Рішення

від 17.08.2020 по справі 914/2536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 справа №914/2536/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Головного територіального управління юстиції у Львівській області

та: Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

до відповідача 1: Дроздовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області

відповідача 2: Старосамбірської районної ради

відповідача 3: Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області

про: стягнення 698887,75грн.

Представники сторін:

позивача 1: Ониськів А.С.;

позивача 2: Рожнятовський А.М.;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився;

відповідача 3: Кухарська О.В.,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області до Дроздовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, Старосамбірської районної ради, Приватного підприємства ЛАДА ПЛЮС про стягнення 698887,75грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачам десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

20.12.2019р. позивачами подано до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про зменшення розміру позовних вимог, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№53588/19 та вх.№3549/19.

26.12.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі №914/2536/19, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.01.2020р.; позовну заяву в частині вимоги до Приватного підприємства ЛАДА ПЛЮС про стягнення коштів в сумі 12871,75грн. повернути Головному територіальному управлінню юстиції у Львівській області та Галицькому відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

20.01.2020р. позивачем 1 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3049/20.

20.01.2020р. Міженецькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області подано до суду відзив на позовну заяву, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3173/20.

Протокольними ухвалами від 20.01.2020р., 10.02.2020р. підготовче засідання у цій справі відкладено на 10.02.2020р. та 04.03.2020р. відповідно. При цьому, вищевказаною ухвалою від 10.02.2020р. суд, за клопотання позивача (вх.№333/20 від 10.02.2020р.), продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Крім того, ухвалами від 21.01.2020р., 11.02.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників у цій справі, представники яких не з`явились у вищевказані підготовчі засідання, та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

02.03.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10534/20.

03.03.2020р. позивачами подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог, залучення відповідача та відстрочення сплати судового збору, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№648/20.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 04.03.2020р., оголошено перерву до 26.03.2020р.

Крім того, ухвалами від 10.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників у цій справі, представники яких не з`явились у вищевказане підготовче засідання, та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Після закінчення перерви, учасники справи у підготовче засідання 26.03.2020р. не з`явились. Водночас, 26.03.2020р. на електронну адресу суду від позивачів та Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13734/20 та вх.№13729/20 відповідно.

26.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив відкласти підготовче засідання на 29.04.2020р.

28.04.2020р. на електронну адресу суду надійшли від Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, від позивачів - клопотання про відкладення розгляду справи, від відповідача 2 - заява про розгляд справи без участі його представника, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16724/20, вх.№16731/20 та вх.№16756/20 відповідно.

04.05.2020р., враховуючи те, що відкладене на 29.04.2020р. підготовче засідання, у зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці, не відбулося, Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив призначити підготовче засідання на 20.05.2020р.

У підготовче засідання 20.05.2020р. учасники справи участь повноважних представників не забезпечили.

20.05.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: клопотання Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про залучення Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області в якості відповідача задовольнити; залучити до участі у справі в якості співвідповідача Міженецьку сільську раду Старосамбірського району Львівської області; підготовче засідання відкласти на 10.06.2020р.

У підготовче засідання 10.06.2020р. з`явилися представники позивачів та відповідача 3. Відповідачі 1 та 2 у вищевказаному підготовчому засіданні участі повноважних представників не забезпечили.

10.06.2020р. на електронну адресу суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19410/20.

10.06.2020р. позивачами подано до суду клопотання, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19424/20 та у якому позивачі просили суд залишити без розгляду клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 03.03.2020р. та клопотання про залучення Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Також, 10.06.2020р. позивачами подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1332/20.

Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні 10.06.2020р. до 24.06.2020р.

Крім того, ухвалами від 12.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників у цій справі, представники яких не з`явились у вищевказане підготовче засідання, та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

23.06.2020р. позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору у зв`язку із збільшенням розміру позовних вимог, про розгляд 24.06.2020р. справи без участі його представника та про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20298/20.

У підготовче засідання 24.06.2020р. учасники справи участь повноважних представників не забезпечили.

При цьому, 24.06.2020р. позивачем 2 та відповідачем 3 подано до суду заяви про розгляд 24.06.2020р. справи без участі їх представників та про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду спору по суті, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20454/20 та вх.20452/20 відповідно; на електронну адресу суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20606/20.

Також, 24.06.2020р. відповідачем 3 подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20453/20.

Враховуючи подане позивачами клопотання (вх.№19424/20 від 10.06.2020р.), суд залишив без розгляду клопотання позивачів про залучення до участі у справі в якості позивача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, як правонаступника позивача 1 (вх.№3049/20 від 20.01.2020), та заяву про збільшення розміру позовних вимог, викладену в п.п.2, 3 прохальної частини клопотання (вх.№648/20 від 03.03.2020р.).

Крім того, 24.06.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив прийняти заяву Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1332/20 від 10.06.2020р.); закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 08.07.2020р.; викликати представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті.

25.06.2020р. на електронну адресу суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20606/20.

08.07.2020р. у судове засідання з розгляду спору по суті з`явилися представники позивача 1 та відповідача 3. Позивач 2, відповідач 1 та відповідач 2 участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили.

У судовому засіданні 08.07.2020р. з розгляду спору по суті оголошено перерву до 12.08.2020р.

Крім того, ухвалами від 10.07.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників у цій справі, представники яких не з`явились у вищевказане судове засідання з розгляду спору по суті, та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

Після закінчення перерви, у судове засідання 12.08.2020р. з розгляду спору по суті з`явилися представники позивачів та відповідача 3. Відповідач 1 та відповідач 2 участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили.

У судовому засіданні 12.08.2020р. з розгляду спору по суті оголошено перерву до 17.08.2020р.

Крім того, ухвалами від 12.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача 1 і відповідача 2, та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судове засідання 17.08.2020р. з розгляду спору по суті з`явилися представники позивачів та відповідача 3. Відповідач 1 та відповідач 2 участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

При цьому, суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивачів:

Позивачі зазначають, що під час примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №29/73 від 29.03.2011р. на прилюдних торгах здійснено продаж арештованого майна боржника, а отримані від покупця - ОСОБА_1 за результатами такого продажу грошові кошти у сумі 956226,15грн. перераховано на рахунки стягувачів за вищевказаним наказом, в тому числі, відповідачу 1 та відповідачу 2.

Проте, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.06.2012р. у справі №1316/1787/12, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01.11.2012р., прилюдні торги, на яких здійснювався продаж арештованого майна в частині продажу земельної ділянки за кадастровим номером 4623686400:05:000:0041 визнано недійсними. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.07.2012р. у справі №1316/1789/12, прилюдні торги, на яких здійснювався продаж арештованого майна в частині земельних ділянок, які знаходяться в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області площею 0,1000га, кадастровий №4623686400:01:001:0204, площею 0,0398га, кадастровий №4623686400:01002:0358, площею 0,0600га, кадастровий №4623686400:01:001:0205 визнано недійсними.

Крім того, на виконання рішення Галицького районного суду від 13.10.2014р. у справі №461/6700/13-ц, з рахунку позивача 1 здійснено безспірне списання коштів у розмірі 700690,65грн. на користь ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення (з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог) з відповідача 1 та відповідача 3 857520,00грн., як безпідставно набутих грошових коштів, які були ними отримані за результатами реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, які, як зазначено вище, було визнано недійсними.

Позиція відповідача 2:

Відповідач 2 у поданих до суду заявах про розгляд справи без участі його представника проти позову заперечив, при цьому, жодних обгрунтувань таких заперечень відповідачем 2 не наведено.

Позиція відповідача 3:

Відповідач 3 проти позову заперечив повністю, зазначивши, що грошові кошти було отримано ним на підставі та в процесі примусового рішення Господарського суду Львівської області у справі №29/73, а отже такі кошти не є безпідставно набуті ним.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив таке:

06.07.2011р. Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі №29/73, відповідно до якого із врахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2011р. (яка залишена без змін постановою ВГС України від 20.01.2011р.), суд вирішив: стягнути з Приватного підприємства Лада-Плюс на спеціальний рахунок: Дроздовицької сільської ради 60% - 514512,00грн.; на спеціальний рахунок Старосамбірської районної ради 15% - 128628грн.; на спеціальний рахунок: Львівської обласної ради 25% - 214380,00 грн.; стягнути з Приватного підприємства Лада-Плюс в дохід державного бюджету 8575,20грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.03.2011р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

04.05.2011р. головним державним виконавцем Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. у справі №29/73 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26209542 та постанову про арешт всього майна боржника.

12.05.2011р. актом державного виконавця встановлено, що боржником рішення суду не виконано в строк наданий державним виконавцем.

Крім того, 12.05.2011р. актом опису й арешту державним виконавцем описано майно боржника, а саме, земельних ділянок, які знаходяться у с. Сокільники, Пустомитіського району площею 0,1000 га, кадастровий №4623686400:01:001:0204, площею 0,0398га, кадастровий №4623686400:01:002:0358, площею 0,0600га, кадастровий №4623686400:01:001:0205 та земельної ділянки, яка знаходиться на території Сокільницької сільської ради Пустомитіського району Львівської області, площею 0,5362 га, кадастровий № 4623686400:05:000:0041.

01.08.2011р. за заявкою Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та на підставі укладеного між Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецреалізація договору №1-14067, було проведено повторні прилюдні торги з реалізації арештованого майна - земельних ділянок, які належать Приватному підприємству Лада-Плюс .

За результатами проведених прилюдних торгів земельні ділянки були продані ОСОБА_1 , яким в рахунок оплати вартості придбаного на таких торгах майна перераховано на депозитний рахунок Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції грошові кошти в сумі 956226,15грн.

09.08.2011р. було складено акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна та винесено постанову про закриття виконавчого провадження №26209542 у зв`язку із фактичним його виконанням.

В подальшому, відповідно до листа Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області №05-18/3202 від 22.04.2016р., на рахунок НОМЕР_1 надійшли кошти від Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції: 06.09.2011 року - 514512,00 грн. та 13.09.2011 року - 214380 грн., в загальному 728892,00 грн. При цьому, з рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до визначеної у рішенні господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73 пропорції, здійснено розподіл коштів між рахунками Дроздовицької сільської ради, Старосамбірської районної ради та Львівської обласної ради, що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 від 07.09.2011р. та від 14.09.2011р.

Крім того, відповідно до листа Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області №05-18/3202 від 22.04.2016р., грошові кошти, що надійшли від Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на рахунок НОМЕР_2, із врахуванням ухвали Господарського суду від 02.09.2014р. у справі №29/73 (якою змінено порядок виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73), 23.09.2014р. були переказані на розподільчий рахунок Дроздовицької сільської ради НОМЕР_1, а далі були розподілені відповідно до визначеної у рішенні господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73 пропорції між рахунками Дроздовицької сільської ради, Старосамбірської районної ради та Львівської обласної ради, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 від 23.09.2014р.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.06.2012р. у справі №1316/1787/12, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01.11.2012р., прилюдні торги, на яких здійснювався продаж арештованого майна в частині продажу земельної ділянки за кадастровим номером 4623686400:05:000:0041 визнано недійсними. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.07.2012р. у справі №1316/1789/12, прилюдні торги, на яких здійснювався продаж арештованого майна в частині земельних ділянок, які знаходяться в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області площею 0,1000га, кадастровий №4623686400:01:001:0204, площею 0,0398га, кадастровий №4623686400:01002:0358, площею 0,0600га, кадастровий №4623686400:01:001:0205 визнано недійсними.

13.10.2014р. Галицьким районним судом м.Львова ухвалено рішення у справі №461/6700/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.03.2015р., у якому, зокрема, зазначено, що внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів від 01.08.2011р., продавець зобов`язаний повернути покупцю сплачені ним кошти. Враховуючи наведене, суд вирішив: позов ОСОБА_1 задоволити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецреалізація на користь ОСОБА_1 167423,85грн.; стягнути з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 956226,15грн. гривень (дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять шість грн. 15 коп.) на користь ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів з рахунку Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в Головному управлінні державної казначейської служби України у Львівській області за рахунок коштів Держаного бюджету України; стягнути з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецреалізація на користь ОСОБА_1 судовий збір в рівних частках по 1720,50 гривень.

07.05.2015р. Галицьким районним судом м.Львова було видано виконавчий лист у справі №461/6700/13-ц.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 09.06.2016р. у справі №461/6700/13-ц змінено спосіб і порядок виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2014р. Проте, вищевказану ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.09.2016р.

27.12.2016р. Галицький районний суд м.Львова за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 13.10.2014р. постановив ухвалу, відповідно до якої відмови заявнику у задоволенні такої, при цьому, зазначивши, що на думку суду, у випадку задоволення заяви відбудеться заміна сторони виконавчого провадження з виконання рішення з Галицького ВДВС ЛМУЮ на Міженецьку сільську раду, що суперечить вимогам ЦПК України та Закону України Про виконавче провадження .

21.02.2019р. Галицьким районним судом м. Львова постановлено ухвалу, відповідно до якої, суд ухвалив змінити найменування боржника у вищевказаному виконавчому листі з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на Галицький відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про виконання рішення, відповідно до якої (із врахуванням уточнень, викладених у заяві від 03.04.2019р.), просив стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області 700690,65грн.

Враховуючи наведене, відповідно до меморіального ордеру №2#179527079 від 03.04.2019р. Державною казначейською службою України у Львівській області на користь ОСОБА_1. здійснено безспірне списання коштів у сумі 700690,65грн.

Беручи до уваги викладене, зокрема те, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2011р. у справі №29/73 отримані внаслідок продажу арештованого майна грошові кошти у розмірі 857520,00грн. було перераховано, зокрема, відповідачу 1, при цьому, внаслідок визнання торгів з продажу вищевказаного майна недійсними, на підставі рішення Галицького районного суду м.Львова від 13.10.2014р. у справі №461/6700/13-ц Галицьким відділом державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області повернуто покупцю - ОСОБА_1 отримані за результатами вищевказаних торгів грошові кошти, позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідачів 857520,00грн., як безпідставно набутих грошових коштів.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

по-перше, позивачі зазначають, що грошові кошти, які вони просять стягнути з відповідачів, є безпідставно набутими останніми, а відтак просять стягнути такі на підставі ст.1212 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, враховуючи положення ст.626 ЦК України, за якими договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, підписання протоколу прилюдних торгів ліцитатором та покупцем, фактично є укладенням ними угоди.

Враховуючи наведене, беручи до уваги приписи ст.ст. 11, 202, 626 ЦК України, ст. 62 Закону України Про виконавче провадження та п.2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна прилюдні торги є способом переходу права власності від власника майна - боржника у виконавчому провадженні через продавця - ДВС, в особі спеціалізованої торгівельної організації до покупця - переможця прилюдних торгів.

З огляду на положення зазначених норм закону прилюдні торги за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи притаманні правочину. Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об`єкту.

Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об`єкта.

Отже, покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт; продавцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена в постанові від 14.02.2020р. у справі №185/4328/17, текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87602619 ).

Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі нотаріусом покупцеві свідоцтва про право власності на це майно.

При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів та, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 20.02.2020р. у справі №924/440/19, текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87778909 ).

Таким чином слід вважати, що між Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції й ТзОВ Торговий дім Укрспецреалізація (продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (покупець), з іншої сторони, виникли правовідносини в результаті проведення публічних торгів - правочину, спрямованого на відчуження - набуття майна.

Водночас, відповідачі не є сторонами правочину, предметом якого був перехід права власності на арештоване майно. Перерахування спірних грошових коштів відповідачам відбулось на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73, а не, як зарахування оплати вартості арештованого нерухомого майна, отриманої внаслідок продажу такого.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 ГПК України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, вказане рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73, із врахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2011р. (яка залишена без змін постановою ВГС України від 20.01.2011р.), як підстава набуття коштів, не відпала.

При цьому, в ухвалі від 08.02.2017р. у справі №750/3816/15-ц (текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64921869 ), ВГС України зазначено: судом залишено поза увагою, що … надходили кошти в межах виконавчого провадження, як кошти стягнуті із боржника за рішенням суду. Надходження коштів в межах виконавчого провадження на виконання рішення суду від органу державної виконавчої служби є достатньою та належною правовою підставою, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України у зазначених правовідносинах .

Таким чином, перераховані Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції спірні грошові кошти, є грошовими коштами, які отримані на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010р. у справі №29/73, тобто, на відповідній правовій підставі. Твердження позивачів про те, що відповідна правова підстава відпала на час вирішення судом цієї справи не заслуговує на увагу. Єдиною правовою підставою отримання таких грошових коштів є судове рішення, а результати проведених прилюдних торгів, протокол проведення прилюдних торгів по реалізації майна не є відповідною правовою підставою для отримання даних грошових коштів в розумінні ст. 1212 ЦК України.

По-друге , обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на ст.216 Правові наслідки недійсності правочину ЦК України, відповідно до ч.1 якої, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.02.2020р. у справі №185/4328/17 (текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87602619 ), якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору є відділ державної виконавчої служби..

Внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів від 01.08.2011р., саме у продавця - Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецреалізація виникло зобов`язання повернути покупцю - ОСОБА_1 сплачені ним кошти.

Більше того, як зазначено вище, відповідачі не є сторонами правочину щодо продажу арештованого майна. При цьому, стороною правочину, яка, згідно вимог ст.216 ЦК України, зобов`язана повернути кошти ОСОБА_1 є саме Галицький відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. І саме на підставі ст.216 ЦК України, Галицький районний суд м.Львова 13.10.2014р. ухвалив рішення у справі №461/6700/13-ц, яким встановив необхідність застосування між Галицьким відділом Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в особі Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецреалізація з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої, передбаченої цією ст.216 ЦК України реституції.

Відтак, посилання позивачів на положення ст.216 ЦК України є безпідставними.

По-третє , грошові кошти у розмірі 956226,15 грн., відповідно до резолютивної частини рішення Галицького районного суду м.Львова від 13.10.2014р. у справі №461/6700/13-ц, вирішено стягнути з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів з рахунку Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в Головному управлінні державної казначейської служби України у Львівській області за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, за змістом ч.2 ст.3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Таким чином, після визнання недійсними прилюдних торгів від 01.08.2011р., грошові кошти, які було сплачено ОСОБА_1 на рахунок виконавчої служби підлягали стягненню з державного бюджету, оскільки відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України). Як передбачено ч.1 ст.174 ЦК України, держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення

Відтак, відповідно до вищевказаного рішення, перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 слід було здійснити саме за рахунок Державного бюджету України, а не відповідачів.

Більше того, саме протиправні дії посадових осіб Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління, вчинені в процесі придбання ОСОБА_1 майна на прилюдних торгах, проведених 01.08.2011р., що суперечили вимогам законодавства, стали підставою для визнання недійсними таких торгів та стягнення на користь ОСОБА_1 з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління, відповідно до рішення Галицького районного суду м.Львова від 13.10.2014р. у справі №461/6700/13-ц, грошових коштів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п.74 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі Лелас проти Хорватії ).

Враховуючи вищевказане, протиправні дії, наслідком яких є визнання недійсними прилюдних торгів, що стало підставою для стягнення з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління не можуть мати наслідком виникнення підстав для стягнення з відповідачів спірних грошових коштів.

По-четверте, згідно ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Однак, позивачами не зазначено яким чином отримання відповідачами в процесі примусового виконання рішення грошових коштів порушено, не визнано, або оспорено права та законні інтереси позивачів.

Беручи до уваги все вищевказане, в позові слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу:

Позивачами заявлено позовні вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 128628,00грн. Водночас, відповідно до листа Управління державної казначейської служби України у Старосамбірському районі Львівської області №02-34/7 від 21.03.2019 року та долучених до нього платіжних доручень, Старосамбірською РДА 19.08.2016р сплачено 128628,00грн. Враховуючи наведене, оскільки саме на користь позивача 1 заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 грошових коштів у вищевказаному розмірі, то підстави для закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку із відсутністю предмета спору відсутні.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем 1 у цій справі позивачами визначено Дроздовицьку сільську раду Старосамбірського району Львівської області.

Разом з тим, відповідно до долучених до відзиву на позов документів, рішенням Дроздовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №197 від 11.08.2015 року Про добровільне об`єднання територіальних громад та рішенням Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №238 від 11.08.2015 року Про добровільне об`єднання територіальних громад вирішено об`єднатись з територіальними громадами сіл Міженець, Зоротовичі, Стороневичі Міженецької сільської ради, сіл Дроздовичі, Велюничі, Пацьковичі Дроздовицької сільської ради в Міженецьку територіальну громаду з центром у селі Міженець.

Пунктом 3 рішення Дроздовицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №197 від 11.08.2015 року та п.4 рішенням Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №238 від 11.08.2015 року правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) відповідно Дроздовицької сільської ради та Міженецької сільської ради визначено Міженецьку сільську раду.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дроздовицька сільська рада Старосамбірського району Львівської області перебуває в стані припинення.

Згідно ч.1 ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, ст.52 ГПК України передбачено два види процесуального правонаступництва юридичної особи:

- універсальне, за якого має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав та обов`язків які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, в цій сукупності за єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

- часткове правонаступництво (сингулярне), яке не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, воно відбувається внаслідок заміни осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або за вказівкою закону. Отже, сингулярне правонаступництво має місце у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Суд звертає увагу, що, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент постановлення цієї ухвали, юридична особа, яка є відповідачем 1 у цій справі, перебуває в стані припинення, а не припинена повністю

При цьому, відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.5 ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас, запису про припинення юридичної особи відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, при цьому, як відомості щодо її правонаступників у зазначеному реєстрі відсутні, як і відсутні відомості про те, що Міженецька сільська рада є правонаступником Дроздовицької сільської ради.

Беручи до уваги викладене, станом на момент ухвалення цього рішення, правові підстави для процесуального правонаступництва відповідача 1 відсутні.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як доказ сплати судових витрат позивачі подали платіжне доручення №5756 від 10.10.2019р. про сплату судового збору у розмірі 10483,32грн. та квитанцію №27110928 від 19.06.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2379,50грн.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання юридичною особою до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривня.

Отже, оскільки ціною позову (з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог) є 857520,00грн., за подання до суду цієї позовної заяви, позивач повинен був сплати судовий збір у розмірі 9315,66грн. (857520,00/100*1,5 =12862,80), проте, позивачем сплачено 12862,82грн. (10483,32+2379,50=12862,82), що на 0,02грн. перевищує встановлений законодавством розмір.

При цьому суд звертає увагу на імперативність положення ст.7 Закону України Про судовий збір щодо можливості повернення судового збору виключно за клопотанням сторони. А тому, враховуючи, що станом на момент ухвалення цього рішення, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивачів про повернення переплаченої суми (0,02грн.) судового збору, підстави для повернення такої - відсутні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі в розмірі 12862,80грн. слід залишити за позивачами.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено 27.08.2020р.

Суддя М.Р. Король