Постанова

від 27.08.2020 по справі 285/13/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/13/20 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 49 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 21 травня 2020 року суддею Михайловською А.В. у м. Новоград-Волинському, повний текст рішення складено 25 травня 2020 року,

у справі № 285/13/20 за позовом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа - Горностайпільська сільська рада Іванківського району Київської області, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року Управління Державного агентства рибного господарства у м.Києві та Київській області (далі - Управління) звернулося до суду із позовом, у якому, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в сумі 850 грн та судові витрати.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року позов Управління задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області 850грн майнової шкоди та на користь Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області 1921 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити вказане судове рішення в частині стягнення з нього судового збору, та, враховуючи його майновий стан як учасника бойових дій, віднести судові витрати за рахунок держави.

На його думку суд помилково стягнув з нього судові витрати у справі в сумі 1921 грн та помилково не вирішив питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи ту обставину, що він визнав позов. Крім того, суд не врахував, що у своїй заяві він просив звільнити його від сплати іншої частини судового збору, посилаючись на неспівмірність суми шкоди сумі судового збору, свій майновий стан з урахуванням статусу учасника бойових дій. Проте, суд не врахував вказані обставини, пославшись лише на те, що спір не пов`язаний з порушенням його прав як учасника бойових дій, тому він не підлягає звільненню від сплати судового збору.

У відзиві Управління просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що Управлінням при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 1921 грн згідно платіжного доручення № 82 від 26 грудня 2019 року (а.с. 6).

Відповідач до початку розгляду справи по суті надав суду заяву, у якій повністю визнав позов (а.с 40). У цій заяві він просив у зв`язку з визнанням позову повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У стягненні з нього решти судового збору просив його звільнити, посилаючись на те, що у 2018 році він звільнився із Збройних Сил України, не працює, є учасником бойових дій та має відповідні пільги. Також вказав, що судовий збір значно перевищує ціну позову.

Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 850 грн та вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 1921 грн, суд першої інстанції виходив із того, що повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, проте таке клопотання у матеріалах справи відсутнє. Крім цього, суд застосовуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, виходив з того, що спір не пов`язаний з порушенням прав заявника, як учасника бойових дій, а тому він не звільнений від оплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, за змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Отже суд, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, у своєму рішенні мав самостійно вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Посилання суду на необхідність клопотання особи, яка сплатила судовий збір, для вирішення питання його повернення, є помилковим, оскільки таке стосується лише випадків, визначених у ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Отже, суд безпідставно стягнув з відповідача 960,5 грн судових витрат, а доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими.

Водночас, з відповідача, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню інша частина судового збору в сумі 960,5 грн.

Посилання відповідача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору у відповідності до положень ч. 3 ст. 136 ЦПК України є помилковими, оскільки зазначена норма стосується вирішення судом питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнення від їх сплати, якими судовий збір, згідно ст.133 ЦПК України, не є. Тому при задоволенні позову майновий стан відповідача не має правового значення для вирішення питання про стягнення з нього судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову. Також не має значення при вирішенні питання про розподіл судових витрат співмірність судового збору, який сплачений позивачем у мінімально встановленому законодавством розмірі, ціні позову.

Враховуючи, що справа не пов`язана з порушенням прав відповідача, як учасника бойових дій, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору з підстав, визначених пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

З огляду на вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню у частині розподілу судових витрат з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про повернення Управлінню з державного бюджету 960,5 грн судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнення з відповідача на користь позивача 960,5грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року у частині розподілу судових витрат скасувати, ухваливши нове судове рішення у цій частині.

Повернути Управлінню Державного агентства рибного господарства у м.Києві та Київській області з державного бюджету 960,5 грн судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення № 82 від 26 грудня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області 960,5 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 27 серпня 2020 року.