02.2017, 17.02.2017, 20.02.2017 та 21.02.2017 водій ОСОБА_2 не мав відкритої відповідної категорії С , отже не мав права на здійснення перевезення вантажів у вказаний період.

У взаємозв`язку із встановленими у сукупності судом даними, колегія суддів критично оцінює повідомлені позивачем обставини щодо дійсного транспортування вказаного товару, у тому числі й водієм ОСОБА_2 .

При цьому, колегія суддів враховує, що товарно-транспортна накладна, не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте, у даному випадку доказуванню підлягають обставини реальності спірних операцій, до яких входять, зокрема обставини транспортування придбаного товару.

Також колегія суддів враховує, що позивач має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 08.02.2005.

Однак, сам факт наявності у позивача виробничих та складських приміщень, не свідчить про реальність спірних поставок. Будь-яких доказів того, що спірний товар був доставлений та/або розміщений у таких приміщеннях, позивачем суду не надано.

Належні докази того, що придбані у ТОВ Саф-Альянс та ТОВ Шефілтон-ЛТД товари були використані у межах господарської діяльності позивача шляхом виготовлення та подальшої реалізації іншим особам технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості також відсутні.

Самого лише здійснення позивачем певного виду діяльності та наявності у нього дозвільних документів на таку діяльність, а також оформлення відповідних договорів, не свідчить про використання спірного товару у господарській діяльності. Як і самі лише обставини укладання позивачем відповідних договорів будівельного підряду, зокрема, із ПАТ Укргазвидобування та актів готовності об`єкту до експлуатації з відповідними суб`єктами господарювання не є достатніми доказами для висновку про об`єктивне використання придбаної у ТОВ Саф-Альянс та ТОВ Шефілтон-ЛТД продукції у власній господарській діяльності позивача без інших відповідних доказів, які підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, а питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в п. 32 рішення про справі Булвес АД проти Болгарії , в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 6 липня 2006 р. у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): (…) коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті .

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за результатами взаємовідносин з ТОВ Саф-Альянс та ТОВ Шефілтон-ЛТД , які не мали реального характеру, оформлені лише документально, а отже не можуть бути підставою для податкового обліку. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому, колегія суддів наголошує, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Законність призначення та проведення перевірки не є предметом даного позову.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов