Постанова

від 20.08.2020 по справі 390/1290/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2020 року м. Кропивницький

справа № 390/1290/19

провадження № 22-ц/4809/810/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Єгорової С.М.

за участю секретаря Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Новоолександрівська сільська рада Кіровоградського району, Кіровоградської області;

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2020 року, у складі судді Гершкул І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області про визнання права власності у порядку спадкування.

У позові зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_2 , який проживав по АДРЕСА_1 . Він, як єдиний спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину і вступив у користування і володіння майном. Відповідно до його заяви про прийняття спадщини, Кіровоградська районна державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 95 від 30.03.2005.

До його спадкового майна належить земельна ділянка для обслуговування

жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га за адресою

АДРЕСА_1 , згідно рішення №164/3 від 30-го червня 2001 року сімнадцятої сесії Новоолександрівської сільської ради, Кіровоградського району,

Кіровоградської області двадцять третього скликання, прийняте у відповідності до декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про

приватизацію земельних ділянок .

Проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаної земельної ділянки, оскільки відсутній державний акт або свідоцтво про право власності.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку на підставі вказаного рішення сільської ради, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.01.2020 ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га, яка знаходиться в адміністративних межах села Новоолександрівка, Кіровоградського району Кіровоградської області, згідно рішення Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області №164/3 від 30.06.2001, прийнятого відповідно до декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок №15-92 від 26.12.1992.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені позивачем до позовної заяви матеріали (докази) не містять будь-якої інформації щодо встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання ОСОБА_2 документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, також, відсутні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку та яку саме, а відповідно відсутні правові підстави для визнання права власності на земельну ділянку за позивачем у порядку спадкування.

Крім цього, ОСОБА_2 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією ОКП Кіровоградське ООБТІ , проте відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності свідчать, що земельні ділянки за вказаною адресою, призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також ведення особистого селянського господарства, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 . Суд першої інстанції вважає, що судове рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи, проте позивачем визначено в якості відповідача Новоолександрівську сільську раду, яка не може бути належним відповідачем у справі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за іншою особою. Отже, позов пред`явлено до неналежного відповідача та позивачем не заявлялось клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення вказаної особи в якості співвідповідача.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, визнати неналежним до справи рішення Новоолександрівської сільської ради №198-30/2018 від 15.11.2018 року та визнати за ним в порядку спадкування право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га згідно з рішенням Новоолександрівської сільської ради, Кіровоградського району, Кіровоградської області №164/3 від 30.06.2001.

Позивач вважає, що рішення суду ґрунтується на законодавстві, що набуло чинності після виникнення спірних правовідносин та не враховує особливостей приватизації і успадкування присадибних ділянок, що були в користуванні, на підставі Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що відомості про домогосподарство брата і встановлені межі присадибної земельної ділянки, згідно діючого на той час законодавства, відображені в книгах ведення погосподарсько-поземельного обліку Новоолександрівської сільської ради.

В рішенні Новоолександрівської сільської ради від 30.06.2001 Про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства зазначено, що згідно заяви ОСОБА_2 приватизація земельної ділянки, яка перебувала у користуванні набувача, здійснена відповідно Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №15-92 на підставі земельно-кадастрової документації даних бюро технічної документації, саме для обслуговування, а не для будівництва і обслуговування як зазначено в рішенні суду.

Статтею 6 Декрету КМУ від 26.12.1992 № 15-92 було зупинено дію частини 2 статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету, якими передбачалося, що право власності виникає лише з дня видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Дія цих статей Земельного кодексу (в редакції 1992 року) зупинялася лише для громадян України, у яких була у користуванні земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) і рішенням місцевої ради така земельна ділянка була передана йому у приватну власність. Згідно з цим, у такого громадянина з дня прийняття цього рішення радою вже, по суті, виникає право власності на земельну ділянку.

Декрет втратив чинність згідно із Законом України від 14 вересня 2006 року № 139-V вже після смерті спадкодавця.

Позивач вважає, що виходячи з вимог діючого на той час законодавства, рішення Новоолександрівської сільської ради від 30.06.2001 року про передачу у власність цієї ділянки брату є документом правовстановлюючим.

Також зазначає, що судом безпідставно взято до уваги рішення Новоолександрівської сільської ради №198-30/2018 від 15.11.2018, згідно якого скасовано та визнано такими, що втратили чинність, прийняті до 14.10.2008 і не виконані рішення Новоолександрівської сільської ради щодо погодження місця розташування об`єкта, надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки . Однак, в цьому рішенні говориться в загальному про питання будівництва, а значить до предмету його позову про успадкування, воно не має відношення і є неналежним, а беручи до уваги і рішення Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009, є недопустимим.

Вказує, що судом не взято до уваги відомості надані Новоолександрівською сільською радою, яка у відповіді № 11 від 21.01.2020 на запит судді повідомляє, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3522585400:516000:0080, власником якої є ОСОБА_3 , а будинок належить ОСОБА_4 , відношення до позовної заяви ОСОБА_1 не має.

Також, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду про те, що місце розміщення присадибної земельної ділянки і домогосподарства ОСОБА_2 не встановлене оскільки успадковане ним домогосподарство і присадибна ділянка нероздільні і розташовані за однією і тією ж адресою, за якою зареєстроване приватне домогосподарство, а саме, АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що оскільки його брат набув прав власника нерухомого майна, а саме домогосподарства в АДРЕСА_1 на підставі правовстановлюючого документа - посвідчення ОКП Кіровоградське ООБТІ (а.с.158, 160-161), то до нього перейшло і право постійного користування на присадибну земельну ділянку, а після рішення Новоолександрівської сільської ради від 30.06.2001 про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства і право приватної власності на неї.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Представник відповідача Новоолександрівської сільської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 11.05.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського районного управління юстиції, актовий запис № 03 (а.с.39).

На запит суду Державним нотаріальним архівом у Кіровоградській області надано лист №724/01-21 від 17.09.2019 року та копію спадкової справи № 95/2005, що заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , де міститься заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом і документи, які підтверджують, що останній є братом померлого. Інші спадкоємці не звертались. Померлим за життя складено заповіт, який посвідчено Новоолександрівською сільською радою, зареєстровано в реєстрі за №1 від 12.01.1998, спадкоємцем згідно заповіту є ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані ОСОБА_1 на грошові вклади та земельну ділянку кадастровий номер 3522585400:02:000:0100, а на інше майно не видавалися (а.с.27-48).

Листом №1315/01-16 від 21.12.2018 Кіровоградською районною державною нотаріальною конторою розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.12.2018 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надано роз`яснення, що оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо лише у разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, тобто є документ, який підтверджує право власності. ОСОБА_1 не надано документу, який підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку, а тому рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.6).

Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області розглянуто звернення ОСОБА_1 і повідомлено листом № С-299/04 від 25.04.2019 про проведення перевірки вчинення нотаріальних дій щодо спадкування (а.с.7-9).

Витяг із рішення Новоолександрівської сільської ради Про передачу земельних ділянок у приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства №164/3 від 30.06.2001 свідчить, що вирішено передати ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,54 га., та ведення особистого підсобного господарства (а.с.12).

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Про визнання не виконаних попередніх рішень щодо погодження місця розташування об`єкта, надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок такими, що втратили чинність №198-30/2018 від 15.11.2018 скасовано та визнано такими, що втратили чинність, прийняті до 14.10.2008 і не виконані рішення Новоолександрівської сільської ради щодо погодження місця розташування об`єкта, надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки (а.с.21).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №182616009 та №182616221 від 26.09.2019, а також №196167281 та №196167612 від 14.01.2020, власником земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3522585400:51:000:0080, площею 0,25 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3522585400:51:000:0081, площею 0,4179 га., для ведення особистого селянського господарства, вказана ОСОБА_3 , а власником житлового будинку за вказаною адресою зазначено ОСОБА_4 (а.с.60-69, 140-145).

Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 17.07.1985, який зареєстровано в Книзі для записів нотаріальних дій під №8, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться у с. Новоолександрівка, Кіровоградського району Кіровоградської області. Відповідно реєстраційного посвідчення ОКП Кіровоградське ООБТІ адреса житлового будинку з надвірними будівлями: АДРЕСА_1 (а.с.158, 160-161).

Довідки № 237 від 05.09.2008 та №161 від 06.07.2009, які видані виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської рада Кіровоградського району Кіровоградської області, свідчать, що на спадковий будинок, який рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проводиться оформлення документів на ОСОБА_1 , документи знаходяться в стадії виготовлення (а.с.156, 162).

ОСОБА_1 схематично позначив на картографічному зображенні місце розташування домоволодінь ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , поштова адреса: АДРЕСА_1 (а.с.157, 163).

На запит суду Новоолександрівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області надано лист №11 від 21.01.2020, яким повідомлено, що згідно рішення Новоолександрівської сільської ради №164/3 від 30.06.2001 ОСОБА_2 було передано земельну ділянку загальною площею 0,54 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та ведення особистого селянського господарства. Після чого, у ОСОБА_2 по суті виникло право власності на земельну ділянку, проте останній до дня смерті не вчинив будь-яких дій стосовно земельної ділянки (межі земельної ділянки не визначено, не отримано державний акт). З дня смерті земельна ділянка за призначенням не використовувалась, а також у приватній власності померлого не перебувала. Рішенням Новоолександрівської сільської ради №198-30/2018 від 15.11.2018 скасовано та визнано такими, що втратили чинність, прийняті до 14.10.2008 і не виконані рішення Новоолександрівської сільської ради. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно рішення Новоолександрівської сільської ради № 26-4/2016 від 29.01.2016, адресу змінено: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , була надана згідно рішення Новоолександрівської сільської ради №67-10/2016 від 16.12.2016 ОСОБА_8 та знаходиться в приватній власності. Власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , а будинок належить ОСОБА_4 (а.с.165, 170).

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Про затвердження розпорядження сільського голови по перенайменуванні вулиць в с. Новоолександрівка №26-4/2016 від 29.01.2016 об`єднано АДРЕСА_1 з АДРЕСА_1 та визначено назву АДРЕСА_1 , оскільки АДРЕСА_1 зі зміною нумерації будинків (а.с.167-169, 172-174).

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Про присвоєння назв вулиць та нумерації будинків №3 від 22.01.2002 присвоєно назви вулиць в с. Медерове, Кіровоградського району Кіровоградської області, відповідно домоволодінь персонально: АДРЕСА_2 , домовласник ОСОБА_2 (а.с.175-177).

На запит суду ОКП Кіровоградське ООБТІ надано лист №122-17/20 від 13.02.2020, яким повідомлено про зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресами станом на 01.01.2013: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.1990; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - інвентаризаційна справа по архіву ОКП Кіровоградське ООБТІ не значиться; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , - ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності від 12.08.1996; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , - ОСОБА_10 на підставі дублікату від 03.04.2000 свідоцтва про право власності від 26.07.1990 (по адресі №13 по архіву значаться дві інвентаризаційні справи); об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , - право власності не було зареєстровано; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 на підставі рішення Кіровоградського районного суду від 13.12.2011; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , - інвентаризаційна справа по архіву ОКП Кіровоградське ООБТІ не значиться; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , - ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу №2236 від 29.08.2012 (а.с.194-195).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до змісту ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га, яка знаходиться в адміністративних межах села Новоолександрівка, Кіровоградського району Кіровоградської області.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано витяг з рішення №164/3 від 30.06.2001 сімнадцятої сесії Новоолександрівської сільської ради двадцять третього скликання про передачу земельних ділянок у приватну власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, згідно якого сільська рада передала його брату ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,54 га та ведення особистого підсобного господарства.

Судом першої інстанції, шляхом направлення запиту до ОКП Кіровоградське ООБТІ встановлено зареєстроване право власності на нерухоме майно станом на 01.01.2013 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.1990 (а.с.194-195).

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 Про приватизацію земельні ділянок (далі - Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Декретом також встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм установлених Земельним кодексом України, посвідчується Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Статтею 6 Декрету було зупинено дію частини 2 статті 17 і статті 23 ЗК України (в редакції 1992 року), яким передбачалося, що право власності виникає лише з дня видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, якщо у громадянина була у користуванні земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва і рішенням місцевої ради така земельна ділянка була передана йому у приватну власність, то з дня прийняття цього рішення радою у такого громадянина вже по-суті виникло право власності на земельну ділянку. Якщо такий громадянин помер, не отримавши державного акта на право власності на земельну ділянку, спадкоємці мають право оформити право власності на дані земельні ділянки вже на себе.

Згідно з пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті брата, то вважається, що він набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 , на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Відповідно до заповіту від 12 січня 1998 року, що посвідчений секретарем Новоолександрівського виконавчого комітету сільської ради народних депутатів Кіровоградського району, Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за №1, спадкодавець ОСОБА_2 все своє майно заповів своєму брату ОСОБА_1 (а.с.41).

Даний заповіт є чинним, ніким не оспореним та не скасованим.

10 лютого 2005 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини у Кіровоградській районній державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа № 95/2005. Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,06 га, під номером сто, кадастровий номер 3522585400:02:000:0100, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на грошові вклади.

В матеріалах спадкової справи відсутні дані про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 іншими можливими спадкоємцями.

Листом №1315/01-16 від 21.12.2018 Кіровоградською районною державною нотаріальною конторою розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.12.2018 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надано роз`яснення, що оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо лише у разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, тобто є документ, який підтверджує право власності. ОСОБА_1 не надано документу, який підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку, а тому рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.6).

Отже, звернення позивача до суду з даним позовом зумовлене порушенням його прав на отримання у власність в порядку спадкування, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на право власності на спадковий будинок.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та неправомірно відмовив у задоволенні вимог позивача та захисті його спадкового права.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно - земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами, є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що інші особи до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталися, не проживали до дня смерті з спадкодавцем, спадщину не приймали, а відповідачами у цій справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.

Крім того, чинне спадкове законодавство України ґрунтується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця над положеннями закону.

Відповідно до положень частини другої статті 1223 ЦК України особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, одержують право на спадкування за законом лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

У цій справі позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який в судовому порядку не скасований та не визнаний недійсним.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин не врахував та безпідставно відмовив позивачеві у задоволені позову.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про його задоволення.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства площею 0,54 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно рішення Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області №164/3 від 30.06.2001, прийнятого відповідно до декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок №15-92 від 26.12.1992 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко С.М. Єгорова