Рішення

від 27.08.2020 по справі 541/1000/20

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1000/20

Провадження №2/541/686/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 серпня 2020 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко Л.О.,

позивача - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Великообухівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

28.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 . При житті, ОСОБА_3 була власницею будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1 (загальна площа -49,4 кв.м, житлова площа -33,4 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами:погріб з шийкою Г , сарай Б , прибудова до літньої кухні в , літня кухня В . Свідоцтво про право власності на даний будинок вона за життя не отримувала.

Земельна ділянка, призначена для обслуговування даного будинковолодіння не приватизована.

ОСОБА_3 при житті склала заповіт, згідно якого житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 заповідала позивачці ОСОБА_1 .

Після смерті спадкодавця - позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, про що свідчить витяг про реєстрацію у спадкову реєстрі та офіційна відповідь нотаріуса. Коли позивач звернулася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини на будинок, їй було відмовлено в цьому відповідною постановою по причині відсутності правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлої спадкодавця на нього, та було рекомендовано в судовому порядку визнати право власності на це спадкове майно.

Зважаючи на викладене, просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок А-1 (загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м.), з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою Г , сарай Б , прибудова до літньої кухні в , літня кухня В , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При судовому розгляді справи позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, як законний та обґрунтований.

В судове засідання відповідач Великообухівська сільська рада свого представника не направила, проте звернулася до суду з клопотанням зі змісту якого вбачається, що вона не заперечує проти задоволення позову, розгляд справи просила провести у відсутність представника сільської ради (а.с.38).

Третя особа - ОСОБА_2 не висловила заперечень проти задоволення позову. Пояснила, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі заповіту, а саме: успадкувала земельні ділянки. За цим же заповітом, ОСОБА_1 повинна успадкувати житловий будинок з господарчими спорудами розташований в с. В.Обухівка та частину квартири в м. Полтава. Позов просить задовольнити, оскільки вона не претендує на спірний житловий будинок.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , бабуся позивачки, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв(а.с.7, 46-48).

На момент смерті, як вбачається з довідки Великообухівської сільської ради Миргородського району ОСОБА_3 належав житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка на якій розташований житловий будинок не приватизована (а.с.10).

Належність спадкодавцю ОСОБА_3 житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , також підтверджується випискою з погосподарської книги Великообухівської сільської ради за 2016-2020 роки, з якої вбачається, що вказаний житловий будинок рахувався сааме за ОСОБА_3 (а.с.11).

Технічний паспорт на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 також виготовлений на ім`я ОСОБА_3 (а.с.12-14).

З копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя склала заповіт яким позивачці ОСОБА_1 заповідала зокрема належний їй житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення третьої сесії сьомого скликання Великообухівської сільської ради Миргородського району вулиця Леніна перейменована на вулицю Шевченка (а.с.40-76).

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.А. від 06 березня 2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної бабусі - ОСОБА_3 , на житловий будинок з господарськими будівлями та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вищезазначене майно (а.с.9).

На даний час отримати правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як, фізичної особи, припинена у момент його смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом. Відповідно до ст.ст. 1268, 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно до ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст.1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок від 04.10.1991 №7, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Відповідно до Закону УРСР Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР від 02 червня 1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім`я по батькові глави сім`ї, на ім`я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримування, спадкування.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

У зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи у позивача на вищевказане майно відсутні, з метою оформлення спадщини, необхідно визнати за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

У зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 315 ЦПК України, ст.ст. 16, 25, 316, 317, 319, 321, 1216; 1217 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великообухівської сільської ради Миргородського району ( 37640, с. Велика Обухівка, вул. Капніста,77А, ЄДРПОУ 26163828), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Київ, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок А-1 з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою Г , сарай Б , прибудова до літньої кухні в , літня кухня В , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко