Ухвала

від 25.08.2020 по справі 759/12568/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 759/12568/18

провадження № 61-11943ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сміленко Алли Анатоліївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки м. Києва, треті особи: Київська гімназія № 154 Святошинського району м. Києва, Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом до Департаменту освіти і науки м. Києва, треті особи: Київська гімназія № 154 Святошинського району м. Києва, Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

1) визнати протиправним дії та бездіяльність Департаменту освіти і науки стосовно атестації вчителя ОСОБА_1 у 2018 році;

2) вищезазначену атестацію вважати такою, що не відбулася та призначити повторну в поточному році;

3) до проходження повторної атестації зберегти за нею здобутки попередньої атестації 2009 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з того, що позивачем не доведено обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сміленко А. А. звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження , містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для

учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які

заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сміленко А. А. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сміленко Алли Анатоліївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від

15 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки м. Києва, треті особи: Київська гімназія № 154 Святошинського району м. Києва, Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов