Постанова

від 28.08.2020 по справі 922/2081/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2081/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 (головуючий - Новікова Н. О., судді Калініченко Н. В., Присяжнюк О. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий - Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕНД ДЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД"

про стягнення переплати за договором № КП-0112/1 про надання клінінгових послуг від 02.01.2018 у розмірі 47000 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕНД ДЖІ"

про стягнення заборгованості за договором № КП-0112/1 про надання клінінгових послуг від 02.01.2018 у розмірі 903073,18 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ ЕНД ДЖІ" (далі - ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ", Замовник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" (далі - ТОВ "Онокой ЛТД", Товариство, Виконавець) про стягнення 47000 грн переплати за договором про надання клінінгових послуг від 02.01.2018 № КП-0112/1 (далі - договір № КП-0112/1), посилаючись на положення статей 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статей 11, 525, 526, 598, 610, 611, 901, 903, 907, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) з моменту укладення договору № КП-0112/1 і до 30.09.2018 зобов`язання за договором виконувались обома сторонами належним чином, однак у жовтні 2018 року Виконавець припинив надавати послуги, внаслідок чого 28.12.2018 Замовник надіслав на адресу ТОВ "Онокой ЛТД" листа про розірвання договору № КП-0112/1, згідно з яким просив повернути переплату за жовтень 2018 року у розмірі 47000 грн, сплачених Замовником за платіжними дорученнями від 09.11.2018 № 571 та від 27.12.2018 № 642; 2)28.01.2019 Замовник повторно надіслав Виконавцю вимогу про повернення переплати у сумі 47000 грн, яку залишено без задоволення.

2. У серпні 2019 року ТОВ "Онокой ЛТД" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом (з урахуванням заяви від 11.10.2019 про збільшення розміру позовних вимог) до ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" про стягнення 903073,18 грн заборгованості за договором № КП-0112/1, з яких: 737347,22 грн основного боргу, 134427,30 грн пені, 16511,31 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 14787,35 грн, посилаючись на положення статей 625, 629, 903 ЦК України.

Зустрічна позовна заява аргументована тим, що: 1) Виконавець надавав клінінгові послуги до грудня 2018 року без зауважень з боку Замовника , а ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" подало позов з наміром уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором № КП-0112/1, оскільки у своєму податковому кредиті Замовник відобразив взаємовідносини сторін за цим договором за весь період - з січня по грудень 2018 року; 2) у період з жовтня по грудень 2018 року ТОВ "Онокой ЛТД" як і раніше, направляло своїх працівників на об`єкт Замовника та виділяло засоби для прибирання, а також за необхідності залучало третіх осіб для виконання зобов`язань за договором № КП-0112/1; 3)Замовник упродовж строку дії договору № КП-0112/1 не здійснював розрахунків за надані Виконавцем послуги, всього за договором було сплачено лише 33426,38 грн, тоді як решта коштів сплачувалася за іншим договором (від 04.10.2017 № 1) згідно з платіжними дорученнями, які Виконавець не вважає належними доказами оплати наданих послуг за договором № КП-0112/1; 4)різниця між сумою за первинними документами (770773,60 грн) та сумою оплат (33426 , 38 грн) становить 737347,22 грн .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, первісний позов задоволено повністю . У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 11, 207, 526, 530, 598, 627, 628, 901, 903, 905, 1212 ЦК України, статей 173, 181, 188, 193, 202, 291 ГК України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 13, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 87, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог первісного позову та необґрунтованість вимог зустрічного позову з огляду на дострокове розірвання договору № КП-0112/1 з 28.12.2018 та недоведеність належними і допустимими доказами надання Виконавцем клінінгових послуг Замовнику в період з жовтня по грудень 2018 року, що свідчить про відсутність підстав для утримання ТОВ "Онокой ЛТД" грошових коштів у сумі 47000 грн, помилково сплачених Замовником 09.11.2018 та 27.12.2018 за послуги, не надані у жовтні 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Онокой ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій статей 14, 213, 526, 599, 625, 901, 903, 1212 ЦК України, статей 77, 78 ГПК України, наголошуючи, що: 1)апеляційний суд не врахував викладеного у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17 і від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 висновку щодо застосування норми статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах; 2)апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18 висновку щодо застосування статей 526, 625, 901, 903 ЦК України у подібних правовідносинах, суть якого полягає в обов`язку саме Замовника отримувати і мотивовано відхиляти акти виконаних робіт (наданих послуг) в разі наявності підстав; 3) питання відображення податкової звітності обома сторонами як доказ на підтвердження виконання зобов`язань по спірним взаємовідносинам, а також застосування частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину, в разі наявності спору між сторонами потребує висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах; 4) суди попередніх інстанцій за результатами розгляду справи допустили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідили зібрані у справі докази, а в інших випадках надали оцінку доказам, які взагалі відсутні в матеріалах справи, або дослідили і надали оцінку доказам, які є недопустимими та недостовірними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Онокой ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/2081/19 та призначено здійснити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 02.01.2018 між ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" (Замовник) та ТОВ "Онокой ЛТД" (Виконавець) було укладено договір № КГ1-0112/1 про надання клінінгових послуг, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого Виконавець зобов`язався власними силами, з використанням власних витратних матеріалів (засобів та обладнання) надавати Замовнику комплекс послуг з прибирання торгово-офісного центру "Континент" та прилеглої до нього території, який знаходиться за адресою: Україна , місто Харків, вулиця Бучми, 1-Б, а Замовник, у свою чергу, зобов`язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором. Перелік, об`єм та вартість послуг , які надаються за цим договором, періодичність та режим їх надання, кількість залучених для надання послуг спеціалістів Виконавця та інші суттєві умови щомісячно погоджуються Виконавцем із Замовником та кінцево закріплюються у Актах наданих послуг. вартість послуг за договором становить 39166,67 грн (тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят шість грн 67 коп.), у тому числі ПДВ - 7833,33 (сім тисяч вісімсот тридцять три грн 33 коп.), що разом становить 47000 (сорок сім тисяч) грн. Виконавець після закінчення виконання послуг у кожному місяці направляє на адресу Замовника в двох екземплярах Акт наданих послуг, підписаний Виконавцем та рахунок на оплату . Додаткові витрати Виконавця оформлюються додатковими актами та рахунками.

10. У пунктах 3.2, 3.3 договору № КП-0112/1 сторони погодили, що Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання підписаного Виконавцем Акту наданих послуг розглядає результат наданих послуг та запропонований Виконавцем Акт. За результатами такого розгляду Замовник або підписує Акт наданих послуг, або відмовляється від підписання такого Акту та направляє Виконавцеві вмотивовану відмову від його підписання з вказівкою на допущені недоліки. У разі відмови Замовника від підписання Акту наданих послуг, Виконавець має протягом 3 (трьох) робочих днів (або іншого строку, зазначеного у відмові Замовника) за погодженням з Замовником ліквідувати допущені при наданні послуги недоліки (якщо це можливо та представляє інтерес для Замовника), або відповідно зменшити вартість послуг, та за процедурою, визначеною цим розділом Договору, повторно направити Замовнику Акт наданих послуг та Рахунок на оплату.

11. Пунктом 3.4 договору № КП-0112/1 передбачено, що послуги вважаються наданими, а Виконавець таким, що виконав власні зобов`язання перед Замовником в повному обсязі та належним чином, виключно після підписання відповідного Акту наданих послуг обома сторонами (їх уповноваженими представниками). Належним чином складений та підписаний Акт наданих послуг є підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

12. Згідно з пунктами 6.1-6.4 договору № КП-0112/1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року включно. Договір діє до повного виконання узятих на себе зобов`язань сторонами. Кожна зі сторін вправі достроково розірвати цей договір, попередньо письмово сповістивши про це іншу сторону не менше ніж за один місяць до передбачуваної дати розірвання договору. Замовник має право достроково розірвати цей договір у випадку, якщо Виконавець не виконує належним чином його умови, неякісно надає послуги за ним, шляхом письмового повідомлення про це Виконавця. В такому випадку договір вважається розірваним з моменту направлення відповідного повідомлення Виконавцеві.

13. Якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про бажання припинити договір за місяць до закінченні терміну дії договору, то такий договір вважається пролонгований на один календарний рік (пункт 6.5 договору № КП-0112/1).

14. З матеріалів справи, а саме з актів надання послуг №1 від 31.01.2018 на суму 47 000, 00грн, №6 від 28.02.2018 на суму 47 000, 00грн, №13 від 31.03.2018 на суму 47 000, 00грн, №14 від 30.04.2018 на суму 47 000, 00грн, №18 від 31.05.2018 на суму 47 000, 00грн, №31 від 30.06.2018 на суму 47 000, 00грн, №39 від 31.07.2018 на суму 47 000, 00грн, №55 від 31.08.2018 на суму 47 000, 00грн, №67 від 30.09.2019 на суму 47 000, 00грн, які підписані та скріплені печатками ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" та ТОВ "Онокой ЛТД", рахунків на оплату №1 від 31.01.2018 на суму 47 000, 00грн, №8 від 28.02.2018 на суму 47 000, 00грн, №14 від 31.03.2018 на суму 47 000, 00грн, №15 від 30.04.2018 на суму 47 000, 00грн, №19 від 29.05.2018 на суму 47 000, 00грн, №32 від 25.06.2018 на суму 47 000, 00грн, №39 від 24.07.2018 на суму 47 000, 00грн, №50 від 22.08.2019 на суму 47 000, 00грн, №61 від 26.09.2018 на суму 47 000, 00грн вбачається і визнається сторонами, що на виконання умов договору № КП-0112/1 в період з січня по вересень 2018 року ТОВ "Онокой ЛТД" надавало ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" послуги з прибирання торгово-офісного центу "Континент" за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 1-Б.

Таким чином, у період з січня по вересень 2018 року ТОВ "Онокой ЛТД" надало ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" послуги загальною вартістю 423000 грн.

15. Як вбачається з платіжних доручень №157 від 11.01.2018 на суму 31 600, 00грн, №158 від 11.01.2018 на суму 1 546, 00грн, №196 від 12.02.2018 на суму 47 000, 00грн, №201 від 15.02.2018 на суму 2 858, 28грн, №200 від 15.02.2018 на суму 25 140, 24грн, №250 від 14.03.2018 на суму 2 547, 86грн, №251 від 14.03.2018 на суму 2 880, 00грн, №249 від 14.03.2018 на суму 47 000, 00грн, №270 від 27.03.2018 на суму 28 000, 00грн, №306 від 26.04.2018 на суму 20 000, 00грн, №312 від 04.05.2018 на суму 47 000, 00грн, №353 від 08.06.2018 на суму 60 000, 00грн, №376 від 12.06.2018 на суму 14 000, 00грн, №406 від 11.07.2018 на суму 3 417, 72грн, №413 від 11.07.2018 на суму 20 000, 00грн, №405 від 11.07.2018 на суму 27 000, 00грн, №442 від 21.08.2018 на суму 20 000, 00грн, №457 від 03.09.2018 на суму 7 970, 60грн, №456 від 03.09.2018 на суму 27 000, 00грн, №465 від 11.09.2018 на суму 27 000, 00грн, №493 від 19.09.2018 на суму 8 163, 65грн, №492 від 19.09.2018 на суму 20 000, 00грн, №543 від 25.10.2018 на суму 47 000, 00грн, №571 від 09.11.2018 на суму 20 000, 00грн, №642 від 27.12.2018 на суму 27 000, 00грн ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" за період дії договору № КП-0112/1 з січня по вересень 2018 року включно сплатило на користь ТОВ "Онокой ЛТД" грошові кошти у розмірі 584114,35 грн.

16. 28.12.2018 ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" направило на адресу ТОВ "Онокой ЛТД" лист-повідомлення, яким повідомило про розірвання договору № КП-0112/1 та вимагало повернути переплату за жовтень-грудень 2018 року у розмірі 47 000, 00 грн, які помилково сплачені ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" на рахунок ТОВ "Онокой ЛТД" згідно з платіжними дорученнями №571 від 09.11.2018 на суму 20 000, 00 грн та №642 від 27.12.2018 на суму 27 000, 00 грн.

17. ТОВ "Онокой ЛТД" стверджує, що ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" не здійснило оплату за надані ТОВ "Онокой ЛТД" послуги в період з січня по грудень 2018 року, а тому за ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" рахується заборгованість за договором № КП-0112/1 у розмірі 903073,18 грн, з яких: 737347,22 грн основного боргу, 134427,30 грн пені, 16511,31 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 14787,35 грн.

18. За спірний період (жовтень-грудень 2018 року) у матеріалах справи містяться надані ТОВ "Онокой ЛТД" акти надання послуг від 31.10.2018 № 79, від 30.11.2018 № 89, від 31.12.2018 № 103, підписано лише Виконавцем.

Матеріали справи не містять як доказів надсилання зазначених актів на адресу Замовника після закінчення виконання послуг у кожному місяці, як того вимагає пункт 3.1 договору № КП-0112/1, так і доказів щомісячного (за період жовтень-грудень 2018 року) погодження Виконавцем переліку, обсягу та вартості послуг, які надаються за цим договором, періодичності та режиму їх надання, кількості залучених для надання послуг спеціалістів у відповідності до пункту 1.2 договору.

19. 15.12.2018 Виконавець надіслав на адресу Замовника акт № 79 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року), який позивач отримав у січні 2019 року.

14.01.2020, тобто вже після розірвання договору № КП-0112/1 Виконавець надіслав акти № 79 від 31.10.2018 (повторно за жовтень 2018 року) і акт № 103 від 31.12.2018 (за грудень 2018 року), про що свідчать наявні у матеріалах справи копії описів вкладення у цінний лист і не заперечується Замовником.

Однак, як вказує позивач, вважаючи договір № КП-0112/1 розірваним і не отримавши по факту клінінгових послуг у період з жовтня по грудень 2018 року, Замовник не надсилав Виконавцю відмову від підписання актів.

20. До договору № КП-0112/1 додано копії додатку № 1 із погодженням переліку обладнання, яке може буде використано при наданні послуг; специфікації № 1 від 01.09.2018 про послуги, що будуть надані; заявки № 1 від 01.09.2018, № 2 від 01.10.2018, № 3 від 01.11.2018, № 4 від 01.12.2018 про послуги, що будуть надані відповідного місяця, а також копії актів погодження ціни до заявок від 01.09.2018, від 01.10.2018, від 01.11.2018, від 01.12.2018, якими передбачено загальний об`єм надаваних послуг відповідного місяця. Цими актами сторони визначили, що загальна вартість послуг за заявкою Замовника визначена цим актом погодження ціни і ніяких додаткових оформлень не передбачає.

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

22. Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

23. Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

24. Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

25. Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26. Суди попередніх інстанцій з урахуванням змісту умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 6.4 договору № КП-0112/1 спочатку дійшли правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах належним і допустимим доказом надання Виконавцем послуг є виключно підписаний обома сторонами щомісячний акт наданих послуг як єдина підстава для здійснення розрахунків за цим договором, та, як наслідок, достеменно встановили той факт, що до дати одностороннього розірвання договору № КП-0112/1 (28.12.2018) шляхом направлення Замовником відповідного повідомлення Виконавець не довів належними і допустимими доказами надання ним клінінгових послуг за цим договором у період з 01.10.2018 по 28.12.2018.

Зазначене не спростовано скаржником.

27. ТОВ "Онокой ЛТД" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

28. Зокрема, Товариство посилається на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови викладеного у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17 і від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 висновку щодо застосування норми статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, а також викладеного у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18 висновку щодо застосування статей 526, 625, 901, 903 ЦК України у подібних правовідносинах.

29. Колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17 і від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, зумовлені його незгодою із задоволенням судом першої інстанції первісного позову ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" про стягнення з ТОВ "Онокой ЛТД" 47000 грн переплати, а посилання на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18, - незгодою з відмовою судів попередніх інстанцій в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Онокой ЛТД" про стягнення з ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" 903073,18 грн заборгованості за договором № КП-0112/1.

30. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/2081/19 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

31. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках .

За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оскарженим у касаційному порядку може бути виключно рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.

32. З матеріалів справи вбачається, апеляційним судом достовірно встановлено і скаржником не заперечується той факт, що ТОВ "Онокой ЛТД" не оскаржувало рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у частині задоволення первісного позову ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" до ТОВ "Онокой ЛТД" про стягнення 47000 грн переплати, а суд апеляційної інстанції, в свою чергу, керуючись положеннями частини 1 статті 269 ГПК України, переглядав рішення місцевого господарського суду лише у межах вимог апеляційної скарги Товариства, тобто у частині зустрічного позову ТОВ "Онокой ЛТД" до ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" про стягнення 903073,18 грн заборгованості за договором № КП-0112/1.

Отже, у частині первісного позову рішення від 02.12.2019 у цій справі ніким не оскаржувалося та не переглядалося в апеляційному порядку.

33. За таких обставин касаційне провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/2081/19 у частині задоволення первісного позову ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" до ТОВ "Онокой ЛТД" про стягнення 47000 грн переплати підлягає закриттю як помилково відкрите, а відтак колегія суддів не може взяти до уваги передчасні посилання скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження на викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17 і від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 висновок щодо застосування норми статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах.

34. Водночас стосовно доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час розгляду зустрічного позову висновку щодо застосування статей 526, 625, 901, 903 ЦК України у подібних правовідносинах надання клінінгових послуг, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18, касаційна інстанція зазначає таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведений висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

35. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

36. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

37. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування норм права (статей 526, 625, 901, 903 ЦК України) у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у цій справі (№ 922/2081/19) та зазначеній скаржником справі є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

38. Так, на відміну від справи № 922/2081/17, під час розгляду якої суди попередніх інстанцій виходили з обставин визначення умовами пункту 3.4 договору № КП-0112/1 виключно підписаного обома сторонами щомісячного акта наданих послуг як належного доказу надання Виконавцем послуг і підстави для здійснення розрахунків за цим договором, що зумовило необґрунтованість вимог зустрічного позову про стягнення заборгованості за послуги, фактично не надані упродовж жовтня-грудня 2018 року, у справі № 910/6159/18 протилежні висновки касаційної інстанції ґрунтуються на встановленні судами першої та апеляційної інстанцій тих фактичних обставин, що у пункті 4.4 договору про надання клінінгових послуг від 06.07.2016 сторони погодили, що в разі неповернення акта надання послуг чи відсутності мотивованої відмови в підписанні зазначеного акта в терміни, передбачені пунктами 4.2 та 4.3 договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, а оскільки замовник у встановлений термін не повідомив виконавця про мотивовану відмову від підписання актів надання послуг за січень-квітень 2018 року, то повинен оплатити надані послуги.

Крім того, суди під час розгляду цієї справи встановили, що Виконавцем не було дотримано встановленого договором № КП-0112/1 порядку надсилання актів Замовнику, не надано суду доказів надсилання акту за листопад 2018 року, акт за грудень 2018 року було надіслано вже після припинення дії цього договору; не доведено суду обсягу наданих робіт за жовтень-грудень 2018 року.

Отже, окрім фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, у цій справі та справі № 910/6159/18 різним є також договірне регулювання спірних правовідносин, про що чітко зазначено апеляційним судом в оскаржуваній постанові.

39. Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 922/2081/19 касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норм права (статей 526, 625, 901, 903 ЦК України) який викладено у постанові Верховного Суду постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6159/18 та на який послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/2081/19, що в розумінні пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) є підставою для закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

40. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину (в разі наявності спору між сторонами) в аспекті відображення обома сторонами податкової звітності (податкові декларації з податку на додану вартість, виписані податкові накладні) як доказу підтвердження виконання зобов`язань у спірних правовідносинах надання клінінгових послуг, з огляду на наступне.

41. За змістом частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).

42. Отже, у частинах 3, 4 статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

43 . У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту , невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 915/692/19 і від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

44. Відповідно до абзацу 11 статті 1 і частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Однак, як правильно зазначив апеляційний суд, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

45. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), хоча й отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину (в разі наявності спору між сторонами) у питанні відображення обома сторонами податкової звітності (податкові декларації з податку на додану вартість, виписані податкові накладні) як доказу підтвердження виконання зобов`язань у спірних правовідносинах надання клінінгових послуг, проте з урахуванням положень частини 2 статті 213 ЦК України, за змістом якої на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, тобто підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що порушене ним питання (про тлумачення умов договору № КП-0112/1) може бути лише предметом іншого позовного провадження зважаючи на наявність спору між сторонами, що, в свою чергу, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави касаційного оскарження.

46. Водночас стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування вказаної підстави Товариство посилається на те, що суди попередніх інстанцій за результатами розгляду справи допустили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідили зібрані у справі докази, а в інших випадках надали оцінку доказам, які взагалі відсутні в матеріалах справи, або дослідили і надали оцінку доказам, які відповідно до положень статей 77 та 78 ГПК України є недопустимими та недостовірними.

47. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника як безпідставні з огляду на таке.

48. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

49. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи Товариства зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, але скаржник при цьому жодним чином не обґрунтовує у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020).

50. За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020).

51. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.

52. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) є відсутність дослідження судом зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

53. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині.

Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

54. Разом з тим Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ", обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується раніше наведеними висновками.

55. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність належними і допустимими доказами надання Виконавцем клінінгових послуг Замовнику в період з жовтня по грудень 2018 року, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Оскільки у частині первісного позову ТОВ "СІ ЕНД ДЖІ" до ТОВ "Онокой ЛТД" про стягнення 47000 грн переплати рішення від 02.12.2019 у цій справі Товариством не оскаржувалося та не переглядалося в апеляційному порядку, то касаційне провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/2081/19 у частині задоволення первісного позову підлягає закриттю як помилково відкрите.

58. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), в частині зустрічного позову не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/2081/19 у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

59. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість вимог зустрічного позову, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

60. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови у зустрічному позові, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

63. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 287, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/2081/19 у частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕНД ДЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" про стягнення 47000 грн переплати.

Закрити касаційне провадження у справі № 922/2081/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" (в частині зустрічного позову) в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД" в частині підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/2081/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков