Постанова
від 20.08.2020 по справі 911/245/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2020 р. Справа№ 911/245/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 (повний текст складено 27.05.2020) у справі №911/245/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про зобов`язання повернути майно та стягнення 53 411,04 грн неустойки,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі також - ДП МА Бориспіль ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом від 28.01.2020 №35-28/7-7 до товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (далі також - ТОВ УС Авіа ), про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії повернути Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль тверде покриття біля перону S площею 36,0 кв.м. за Актом передачі приймання майна до договору оренди №978/02.1.2-14/24-1 від 12.02.2010 нерухомого майна, що належить до державної власності; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 53 411,04 неустойки за прострочення відповідачем строку повернення майна з оренди відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії повернути за Актом передачі-приймання майна Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль орендоване за Договором оренди №978/02.1.2-14/24-1 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.02.2010 майно - тверде покриття біля перону S площею 36,0 кв.м., яке знаходиться за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2102,00 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно мотивовано встановленими судом обставинами припинення строку дії договору оренди, а також відсутністю доказів повернення у такому випадку, державного майна його балансоутримувачу - ДП МА Бориспіль .

Відмовляючи ДП МА Бориспіль у стягненні 53 411,04 неустойки за прострочення відповідачем строку повернення майна з оренди відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України, суд першої інстанції виходив з відсутності у балансоутримувача прав вимоги такої неустойки з орендаря, оскільки, за висновком суду, таке право належить виключно орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 в частині відмови у стягненні 53 411,04 грн неустойки за порушення відповідачем строку повернення орендованого майна та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою ДП МА Бориспіль вказує на неправильне застосування місцевим судом статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України та частини другої статті 785 Цивільного кодексу України щодо можливості нарахування та стягнення штрафних санкцій з наймача, який прострочив повернення об`єкту оренду. Судом не враховано положення пункту 13.4 договору, за яким право на отримання штрафних санкцій належить не лише орендодавцю, а й балансоутримувачу.

18.06.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №911/245/20; розгляд справи призначено на 20.08.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Калатай Н.Ф, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2020 у справі № 911/245/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Калатай Н.Ф., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 до провадження у новому складі суддів.

За змістом частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

У зв`язку з цим, а також оскільки заявником апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині відмови у стягненні з відповідача 53 411,04 грн неустойки за порушення відповідачем строку повернення орендованого майна, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційних перегляд судового рішення лише в межах позовних вимог про стягнення 53 411,04 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до преамбули Статуту, ДП МА Бориспіль є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно до пунктів 4.1, 4.2 Статуту ДП МА Бориспіль , майно аеропорту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, аеропорт володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, вчиняючи щодо такого майна будь-які дії, що не суперечать законодавству, за погодженням з Уповноваженим органом управління.

12.02.2010 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець), ДП МА Бориспіль (балансоутримувач) та ТОВ УС Авіа (орендар) було укладено договір оренди №978/02.1.2-14/24-1 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування тверде покриття біля перону S площею 36,0 кв.м. (пункт 1.1), яке знаходиться на балансі балансоутримувача за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт (пункт 1.2), вартістю 93370,00 грн. без ПДВ (пункт 1.3).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акту передачі-приймання майна. Акт підписують балансоутримувач та орендар (пункт 2.1).

Матеріалами справи підтверджується, що 12.02.2010 між ДП МА Бориспіль та ТОВ УС Авіа було підписано Акт 1 передачі-приймання орендованого майна, відповідно до якого Балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно без зауважень до його стану, відтак, договір оренди в порядку пунктів 2.1, 3.1 його пунктів набрав чинності.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 12.02.2010 до 11.02.2011 включно (пункт 14.1).

У подальшому строк дії договору неодноразово продовжувався на наступні річні терміни до 11.02.2018.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу (пункт 14.9). Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем Акту передачі-приймання майна. Обов`язок щодо складення Акту про повернення майна покладається на орендаря. (пункт 14.10).

У разі порушення орендарем строку повернення майна, визначеного договором, орендар сплачує балансоутримувачу та орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за кожний день затримки (пункт 13.4).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір оренди державного майна від 12.02.2010 припинив свою дію 11.02.2018, з огляду на відмову орендодавця продовжувати орендні правовідносини.

Водночас, незважаючи на те, у орендаря виник обов`язок повернути орендоване майно в силу вимог пункту 14.9 протягом трьох днів з дати припинення строку дії договору, тобто з 12.02.2018 і до 14.02.2018, відповідач свого обов`язку не виконав, орендоване майно балансоутримувачув не повернув.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку балансоутримувача, підстав для покладення на орендаря відповідальності за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі, визначеному частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні цих вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності у балансоутримувача прав вимоги, оскільки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України таке право належить виключно орендодавцю.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення викладено у статті 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, майно, що є предметом договору оренди належить до державної власності, перебуває на балансі позивача та закріплене за ним на праві господарського відання.

Статтею 136 ГК України унормовано, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами .

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства .

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За нормою статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні положення містить частина перша статті 283 ГК України.

Частиною третьою статті 285 ГК України передбачено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини четвертої статті 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 3.10 договору оренди сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом передачі-приймання майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Орендна плата за базовий місяць розрахунку становить 1 167,13 грн. без ПДВ (пункт 3.2) і перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач (пункт 3.5).

Враховуючи положення Господарського кодексу України щодо меж здійснення власником права господарського відання, а також оскільки майно, що є предметом договору оренди знаходиться на балансі та використовується Балансоутримувачем у межах, визначених власником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях - а саме - для надання цього майна в оренду з отриманням коштів у розмірі 30 % від орендної плати, то колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права, обумовленого частиною другою статті 785 ЦК України щодо відшкодування з наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, однак, у розмірі, погодженому власником.

Як підтверджується умовами договору, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях погоджено отримання Балансоутривувачем усіх платежів, а саме, орендної плати та штрафних санкцій у розмірі 30 %.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що право вимоги Балансоутримувача щодо відшкодування наймачем неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення також обмежено 30% від суми прострочення.

Згідно із статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Як підтверджується матеріалами справи, договір оренди припинив свою дію 11.02.2018 у звязку з відмовою орендодавця здійснювати його пролонгацію на новий строк.

У подальшому, листом від 08.04.2019 №19-22/1-291 балансоутримувач ДП МА Бориспіль направив орендарю ТОВ УС Авіа Акти приймання-передачі орендованого майна та вимагав звільнити та повернути майно протягом 10 днів з дати отримання цього листа в порядку, передбаченому договором оренди. Як свідчить залучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення, вказаний лист відповідач отримав 11.04.2019.

Доказів того, що відповідач надав відповідь на вказаний лист, або повернув орендоване майно балансоутримувачу, підписавши відповідний Акт передачі-приймання майна, суду не подано.

Станом на момент розгляду справи ні позивачем, ні відповідачем не подано доказів повернення орендованого ТОВ УС Авіа майна Балансоутримувачу.

Враховуючи закінчення строку дії договору, а також неповернення майна Балансоутримувачу у строки, встановлені договором, а також оскільки і на час звернення із відповідним позовом майно фактично перебуває у користування відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 785 ЦК України.

Оскільки, як уже було зауважено, із позовом про стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України звернувся лише Балансоутримувач, колегія суддів дійшла висновку, що до відшкодування підлягає сумма у розмірі 30 % від неуйтойки, що підлягає нарахуванню за увесь час прострочення.

Так, здійснюючи розрахунок суми неустойки, колегія суддів враховує, що розмір річної орендної плати відповідно до додатку №1 до договору та пункту 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу складає 14 005,56 грн. (93370,00 грн х 15% / 100), подвійна вартість одного дня оренди складає 76,74 грн (14 005,56 / 365 х 2), період прострочення становить з 15.02.2018 (договір діяв до 11.02.2018 + 3 дні на повернення відповідно до пункту 14.9 договору) і до 20.01.2020 (визначено позивачем у позові та розрахунку) = 705 днів.

Відтак, до задоволення підлягає неустойка у розмірі 16 230,51 грн (705 х 76,74 х 0,3).

Як унормовано статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) незясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Прийняте місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки суперечить нормам матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін, а саме: статті 136 ГК України, статтям 15, 16, 386, 785 ЦК України, а тому, підлягає у цій частині скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимог.

Колегія суддів вважає за можливе здійснити новий розподіл судового збору у частині вимог про стягнення 53 411,04 грн неустойки у порядку, визначеному статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 в частині відмови у стягненні 16 230,51 грн неустойки за прострочення відповідачем строку повернення майна з оренди - скасувати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шулявська, буд.7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 16230,51 грн (шістнадцять тисяч двісті тридцять гривень п`ятдесят одну копійку) неустойки за прострочення відповідачем строку повернення майна з оренди.

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/245/20 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шулявська, буд.7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 2732,60 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дві гривні шістдесят копійок) судового збору за подання позову.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шулявська, буд.7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 945,90 грн. (дев`ятсот сорок п`ять гривень дев`яносто копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.08.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна

Дата ухвалення рішення20.08.2020
Оприлюднено31.08.2020

Судовий реєстр по справі —911/245/20

Постанова від 20.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Поляк О.І.

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Поляк О.І.

Ухвала від 23.06.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Поляк О.І.

Рішення від 18.05.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 30.04.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 02.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 03.02.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні