Постанова

від 20.08.2020 по справі 198/1023/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6435/20 Справа № 198/1023/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М.., Куценко Т.Р.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його розірвання,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його розірвання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки площею 7,469 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0296.

28 серпня 2014 року між позивачем та ТОВ Лан було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років. Пунктом 7 Договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар, кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів. На виконання положень п. 7 Договору оренди землі позивач 29 травня 2019 року та повторно 04 червня 2019 року повідомив відповідача про своє бажання розірвати укладений договір оренди землі з метою самостійного обробітку належної йому земельної ділянки. Однак, відповідач відмовив у розірванні укладеного між ними договору оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди для розірвання укладеного договору.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати припиненим шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки б/н від 28 серпня 2014 року, укладений між ним та ТОВ Лан .

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він як власник земельної ділянки бажає використовувати її на власний розсуд, а тому на підставі п. 7 Договору оренди виявив бажання розірвати його. Апелянт зазначає, що його вимога про розірвання договору в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,469 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_1 ( орендодавець) та ТОВ Лан (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким позивач передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ Лан Юр`ївського району на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 15423421 від 28 серпня 2014 року.

Згідно п. 32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення між сторонами договору оренди, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З п.7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту: Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

При цьому, суд вірно зазначив, що самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому, жодною із сторін не надано відомостей про звернення до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину.

Розірвання договору у судовому порядку можливе в разі - істотного порушення договору другою стороною (ч.2 ст.651 ЦКУ); недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ч.1 ст. 652 ЦК України); невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі , невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі, випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст.141,143 ЗКУ); систематична несплата орендної плати (ст.141 ЗКУ).

Розірвання договору в позасудовому порядку можливе за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди; у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; випадках, закріплених у договорі, в тому числі, розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Разом з тим, абз. 2 п.7 договору оренди на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Пункт 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається.

При цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Керуючись вказаними нормами закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладеним між сторонами договором оренди землі чітко не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому п. 28 договору однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Крім того, врахувавши відсутність жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі, а також те, що єдиною підставою на яку посилається позивач є спірне третє речення абзацу другого п.7 договору оренди, який, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, - суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Доводи апелянта в скарзі про те, що він як власник земельної ділянки бажає використовувати її на власний розсуд, а тому на підставі п. 7 Договору оренди виявив бажання розірвати його, - колегія суддів вважає необґрунтованими, так як бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку, не є окремою підставою, визначною законом для дострокового розірвання договору оренди землі.

Твердження апелянта про те, що його вимога про розірвання договору в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, - колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не доведено можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, тоді як пунктом 7 договору чітко встановлено, що він укладений на 15 років.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарги без задоволення.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М.Деркач

Т.Р. Куценко