Постанова

від 17.11.2020 по справі 923/611/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/611/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 21.08.2020, проголошене о 10:47:42 суддею Пінтеліною Т.Г. у м. Херсоні, повний текст якого складено 28 . 08.2020

у справі № 923/611/20

за позовом скаржника

до Великолепетиської районної державної адміністрації Великолепетиського району Херсонської області

про стягнення 19 064,51 грн. надміру виплачених коштів,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Великолепетиської районної державної адміністрації про стягнення 19 064,51 грн. надміру виплачених коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 , було здійснено неправильне нарахування пенсії та її виплату в період з 1.03.2008 по 31.05.2019 р.р., що завдало матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що саме відповідачем заподіяно шкоду Пенсійному фонду України, разом з тим відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки вони пред`явлені за межами встановленого ст. 267 ЦК України строку позовної давності, про застосування якого заявлено іншою стороною у справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що право на звернення до суду із відповідним позовом виникло у позивача лише після проведення перевірки, здійсненої на виконання наказу ПФУ від 12.10.2018 №169 Про проведення інвентаризації пенсійних справ , відповідно до постанови правління ПФУ від 03.09.2018 №19-1 Про проведення інвентаризації пенсійних справ , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2018 за №1077/32529, а саме з 20.04.2019 - наступного дня після виявлення розбіжностей за даними виданої відповідачем довідки про заробітну плату на підставі складеної позивачем довідки про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення.

Крім того, скаржник зазначає, що видача відповідачем нової довідки про заробітку плату від 07.05.2019 №38, з урахуванням якої було перераховано розмір пенсії ОСОБА_1 та обраховано переплату пенсії у сумі 19 064,51 грн. в період з 1.03.2008 по 31.05.2019 р.р., свідчить про визнання ним своєї вини.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому той спростовує доводи скаржника та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - Управління) перебуває ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При проведенні перерахунку ОСОБА_1 за її заявою від 14.03.2008 застосовано довідки про заробітну плату № 3 від 09.02.2008 за період роботи з 1991 по 1995 роки та № 14 від 05.03.2008 за період роботи з 1988 по 1990 роки, видані відповідачем Великолепетиською районою державною адміністрацією.

Розпорядженням Пенсійного фонду України №112391 від 26.03.2008 проведено розрахунок пенсії з 01.03.2008 з урахуванням довідок про заробітну плату за період з 01.10.1988 по 30.09.1993, виданих Великолепетиською РДА.

На виконання наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.10.2018 № 241, в рамках проведення інвентаризації пенсійних справ було проведено зустрічні звірки достовірності видачі довідок про заробітну плату. По пенсійній справі ОСОБА_1 проведено звірку довідок про заробітну плату № 3 від 09.02.2008 за період роботи з 1991 по 1995 роки та № 14 від 05.03.2008 за період роботи з 1988 по 1990 роки з первинними документами.

Під час перевірки встановлено розбіжності в довідці № 3 від 09.02.2008 за період роботи у 1992 та 1993 роках, а саме розмір заробітної плати в 1992 році згідно первинним документам відповідає розміру заробітної плати у 1993 році. Тобто при внесенні даних про заробітну плату головним бухгалтером (уповноваженою на це особою), якою було оформлено та видано вищезгадану довідку поміняно місцями суми заробітної плати за 1992 та 1993 роки відповідно.

Крім того, позивач звертає увагу на розпорядження №112391 від 26.03.2008, в переліку заробітної плати за 1992 рік, у четвертому стовпчику зазначені коефіцієнти, та вбачається, що за цей період він складав 5,6, в той час як за інші роки від був переважно не більше 1,0. В розпорядженні №112391 від 24.06.2019, вже після корегування даних заробітної плати, коефіцієнт заробітної плати у 1992 році вже складав в середньому не більше 1,0.

За результатами звірки складено акт про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробіток для обчислення пенсії від 19.04.2019 № 51/2-09 та надано нову довідку про заробітну плату від 07.05.2019 № 38.

З урахуванням нової довідки про заробітну плату ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та приведено у відповідність розпорядженням №112391 від 24.06.2019 з дати перерахунку пенсії - з 01.03.2008. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії зменшився та утворилась сума надміру виплачених пенсіонерці ОСОБА_1 в період з 1.03.2008 по 31.05.2019 р.р.пенсійних коштів у сумі 19 064,51 грн..

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надсилало листи від 01.10.2019 № 1077/03-12, від 26.11.2019 № 1241/03-12 та від 18.12.2019 № 1337/03-12 голові Великолепетиської районої державної адміністрації щодо необхідності в добровільному порядку відшкодування переплати пенсійних коштів, вказані листи залишило без відповіді, переплата в добровільно порядку не погашена, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача суми переплаченої пенсії на підставі ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Суд першої інстанції приймаючи відповідне рішення дійшов висновку про наявність в даному випадку усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди та зазначив, що надмірна виплата пенсії відбулась саме в результаті видачі відповідачем довідки з недостовірними даними, в якій останнім було вказано завищені розмірі заробітної плати ОСОБА_1 , однак колегія суддів не погоджується з таким твердженням місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Як встановлено ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст.80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону станом на час подання заяви про перерахунок пенсії) заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Згідно з ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.2 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок).

Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 16 Порядку (в редакції, чинній на момент звернення за перерахунком пенсії), при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов`язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 917/1860/17).

Водночас зазначені невідповідності в довідках відповідача про заробітну плату для обчислення пенсії, наданих відповідачем, не викликали сумнівів у відповідальних осіб пенсійного фонду при прийнятті документів та призначенні пенсії із завищеним коефіцієнтом заробітку, не стали підставою для можливої перевірки цих відомостей, ними не були витребувані пояснення щодо неадекватності та надмірної величини зазначеної заробітної плати. У відповідальних працівників органу не виникло питань щодо можливої помилки в наданій їм довідці та невідповідності дійсності її даних. Без жодних питань чи зауважень такі документи були прийняті та на підставі них здійснено перерахунок пенсії.

При цьому, лише через 11 років - у 2019 році, органом ПФУ при проведенні перевірки (звірки) було встановлено розбіжності довідок з первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріальна шкода виникла внаслідок дій позивача, а не відповідача, оскільки саме позивачем було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відтак позивачем не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме - причинно-наслідкового зв`язку між видачею довідки із невірними даними та завданням шкоди у вигляді переплати пенсії, що виключає застосування до відповідача деліктної відповідальності та стягнення з нього 19 064,51 грн. надміру виплачених коштів.

Що ж стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то колегія суддів питання про сплив строку позовної давності не розглядає, оскільки застосування до спірних правовідносин положень статті 267 Цивільного кодексу України та вирішення питання про наслідки такого спливу можливе лише за умови, що позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими.

Місцевий господарський суд вищенаведених обставин не врахував, разом з тим означене не вплинуло на правомірність прийнятого ним рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Доводи апелянта колегією суддів не приймаються до уваги з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Херсонської області від 21.08.2020 у справі №923/611/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області - без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Херсонської області від 21.08.2020 у справі №923/611/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 17.11.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії Колоколова С.І. з 26.10.2020 по 16.11.2020

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.