Рішення

від 21.08.2020 по справі 923/611/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року м.Херсон Справа № 923/611/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , за участю секретаря судового засідання Кудак М.І. розглянувши справу за позовом: Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області ідентифікаційний код юридичної особи 21295057 м.Херсон

до Відповідача-1: Великолепетиської районної державної адміністрації Великолепетиського району Херсонської області ідентифікаційний код юридичної особи 04060186

про стягнення 19 064,51 грн. надміру виплачених коштів

за участю представників:

від позивача Рибкіна Ю.Є.- головний спеціаліст, дов. № 350/08-16 від 23.06.2020р

від відповідача-Жиронкіна Ю.В.- головний спеціаліст, дов. від 17.08.2020 № 07-398/01-19

в с т а н о в и в:

Позивач Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача Великолепетиської районної державної адміністрації про стягнення 19 064,51 грн. надміру виплачених коштів.

Ухвалою від 24.06.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

08.07.2020 у встановлений строк, позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків, а саме надіслав до суду докази сплати судового збору у розмірі 2102 грн. (платіжне доручення № 1612 від 06.07.2020). Розмір сплаченого судового збору відповідає вимогам Закону України Про судовий збір .

Ухвалою від 10.07.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначив перше засідання по справі на 06 серпня 2020 року, установив відповідачу строк для подачі відзиву на позов - 30.07.2020, а заперечення - 04.08.2020., установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив - 06.08.2020.

27.07.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив, яким відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на пропуск відповідачем строку позовної давності.

Позивач надав відповідь на відзив, яким спростовує викладене у відзиві, просить задовольнити позовні вимоги у повному розмірі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому судом встановлено наступне.

На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - Управління) перебуває ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При проведенні перерахунку ОСОБА_1 за її заявою від 14.03.2008 застосовано довідки про заробітну плату № 3 від 09.02.2008 за період роботи з 1991 по 1995 роки та № 14 від 05.03.2008 за період роботи з 1988 по 1990 роки, видані відповідачем Великолепетиською районою державною адміністрацією.

Розпорядженням від 26.03.2008 року проведено розрахунок пенсії з 01.03.2008р. з урахуванням довідок про заробітну плату за період з 01.10.1988 по 30.09.1993, виданих Великолепетиською РДА.

На виконання наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.10.2018 № 241, в рамках проведення інвентаризації пенсійних справ було проведено зустрічні звірки достовірності видачі довідок про заробітну плату. По пенсійній справі ОСОБА_1 проведено звірку довідок про заробітну плату № 3 від 09.02.2008 за період роботи з 1991 по 1995 роки та № 14 від 05.03.2008 за період роботи з 1988 по 1990 роки з первинними документами.

В ході перевірки встановлено розбіжності в довідці № 3 від 09.02.2008 за період роботи у 1992 та 1993 роках, а саме розмір заробітної плати в 1992 році згідно первинним документам відповідає розміру заробітної плати у 1993 році. Тобто при внесенні даних про заробітну плату головним бухгалтером (уповноваженою на це особою), якою було оформлено та видано вищезгадану довідку поміняно місцями суми заробітної плати за 1992 та 1993 роки відповідно. Для перерахунку пенсії це є дуже суттєвим так як значно впливає на розмір пенсії та коефіцієнт заробітної плати, який обраховується за кожний місяць окремо. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 20.11.2003 № 1783 "Про заходи поліпшення пенсійного забезпечення громадян", позивач зазначає, що в додатку № 2 до вищезазначеної постанови наведена таблиця з середньомісячними показниками заробітної плати з 1958 по 2002 роки. Ці показники застосовуються при призначенні та перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", а саме в частині обчислення коефіцієнта заробітної плати.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).(редакція ЗУ "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 12.04.2007).

Отже, дані показники середньомісячної заробітної плати застосовуються, як показник при вирахуванні коефіцієнта, який буде застосовуватись при призначені та перерахунку пенсії.

Позивач звертає увагу на розпорядження 112391 від 26.03.2008 року, в переліку зарабітної плати за 1992 рік, у четвертому стовпчику зазначені коефіцієнти, та вбачається, що за цей період він складав 5,6, в той час як за інші роки від був переважно не більше 1,0. В розпоряджені 112391 від 24.06.2019, вже після корегування даних заробітної плати, коефіцієнт заробітної плати у 1992 році вже складав в середньому не більше 1,0.

За результатами звірки складено акт про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2019 № 51/2-09 та надано нову довідку про заробітну плату від 07.05.2019 № 38.

З урахуванням нової довідки про заробітну плату ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та приведено у відповідність розпорядженням 112391 від 24.06.2019 з дати перерахунку пенсії - з 01.03.2008. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії зменшився та утворилась сума надміру виплачених пенсіонерці ОСОБА_1 пенсійних коштів.

Згідно листа управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.07.2019 № 3844/04-04 по особовому рахунку Грек Л.М. виникла переплата пенсійних коштів за період з 01.03.2008 по 31.05.2019 в розмірі 19064,51 грн.

Управління надсилало листи від 01.10.2019 № 1077/03-12, від 26.11.2019 № 1241/03-12 та від 18.12.2019 № 1337/03-12 голові Великолепетиської районої державної адміністрації щодо необхідності в добровільному порядку відшкодування переплати пенсійних коштів.

На даний час відповіді на зазначені листи від Великолепетиської районої державної адміністрації не надходили, як і грошових коштів в рахунок погашення переплати. Пенсіонерка ОСОБА_1 в усній формі відмовилась відшкодовувати переплату так як вважає, що вона виникла не з її вини.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 50 ЗУ "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсію, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також, в необхідних випадках, перевіряти обґрунтованість ії видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують ії.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, на переконання позивача, своїми діями, зокрема видачею недостовірних документів, Великолепетиська района державна адміністрація завдала Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області матеріальну шкоду в розмірі 19064,51 грн. яку повино відшкодувати, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та ч.І ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.15 ч.І статті 20 господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах між суб`єктами господарювання.

З метою забезпечення ефективного та цільового використання коштів Управління та на підставі вищевикладеного, керуючись ст.1166 ЦК України, ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.4, 20 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить стягнути з Великолепетиської районої державної адміністрації (вул. Соборна 3, смт. Велика Лепетиха, Херсонська область, 74502, код ЄДРПОУ 04060186) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005 код ЄДРПОУ: 21295057) суму надміру виплачених коштів у розмірі 19064,51 грн. та сплачений судовий збір.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Як зазначає позивач, помилка при розрахунку пенсії гр. ОСОБА_1 виникла внаслідок помилки бухгалтера Великолепетиської районної державної адміністрації, допущеної при видачі довідок про заробітну плату від 09.02.2008 № 3 та від 15.03.2008 № 14. Цей факт відповідач не заперечує. Водночас просить суд звернути увагу на таке.

Пенсіонерка ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про призначення пенсії за віком 14.03.2008.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у редакції, яка діяла на час подання ОСОБА_2 заяви про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Тобто у позивача була можливість перевірити достовірність даних, вказаних у довідках про заробітну плату від 09.02.2008 № 3 та від 15.03.2008 № 14, і, як наслідок, виявити помилку. Але він цією можливістю вчасно не скористався.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач міг довідатися про допущені помилки під час призначення пенсії ще на стадії прийняття документів від заявника, тобто у 2008 році. Саме з цього часу почав свій перебіг строк позовної давності. Але до суду позивач звернувся лише у 2020 році. Тобто строк позовної давності позивачем пропущений, що є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі вище викладеного, ч. 4 ст. 267 ЦК У відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Головне управління Фонду, отримавши від Великолепетиської районної державної адміністрації відзив на позов, надало на нього відповідь яка полягає у наступному.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду у спосіб зокрема відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Головне управління Фонду вважає, що у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди.

Протиправна поведінка відповідача полягає у видачі недостовірної довідки від 09.02.2008 № 3 про заробіток ОСОБА_1 .

Майнова шкода, завдана Головному управлінню Фонду протиправною поведінкою Великолепетиської РДА, полягає у витратах Пенсійного фонду України на виплату ОСОБА_1 19 064,51 грн. надмірно виплаченої пенсії.

Причинний зв`язок між завданою Головному управлінню Фонду майновою шкодою і протиправною поведінкою Великолепетиською РДА полягає у тому, що саме внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки від 09.02.2008 № З Головне управління Фонду нарахувало і виплатило ОСОБА_1 19064,51 грн. надмірної пенсії.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Разом з тим, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Вказаною нормою встановлено право органу, що призначає пенсію, перевіряти правильність оформлення та зміст документів, а не обов`язок.

Крім того, Великолепетиська РДА після проведеної перевірки та складання Акту про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2019р. № 51/2-09 (А.С.16) видала нову довідку про заробітну плату від 07.05.2019 № 38, з урахуванням якої було перераховано розмір пенсії ОСОБА_1 та обраховано переплату пенсії у сумі 19064,51 грн. внаслідок приведення пенсійної справи у відповідність згідно нової довідки, останній такими діями фактично визнав свою вину.

Разом з тим, навіть у відзиві на позов відповідач не заперечує факт помилки допущеної при видачі довідок про заробітну плату від 09.02.2008 № 3 та від 15.03.2008 № 14.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Пунктом 2 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Зі змісту зазначених норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку, вбачається що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до частини 18 статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Головне управління Фонду вважає, що відповідальність за недостовірність даних які викладені у довідці від 09.02.2008 № 3 сум заробітної плати несе саме відповідач - Великолепетиська районна державна адміністрація.

Стосовно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, позивач зазначає наступне.

Згідно із статтями 256, 257, 260 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячнии термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Разом з тим, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Вказаними нормами встановлено право, а не обов`язок перевірки обґрунтованості видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, що свідчать про дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає помилковою думку відповідача щодо реальної можливості провести звірку та знати про правопорушення починаючи з 2008 року. Крім того, перевірка довідки про заробітну плату від 09.02.2008 № З та від 15.03.2008 № 14 була проведена на виконання наказу Пенсійного фонду України від 12.10.2018 № 169 "Про проведення інвентаризації пенсійних справ", відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 № 19-1 "Про проведення інвентаризації пенсійних справ" зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2018 за № 1077/32529 (копії документів, які стали підставою проведення перевірки додаються).

Відтак, позивач вважає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача переплати пенсії виникло у Головного управління Фонду після вищезазначеної перевірки, а саме з 20.04.2019 р. - з наступного дня після виявлення розбіжностей за даними виданої відповідачем довідки про заробітну плату на підставі складеної позивачем довідки про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення пенсії.

З позовом Головне управління Фонду звернулось до суду 23.06.2020 р. (що підтверджується штампом господарського суду Херсонської області), тож трирічний строк позовної давності не було пропущено і заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Позивач зазначив, що правова позиція щодо застосування загальної позовної давності в аналогічних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. по справі № 917/1150/17.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Предметом позову у даній справі є стягнення сум переплати пенсії, що виникли в звязку з видачею відповідачем довідки про заробіток для обчислення пенсій на ім`я гр. ОСОБА_1 з недостовірними даними.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, враховуючи, що надмірна виплата сум пенсій відбулася внаслідок подання відповідачем недостовірної довідки, в якій відповідачем було вказано завищені розміри заробітної плати гр. ОСОБА_1 , саме відповідач несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну бюджету Пенсійного фонду України.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно з статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на вище викладене та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування з відповідача 19 064,51 грн. переплати пенсії не підлягають задоволенню як такі, що пред`явлені за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву.

З огляду на вище викладене та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зазначив про те, що вимоги позивача про відшкодування з відповідача 19064,51 грн. переплати пенсії не підлягають задоволенню як такі, що пред`явлені за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Посилання позивача на те, що він не мав змоги раніше довідатись про своє порушене право суд вважає непереконливими. Позивач не довів, що до дня складення Акту про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2019р. № 51/2-09 (А.С.16) жодним чином не міг довідатитсь, що відбувається переплата пенсії гр. ОСОБА_1 , оскільки частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності, тому суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної заяви, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене - 28.08.2020

Суддя Т.Г. Пінтеліна