Постанова

від 26.08.2020 по справі 826/6906/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/6906/17

адміністративне провадження №К/9901/63063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6906/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк",

про визнання протиправними і скасування постанов,

за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Коротких А.Ю., Мєзєнцева Є.І.) .

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень відповідача Сіренка С.В. про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2017 року у виконавчому провадженні №46873276;

- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень відповідача Рубель І.В. про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2017 року №53597195.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, визначеного у спірній постанові. Крім того, позивач вказав, що виконавчий збір стягується лише із розрахунку фактично стягнутої суми з боржника на користь стягувача, проте державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу за його заявою без виконання. У такому випадку виконавчий збір з боржника не стягується.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття оскаржуваних постанов державний виконавець відповідно до вимог Закону був зобов`язаний, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою про повернення виконавчого документа, та якщо виконавчий збір раніше не було стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Виходячи з того, що виконавчий лист №370/1211/14-ц у межах виконавчого провадження ВП №46873276 повернуто стягувачу саме за заявою стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, а також, зважаючи на відсутність належних доказів того, що виконавчий збір стягнуто раніше, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова №46873276 прийнята у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року і ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Натомість докази повернення/передання стягувачу у виконавчому провадженні певної суми або майна відсутні. Отже, виконавчий збір у розмірі 10% від суми заборгованості визначений відповідачем протиправно.

Водночас підставою для початку виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору є постанова про стягнення виконавчого збору, ухвалена не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа, тобто, на момент, коли державний виконавець має можливість визначити дійсний розмір стягнутих сум та, відповідно, розмір виконавчого збору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у державного виконавця підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 15 березня 2017 року №46873276 про стягнення виконавчого збору, а тому ця постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження та її належить скасувати.

Оскільки підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2017 року № 53597195 була постанова про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2017 року №46873276, яка визнана протиправною і скасована, колегія суддів дійшла висновку про протиправність вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а також непідтвердженим належними і допустимими доказами, оскільки судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини і не досліджено належним чином докази, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

На думку відповідача, частини перша і друга статті 27 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим частина п`ята цієї статті передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. Водночас частина третя статті 40 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила, встановлені частинами першою та другою статті 27 цього Закону, у цих правовідносинах застосовуватися не можуть.

Представник Земляного В.В. і ПАТ КРИСТАЛБАНК подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

На думку представника позивача і третьої особи, до спірних правовідносин слід застосовувати частину другу статті 27 Закону України Про виконавче провадження . Для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, та фактичне стягнення заборгованості.

Представник позивача у своєму відзиві також вказав, що частина третя статті 40 Закону України Про виконавче провадження не встановлює обов`язку для боржника сплатити виконавчий збір, а регулює порядок вчинення виконавчих дій виконавцем.

ПАТ КРИСТАЛБАНК у своєму відзиві зазначив, що виконавчий лист було видано не на стягнення всієї суми боргу у розмірі: 12376014,52 грн (з якої виходив відповідач при визначенні суми виконавчого збору). Виконавчий лист передбачав звернення стягнення на земельні ділянки, вартість яких є набагато меншою, ніж вказана сума. Отже, на думку третьої особи, відповідач протиправно вирахував суму виконавчого збору із загальної суми боргу, а не із вартості земельних ділянок.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 8 січня 2015 року Макарівським районним судом Київської області у справі №370/1211/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альконте", про звернення стягнення на предмет іпотеки видано виконавчий лист (надалі також - виконавчий лист №370/1211/14-ц ), згідно якого:

"В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконте" (код ЄДРПОУ 33603784, 01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33 поверх №15) перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, Україна, місто Київ, вулиця Лєскова, 9) за Генеральною кредитною угодою №010/08/4123 від 23 жовтня 2008 року у сумі: 12376014,52 грн (дванадцять мільйонів триста сімдесят шість тисяч чотирнадцять гривень грн 52 коп), що складається із заборгованості за Кредитним договором №010/08/4148 від 25 листопада 2008 року у сумі - 417711, 60 дол США (гривневий еквівалент складає - 3290 810,86 грн станом на 16 грудня 2013 року по курсу Національного Банку України), та 22408,30 грн і заборгованості за Кредитним договором №010/08/4124 від 23 жовтня 2008 року у сумі: 9062795,36 грн (дев`ять мільйонів шістдесят дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень 36 коп) звернути стягнення на майно, предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 жовтня 2008 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), а саме:

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1561 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315823. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0175;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1632 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315824. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0176;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,0746 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315825. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0178;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1156 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315826. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0179;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1016 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315827. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0180;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1075 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315828. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0181;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1228 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315829. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0182;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1019 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315830. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0183;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1068 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315831. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0184;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,0741 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315832. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0185;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1306 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315833. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0186;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1015 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315834. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0187;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1062 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315835. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0188;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1058 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315836. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0189;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1014 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315837. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0190;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1382 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315838. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0191;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1598 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315839. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0192;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1073 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315840. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0193;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1065 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315841. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0194;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,0741 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315842. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0195;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1958 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315843. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0196;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1349 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315844. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0197;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1388 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315845. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0198;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1202 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315846. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0199;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1184 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315847. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0200;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1236 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315848. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0201;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1347 га, що знаходиться за адресою: Київська обл. Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315849. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0202;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,9544 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315850. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0203;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1098 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315851. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0204;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1687 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315852. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0205;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1880 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №315853. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0206;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1794 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419606. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0177;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1434 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419607. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0211;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 1,5744 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419608. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0210;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,0765 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419609. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0209;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1116 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419610. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0208;

- земельну ділянку для будівництва житлових будівель та господарських споруд загальною площею 0,1038 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Березівка. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №419611. Кадастровий номер земельної ділянки 3222782600:00:001:0207.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки встановленому у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

16 березня 2015 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46873276 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №370/1211/14-ц.

На підставі заяви стягувача державний виконавець в межах виконавчого провадження ВП №46873276 прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання від 15 березня 2017 року

Одночасно 15 березня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП №46873276 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. також прийняв оскаржувану постанову №46873276, якою з боржника ( ОСОБА_1 ) стягнуто виконавчий збір у розмірі: 1237601,45 грн.

16 березня 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. прийняв оскаржувану постанову №53597195, якою відкрито виконавче провадження ВП №53597195 з примусового виконання оскаржуваної постанови №46873276 від 15 березня 2017 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними постановами, вважаючи їх прийнятими з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав і законних інтересів.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинний на момент відкриття виконавчого провадження ВП №46873276).

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ, згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частин 1-5 статті 27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною четвертою статті 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 40 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 42 Закону України Про виконавче провадження кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно пунктів 1-3 частини першої, частини другої статті 45 Закону України Про виконавче провадження розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України ), зокрема до Глави 2 Касаційне провадження Розділу ІІІ Перегляд судових рішень .

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Аналізуючи наведені у попередньому розділі положення законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України Про виконавчий збір без реального виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не вчинив жодних заходів примусового виконання судового рішення у справі №370/1211/14, в тому числі у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим листом №370/1211/14.

Крім того, виконавчий лист №370/1211/14 було повернуто за заявою стягувача без виконання, тобто державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №46873276 не було стягнуто з боржника ( ОСОБА_1 ) боргу за виконавчим листом.

Слід також зазначити, що право власності на 37 земельних ділянок згідно Іпотечного договору від 24 жовтня 2008 року перейшло до ПАТ КРИСТАЛБАНК (як нового кредитора) 22 і 23 січня 2018 року через процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статей 36 і 37 Закону України Про іпотеку .

Статті 36 і 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Тобто, перехід права власності на предмет іпотеки відбувся поза межами виконавчого провадження, за яким була винесена оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України Про виконавче провадження без реального виконання рішення суду у разі повернення виконавчого документа стягувачу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, а також у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №804/8268/16.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2017 року № 53597195 була постанова про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2017 року №46873276, яка визнана протиправною і скасована, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду