Постанова

від 10.08.2020 по справі 464/5793/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5793/18 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/353/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:63

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М.

секретаря: Сеньків Х.І.

з участю: представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року ,-

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ЛКП Бондарівка про визначення порядку користування квартирою, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних вимог, покликаються на те, що трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв. м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , якому в сукупності належить 11/24 частини квартири, ОСОБА_2 , якому належить 6/24 частини квартири та ОСОБА_4 , якому в сукупності належить 7/24 частини квартири. Згідно технічного паспорта житлова площа квартири становить 38,6 кв. м. і складається з трьох ізольованих кімнат площею 17,2 кв. м., 9,6 кв. м. та 11,8 кв. м. Стверджують, що відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою, тому змушені звернутися до суду з вимогою про встановлення порядку користування квартирою. Вважають, що максимально частці ОСОБА_4 відповідає розподіл квартири, при якому йому виділяється житлова кімната площею 11,8 кв. м. з балконом 1,2 кв. м. та коміркою 0,7 кв. м., а в загальному користуванні залишається кухня площею 9,2 кв. м., ванна кімната, площею 4,1 кв. м. та коридор, площею 11,1 кв. м. З наведених підстав просять визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: у користування ОСОБА_4 виділити житлову кімнату площею 11,8 кв. м. з балконом 1,2 кв. м. та коміркою 0,7 кв. м.; в загальному користуванні залишити кухню площею 9,2 кв. м., ванну кімнату, площею 4,1 кв. м. та коридор, площею 11,1 кв. м. Зобов`язати ЛКП Бондарівка розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру АДРЕСА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , відмовлено.

Рішення суду оскаржив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження доказів у справі та надання їм правової оцінки. Апелянт стверджує, що не відповідають дійсності висновки суду, що позивачами не надано жодного належного доказу визначення за сторонами саме таких часток, що в свою чергу унеможливлює вирішення питання щодо встановлення порядку користування квартирою, оскільки до позовної заяви долучено копію свідоцтва про право власності, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також свідоцтва про право на спадщину. Підтвердженням зазначеного в позовній заяві розподілу часток між співвласниками є висновок ОКП ЛОР БТІ та ЕО , в якому вказано про реальну можливість виділу квадратних метрів між співвласниками відповідно до розміру їх часток в спільній частковій власності. Зазначає, що спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в частині визначення порядку користування квартирою задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ЛКП Бондарівка розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру АДРЕСА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою, апелянтом не оскаржується, а відтак законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині вимог судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,8 кв. м. з балконом 1,2 кв. м. та коміркою 0,7 кв. м., залишивши в загальному користуванні кухню площею 9,2 кв. м., ванну кімнату, площею 4,1 кв. м. та коридор, площею 11,1 кв. м., суд першої інстанції виходив зі змісту позовних вимог, з яких вбачається, що позивачі просили без встановлення конкретного по кімнатного порядку користування між ними та відповідачем визначити прядок користування квартирою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 08 липня 2013 року на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 (відповідач), ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (позивач) належить квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої 66,8 кв.м. Згідно з технічним паспортом на квартиру станом на 29 грудня 2012 року така складається, зокрема, із трьох кімнат (17, 2 кв.м, 9,6 кв.м, 11.8 кв.м) житловою площею 38,6 кв.м.

Після смерті ОСОБА_5 отримали у спадщину: ОСОБА_1 - 5/24 часток згаданої квартири (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 жовтня 2016 року); ОСОБА_4 - 1/24 часток згаданої квартири (свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2018 року).

За вимогами ч. ч.1, 2, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У позові зазначено, що позивачу ОСОБА_1 належить 11/24 частини спірної квартири, позивачу ОСОБА_2 - 6/24 часток, відповідачу ОСОБА_4 - 7/24 частки, і у відповідності до цих часток позивачі просили встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,8 кв. м. з балконом 1,2 кв. м. та коміркою 0,7 кв. м, залишивши в загальному користуванні кухню площею 9,2 кв. м., ванну кімнату, площею 4,1 кв. м. та коридор, площею 11,1 кв. м.

А відтак, як вбачається зі змісту позовних вимог, про задоволення яких просили позивачі, такими є встановлення порядку користування квартирою саме співвласником ОСОБА_4 , який є лише одним зі співвласників, і є відповідачем у справі, щодо інших співвласників позовні вимоги не заявляють.

Звернувшись з позовом про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , позивачі у позовній заяві не зазначили, які конкретно житлові кімнати кожному з інших співвласників, якими є позивачі, слід виділити у їхнє користування з врахуванням їхніх часток у спірній квартирі, просили встановити порядок користування спірною квартирою лише ОСОБА_4 , хоча є співвласниками та користувачами спірної квартири разом з ОСОБА_4 .

З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вірно зазначив, що без визначення конкретних житлових приміщень, які слід виділити у користування кожному зі співвласників квартири АДРЕСА_1 , якими є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та відповідач ОСОБА_4 , без зазначення приміщень, які слід залишити у їх спільному користуванні, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вирішуючи спір щодо захисту прав ОСОБА_4 щодо виділення йому житлової кімнати площею 11,8 кв.м з балконом 1,2 кв.м за відсутності заявлених ним вимог, тобто, неможливості розпоряджатися правами відповідача виходячи з вимог позивачів, свідчить про порушення положень ч.3 ст.12 ЦПК України.

За даними положеннями цивільного процесуального законодавства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. При цьому позивачами не заявлено жодних вимог щодо виділення їм житлової площі в користування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних та обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20.08.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Ванівський О.М.