Постанова

від 25.08.2020 по справі 295/3970/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/3970/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 32 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/3970/19 за позовом Відкритого акціонерного товариства Льонотекс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 жовтня 2019 року, яке ухвалено суддею Сингаївським О.П. в м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року Відкрите акціонерне товариство Льонотекс (далі ВАТ Льонотекс ) звернулось до суду із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначило, що 29.05.2018 року між ВАТ Льонотекс та ОСОБА_1 був укладений договір оренди нерухомого майна, а саме: складу готової продукції (літ. В, В-1) загальною площею 1171,1 м.кв.; складу льону (літ В-2) загальною площею 4141,2 м.кв; частини приміщень фабрики побутових тканин (літ. Б) загальною площею 659,7 м.кв, строком до 31.12.2018 року. Розмір орендної плати було встановлено в сумі 26432,00 грн. за кожен місяць користування приміщеннями.

08 жовтня 2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 29.05.2018 р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди вважати договір розірваним з 15 жовтня 2018 року.

Відповідач свій обов`язок стосовно перерахування орендної плати за користування переданими приміщеннями здійснював несвоєчасно, сплативши кошти лише за один місяць, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість за 4,5 місяці в сумі 92 512,00 грн., яку представник позивача і просить стягнути на користь ВАТ Льонотекс з відповідача та понесені судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 жовтня 2019 року позов ВАТ Льонотекс задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Льонотекс суму заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 4 від 29.05.2018 р. у розмірі 92512 грн. та судовий збір в розмірі 1921 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не було враховано, що відповідач перестав сплачувати за договором оренди через порушення домовленостей з боку комітету кредиторів ВАТ Льонотекс , які безпідставно відмовили в розширенні орендованої площі, оскільки за договором оренди йому було передано декілька зруйнованих будівель, яких насправді не існувало і згідно домовленостей з ліквідатором, відповідач повинен був сплачувати кошти за орендну в рахунок майбутнього проекту щодо створення майданчику для стоянки великовантажного транспорту. Таким чином, вважає, що з урахуванням ч.6 ст. 762 ЦПК України він звільняється від сплати орендної плати за весь час протягом якого майно не могло бути ним використано через обставини, за які він не відповідає.

Також судом не було враховано, що відповідач 29.05.2018 року уклав з ОСОБА_3 договір суборенди спірних приміщень, який на виконання даного договору оренди перерахував ВАТ Льнотекс кошти на загальну суму 52 865 грн.

Крім того зазначає, що рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), так як згідно ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, тобто дана справа підсудна Богунському райсуду м.Житомира. Посилання суду в ухвалі від 27.03.2019 року про передачу справи за підсудністю до Корольовського райсуду м.Житомирі є помилковим, оскільки у сторін відсунутій спір з приводу нерухомого майна.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 жовтня 2019 рокузалишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому зазначив, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 29 травня 2018 року між Відкритим акціонерним товариством Льонотекс (наймодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (наймач) було укладено договір оренди нерухомого майна №4. За умовами даного договору наймодавець передає наймачеві для платного користування нежитлові приміщення у строк до 31.12.2018 року (п.1.5 Договору), а саме:

-склад готової продукції (літ. В, В-1). Будівля цегляна з залізобетонними перекриттями та рулонною покрівлею. Загальна площа складає 1171,1 м.кв., площа забудови 1261,2 м.кв., висота 5,7 м., об`єм 7188 м.куб.;

-склад льону (літ В-2). Будівля цегляна та з ракушняка, з залізобетонними перекриттями та рулонною покрівлею. Загальна площа складає 4141,2 м.кв., площа забудови 4243,8 м.кв., висота 7,2 м., об`єм 19827 м.куб.;

-частина приміщень фабрики побутових тканин (літ.Б). Будівля цегляна з залізобетонними перекриттями та рулонною покрівлею. Загальна площа складає 659,7 м.кв., площа забудови 792 м.кв., висота 8 м., об`єм 6336 м.куб.

Розмір орендної плати було встановлено в сумі 26 432,00 грн. за кожен місяць користування приміщеннями (п.4.1 Договору).

У відповідності п.4.3. договору відповідач мав сплачувати орендну плату кожного місяця у строк не пізніше ніж до 10 (десятого) числа місяця, за який здійснюється оплата.

Згідно п.4.2. договору відповідач сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок Позивачу, зазначений у даному договорі.

В той же день було здійснено передачу приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі, який підписаний позивачем та відповідачем.

29 березня 2018 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.16-18), тобто на момент укладення договору оренди майна відповідач не мав статусу фізичної-особи підприємця.

У відповідності до виписки про рух коштів з ПАТ УкрСиббанк , відповідач здійснив лише одну оплату за договором оренди 23.08.2018 року на суму 26432,00 грн.

08 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна від 29.05.2018 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди вважати розірваним договір оренди нерухомого майна з 15.10.2018 року.

Згідно умов укладеного договору та фактичного користування приміщеннями, відповідач повинен був здійснити плату за оренду нежитлових приміщень за період з 29.05.2018 р. по 15.10.2018 р. (тобто за 4,5 місяці) на загальну суму 118 944,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Частиною 1 ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму та передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином встановивши під час розгляду справи, що відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов`язання за вказаним договором оренди, не сплатив за період з 28.06.2018 по 15.10.2018 року орендну плату, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 92 512,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором оренди через порушення домовленостей з боку комітету кредиторів ВАТ Льонотекс , які безпідставно відмовили відповідачу в розширенні орендованої площі, оскільки за договором оренди йому було передано декілька зруйнованих будівель, яких насправді не існувало, є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно п.1.2 договору №4 оренди нерухомого майна від 29.05.2018 року, укладеного та підписаного сторонами, було здійснено детальний опис майна, яке за актом прийому-передачі (будівель) від 29.05.2019 року, було передано ліквідатором ВАТ Льнотекс та прийнято без будь-яких застережень та зауважень наймачем ОСОБА_1 .

Крім того, протокол засідання комітету кредиторів ВАТ Льнотекс від 16.07.2018 року з урахуванням положень ст.ст.95, 81 ЦПК України є неналежним доказом, оскільки він не підписаний членами кредиторів, а тому не підтверджує обставину погодження між сторонами збільшення орендованої площі. Отже, посилання відповідача на порушення домовленостей з боку комітету кредиторів ВАТ Льонотекс , як на підставу припинення внесення орендної плати, не відповідає положенням ст.726 ЦК України і не може бути підставою для фактичної односторонньої відмови від зобов`язань за договором.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо часткового зменшення заборгованості за договором оренди через укладання відповідачем ОСОБА_1 з ОСОБА_3 договору суборенди спірних приміщень, який на виконання даного договору оренди перерахував ВАТ Льнотекс кошти на загальну суму 52865 грн., оскільки п.7.1 договору №4 оренди нерухомого майна від 29.05.2018 року було передбачено, що наймач за цим договором не може укладати договори суборенди з третіми особами. А тому внесення цих коштів третьою особою не може бути враховане судом як належне часткове виконання відповідачем умов договору оренди.

Безпідставними визнаються доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції через порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що позивач ВАТ Льонотекс звернувся з даним позовом до Богунського райсуду м. Житомира. Ухвалою судді від 27.03.2019 року дана справа була передана на розгляд до Корольовського райсуду м. Житомира за підсудністю, оскільки суд з урахуванням положень ст.30 ЦПК України, пунктів 41,42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ дійшов висновку, що даний спір виник із договору найму (оренди) нерухомого майна, а тому дана справа повинна бути розглянута судом за місцем знаходження нежитлових приміщень, які розташовані на території АДРЕСА_1 (виключна підсудність). Дана ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку сторонами у справі.

Ухвалою Корольовського райсуду м. Житомира від 10.05.2019 року дана позовна заява була прийнята до провадження суду, за заявою ВАТ Льонотекс було відкрито провадження і справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14.30 год. 25.07.2019 року.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Корольовським райсудом м.Житомира не були порушені правила територіальної юрисдикції (підсудності), а тому підстави для скасування даного рішення відповідно до ст. 378 ЦПК України відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді