Рішення

від 13.08.2020 по справі 120/1870/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2020 р. Справа № 120/1870/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Підставою для звернення до суду з позовом позивач визначив бездіяльність сільської ради, яка виразилась у не розгляді заяви та, відповідно, не прийнятті рішення.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10.06.2020 року та витребувано з Липівської сільської ради усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

22.05.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заява від позивача ОСОБА_1 до сесії Липівської сільської ради про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості від 24.03.2020 року, буде розглянута на черговій сесії сільської ради згідно п.34 ст. 26, ч. 1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Під час карантину вимоги ст.46 ч.5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні можуть змінюватись - заборонено проводити масові зібрання. Тому сесії сільської ради не проводились. Натомість була надана відповідь позивачу від 03.04.2020 року, про відсутність земельної ділянки для виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості.

Представник позивача у судове засідання 10.06.2020 року не з`явився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибув, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.05.2020 року виконав та не повідомив суд про причини неможливості надання до суду витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року повторно витребувано у Липівської сільської ради належним чином завірені копії усіх документів, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та які стосуються предмету спору, відкладено судове засідання на 06.07.2020 року.

Представник позивача у судове засідання 06.07.2020 року не з`явився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибув, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року повторно витребувано у Липівської сільської ради належним чином завірені копії усіх документів, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та які стосуються предмету спору, відкладено судове засідання на 13.08.2020 року.

27.07.2020 року на адресу суду відповідачем подано пояснення стосовно позову та надано рішення 64 сесії 7 скликання Липівської сільської ради від 16.06.2020 року про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН №39, площа 2 га.

Сторони у судове засідання 13.08.2020 року не з`явились та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області з проханням виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) згідно його сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН №39.

Листом від 03.04.2020 року №88 відповідач повідомив, що станом 01.04.2020 року вільних земельних ділянок для безоплатної передачі йому у власність на балансі сільської ради немає.

Не погоджуючись з порядком та формою відповіді сільської ради позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч. 1 ст. 3 "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, власники сертифікатів на право на земельну ділянку частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В свою чергу ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз вищенаведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Закону України "Про місцеве самоврядування" свідчить про те, що сільська, селищна та міська рада в межах своїх повноважень приймає виключно рішення та повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) належать саме до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки та процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само визначена форма прийнятих відповідних рішень.

Суд зазначає, що надана відповідь Липівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області у формі листа від 03.04.2020 року №88 не є прийнятим рішенням по заяві позивача, адже відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а не листів, протоколів чи іншого.

Таким чином, Липівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області при розгляді заяви позивача про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), діяла не на підставі та не у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що рішенням 64 сесії 7 скликання Липівської сільської ради від 16.06.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН №39, площа 2 га, прийнято з порушенням строку, що не заперечується відповідачем.

Наведене свідчить про допущення Липівською сільською радою Томашпільського району Вінницької області бездіяльності щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 в місячний строк як того вимагає ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду клопотання в строк, визначений ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти мотивоване рішення у формі рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем все ж прийнято рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, хоча й не у визначений Законом України "про місцеве самоврядування" строк.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2020 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі виготовлене 25.08.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна