Рішення

від 21.08.2020 по справі 908/572/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/37/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2020 Справа № 908/572/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Комунального підприємства «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» (88000 Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 36917235)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівська агротехніка» (70504 Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43221813)

про стягнення 180 147 грн. 74 коп.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівська агротехніка» 172 950 грн. 00 коп. основного боргу, 345 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 737 грн. 16 коп. 3 % річних, 6 114 грн. 68 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/572/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/872/20, присвоєно справі номер провадження 27/37/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 30.03.2020.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

10.03.2020 Комунальне підприємство «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Ухвалою суду від 11.03.2020 клопотання Комунального підприємства «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

23.03.2020 представник позивача надіслав на адресу суду заяву № 71 від 18.03.2020 (вх. № 6083/08-08/20 від 23.03.2020) в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання, щодо повернення попередньої оплати за договором поставки № 2019-1 від 13.12.2019 р. позивач вправі нарахувати пеню на підставі п. 6.4 Договору. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 172 950 грн. 00 коп. основного боргу, 345 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 737 грн. 16 коп. 3 % річних, 8 760 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Заява судом прийнята.

23.03.2020 представник позивача надіслав клопотання № 72 від 18.03.2020 (вх. № 6085/08-08/20 від 23.03.2020) щодо доручення до матеріалів справи додаткових документів. Документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

23.03.2020 представник позивача надіслав на адресу Господарського суду клопотання № 73 від 18.03.2020 (вх. № 6087/08-08/20 від 23.03.2020) щодо проведення судового засідання без участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.03.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 28.04.2020 р., у зв`язку із запровадженням карантину та обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, з урахуванням обумовленої суспільною необхідністю легітимної межі обмеження законного права громадян на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, а також у зв`язку з тим, що в Господарському суді Запорізької області тимчасово з 17.03.2020 до 11.05.2020 запроваджено особливий режим роботи, зокрема, тимчасово суд відтерміновує, шляхом перенесення або відкладення, розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та обмежує їх пропуск до залів судових засідань до 11.05.2020.

14.04.2020 представник позивача надіслав на адресу господарського суду клопотання (вх. № 7698/08-08/20 від 14.04.2020) про долучення до матеріалів справи документів. Судом документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.04.2020 відповідно до Постанови Верховної ради України № 54-ІХ від 30.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19), якою внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі п.п 3 п. 11 постановлено у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., №48, ст. 436 розділ X «Прикінцеві положення» , а також Конвенції про захист прав людини і основних свобод строк розгляду справи № 908/572/20 продовжено відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Судове засідання відкладено до скасування карантину.

Ухвалою суду від 29.05.2020 призначено засідання суду у даній справі на 17.06.2020.

16.06.2020 від позивача надійшла заява № б/н від 02.06.2020 (вх. № 11486/08-08/20 від 16.06.2020) в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. Заява судом була прийнята, судом розглядаються збільшені позовні вимоги, а саме, про стягнення: 172950 грн. - основного боргу, 345 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 737 грн. 16 коп. - 3 % річних, 15111 грн. 86 коп. - пені.

Також позивач надіслав клопотання № б/н від 02.06.2020 (вх. № 11464/08-08/20 від 16.06.2020) щодо проведення судового засідання без участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.06.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв`язку з неприбуттям в засідання суду представників сторін, розгляд справи було відкладено на 15.07.2020.

09.07.2020 представник позивача надіслав на адресу суду пояснення № 113 від 02.07.2020 (вх. № 13023/08-08/20) по суті спору, а також на виконання ухвали суду від 17.06.2020 надіслав докази надсилання відповідачу претензії вих. № 08 від 09.01.2020, детальний розрахунок заборгованості та докази направлення зазначених пояснень на адресу відповідача, які просить долучити до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.07.2020 продовжено строк розгляду справи № 908/572/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, розгляд справи відкладено на 21.08.2020.

Позивач до суду надіслав клопотання № б/н від 28.07.2020 (вх. № 15890/08-08/20 від 17.08.2020) щодо проведення судового засідання без участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.08.2020 справу розглянуто, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав, ухвали, що надсилались на його адресу до суду не повертались. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме, ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю учасників справи.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

13 грудня 2019 року між Комунальним підприємством Комунал-Сервіс Великоберезнянської селищної ради (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка (Постачальник) укладено Договір № 2019-1 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору зазначено перелік найменування товару - розкидач мінеральних добрив МВУ-5, вартість якого становить 172 950 грн., зазначені в Додатку № 1 до Договору Специфікація, яка є невідємною частиною даного Договору.

Специфікацією № 1, яка підписана сторонами Договору без заперечень та зауважень, передбачено поставку товару - розкидача мінеральних добрив МВУ-5 у кількості 1 шт. за ціною 172 950,00 грн. разом з ПДВ.

Оплата товару здійснюється Покупцем в розмірі 100% - 172 950,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 28 825,00грн.) (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, Постачальник поставляє товар за адресою: 89000, Закарпатська обл.., Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, буд. 12.

Позивач взяті на себе зобов`язання по оплаті товару виконав, сплатив Постачальнику суму договору в розмірі 172 950 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 561 від 13.12.2019.

Відповідач своє зобов`язання щодо поставки товару не виконав, товар, відповідно до умов Договору, не поставив.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. № 08 від 09.01.2020, з проханням розірвати Договір № 2019.1 від 13.12.2019 та повернути на розрахунковий рахунок сплачені кошти у розмірі 172950 грн. за непоставлений товар.

Як доведено позивачем, дану претензію 09.01.2020 було надіслано на електронну адресу представника відповідача, а 23.01.2020 дану претензію надіслану поштою відповідачу.

Станом на день розгляду справи відповідач не повернув суму передплати в розмірі 172950 грн. 00 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснив передоплату товару в розмірі 172950 грн. 00 коп.

Відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару та не повернув позивачу суму передоплати в розмірі 172950 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами Договору передбачено врегулювання питань таким засобом зв`язку, як електронна пошта (розділ 11 Договору), суд бере до уваги той факт, що претензія, яка надсилалась відповідачу 09.01.2020 електронною поштою є законною вимогою та з урахуванням ст. 530 ЦК України враховуючи 7- денний строк на виконання зобов`язань, відповідач мав повернути кошти до 16.01.2020.

Відповідач не виконав умови Договору в частині поставки товару та повернення передоплати вартості товару у розмірі 172950 грн. 00 коп., факт виконання зобов`язань за договором відповідач належним чином не довів.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівська агротехніка» суми в розмірі 172 950 грн. 00 коп. за Договором.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору в повному обсязі, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 суму 737 грн. 16 коп. - 3 % річних, 345 грн. 90 коп. - втрат від інфляції, 15111 грн. 86 коп. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України. Судом встановлено, що позивачем визначено невірний період для нарахування даних сум, однак, при перерахунку за період з 17.01.2020 (на виконання ст. 530 ЦК України по пред`явленню вимоги) по 01.06.2020 судом отримані суми 3 % річних та втрат від інфляції більші ніж заявлено позивачем, то тому судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 737 грн. 16 коп. - 3 % річних, 345 грн. 90 коп. - втрат від інфляції.

За таких обставин, судом підлягає задоволенню сума 737 грн. 16 коп. - 3 % річних, 345 грн. 90 коп. - втрат від інфляції.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за прострочення передачі товару згідно п. 4.1 Договору, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості не переданого Товару за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені у розмірі 15111 грн. 86 коп. за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 встановив, що позивачем визначено невірний період для нарахування даних сум, однак, при перерахунку за період з 17.01.2020 (на виконання ст. 530 ЦК України по пред`явленню вимоги) по 01.06.2020 судом отриману суму пені в розмірі 13070 грн. 48 коп., яка підлягає задоволенню.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, не заперечив проти позовних вимог.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівська агротехніка» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівська агротехніка» (70504 Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43221813) на користь Комунального підприємства «Комунал-сервіс Великоберезнянської селищної ради» (88000 Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 36917235) 172950 (сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 72 коп. основного боргу, 345 (триста сорок п`ять) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 737 (сімсот тридцять сім) грн. 16 коп. - 3 % річних, 13070 (тринадцять тисяч сімдесят) грн. 48 коп. пені, 2 806 (дві тисячі вісімсот шість) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 27.08.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова